Ухвала

від 14.08.2024 по справі 520/1810/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

14 серпня 2024 р. Справа №520/1810/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, за участі секретаря судового засідання Юлії Шмонько,

представника позивача - Віталія Годунова,

представника відповідача Юлії Книги,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" (Гімназійна набережна, буд.16, оф.100, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 35408021) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2022 № 00000700728, № 00000710728, № 00000720728, № 00000730728, № 00000750728.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 07 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, позовні вимоги задовольнив.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 10.05.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, а справу № 520/1810/23 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Верховним Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року.

При цьому рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців.

Суди попередніх інстанцій зазначені вище висновки Верховного Суду не врахували та дійшли помилкового висновку, що строки звернення до суду є зупиненими.

При цьому суди першої та апеляційної інстанції, зазначаючи про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, не зазначили жодної поважної причини, яка б зумовила пропущення строку, а тому висновки судів попередніх інстанцій про поновлення пропущеного строку звернення до суду є передчасними.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суду необхідно з`ясувати, чи позов подано у строк, установлений законом, з урахуванням сформованої практики Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у податкових спорах під час дії воєнного стану, та застосуванням відповідних процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України (надання строку для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску тощо).

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято справу до розгляду.

Відповідачем, Головним управлінням ДПС у Харківській області, 04.06.2024 подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення № 00000700728, № 00000710728, №00000720728, № 00000730728, № 00000750728 ухвалене 05 січня 2022; не погодившись з цим рішенням, Позивач оскаржив в його адміністративному порядку; рішенням Державної податкової служби України від 24 червня 2022 № 6092/6/99-00-06-01-01- 06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін; рішення Позивач отримав 24 червня 2022, що зазначено у рішеннях суду і не заперечуються позивачем; до суду з позовом Позивач звернувся 27 січня 2023. Отже, наведене дає підстави вважати, що у зв`язку з отриманням Позивачем рішення за результатами адміністративного оскарження у нього був місячний строк на подання позову, тобто, право звернення до суду у позивача виникло 24.06.2022, реалізоване воно 27.01.2023. Позивач не навів будь-яких обставин, що мали місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану чи карантинних обмежень щодо нього особисто, його близьких родичів тощо, наявність яких суд міг би розглянути й оцінити як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Відповідач зазначив, що з урахуванням подання позовної заяви ТОВ "ІНДІГО ГРУП" поза межами строку для звернення до суду та враховуючи, що під час відкриття провадження у справі питання порушення позивачем строків на оскарження судом взагалі не розглядалось. Тобто, судом першої інстанції було проігноровано відсутність законодавчих підстав для відкриття провадження у справі №520/1810/23 за позовом ТОВ "Індіго Груп", у зв`язку з чим відповідач, сумлінно користуючись наданими йому процесуальним законодавством правами, направив до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 по справі № 520/1810/23 (суддя Заічко О.В.) з формальних причин було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотань ГУ ДПС у Харківській області. Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 по справі № 520/1810/23 (суддя Заічко О.В.) заяву представника позивача про поновлення строку, яку було заявлено за пропозицією суду під час третього судового засідання - задоволено без наведення жодних обґрунтованих підстав та доказів для такого поновлення, вказавши лише про те, що Харківська територіальна громада відноситься до території на якій ведуться бойові дії. Хоча, Верховним Судом неодноразово наголошувалось у висновках, що саме по собі введення військового стану не є підставою для поновлення строків і суд має встановити яким чином введення військового стану вплинуло на неможливість своєчасного подання процесуальних документів (постанова від 29 вересня 2022 р. позиція Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 тощо). Більш того, судом було проігноровано факт неодноразового звернення позивача до суду з позовами протягом 2022 року, що саме по собі свідчить про наявність у позивача можливості своєчасного звернення до суду. З першою позовною заявою Позивач звернувся до суду в серпні 2022 року, позовну заяву ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 по справі №520/5895/22 залишено без руху, оскільки в оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено низку недоліків. А отже, на думку відповідача, позивач мав можливість в серпні 2022 року звернутись з позовом до суду, що саме і зробив, що в повній мірі спростовує твердження позивача щодо неможливості звернення до суду раніше лютого 2023 року.

Відповідач зазначив, що враховуючи наявність обставини у справі, що мають істотне значення по справі, а саме відсутність законодавчих підстав для відкриття провадження у справі №520/1810/23 за позовом ТОВ "Індіго Груп", доцільним є першочергове дослідження саме питання законності та обґрунтованості прийняття позовної заяви ТОВ "Індіго Груп" до провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем строків звернення до суду.

18 червня 2024 року представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій він зазначив, що процедура адміністративного оскарження завершена у червні 2022 року, з позовом позивач звернувся у січні 2023 року. Позивач вказав, що весь цей час в Україні був запроваджений воєнний стан, проте це є не єдиною причиною для звернення до суду у січні 2023 року. Позивач має зареєстроване місцезнаходження у місті Харкові, що є територією активних бойових дій (до 15.09.2022), територією можливих бойових дій (з 15.09.2022 по теперішній час). В матеріалах справи наявні документи про те, що у 2022 році первинна бухгалтерська документації позивача була переміщена на зберігання до міста Балаклія, Харківської області.

