Рішення

від 08.08.2024 по справі 902/528/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р.Cправа № 902/528/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити", 08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Святошинська, будинок 26, офіс 4/1, ідентифікаційний код юридичної особи 45291725

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН", 21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Немирівське шосе, будинок, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 33776336

про визнання відсутнім права вимоги

за участю представників:

від позивача адвокат Євсеєнко В.В., згідно ордеру

від відповідача - адвокат Водзінський О.В., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/528/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача щодо стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором № 18023 від 28.11.2023 на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах (нікчемним правочином).

26.07.2024 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/528/24, яким у задоволенні позову відмовлено.

30.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява № б/н від 30.07.2024 (вх. № 01-34/7750/24 від 31.07.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/528/24 із доказами на підтвердження цих витрат.

Ухвалою від 01.08.2024 судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі № 902/528/24 на 08 серпня 2024 р. о 14:00 год.

07.08.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 07.08.2024 (вх. № 01-34/7970/24 від 07.08.2024) про зменшення розміру судових витрат.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник відповідача клопотав про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/528/24 та просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу заперечив, просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 гривень.

За наслідками розгляду заяви, у судовому засіданні 08.08.2024 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення додаткового рішення у справі та орієнтовний час виходу.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 15 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 26.07.2024 представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі, згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України заявлено про те, що докази розміру судових витрат будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

26.07.2024 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/528/24, яким у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи наданий заявнику положеннями частини 8 статті 129 ГПК України п`ятиденний строк на подання відповідних доказів та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, останнім днем подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу є 31.07.2024.

Представником відповідача 30.07.2024 сформовано у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками (доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу).

Отже, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та зазначена заява подані представником відповідача в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.

У поданій до суду заяві представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії ВХ № 1070184 від 27.05.2024 виданого Адвокатським бюро Олександра Водзінського представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" у справі № 902/528/24 здійснював адвокат Водзінський Олександр Васильович.

Представником відповідача з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу сформовано у підсистемі "Електронний суд" 30.07.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додано договір про надання правової допомоги №04 від 27.05.2024, додаткову угоду від 03.06.2024 до договору про надання правової допомоги №04 від 27.05.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2024 за договором про надання правової допомоги №04 від 27.05.2024.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного між Адвокатським бюро Олександра Водзінського (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (далі - клієнт) договору про надання правової допомоги № 04 від 27.05.2024 (далі - договір) за цим договором виконавець приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги у справі №902/528/24 за позовом ТОВ "Помаранчеві кити" до клієнта про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За умовами пункту 1.3. договору правова допомога надається шляхом: надання письмових та усних консультацій, роз`яснень; складання процесуальних та інших документів; збору інформації, документів та їх аналітичної обробки, отримання від третіх осіб будь-яких відомостей про клієнта, на що останній підписанням цього договору дає згоду; здійснення представництва інтересів клієнта у судах усіх інстанцій; здійснення представництва в інших органах, перед іншими юридичними та фізичними особами.

Згідно з пунктом 7.1. договору за надану виконавцем правову допомогу по справі, клієнт сплачує гонорар у розмірі 2 000 гривень (дві тисячі грн. 00 коп.) за одну годину витраченого часу виконавця. Затрачений час на надання правової допомоги та загальна сума наданих послуг (правової допомоги) визначаються актом приймання-передачі наданих послуг згідно укладеного договору.

Відповідно до пункту 7.2. договору у редакції додаткової угоди від 03.06.2024 до договору про надання правової допомоги №04 від 27.05.2024 гонорар виплачується виконавцю протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, про що після повного виконання зобов`язань сторонами складається акт, якщо хоча б одна із сторін наполягає на цьому (пункт 9.1. договору).

29.07.2024 між Адвокатським бюро Олександра Водзінського та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2024 згідно якого виконавцем на підставі договору про надання правової допомоги №04 від 27.05.2024 надані такі послуги: збирання доказів та аналіз документів стосовно предмету позову - 2 години, на суму 4000,00 гривень; надання усної консультації щодо предмету позову - 1 година, на суму 2000,00 гривень; підготовка процесуальних документів (відзиву на позовну заяву) до суду - 3 години, на суму 6000,00 гривень; участь у судових засіданнях - 1,5 годин, на суму 3 000,00 гривень, загальною вартістю 15 000,00 гривень.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

У зв`язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 викладено висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У поданому до суду клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивач зауважив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, зазначив що вважає заявлену відповідачем до стягнення суму не співрозмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатських послуг та виконаних робіт, враховуючи, що ця господарська справа не є складною та зважаючи на незначний обсяг матеріалів, які потребували вивчення адвокатом, кількість підготовлених процесуальних документів та просив заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 5000,00 гривень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом адвокатського бюро Олександра Водзінського послуг з професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" у справі № 902/528/24.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надання адвокатом зазначених у акті від 29.07.2024 послуг. Зазначені у акті послуги передбачені умовами договору та обумовлені необхідністю висловлення своєї правової позиції щодо заявлених вимог.

Враховуючи викладене, вказані витрати на думку суду відповідають критерію їхньої дійсності та необхідності, а отже заявлені правомірно.

Водночас, суд погоджується з доводами позивача щодо неспівмірності заявлених відповідачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, суд констатує, що за своєю категорією (спір про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача щодо стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором № 18023 від 28.11.2023 (нікчемним правочином) ця справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується правовою кваліфікацією спірного договору, аналізом доказів, чітко врегульована нормами права і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції сторони впродовж розгляду справи.

Суд звертає увагу, що акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний відповідачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача у розмірі 15 000,00 гривень не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи.

Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (позивача).

З огляду на викладене, враховуючи критерії реальності, співмірності та розумності витрат на правову допомогу, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення з позивача з 15 000,00 гривень до 10 000,00 гривень, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача в частині розподілу/стягнення 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.

Положеннями частин 4 статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень покладаються на позивача відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Святошинська, будинок 26, офіс 4/1, ідентифікаційний код юридичної особи 45291725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Немирівське шосе, будинок, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 33776336) 10 000,00 (десять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" 5 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірних додаткового судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст додаткового рішення складено 19.08.2024.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.