Постанова

від 08.08.2024 по справі 907/966/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. Справа №907/966/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу ФОП Засухіної Олени Василівни

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2024 (повний текст рішення складено 03.05.2024, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/966/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЕЛЛЬ», м. Ковель

до відповідача Фізичної особи-підприємця Засухіна Олени Василівни, м. Рахів

про витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача - Чабан Р.Л. (в режимі відеоконференції)

від відповідачів - не з`явились

20.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІДЕЛЛЬ» (далі ТОВ «Фіделль») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння у фізичної особи - підприємця Засухіної Олени Василівни (РНОКПП - НОМЕР_1 ) Еспресо машин GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номери 21000686 та 21206868, вартістю по 51060,00 грн кожна.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що отримав від ТОВ «Штраус Україна» в оренду обладнання, в тому числі три автоматичні кавоварки для приготування кавових напоїв (еспресо машини GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номери 21206899, 21000686, 21206868) вартістю по 51060,00 грн. кожна. Отримавши обладнання, ТОВ «Фіделль», виконуючи взяті на себе зобов`язання (як він помилково вважав) по договору суборенди обладнання № 211 від 01.06.2022, передав фізичній особі підприємцю Засухіній Олені Василівні в строкове платне користування (суборенду) три автоматичні кавоварки для приготування кавових напоїв згідно з додатком № 1 від 01.06.2022 та актом приймання-передачі обладнання в оренду від 01.06.2022.

Як стверджує позивач, з технічних та суб`єктивних причин вказаний договір не був підписаний ФОП Засухіною О.В., проте, між сторонами існували фактичні правовідносини з суборенди обладнання на підставі усних домовленостей, які тривали з 01.06.2022 до 01.10.2023, про що свідчить факт передачі означеного обладнання в торгові точки ФОП Засухіної О.В. та щомісячна сплата нею орендних платежів за три орендовані автоматичні кавоварки в сумі 2556,00 грн.

За доводами позивача, на початку липня 2023 року ним було прийнято рішення про розірвання договору суборенди обладнання з ФОП Засухіною О.В. про що останню завчасно було повідомлено та обумовлено про повернення обладнання 17.08.2023 року. Одна Еспресо машина GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійний номер 21206899, була повернута з торгової точки ФОП Засухіною О.В. 17.08.2023 року, а дві інші ФОП Засухіна О.В. відмовилась повертати. Товариство направило рекомендованою кореспонденцією на адресу ФОП Засухіної О.В. претензію за № 9 від 22.08.2023, в якій повідомило орендаря про те, що договір суборенди вважається розірваним з 21.08.2023 та запропонувало орендарю добровільно повернути орендоване обладнання - Еспресо машини GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV з серійними номерами 21000686 та 21206868 ТОВ «Фіделль». Вказана претензія була отримана ФОП Засухіною О.В. 01.09.2023, однак залишена останньою без відповіді та задоволення.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 04.04.2024 позовні вимоги ТОВ «Фіделль» задоволив; витребував у фізичної особи - підприємця Засухіної О.В. на користь позивача дві Еспресо машини GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номери 21000686 та 21206868, вартістю по 51060,00 грн кожна та стягнув з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору. Задовільняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд виходив з дійсних та встановлених обставин справи, які вказували на існування та припинення існування договірних відносин між сторонами.

Фізична особа - підприємець Засухіна Олена Василівна не погодившись з ухваленим рішенням, оскаржила його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі відповідач ставить під сумнів покази свідка, вважає, що свідок перебуває у трудових відносинах з позивачем, а відтак його покази не можуть бути абсолютно безсторонніми та об`єктивними, натомість існує ймовірність упередженості свідка на користь його роботодавця. Апелянт зазначає, що з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, на які в оскаржуваному рішенні покликається суд першої інстанції, не вбачається однозначно, за що були здійснені платежі, за які саме послуги і жодним чином не доводить, що такі платежі були здійснені відповідачем за користування спірним обладнанням. Відповідачка, серед іншого, заперечує укладення з позивачем договору суборенди обладнання, відтак вважає безпідставним покликання суду на претензію № 9 від 22.08.2023, оскільки така ґрунтується на договорі суборенди. З огляду на вказані обставини відповідач вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фіделль» - відмовити.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, ТОВ «Фіделль» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи відповідача, покликаючись на таке:

- щодо показів свідка, то позивач вважає такі належним доказом у справі, позаяк такі пояснення були подані в порядку ст. 88 ГПК України, відповідачка мала можливість ознайомитись з такими поясненнями, подати на них свої заперечення або клопотати про виклик свідка в судове засідання, однак не скористалась такими своїми правами. Водночас, товариство зазначає, що надаючи свої покази свідок була повідомлена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, а сам факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем не свідчить про недостовірність наданих нею пояснень;

- позивач вважає безпідставними твердження апелянта про неналежність платіжних інструкцій, як доказів на підтвердження здійснення оплати за оренду кавових машин, оскільки апелянтка не надала суду доказів які б свідчили про існування між сторонами інших правовідносин, які не виникли з суборенди обладнання. Позивач стверджує, що оплата здійснена за спірними платіжними інструкціями була за оренду кавових машин. Крім цього, звертає увагу суду на те, що призначення платежу вказується платником при здійсненні оплати, а тому неповне вказання призначення платежу є недбалістю або навмисною дією відповідача;

- доводи відповідачки про те, що підписи на актах надання послуг їй не належать позивач вважає голослівними, оскільки за весь час співпраці ФОП Засухіна О.В. не висловлювала заперечень щодо незаконності підписання таких актів, підписання їх іншою особою, тощо. Відповідачка не зверталася до правоохоронних органів за фактом підроблення підписів, а також не заявляла жодних клопотань про проведення почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції;

- судом правильно взято до уваги претензію за № 9 від 22.08.2023, оскільки незалежно від того чи був підписаний договір оренди обладнання за № 211 від 01.06.2022 в претензії відображено дійсні обставини правовідносин, що склалися між сторонами і зафіксовано сам факт вимоги позивача до відповідача про повернення раніше переданого обладнання;

- разом з тим, позивач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок яких становить 8500,00 грн. та які він просить стягнути з відповідачки. Вказана оплата передбачає надання консультацій, підготовки відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції адвокатом, написання пояснень та клопотань, тощо. У вартість послуг не включено витрати на доїзд, проживання та інші витрати безпосередньо пов`язані з участю представника в судовому засіданні.

З огляду на вказане, відповідач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а відтак і скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки таке ухвалено за повного з`ясування дійсних обставин справи, у відповідності до норм чинного законодавства.

Процесуальний хід розгляду цієї справи викладений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника позивача розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшов представник позивача, який підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу та, в судових дебатах, клопотав про розподіл судових витрат.

Відповідачка участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 210-211).

З огляду на ту обставину, що участь уповноважених представників в судове засідання визначена на власний розсуд, враховуючи письмово викладену позицію відповідачки, судова колегія дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача в сукупності з матеріалами справи, судова колегія встановила таке:

За доводами позивача, він отримав від ТОВ «Штраус Україна» в оренду обладнання, в тому числі три автоматичні кавоварки для приготування кавових напоїв (еспресо машини GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номери 21206899, 21000686, 21206868) вартістю по 51060,00 грн. кожна. Отримавши обладнання, ТОВ «Фіделль», виконуючи взяті на себе зобов`язання (як він помилково вважав) по договору суборенди обладнання № 211 від 01.06.2022, передав фізичній особі підприємцю Засухіній Олені Василівні в строкове платне користування (суборенду) три автоматичні кавоварки для приготування кавових напоїв згідно з додатком № 1 від 01.06.2022 та актом приймання-передачі обладнання в оренду від 01.06.2022.

Як стверджує позивач, у зв`язку із технічними та суб`єктивними причинами, вказаний договір не був підписаний ФОП Засухіною О.В., проте фактичні господарські відносини по суборенді обладнання були встановлені з нею на підставі усних домовленостей і тривали з 01.06.2022 по 01.10.2023, про що свідчить факт передачі означеного обладнання в торгові точки ФОП Засухіної О.В. та щомісячна оплата нею 2556,00 грн за користування трьома орендованими автоматичними кавовароками.

На початку липня 2023 року, як зазначає позивач, ним було прийнято рішення про розірвання договору суборенди обладнання між ТОВ «Фіделль» та ФОП Засухіною О.В., про що завчасно було повідомлено ФОП Засухіну О.В. та обумовлено дату повернення обладнання - 17.08.2023 року.

17.08.2023 ФОП Засухіна О.В. повернула одну Еспресо машину GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійний номер 21206899 зі своєї торгової точки, натомість дві інші повертати відмовилась.

