Ухвала

від 14.11.2024 по справі 201/8174/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8174/24

Номер провадження 1-кп/201/894/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в межах розгляду кримінального провадження, внесеного 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650001055 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового провадження прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, складене прокурором ОСОБА_6 .

В обґрунтування доводів клопотання прокурор ОСОБА_6 посилалася на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності та відповідного покарання, що загрожує останній у разі визнання її винною.

При цьому, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків та неповнолітніх дітей, не працевлаштована і не має постійного джерела доходу, що свідчить про те, що остання може у будь-який час залишити місце свого перебування з метою переховування від суду.

Про наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченої вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать ті обставини, що ОСОБА_5 неодноразово судима за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі, корисливих, останній раз 29.09.2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком, проте, належних висновків для себе не зробила і знову вчинила корисливий злочин.

Тим більше, на даний час в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні аналогічного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а тому просила клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої на 60 днів.

Разом з цим, у своєму клопотанні прокурор, з огляду на положення ст. ст. 182, 183 КПК України, просила визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити та продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому, мотиви, з яких на думку прокурора слід збільшити розмір раніше визначеної застави, не наведені.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, а заявлені стороною обвинувачення ризики недоведеними належними доказами.

Зауважив на тому, що його підзахисна ОСОБА_5 має постійне місце мешкання, жодних намірів ухилятися від явки до суду або переховуватися вона не має.

Крім того, захисник посилався на суттєве погіршення стану здоров`я його підзахисної, яка потребує належного лікування та проведення оперативного втручання, яке в умовах слідчого ізолятора не може бути надане у належному вигляді. На підтвердження цих обставин стороною захисту були надані відповідні медичні документи.

За наведених ним обставин, вважав, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, якого буде цілком достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисної, а також у ОСОБА_5 буде можливість отримати належне медичне лікування.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника ОСОБА_4 та заперечувала проти продовження тримання її під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2024 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.08.2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60560,00 гривень, який в подальшому був продовжений.

Розглядаючи доводипрокурора продоцільність продовження ОСОБА_5 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, суд не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченої в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, вважає, що, в даному випадку, є обов`язкова умова conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.

Отже, у даному випадку, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час підготовчого провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу на стадії судового провадження вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченої переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, судом враховуються дані про особу обвинуваченої, яка проживає із своїм батьком похилого віку, офіційно не працевлаштована та постійного джерела доходу не має, зі слів одружена, однак з 2014 року не проживає із чоловіком і не веде з ним спільний побут, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що, у своїй сукупності, є тими обставинами, які свідчать про відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків.

Тим більше, обвинувачена ОСОБА_5 починаючи з 2014 року неодноразово була засуджена за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена.

При цьому, останній раз обвинувачена була засуджена вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. Втім, покарання за даним вироком обвинуваченою ОСОБА_5 не відбуте, а вчинення злочину за цим обвинувальним актом інкримінується останній саме в період випробування за означеним вироком суду.

Тим більше, на даний час в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться ще один обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Наведені вище факти в достатній мірі доведені стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, підтверджується наданою довідкою по обліках АІС і є тими обставинами, які безумовно свідчать про схильність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій у разі визнання винуватою, суд виходить з сукупності встановлених обставин та даних про особу обвинуваченої, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про наявність ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступінь яких є досить високою.

Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає продовження існування цих ризиків доведеним у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченою злочину, тяжкості покарання, що загрожує останній, у разі визнання її винуватою, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Твердження захисника ОСОБА_4 про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.

Посилання сторони захисту про необхідність зміни обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання через погіршення стану здоров`я та необхідності у проведенні оперативного втручання та отриманні належного лікування, яке в умовах слідчого ізолятора не може бути надане, є непереконливими, адже з наданої начальником філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 18.10.2024 року інформації не встановлено, що обвинувачена потребує оперативного втручання з приводу встановленого діагнозу: «Міома матки великих розмірів», у разі необхідності останній призначається лікування, яке вона отримує у повному обсязі в умовах вказаного закладу. Тим більше, як вбачається з означеної інформації ОСОБА_5 . оглянута 04.11.2024 року лікарем ЗПСЛ АПВ ДБЛ № 4 і на момент огляду гострої соматичної патології не виявлено.

Тож, жодних відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої ОСОБА_5 в умовах слідчого ізолятора через погіршення стану здоров`я та надання відповідної медичної допомоги, суду не надано.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 01 грудня 2024 року вважає за доцільне продовжити тримання останньої під вартою строком на 60 днів до 12 січня 2025 року включно.

Висновки суду про те, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання реалізації нею встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченої.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягти лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, втім, застосування більш м`яких запобіжних заходів може відтермінувати можливість його виконання.

В той же час, продовжуючи обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та його обставини, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у сумі 60 560, 00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони обвинувачення про необхідність збільшення раніше визначеного слідчим суддею розміру застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з підстав відсутності належного та достатнього обґрунтування, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні, яке прокурором проігнороване та зміст клопотання в цьому контексті не змінився, нових мотивів щодо необхідності збільшення розміру застави не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 12 січня 2025 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою, є 12 січня 2025 року включно.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченою ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 , з-під варти, зобов`язати її прибувати за кожною вимогою до суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останню обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення її за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення нею про причини своєї неявки, або порушення нею обов`язків, покладених на неї, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 11 годині 00 хвилин 15 листопада 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1