Позивач вказав, що 10.01.2022 між ПП «КОМПАНІЯ «ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА №1» (Орендодавець) та ТОВ «ІНДІГО ГРУП» (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (складу), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Балаклія, вул. Геологічна, буд.8, загальною площею 835.1 кв.м. Відповідно до Наказу ТОВ «ІНДІГО ГРУП» №12/01-1/22 від 12.01.2022 наказано організувати перевезення та встановлено місцем зберігання наявної бухгалтерської документації, фінансово-господарських документів ТОВ «ІНДІГО ГРУП» за 2015-2020 рік нежитлові приміщення за адресою м. Балаклія, вул. Геологічна, буд. 8 Згідно з актом від 07.06.2023 з 01.03.2022 по 11.09.2022 орендоване нежитлове приміщення за адресою Харківська область, місто Балаклія, вулиця Геологічна, 8 перебувало на тимчасово окупованій території. Під час огляду нежитлового приміщення за адресою Харківська область, місто Балаклія, вулиця Геологічна, 8 встановлено, що вхідні двері приміщення зламані, документи та товарно-матеріальні цінності знищені або викрадені. З моменту отримання рішення за наслідком розгляду скарги на ППР під час процедури адміністративного оскарження підприємством вживалися заходи з отримання доступу до приміщення, де зберігалися документи, водночас отримати доступ не виявлялося за можливе через мінування території та інші безпекові чинники. Враховуючи це, у січні 2023 року було прийнято рішення подати позов без додавання первинної документації. Вже під час розгляду спору по суті було з`ясовано, що документи та товарно- матеріальні цінності, які зберігалися на складі у м. Балаклія, знищені або викрадені. Представник зазначає, що ці обставини є вагомими та обґрунтованими для поновлення строку на звернення до суду, адже підставою для поновлення строку на звернення до суду є не лише запровадження воєнного стану, а й конкретна безпекова обстановка у місті Харкові, звільнення майже всіх працівників підприємства, намагання віднайти документи, які стосуються змісту оскаржуваних рішень.

Представником позивача подано до суду 13.08.2021 додаткові пояснення, в яких зазначено, що станом на момент отримання рішення ДПС України за наслідком адміністративного оскарження на підприємстві фактично ніхто не працював, оскільки у Харкові тривали активні бойові дії. Доступ до документації підприємства був відсутній через те, що вона зберігалася у м.Балаклія, Харківської області. Отже, директор ТОВ «ІНДІГО ГРУП» ОСОБА_1 самостійно та на підставі наявних в нього документів, а саме проекту скарги на ППР до ДПС, підготував позовні заяви про оскарження кожного окремого ППР та подав їх до суду. Представник зазначив, що позовні заяви по справі №520/5892/22 щодо оскарження ППР №00000700728 та по справі №520/7578/22 щодо оскарження ППР №00000750728 були повернуті у зв`язку з не усуненням недоліків через відсутність доказів оплати судового збору та доказів на обґрунтування позовних вимог, позовні заяви по справі №520/5893/22 щодо оскарження ППР №00000710728 по справі №520/5897/22 про оскарження ППР №00000750728, по справі №520/5899/22 про оскарження ППР №00000730728, по справі №520/7574/22 щодо оскарження ППР №00000710728, по справі №520/7960/22 про оскарження ППР №00000730728 були повернуті через ненадання документів на підтвердження документів директора щодо підписання позову. Позовна заява по справі №520/5895/22 про оскарження ППР №00000720728 була відкликана самостійно після того, як помічник судді зателефонував та повідомив про відсутність документів для розгляду справи та неможливість її розгляду. Позовна заява по справі №520/6837/22 про оскарження ППР №00000700728 була повернута судом через те, що в провадженні суду була позовна заява про оскарження цього ж ППР, по якій не було прийнято рішення про відкриття провадження.

Представник позивача зазначає, що змістом ухвал суду у вищевказаних справах підтверджено добросовісність платника податку в частині спроби позивача своєчасно звернутися з позовом, водночас неможливість реалізувати процесуальні права по справі через відсутність будь-яких документів, які б могли бути використані як доказ по справі. Доступ до частини документів був отриманий лише у січні 2023 року, як зазначалося в заяві про поновлення строку на звернення до суду. Вважає, що звернення до суду позивача ще в серпні-вересні 2022 року (незважаючи на відсутність в розпорядженні будь-яких доказів), систематичне вжиття заходів з отримання доступу до документації підприємства для подання її до суду є проявом добросовісного ставлення позивача до захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

У судовому засіданні поставлено на обговорення питання про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні клопотанні представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та поновити процесуальний строк звернення до суду з урахуванням поданого клопотання від 18.06.2024 та додаткових пояснень від 13.08.2024.