ТОВ «Фіделль» рекомендованою кореспонденцією направило ФОП Засухіній О.В. претензію № 9 від 22.08.2023, в якій повідомило орендаря про те, що договір суборенди вважається розірваним з 21.08.2023 та запропонувало орендарю добровільно повернути орендоване обладнання - Еспресо машини GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV з серійними номерами 21000686 та 21206868 ТОВ «Фіделль». Вказана претензія була отримана ТОВ Засухіною О.В. 01.09.2023, однак залишена останньою без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

До своєї позовної заяви позивач долучив платіжні інструкції: від 08.08.2022. на суму 2 556,00 грн.; від 26.08.2022. на суму 2 556,00 грн.; від 30.09.2022. на суму 2 551,00 грн.; від 21.11.2022. на суму 2 556,00 грн.; від 14.12.2022. на суму 1 704,00 грн.; від 26.12.2022. на суму 852,00 грн.; від 07.02.2023. на суму 2 556,00 грн.; від 14.02.2023. на суму 2 556,00 грн.; від 26.05.2023. на суму 2 556,00 грн. ; від 09.06.2023. на суму 2 550,00 грн.; від 07.07.2023. на суму 2 550,00 грн.; від 24.07.2023. на суму 2 550,00 грн.; від 06.08.2023. на суму 2 550,00 грн.; від 18.08.2023. на суму 2 550,00 грн.; від 29.09.2023 на суму 1 849,00 грн. із зазначенням в них призначення платежу «Оплата за послуги від ФОП Засухіна О.В.»

Разом з тим, до матеріалів справи долучено копії актів надання послуг з суборенди обладнання (Еспресо машин GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номера 21206899, 21000686, 21206868) № 2527 від 01.07.2022., № 3 125 від 31.07.2022., № 3424 від 31.08.2022., № 5109 від 30.11.2022., № 5677 від 31.12.2022., № 375 від 31.01.2023., № 1034 від 28.02.2023., № 1738 від 31.03.2023., № 2313 від 30.04.2023., № 2897 від 31.05.2023., № 3472 від 30.06.2023., № 4394 від 31.07.2023., а також заява свідка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працює у ТОВ «Фіделль» на посаді менеджера, в обов`язки якої входить робота із клієнтами ТОВ «Фіделль», пошук нових клієнтів, контроль за використанням обладнання, доставка обладнання клієнту та повернення обладнання від клієнта, тощо. У вказаній заяві йдеться про таке:

«При відвідувані магазинів ФОП Засухіної Олени Василівни на початку липня 2023 року було виявлено використання кави та кавових напоїв в обладнанні, які не є продукцією виробництва компанії Штраус Україна під торговими марками Ambassador та іншими торговими марками компанії Штраус Україна. Встановлено невідповідність показань лічильників на обладнанні порцій проданої кави, та кількості кави, придбаної у ТОВ «Фіделль». ФОП Засухіну О.В. було попереджено про те, що у випадку подальшого використання в обладнанні кави, яка поставляється не ТОВ «Фіделль» орендні відносини припиняться і обладнання буде забрано. Під обладнанням розуміється: (Еспресо машини GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номера 21206899, 21000686, 21206868).

Через декілька днів відбувся контрольний візит-перевірка. За її наслідком було знову виявлено використання кави у Обладнані постачальником якої не був ТОВ «ФІДЕЛЛЬ». Одразу було повідомлено про розірвання договору оренди обладнання і необхідності його повернення до 15.08.2023 року.

17.08.2023 року ФОП Засухіна О.В. повернула Еспресо машину GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, Серійні номера 21206899, а дві інші серійний номер 21000686 та 21206868 відмовилася повертати. Тоді ж мною було викликано поліцію Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області. Працівниками поліції було відібрано пояснення у свідка та відповідача працівників магазину. Обладнання залишилося у Засухіної О.В. , а поліція рекомендувала звернутися в суд для вирішення спору.

Мені відомо, що 01.09.2023 року ФОП Засухіна О.В. отримала письмову претензію про розірвання договору обладнання та вимогу повернути обладнання. Проте її не виконала. Я не одноразово в телефонному режимі та з використанням месенджерів вимагала повернути обладнання та в межах переговорів вирішити спір. Однак безрезультатно.

На разі мені відомо, що Еспресо машина, серійний номер 21206868, встановлена в торговій точці «МагазипЧИК» за адресою: м. Рахів, вул. Героїв АТО б. 20 ; Еспресо машина, серійний номер 21000686, встановлена в торговій точці «МагазинЧИК» за адресою: м. Рахів, вул. Миру, б. 52 , в яких діяльність здійснює ФОП Засухіна О.В.»

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на теке:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 509 ЦК України в силу зобов`язання - кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором, в розумінні ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав стверджувати, що правовідносини між сторонами виникли на виконання умов договору оренди обладнання №235-VEN/F, копія якого міститься у матеріалах справи.

Водночас, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в період з 01.07.2022 по 31.07.2023 позивачем виставлялися акти надання послуг з суборенди обладнання (Еспресо машин GAIA STYLE 1ES-2 SB WT Т7 FV, серійні номери 21206899, 21000686, 21206868) № 2527 від 01.07.2022., № 3 125 від 31.07.2022., № 3424 від 31.08.2022., № 5109 від 30.11.2022., № 5677 від 31.12.2022., № 375 від 31.01.2023., № 1034 від 28.02.2023., № 1738 від 31.03.2023., № 2313 від 30.04.2023., № 2897 від 31.05.2023., № 3472 від 30.06.2023., № 4394 від 31.07.2023. , а відповідачем, в період з 08.08.2022 по 29.09.2023, здійснювалися оплати на рахунок позивача з призначенням платежу «Оплата за послуги від ФОП Засухіна О.В.», що не спростовано відповідачкою належними та допустимими доказами.

Доводи відповідачки про те, що у графі актів надання послуг «Затверджую Фізична особа - підприємець Засухіна Олена Василівна» помітно, що власний підпис Засухіної О.В. кожного наступного місяця суттєво відрізняється від попереднього, що може свідчити про підписання документів іншими особами, а в акті надання послуг № 4394 від 31.07.2023 у графі «Затверджую Фізична особа - підприємець Засухіна Олена Василівна» взагалі відсутній її власний підпис, відхиляються судовою колегією, оскільки відповідачка не конкретизувала, які саме акти надання послуг підписані іншими особами, та не зазначила чи підписувала такі акти взагалі.

Водночас, матеріали справи містять заяву свідка, яка серед іншого підтверджує використання ФОП Засухіною О.В спірних кавових машин в її торгових точках в м. Рахові на вул. Героїв АТО,б20 та вул. Миру, б. 52.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про існування між сторонами фактичних правовідносин, які полягали в укладенні договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, направлення позивачем на адресу відповідача рахунку на оплату та сплата такого рахунку тощо).

За договором найму (оренди), відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 статті 785 ЦК України).

Враховуючи, що між сторонами існували та припинилися договірні правовідносини, приймаючи до уваги претензію позивача за № 9 від 22.08.2023 р. про повернення об`єкта оренди, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не заперечують та не спростовують правильних висновків суду, які ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні дійсних обставин справи та наявних у ній доказів.

Водночас, позивач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок яких становить 8500,00 грн. та, які він просить стягнути з відповідачки. Вказана оплата передбачає надання консультацій, підготовки відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції адвокатом, написання пояснень та клопотань, тощо. У вартість послуг не включено витрати на доїзд, проживання та інші витрати безпосередньо пов`язані з участю представника в судовому засіданні.

На підтвердження понесених витрат позивач долучив до відзиву на апеляційну скаргу довіреність на представництво інтересів ТОВ «Фіделль» адвокатом Чабаном Р.Л.; додаток № 2 від 06.06.2024 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11.10.2023, в якому зафіксована вартість правничої допомоги в Західному апеляційному господарському суді у справі № 907/966/23 та становить 8500,00 грн; платіжну інструкцію за № 2161 від 07.06.2024 на суму 8500,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачка своїм правом, передбаченим ч. 5 ст.126 ГПК України, не скористалася, жодних заперечень на заяву позивача про розподіл судових витрат, яка було викладена у відзиві на апеляційну скаргу, не подала. Відповідачка мала можливість ознайомитись з відзивом, а відповідно із заявою про розподіл судових витрат, оскільки відзив позивача був надісланий 12.08.2024 на адресу ФОП Засухіної О.В. рекомендованим листом з описом вкладення.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, судова колегія вважає, що заявлені до стягенння з відповідачки 8500,00 грн на відшкодування витрат на професійну правову допомогу відповідають критерію розумної необхідності та реальності адвокатських витрат, не є завищеними та підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги ФОП Засухіної Олени Василівни відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2024 у справі № 907/966/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Засухіної Олени Василівни ( 90600, Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Героїв АТО, буд 20 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІДЕЛЛЬ» (45002, Волинська область, м. Ковель, вул. Ярослава Мудрого, б. 42, ЄДРПОУ 40164480) 8500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот) витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 16.08.2024.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік