Рішення

від 11.10.2024 по справі 160/21094/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 рокуСправа №160/21094/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро справу за позовом Приватного підприємства Інтеграл-Плюс до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позову Приватного підприємства Інтеграл-Плюс до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2020, винесену у виконавчому провадженні №54595485 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/5272/16 від 22.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, оскільки рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, виконано не було, а державним виконавцем не здійснено всіх необхідних та передбачених законодавством дій для його своєчасного та повного виконання. Також позивач зазначає, що він не отримував оскаржувану постанову. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для скасування постанови про закриття виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки державним виконавцем здійснено всі передбачені ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» дії для примусового виконання рішення зобов`язального характеру, яке не можливо виконати без участі боржника. Щодо зауваження позивача про не отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова була направлена на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією.

Від ГУ ДФС у Дніпропетровській області пояснення до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження АСВП №54595485 з виконання виконавчого листа №804/5272/16 від 22.06.2017 про зобов`язання Криворізьку південну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надати до Управління Державної казначейської служби України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 1 200 000,00 грн. на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Інтергал Плюс".

Державним виконавцем 30.08.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет. Крім того, зазначена постанова містить ідентифікатор доступу до Державного реєстру виконавчих проваджень для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Вході здійснення виконавчого провадження ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/5272/16 від 26.04.2018 замінено сторону виконавчого провадження боржника Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, а також замінено спосіб та порядок виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі № 804/5272/16 шляхом зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заяву ПП «Інтеграл Плюс» про повернення суми бюджетного відшкодування за декларацією за серпень 2015 року у розмірі 1200000,00 грн. та дату узгодження вказаної суми бюджетного відшкодування - 28.03.2016.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 05.07.2018 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було повідомлено відповідача про звернення до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відмовлено.

Судом встановлено, що відповідачем постановою від 06.02.2020 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. з наданням повторного 10-денного строку для виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 17.06.2020 на боржника накладено штраф у розмірі 10200 грн. в зв`язку з повторним невиконанням рішення та вимог державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області 17.06.2020 за вих. № 02.1-33/13390 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 214 КГІК України, ст. 382 КК України.

В подальшому, державним виконавцем керуючись вимогами п.11 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» 18.06.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої направлено сторонам, в тому числі й ПП «Інтеграл Плюс», що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.06.2020 за трекінг номером поштового відправлення Укрпошта №4910109814475.

Не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 ст. 373 КАС України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 02.06.2016 №1404 "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 6 наведеної статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що наведені норми законодавства передбачають обов`язок державного виконавця винести постанову про накладення штрафу на боржника у разі невиконання та повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, що й було зроблено відповідачем.

На виконання вказаних положень, державним виконавцем також вчинені дії по направленю повідомлення про вчинення посадовими (службовими) особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не направлено на його адресу постанову про закінчення виконавчого провадження, то такі доводи спростовуються наявними в матеріалами справи доказами, а саме: реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.06.2020 за трекінг номером поштового відправлення Укрпошта №4910109814475.

Суд звертає увагу позивача, що направлення рекомендованого листа на адресу сторони виконавчого провадження є належним доказом такого направлення, оскільки факт отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника поштової кореспонденції.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та винесення оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 246, 257 262, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства Інтеграл-Плюс до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська