Постанова

від 31.10.2024 по справі 922/865/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/865/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Байбак О.І.

від 03.06.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Здоровко Л.М., Білоусової Я.О., Мартюхіна Н.О.

від 07.08.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного акціонерного товариства "Енергооблік"

про стягнення 1 681 932, 24 грн

за участю представників:

від позивача: Підлипенський Д.В.,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енергооблік" 1 681 932,24 грн, з яких: 1 155 799, 36 грн пені, 526 132,88 грн штрафу.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду № 2102000078 від 12.02.2021 щодо строків виконання робіт, за що умовами цього договору передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

12.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Енергооблік" (підрядник) укладено договір № 2102000078 про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат) (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується надати послуги: послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч. 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить: 17 814 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 2 969 000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи протягом 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з дати підписання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником, графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.2 договору, строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір, у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4.3 договору, датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником і порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 5.2 договору акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

За умовами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 договору, підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція. Громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб. пожежа, вибух. тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго. заборона (обмеження) експорту імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки. замерзання моря, проток. портів. перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Пунктом 8.3 договору також передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 10.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 10.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожний день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

В подальшому, між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, а саме: додаткова угода №1 від 04.11.2021року, додаткова угода №2 від 22.11.2021 року.

Додатковою угодою № 2 від 22.11.2021 сторони продовжили загальний термін виконання робіт до 425 календарних днів та виклали у новій редакції Графік виконання робіт, а саме визначили наступне:

- по п. 1 Графіку - обстеження, розробка робочої документації, подання експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації встановлено строк 150 календарних днів з дати підписання договору;

- по п. 2 Графіку - виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи встановлено строк 390 календарних днів з дати підписання договору;

- по п. 3 Договору - пусконалагоджувальні роботи, випробування, оцінка відповідності технічному регламенту та передача до експлуатації встановлено строк 425 календарних днів з дати підписання договору.

Також вказаною угодою змінено пункт 4.1 договору, а саме: "...підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 425 календарних днів з дати підписання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною".

Згідно з графіком виконання робіт, в редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2021 року, граничний строк виконання другого етапу робіт становить 09.03.2022, а третього етапу робіт 13.04.2022.

Однак, підрядником при виконанні робіт не дотримано обумовлені строки їх проведення, що підтверджується актом № 1 від 24.03.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом № 1 від 01.06.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом № 1 від 01.06.2022 вартості устаткування; актом № 5 від 29.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт на ГРС Крастропіль; актом № 1 від 30.08.2022 приймання виконаних будівельних робіт на ГРС Голуб`ятин; актом № 1 від 30.08.2022 вартості устаткування; актом № 2 від 21.09.2022; актом № 6 від 29.12.2022; актом № 2 від 21.09.2022 приймання виконаних будівельних робіт на ГРС Вінниця; актом № 3 від 21.09.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 21.09 2022 на ГРС Бердичів; актом № 2 від 29.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт; актом № 2 від 31.10.2022 приймання виконаних будівельних робіт на об`єкті ГРС Липне; актом від 31.10.2022 вартості устаткування; актом № 1 від 29.12.2022 приймання виконаних будівельних робіт на об`єкті ГРС Райгородок; актом № 1 від 16.10.2023 приймання виконаних будівельних робіт на об`єкті ГРС Пірки.

Зважаючи на Графік виконання робіт, в редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2021 року, за яким граничний строк виконання другого етапу робіт становить 09.03.2022, а третього етапу робіт 13.04.2022, роботи за цими етапами були виконані з порушенням строку.

З посиланням на вказані обставини, позивач на підставі пункту 10.2 договору нарахував відповідачу 1 155 799,36 грн пені; 526 132,88 грн штрафу.

