Ухвала

від 15.08.2024 по справі 201/8174/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8174/24

Номер провадження 1-кп/201/894/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Дніпро

вул. Гусенко, 13

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано письмове клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності та відповідного покарання, що загрожує останній у разі визнання її винною.

При цьому, ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків та неповнолітніх дітей, не працевлаштована і не має постійного джерела доходу, що свідчить про те, що остання може у будь-який час залишити місце свого перебування з метою переховування від суду.

Про наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченої вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 неодноразово судима за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі, корисливих, останній раз 29.09.2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком, проте, належних висновків для себе не зробила і знову вчинила корисливий злочин.

Тим більше, на даний час в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні аналогічного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а тому просила клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої на 60 днів.

Разом з цим, у своєму клопотанні прокурор, з огляду на положення ст. ст. 182, 183 КПК України, просила визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У підготовчомусудовому засіданніпрокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання в повному обсязі, просила його задовольнити та продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, мотивуючи необхідність збільшення розміру застави лише тяжкістю покарання та принциповою позицією сторони обвинувачення.

На підтвердження своїх доводів надала належним чином завірену копію ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2024 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та довідку по обліках АІС стосовно наявності у обвинуваченої попередніх судимостей.

У підготовчомусудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у повному обсязі.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, а заявлені стороною обвинувачення ризики недоведеними належними доказами.

Посилався на усталену практику Європейського суду з прав людини стосовно необхідності належного обґрунтування та доведення наявності ризиків відповідними доказами, втім, прокурором до клопотання не надано таких доказів.

З огляду на принцип презумпції невинуватості, наявність в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська обвинувального акту відносно його підзахисної не свідчить про те, що остання схильна до протиправної поведінки, адже її вина не доведена.

Зауважив на тому, що у ОСОБА_6 має постійне місце мешкання, де вона проживає з батьком похилого віку, який, з огляду на стан здоров`я, потребує сторонньої допомоги та постійного догляду, тож подальше тримання під вартою його підзахисної створить негативні наслідки в першу чергу для її батька.

За наведених ним обставин, вважав, що цілодобового домашнього арешту буде цілком достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисної та надасть можливість доглядати батька.

Окремо, зауважив на позиції прокурора щодо збільшення розміру застави, визначеного слідчим суддею під час досудового розслідування, яка жодним чином не обґрунтована у клопотанні та не вмотивована. При цьому, вважав, що розмір застави не може бути завідомо неспівмірним для його підзахисної.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію свого захисника ОСОБА_5 та заперечувала проти продовження тримання її під вартою.

Стосовно висунутого їй обвинувачення зазначила, що вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнає. Вказала, що офіційно знаходиться у шлюбі, втім з 2014 року не проживає із своїм чоловіком та не веде з ним спільний побут, але підтримує з ним дружні стосунки. На даний час проживає із своїм батьком похилого віку, який за станом здоров`я, потребує сторонньої допомоги та догляду, офіційно не працевлаштована та постійного джерела доходу не має, на утриманні неповнолітніх дітей не має. Додала, що не може працевлаштуватися через наявність у неї попередніх судимостей.

Підтвердила, що раніше була неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, останній раз Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська в 2023 році за вчинення крадіжки до покарання із випробуванням, яке не відбула.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надані матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати здійсненню судового провадження розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2024 року до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.08.2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60560,00 гривень.

Розглядаючи доводипрокурора продоцільність продовження ОСОБА_6 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченої переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, судом враховуються дані про особу обвинуваченої, яка проживає із своїм батьком похилого віку, офіційно не працевлаштована та постійного джерела доходу не має, зі слів одружена, однак з 2014 року не проживає із чоловіком і не веде з ним спільний побут, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що, у своїй сукупності, є тими обставинами, які свідчать про відсутність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків.

Тим більше, обвинувачена ОСОБА_6 починаючи з 2014 року неодноразово була засуджена за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена.

При цьому, останній раз обвинувачена була засуджена вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. Втім, покарання за даним вироком обвинуваченою ОСОБА_6 не відбуте, а вчинення злочину за цим обвинувальним актом інкримінується останній саме в період випробування за означеним вироком суду.

Тим більше, на даний час в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться ще один обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Наведені вище факти в достатній мірі доведені стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, підтверджується наданою довідкою по обліках АІС і є тими обставинами, які безумовно свідчать про схильність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій у разі визнання винуватою, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченої, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про наявність ризиків можливих спроб ОСОБА_6 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступінь яких є досить високою.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченою злочину, тяжкості покарання, що загрожує останній, у разі визнання її винуватою, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Твердження захисника ОСОБА_5 про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.

Доводи сторони захисту про необхідність зміни обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання задля здійснення постійного догляду за батьком похилого віку, суд відкидає, як непереконливі, адже ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, втім, жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці обвинуваченої.

Крім того, продовжуючи обвинуваченій ОСОБА_6 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд зауважує на тому, що за рішенням слідчого судді останній визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який слід залишити без змін.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 25 серпня 2024 року вважає за доцільне продовжити тримання останньої під вартою строком на 60 днів до 13 жовтня 2024 року включно.

Висновки суду про те, що застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання реалізації нею встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченої.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягти лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, втім, застосування більш м`яких запобіжних заходів може відтермінувати можливість його виконання.

В той же час, продовжуючи обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та його обставини, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у сумі 60 560, 00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

При цьому, суд відхиляє доводи прокурора ОСОБА_3 про необхідність збільшення раніше визначеного слідчим суддею розміру застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з підстав відсутності належного та достатнього обґрунтування.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом, суд виходить з наступного.

Так, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, підстави для повернення обвинувального акту відсутні, просила призначити судовий розгляд на підставі наданого суду обвинувального акту у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримала позицію прокурора.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_6 не заперечували проти призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 32 КПК України зазначене кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.

Обвинувальний акт складено з дотриманням положень ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження на цей час не вбачається.

Таким чином, під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

А тому, з огляду на вимоги п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту, судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за участю учасників кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 131-132, 176-178, 183-184, 193-194, 314-315, 369-372, 376 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 13 жовтня 2024 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_6 під вартою, є 13 жовтня 2024 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченою ОСОБА_6 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, ОСОБА_6 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 , з-під варти, зобов`язати її прибувати за кожною вимогою до суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останню обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що у разі не з`явлення її за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення нею про причини своєї неявки, або порушення нею обов`язків, покладених на неї, застава звертається у дохід держави.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Судовий розгляд призначити у відкритому судовому засіданні вприміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 20 серпня 2024 року об 11 годині 00 хвилин.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 30 хвилин 16 серпня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1