Представник відповідача у наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду, посилаючись на необґрунтованість тверджень позивача та ненадання ним доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Заслухавши думку представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Як вказав Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у спірному випадку процедура адміністративного оскарження була закінчена ухваленням 24 червня 2022 року Державною податковою службою України рішення № 6092/6/99-00-06-01-01-06, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача та залишено без змін податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду цієї справи.

Зважаючи на викладене та з урахуванням усталеної судової практики, яка вже тривалий час існувала до виникнення спірних правовідносин, останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень є 25 липня 2022 року, тоді як позивач звернувся до суду 27 січня 2023 року, тобто з пропущенням встановленого строку більш ніж на шість місяців.

Питання щодо строку звернення до суду було порушено відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, де Головне управління ДПС у Харківській області просило залишити позовну заяву без розгляду.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 квітня 2024 року поновив позивачу строк звернення до суду, посилаючись на те, що у період з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України зупиняється перебіг строків щодо оскарження рішень контролюючих органів, встановлених статтею 56 ПК України, та/або щодо скарг платників податків, які не розглянуті станом на 24 лютого 2022 року. Таке зупинення, на думку суду першої інстанції, не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України.

Зазначені доводи також були викладені в рішенні суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд під час розгляду скарги на рішення по суті справи.

Утім, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1).

У подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності з 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-ІХ), внесено до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Закон від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) доповнив статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з прийняттям Законів від 24 березня 2022 року № 2142-IX та від 12 травня 2022 року № 2260-IX цей пункт викладений у такій редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім окремо передбачених ПК України випадків, зупинений.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року №2260-ІХ (далі - Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.9 розділу XX "Перехідні положення" ПК України викладений у такій редакції: Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригуванню до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Верховний Суд зазначає, що ПК України оперує терміном "оскарження рішення" не лише в контексті адміністративного оскарження, а й судового оскарження, про що свідчать безпосередні положення статті 56 ПК України (Оскарження рішень контролюючих органів).

Згідно з практикою Верховного Суду, саме цими положеннями визначений строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в разі використання процедури адміністративного оскарження.

Отже, з 27 травня 2022 року поновили перебіг строки звернення до суду, зупинені Законом № 2118-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 300/4156/22 та від 18 квітня 2024 року у справі № 420/11771/23.

Як підтверджується встановленими у цій справі обставинами, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року.

При цьому рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.

Судом з автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду ДСС встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" у період з 02.08.2022 по 27.01.2023 подавались позови до Харківського окружного адміністративного суду до ГУ ДПС у Харківській області, предметом оскарження яких було податкове повідомлення рішення від 05.01.2022 № 00000700728.

Суд вважає неприйнятними аргументи представника позивача щодо не можливості подати позовну заяву у місячний строк у зв`язку з тим, що первинна бухгалтерська документація знаходилася у місті Балаклія, яке було тимчасово окуповано, адже первинно з позовною заявою позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 02.08.2022.

При цьому позивач як на поважну причину пропуску строку звернення до суду посилається на обставини введення воєнного стану, однак не зазначає, яким чином це йому перешкоджало.

Так, загальновідомим фактом є перебування м. Балаклія в тимчасовій окупації, яка припинена 11.09.2022, з цього дня відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) м. Балаклія віднесено до території можливих бойових дій.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.

При цьому, стверджуючи про неможливість звернення до суду у зв`язку з неможливістю надати первинні документи, позивач реалізовував таке право з серпня 2022 року до кінця січня 2023 року, подавши при цьому позов у цій справі також без відповідних документів.

Обґрунтовуючи відсутність документів, позивач надає до суду документи (накази, доповідні записки, акт), складені та підписані виключно директором та бухгалтером підприємства. Будь-яких інших доказів (складених правоохоронними органами, військовою адміністрацією, власником орендованих приміщень, тощо), які б свідчили про неможливість отримати вищевказані документи, або вчинення достатній дій задня їх отримання, до суду не надано.

Обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача у контексті неодноразового звернення до суду з аналогічними позовами викликають приписи ст.45 КАС України про зловживання процесуальними правами.

Так, позивач посилається на добросовісність сторони під час вчинення дій щодо звернення до суду, утім, позов у цій справі позивачем також подано без доказів сплати судового збору та доказів в обґрунтування позовних вимог, про що свідчить ухвала про залишення позову без руху від 27.01.2023.

Суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями, констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Зазначені позивачем причини поважності пропуску строку звернення до суду не підтверджені достатніми доказами, а ґрунтуються виключно на поясненнях директора підприємства та складених ним та бухгалтером документах, за умови, що право на звернення до суду позивачем реалізовано вперше ще у серпні 2022 року.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позивачем у заяві не наведено достатніх причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не надано доказів, що свідчили б про об`єктивний вплив обставин воєнного стану на можливість позивача звернутись до суду своєчасно або з якнайменш можливим пропуском строку, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області 05 січня 2022 року, при цьому рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців, подаючи при цьому з серпня 2022 року до Харківського окружного адміністративного суду аналогічні позови.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 45, 171, 229, 240, 243, 247, 248, 257, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго Груп" (Гімназійна набережна, буд.16, оф.100, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 35408021) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 16 серпня 2024 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