Обставини щодо факту прострочення виконання зобов`язання, термінів прострочення та сум штрафних санкцій, виходячи з умов договору, відповідачем не спростовуються.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Харківської області рішенням від 03.06.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, у справі № 922/865/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Енергооблік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 115 579,93 грн пені та 52 613,28 грн штрафу, 2 522,89 грн судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовив.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором № 2102000078 від 12.02.2021 щодо виконання робіт другого та третього етапів підтвердився. Наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, які передбачені умовами договору, у сумі 1 155 799,36 грн пені та 526 132,88 грн штрафу є обґрунтованим та арифметично вірним.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій за клопотанням відповідача на 90%, суди попередніх інстанцій, оцінивши обставини справи та надані сторонами докази у їх сукупності, зокрема, ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, відсутність доказів завдання збитків позивачеві внаслідок прострочення відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань, з метою забезпечення балансу інтересів сторін у справі, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 115 579,93 грн пені та 52 613,28 грн штрафу, тобто на 90%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/865/24, у якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження позивачем визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме:

- застосували статті 549-552, 599 ЦК України, статтю 233 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16 та від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23;

- застосували статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України фактично внаслідок застосування (на підставі) статей 614, 617 ЦК України, статті 218 ГК України, статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 09.12.2021 у справі № 911/354/21, від 27.01.2022 у справі № 826/9302/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором № 2102000078 від 12.02.2021 щодо виконання робіт другого та третього етапів і відповідачем ці обставини не спростовані.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно з пунктом 10.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У пункті 10.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожний день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Оскільки підрядником при виконанні робіт не дотримано обумовлені строки їх проведення, відповідно до графіка виконання робіт, в редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2021 року, за яким граничним строком виконання другого етапу робіт є 09.03.2022, а третього етапу робіт - 13.04.2022, роботи за цими етапами були виконані з порушенням графіку, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, позивач правомірно на підставі п. 10.2 договору нарахував відповідачу 1 155 799,36 грн пені та 526 132,88 грн штрафу.

Обставини щодо факту прострочення виконання зобов`язання, термінів прострочення, розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідачем не спростовуються.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою не допущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих на суму заборгованості пені в сумі 1 155 799,36 грн та 526 132,88 грн штрафу на 90%, тобто до 115 579,93 грн пені та 52 613,28 грн штрафу, користуючись своїми дискреційними повноваженнями.

Верховний Суд вважає, що постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16 та від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23, на які посилається скаржник, ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування статті 233 ГК України) зі справою, яка переглядається. Водночас постановлені у справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

На підставі викладеного вище Верховний Суд дійшов висновку, що право на зменшення розміру пені, надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, було обґрунтовано застосоване судами попередніх інстанцій у цій справі. Обсяг зменшення пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, які покладені в основу судових рішень, тобто, наведені у касаційній скарзі доводи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Щодо доводів касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України фактично внаслідок застосування статей 614, 617 ЦК України, статті 218 ГК України, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, справах № 911/354/21, № 826/9302/17, № 917/1053/18, № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, то вони є безпідставними.

У наведених скаржником справах Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

Водночас у цій справі суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача про те, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за допущені порушення виконання зобов`язань за договором. Чинним законодавством та умовами договору № 2102000078 від 12.02.2021 передбачено особливості правового регулювання відповідальності особи за умови настання форс-мажору та підтвердження його настання. Відповідач не повідомляв позивача про наявність в нього обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Окрім того, наданий відповідачем сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово - промислової палати №3200-24-0230 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ПрАТ «Енергооблік» за договором № 2102000078 від 12.02.2021 датований 05.02.2024, тобто виданий вже після виконання робіт другого та третього етапів за договором, за прострочення виконання яких позивачем нараховано до стягнення штрафні санкції.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, у основу зменшення розміру штрафних санкцій суди попередніх інстанцій поклали не існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а норми статей 233 ГК України та 551 ЦК України, дійшовши висновку про наявність підстав для їх застосування, відповідно наведені позивачем доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування постановлених у цій справі судових рішень.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги позивача та залишає без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/865/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй