Постанова

від 07.08.2024 по справі 922/865/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Харків Справа № 922/865/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О.,

суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Басова О.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1172252 від 12.02.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002634 від 17.01.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (вх.№1637Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., дата складання повного тексту рішення - 13.06.2024, у справі №922/865/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Енергооблік", м. Харків,

про стягнення 1 681 932, 24грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енергооблік" 1 681 932, 24грн, з яких: 1 155 799, 36грн пені, 526 132, 88грн штрафу.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору підряду №2102000078 від 12.02.2021 щодо строків виконання робіт.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Енергооблік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 115 579, 93грн пені, 52 613, 28грн штрафу, 2 522, 89грн судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором № 2102000078 від 12.02.2021 щодо виконання робіт другого та третього етапів, що дає підстави позивачу нарахувати штрафні санкції.

Перевіривши відповідний розрахунок, суд першої інстанції констатував його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Поряд з цим, як встановлено місцевим господарським судом, роботи другого та третього етапів за договором відповідач фактично виконував вже після введення в Україні воєнного стану; такі роботи виконав хоча і з простроченням, проте в повному обсязі та без будь-яких заперечень з боку позивача. Відповідач зазначив, що прострочення у виконанні робіт виникло саме внаслідок простою підприємства відповідача, утруднення залучення кваліфікованих працівників підприємства відповідача та закупівлю та/або виготовлення необхідних (спеціалізованих) матеріалів та приладів, що в свою чергу було пов`язано саме з військовою агресією рф проти України.

Суд взяв до уваги, що підприємство відповідача є провідним виробником приладів для обліку енергоресурсів та виконує соціально-важливу функцію, у т.ч. у сфері забезпечення стабільної роботи об`єктів енергетичної інфраструктури. При цьому, незважаючи на початок збройної агресії рф проти України, постійні обстріли м. Харкова, систематичні вимкнення електроенергії не припиняло господарську діяльність, а тому відповідно забезпечує роботою населення, сплачує до місцевого та державного бюджетів відповідні податки і збори.

На підтвердження скрутного матеріального стану відповідач надав до суду банківські довідки з інформацією щодо залишку грошових коштів на банківських рахунках відповідача.

Суд першої інстанції також врахував відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором.

Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення балансу інтересів сторін у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на 90%.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 03.06.2024, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів на загальну суму 1 513 739, 02грн, з яких пеня у сумі 1 040 219, 43грн та штрафу у сумі 473 519, 59грн та просить в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не викладено інформації щодо перевірки та дослідження на предмет належності, достовірності та вірогідності викладених позивачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій обставин; натомість, відповідачем не доведено вжиття ним заходів для недопущення порушення чи зменшення негативних наслідків.

На думку апелянта, банківські довідки відображають лише залишок коштів на рахунках на певну дату, однак, не характеризують майновий стан відповідача у повному обсязі, при цьому, майновий стан сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував профіль діяльності позивача, його соціальну та економічну значущість для суспільства та держави, а також майновий стан позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі №922/865/24; встановлено відповідачу строк до 25.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 25.07.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "07" серпня 2024 р. о 10:30год.

11.07.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що він повністю виконав свої зобов`язання за договором якісно і без зауважень позивача; відповідач зазначає, що позивачем не надані докази понесення останнім збитків через прострочення виконання відповідачем робіт за договором №2102000078 від 12.02.2021; у свою чергу, відповідач посилається на свій скрутний стан.

Відтак, відповідач вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій у повному обсязі перетворюється у несправедливо непомірний тагяр для відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, якісне, без зауважень позивача, виконання відповідачем робіт за договором, відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 - без змін.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

До початку судового засідання 07.08.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь свого представника в інших судових засіданнях.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.08.2024 представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 - без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи і ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 сторони були повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не визнає наведені позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи повідомлені ним причини неявки у судове засідання поважними, виходячи з такого.

Так, позивач є юридичною особою і не позбавлений права і можливості забезпечити або свою участь в судовому засіданні в порядку статті 56 Господарського процесуального кодексу України (самопредставництво) або через свого представника.

У клопотанні про відкладення розгляду справи позивачем вказано про те, що його представник Підлипенський Д.В. буде брати участь в інших судових засіданнях 07.08.2024, однак, позивачем не надано доказів, що він, по-перше, не має інших представників в порядку самопредставництва або шляхом укладення відповідного договору; і, по-друге, не може забезпечити участь інших своїх представників або в судовому засіданні у даній справі, або в судових засіданнях Господарського суду міста Києва, на які посилається позивач.

Позивач як юридична особа, здійснюючи свою господарську діяльність і будучи учасником судових справ, самостійно визначає пріоритетність участі своїх представників у тих чи інших судових засіданнях у судових справах.

Крім того, у клопотанні про відкладення розгляду справи позивач не посилається на причини, з яких суд у даній справі не може розглянути апеляційну скаргу за відсутності у судовому засіданні свого представника.

З огляду на викладене, судова колегія відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду скарги і здійснює розгляд скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 12.02.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір №2102000078 про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат) (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору, підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується надати послуги: послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (додаток №2) становить: 17814000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 2969000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи протягом 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником, графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.2 договору, строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір, у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4.3 договору, датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником і порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 5.2 договору, акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

За умовами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 договору, підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція. Громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб. пожежа, вибух. тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго. заборона (обмеження) експорту імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки. замерзання моря, проток. портів. перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У відповідності до пункту 8.2. договору, сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Пунктом 8.3. договору також передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 10.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 10.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожний день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

В подальшому, між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, а саме: додаткова угода №1 від 04.11.2021року, додаткова угода №2 від 22.11.2021 року.

Додатковою угодою № 2 від 22.11.2021 сторони продовжили загальний термін виконання робіт до 425 календарних днів та виклали у новій редакції Графік виконання робіт, а саме визначили наступне:

- по п. 1 Графіку - обстеження, розробка робочої документації, подання експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації встановлено строк 150 календарних днів з дати підписання договору;

- по п. 2 Графіку - виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи встановлено строк 390 календарних днів з дати підписання договору;

- по п. 3 Договору - пусконалагоджувальні роботи, випробування, оцінка відповідності технічному регламенту та передача до експлуатації встановлено строк 425 календарних днів з дати підписання договору.

Також вказаною угодою змінено пункт 4.1 Договору, а саме: "...підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 425 календарних днів з дати підписання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною".

Згідно Графіку виконання робіт, в редакції додаткової угоди №2 від 22.11.2021 року, граничний строк виконання другого етапу робіт становить 09.03.2022, а третього етапу робіт - 13.04.2022.

Однак, підрядником при виконанні робіт не дотримано обумовлені строки їх проведення, що підтверджується актом №1 від 24.03.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом №1 від 01.06.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом №1 від 01.06.2022 вартості устаткування; актом №5 від 29.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт на ГРС Крастропіль; актом №1 від 30.08.2022 приймання виконаних будівельних робіт на ГРС Голуб`ятин; актом №1 від 30.08.2022 вартості устаткування; актом №2 від 21.09.2022; актом №6 від 29.12.2022; актом №2 від 21.09.2022 приймання виконаних будівельних робіт на ГРС Вінниця; актом №3 від 21.09.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 21.09 2022 на ГРС Бердичів; актом №2 від 29.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом №2 від 31.10.2022 приймання виконаних будівельних робіт на об`єкті ГРС Липне; актом від 31.10.2022 вартості устаткування; актом №1 від 29.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт на об`єкті ГРС Райгородок; актом №1 від 16.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на об`єкті ГРС Пірки.

Зважаючи на Графік виконання робіт, в редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2021 року, за яким граничний строк виконання другого етапу робіт становить 09.03.2022, а третього етапу робіт 13.04.2022, роботи за цими етапами були виконані з порушенням наведеного графіку.

З посиланням на вказані обставини, позивач на підставі пункту 10.2 договору нарахував відповідачу 1 155 799, 36грн пені; 526 132, 88грн штрафу.

Обставини щодо факту прострочення виконання зобов`язання, термінів прострочення, суми штрафних санкцій виходячи з умов договору відповідачем не спростовуються.

Поряд з цим, відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 90%.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд першої інстанції встановив, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання за роботами другого та третього етапів за договором, які згідно з графіком виконання робіт мали бути виконані після 24.02.2022.

У зв`язку з початком військової агресії рф проти України 24.02.2022 в країні був запроваджений воєнний стан, який, зокрема, Торгово-промислова палата України визнала форс-мажорними обставинами, про що зазначила у своєму листі від 28.02.2022.

Як свідчать матеріали справи, роботи другого та третього етапів відповідач фактично виконував вже після введення в Україні воєнного стану, такі роботи виконав хоча і з простроченням, проте, в повному обсязі та без будь-яких заперечень з боку позивача. Відповідач зазначає, що прострочення у виконанні робіт виникло саме внаслідок простою підприємства відповідача, утруднення залучення кваліфікованих працівників підприємства відповідача та закупівлю та/або виготовлення необхідних (спеціалізованих) матеріалів та приладів, що, в свою чергу, було пов`язано саме з військовою агресією рф проти України.

Суд першої інстанції констатував, що обґрунтованість доводів відповідача щодо впливу воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором підтверджуються сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-24-0230 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини для ПрАТ "Енергооблік" за Договором № 2102000078 від 12.02.2021. Даний сертифікат хоча і не може звільняти відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором з підстав допущення відповідачем порушення порядку повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, однак врахований судом першої інстанції разом з іншими доказами при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Місцевим господарським судом також враховано відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що підприємство відповідача є провідним виробником приладів для обліку енергоресурсів та виконує соціально-важливу функцію, у т.ч. у сфері забезпечення стабільної роботи об`єктів енергетичної інфраструктури. При цьому, незважаючи на початок збройної агресії рф проти України, постійні обстріли м. Харкова, систематичні вимкнення електроенергії не припиняло господарську діяльність, а тому відповідно забезпечує роботою населення, сплачує до місцевого та державного бюджетів відповідні податки і збори.

При цьому, як зазначив відповідач, факт збройної агресії проти Україні, пов`язані з воєнним станом обмеження та систематичні обстріли енергетичної інфраструктури об`єктивним чином вплинули на його фінансову спроможність та порушили господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює в тому числі з метою забезпечення стабільної роботи об`єктів енергетики, з метою вирішення соціально-важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України.

На підтвердження скрутного матеріального стану відповідач надав до суду банківські довідки з інформацією щодо залишку грошових коштів на банківських рахунках відповідача, а саме:

- згідно довідки АТ КБ "Приватбанк", вих.№240424SU09504602 від 24 квітня 2024 року залишок грошових коштів за рахунком станом на 24.04.2024 року складає 1 232, 45грн;

- згідно довідки АТ "БАНК АЛЬЯНС" вих.№81-00036 від 24 квітня 2024 року залишок грошових коштів за рахунком станом на 24.04.2024 року складає 8 104, 16грн;

- згідно довідки АТ "УКРСИББАНК" вих.№40757342464 від 24 квітня 2024 року залишок грошових коштів за рахунком станом на 23.04.2024 року складає 2 875, 32грн;

- згідно довідки АТ КБ "ГЛОБУС" вих.б/н від 24 квітня 2024 року залишок грошових коштів за рахунком станом на 24.04.2024 року складає 3 516, 77грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором №2102000078 від 12.02.2021 щодо виконання робіт другого та третього етапів.

Вказані обставини відповідачем жодним чином не спростовуються.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами укладеного сторонами у справі пункту 10.2 договору, сторони визначили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожний день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем у зв`язку з викладеними обставинами нараховано відповідачу 1 155 799, 36грн пені та 526 132, 88грн штрафу.

Перевіривши відповідний розрахунок суд першої інстанції констатував його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Відповідач проти зазначеного не заперечує, але звернувся з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 90%.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Суд першої інстанції, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, якісне, без зауважень позивача, виконання відповідачем робіт за договором, дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90 %.

Судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції скористався своїм правом зменшення штрафних санкцій за результатами здійсненої оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання про наявність підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу на 90%.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зазначено вище, у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, оцінивши обставини справи, врахувавши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачами збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем строків виконання договору в частині другого та третього етапів, можливо зменшити розмір пені на 90%.

Прострочення у виконанні робіт виникло внаслідок простою підприємства відповідача, утруднення залучення кваліфікованих працівників підприємства відповідача та закупівлю та/або виготовлення необхідних (спеціалізованих) матеріалів та приладів, що в свою чергу було пов`язано саме з військовою агресією рф проти України; вплив воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором підтверджуються сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово - промислової палати №3200-24-0230 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини для ПрАТ "Енергооблік" за Договором № 2102000078 від 12.02.2021.

Відтак, безпідставними є доводи апелянта, що відповідачем не доведено вжиття ним заходів для недопущення порушення чи зменшення негативних наслідків, оскільки форс-мажорні обставини в даному випадку стали наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором - несвоєчасне виконання робіт, а не повної бездіяльності відповідача.

Суд також враховує, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є надмірно великими, їх стягнення в відповідному розмірі не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, має ознаки джерела отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції не викладено інформації щодо перевірки та дослідження на предмет належності, достовірності та вірогідності викладених позивачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій обставин.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан.

Підприємство відповідача є провідним виробником приладів для обліку енергоресурсів та виконує соціально-важливу функцію, у т.ч. у сфері забезпечення стабільної роботи об`єктів енергетичної інфраструктури. При цьому, незважаючи на початок збройної агресії рф проти України, постійні обстріли м. Харкова, систематичні вимкнення електроенергії не припиняло господарську діяльність.

Як зазначено вище, вплив воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором підтверджуються сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово - промислової палати №3200-24-0230 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини для ПрАТ "Енергооблік" за Договором № 2102000078 від 12.02.2021.

Крім того, на підтвердження скрутного матеріального стану відповідач надав до суду банківські довідки з інформацією щодо залишку грошових коштів на банківських рахунках відповідача.

На думку апелянта, банківські довідки відображають лише залишок коштів на рахунках на певну дату, однак, не характеризують майновий стан відповідача у повному обсязі, при цьому, майновий стан сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що спірних правовідносинах, враховуючи обставини справи, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, принцип розумності та справедливості, виконання відповідачем зобов`язання за договором якісно і без зауважень позивача, беручи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущених відповідачем порушень умов договору, врахувавши інтереси учасників справи, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про можливість зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції проігнорував профіль діяльності позивача, його соціальну та економічну значущість для суспільства та держави, а також майновий стан позивача.

Однак, суд зазначає, що надані позивачем докази фінансового становища не пов`язані зі строками виконання робіт за договором №210200078 від 12.02.2021; інформація стосовно зупинення ГРС Сохнівка не стосується предмета спору; підстави позову не містять обґрунтування наявності та розміру збитків у позивача через прострочення виконання відповідачем робіт за вказаним договором.

При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024, у справі №922/865/24 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі №922/865/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна