Ухвала

від 19.12.2024 по справі 201/8174/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8174/24

Номер провадження 1-кп/201/894/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в межах розгляду кримінального провадження, внесеного 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового провадження прокурор ОСОБА_3 подала письмове клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності та відповідного покарання, що загрожує останній у разі визнання її винною, може переховуватися від суду.

При цьому, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків та неповнолітніх дітей, не працевлаштована і не має постійного джерела доходу, що свідчить про те, що остання може у будь-який час залишити місце свого перебування з метою переховування від суду.

Про наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченої вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать ті обставини, що ОСОБА_5 неодноразово судима за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі, корисливих, останній раз 29.09.2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком, проте, належних висновків для себе не зробила і знову вчинила корисливий злочин.

Тим більше, на даний час в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні аналогічного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а тому просила клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої на 60 днів.

Разом з цим, у своєму клопотанні прокурор, з огляду на положення ст. ст. 182, 183 КПК України, просила визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання в повному обсязі, просила його задовольнити та продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Зауважив, що його підзахисна перебуває під вартою майже пів року і за цей час не було допитано свідків, понятих, експертів, наразі не встановлено жодного доказу, який би доводив причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого злочину.

Тим більше, на думку захисника, є алогічним прохання сторони обвинувачення щодо визначення його підзахисній застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з огляду на те, що ОСОБА_5 є непрацевлаштованою і очевидно ні фізично, ні технічно не зможе внести заставу у такому розмірі.

З урахуванням наведеного та тривалого тримання його підзахисної під вартою, просив змінити застосувати цілодобовий або нічний домашній арешт, що буде співмірним заявленим прокурором ризикам.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника ОСОБА_4 та заперечувала проти продовження тримання її під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2024 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.08.2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60560,00 гривень, який в подальшому був продовжений.

Розглядаючи доводипрокурора продоцільність продовження ОСОБА_5 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченої переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, судом враховуються дані про особу обвинуваченої, яка проживає із своїм батьком похилого віку, офіційно не працевлаштована та постійного джерела доходу не має, зі слів одружена, однак з 2014 року не проживає із чоловіком і не веде з ним спільний побут, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що, у своїй сукупності, є тими обставинами, які свідчать про відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків.

Тим більше, обвинувачена ОСОБА_5 починаючи з 2014 року неодноразово була засуджена за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена.

При цьому, останній раз обвинувачена була засуджена вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. Втім, покарання за даним вироком обвинуваченою ОСОБА_5 не відбуте, а вчинення злочину за цим обвинувальним актом інкримінується останній саме в період випробування за означеним вироком суду.

Тим більше, на даний час в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться ще один обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Наведені вище факти в достатній мірі доведені стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, підтверджується наданою довідкою по обліках АІС і є тими обставинами, які безумовно свідчать про схильність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій у разі визнання винуватою, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченої, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про наявність ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступінь яких є досить високою.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченою злочину, тяжкості покарання, що загрожує останній, у разі визнання її винуватою, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В цьому контексті, суд вважає доводи сторони захисту щодо можливості застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового або нічного арешту непереконливими.

Твердження захисника ОСОБА_4 про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.

Доводи захисника ОСОБА_4 відсутності доказів, якими підтверджується причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого злочину, суд відхиляє та вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності правової кваліфікації його дій тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

Тим більше, суд наголошує на тому, що розгляд клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу відбувається під час судового розгляду на стадії дослідження доказів, тож суд позбавлений процесуальної можливості надавати їм відповідну правову оцінку в контексті підтвердження або спростування певних обставин обвинувачення, вирішувати питання правильності правової кваліфікації дій, що інкримінуються обвинуваченому, наявності або відсутності у діях обвинуваченої складу інкримінованого злочину тощо.

Доводи захисника ОСОБА_4 стосовно алогічностітези прокуроращодо визначенняобвинуваченій альтернативногозапобіжного заходуу виглядізастави,з оглядуна те,що йогопідзахисна офіційноне працевлаштованаі немає фізичноїможливості їївнести, є неспроможними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, адже у даному випадку законодавцем передбачено обов`язкове визначення розміру застави (ч. 5 ст. 182 КПК України) і прокурор клопотав перед судом про визначення її мінімального розміру, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 12 січня 2025 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне продовжити тримання останньої під вартою строком на 60 днів до 16 лютого 2025 року включно.

Висновки суду про те, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання реалізації нею встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченої.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягти лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, втім, застосування більш м`яких запобіжних заходів може відтермінувати можливість його виконання.

В той же час, продовжуючи обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та його обставини, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у сумі 60 560, 00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 16 лютого 2025 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою, є 16 лютого 2025 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченою ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 , з-під варти, зобов`язати її прибувати за кожною вимогою до суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останню обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення її за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення нею про причини своєї неявки, або порушення нею обов`язків, покладених на неї, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 11 годині 00 хвилин 20 грудня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1