Постанова

від 23.10.2024 по справі 902/528/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 902/528/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Євсеєнко В.В.

відповідача: Водзінський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Помаранчеві кити" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року (повний текст складено 05 серпня 2024 року) та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року (повний текст складено 19 серпня 2024 року) у справі №902/528/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН"

про визнання відсутнім права вимоги

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача щодо стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором №18023 від 28 листопада 2023 року на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах (нікчемним правочином).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року у справі №902/528/24 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про визнання відсутнім права вимоги.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/527/24 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Святошинська, будинок 26, офіс 4/1, ідентифікаційний код юридичної особи 45291725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Немирівське шосе, будинок, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 33776336) 10 000,00 (десять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" 5 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Помаранчеві кити" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року у справі №902/528/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року, яким частково задоволено відшкодування витрат на правничу допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що зі статуту позивача затвердженого рішенням єдиного засновника (учасника) товариства №1 від 18 жовтня 2023 року вбачається, що до компетенції загальних зборів належить погодження угод на суму більше ніж сто тисяч гривень, так само як і кілька угод з однією юридичною особою або фізичною особою протягом року, загальна сума яких перевищує сто тисяч гривень, а також угод, що стосуються розпорядження майном товариства, а саме відчуження, передачі майна в оренду, безоплатне користування, заставу та інші або належне уповноваження на ці дії директора товариства. Згідно з пунктом 6.6.4 статуту угоди на суму більше, ніж сто тисяч гривень, так само як і кілька угод з однією юридичною особою або фізичною особою протягом року, загальна сума яких перевищує сто тисяч гривень, а також угоди, що стосуються розпорядження майном товариства, а саме відчуження, передачі майна в оренду, безоплатне користування, заставу та інші, можуть укладатися директором товариства тільки після попереднього погодження з учасниками товариства, що надається у формі довіреності на виконання визначених дій або протоколу рішення учасників товариства.

Скаржник звертає увагу суд, що положеннями частин 1-4 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Відповідно до частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Апелянт наголошує, що частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є імперативною нормою, яка вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Судом першої інстанції під час розгляду справи неправильним застосовано дану норму матеріального права, що в подальшому призвело до не вірного визначення нікчемного договору недійсним і як наслідок призвело до ухвалення незаконного рішення.

Позивач вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження схвалення правочину позивачем в наступному, що також свідчить про його нікчемність в силу закону, а отже спростовує висновок суду першої інстанції про правомірність правочину. Така позиція позивача корелюється з позицією Верховного Суду викладеної постанові від 28 липня 2019 року у справі №759/24061/19 "Спростування правомірності правочину відбувається тоді коли недійсність правочину прямо встановлено законом (тобто має місце його нікчемність)".

Апелянт зауважує, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду. За таких позивач вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтувались виключно на підміні поняття "нікчемного правочину", поняттям "недійсного правочину". А отже такі висновки, на його переконання, є необґрунтованими.

Щодо скасування додаткового рішення позивач зазначає, що оскільки оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення, а за таких підстав ухвалене додаткове рішення повинно бути скасоване в повному обсязі.

Листом №902/528/24/5774/24 від 28 серпня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 12 вересня 2024 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2024 року у справі №902/528/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26 вересня 2024 року) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Помаранчеві кити" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/528/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "23" жовтня 2024 р. об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

24 вересня 2024 року від відповідача ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судові рішення у справі залишити без змін.

11 жовтня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" Таірова Олексія Володимировича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2024 року у справі №902/528/24 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" Таірова Олексія Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/528/24.

16 жовтня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Помаранчеві кити" адвоката Євсеєнко Віталія Володимировича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2024 року у справі №902/528/24 задоволено заяву представника ТОВ "Помаранчеві кити" адвоката Євсеєнко Віталія Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/528/24.

В судовому засіданні 23 жовтня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами здійснювалось електронне листування щодо укладення/виконання договорів на переробку соняшнику /т. 1, а.с. 7, 8, 12, 13/.

Згідно з рішенням єдиного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" №16/11/2023 від 16 листопада 2023 року за результатом розгляду питання порядку денного про надання повноважень директору товариства на укладання та підписання договору на переробку насіння соняшника, вирішено відмовити директору товариства у наданні згоди на вчинення значного правочину, а саме в укладанні договору/договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33776336) на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах у кількості 5000 (п`ять тисяч) тон +/- 5% орієнтовною вартістю переробки 18 132 150 (вісімнадцять мільйонів сто тридцять дві тисячі сто п`ятдесят) гривень та фасування олії соняшникової у ПЕТ-пляшки. Підстава, внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №1466, якими олія соняшникова, рафінована або не рафінована (код УКТЗЕД 1512) віднесено до товарів експорт, яких підлягає ліцензуванню та наявною необхідністю отримання такої ліцензії для здійснення господарських операцій з експорту такої соняшникової олії /т. 1, а.с. 22/.

28 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" укладено договір №18023 на переробку соняшнику на давальницьких умовах /т. 1 а.с. 71-83/.

Сторонами договору визначено згідно з розділом 1 "Терміни та визначення", що терміни та визначення для мети цього договору вживаються у наступних значеннях: давальницька сировина (сировина): соняшник та соняшник із вмістом олеїнової кислоти не менше 82%, що належить замовнику та поставлений ним на переробку виконавцю. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на продукцію належить замовнику; поставка - це передання замовником сировини виконавцю для її подальшої переробки на умовах, визначених в договорі. Поставка замовником сировини виконавцю не тягне за собою переходу права власності на цю сировину та/або окрему її партію від замовника до виконавця; продукція - олія, шрот та фуз олійний, які отримані в результаті переробки сировини та підлягають передачі замовнику; заставна вартість - вартість однієї тони сировини у фізичній вазі, що поставляється за умовами даного договору, та становить 13 000 гривень, але додатково може бути змінена сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору замовник зобов`язується поставити виконавцю сировину у строки та на умовах, визначених у договорі та додатках до нього; оплатити виконавцеві надані послуги по переробці сировини та інші послуги, які можуть виникнути у технологічному процесі. Крім того, замовник зобов`язується здійснити вибірку продукції у строки та на умовах, зазначених у договорі. За визначену в договорі плату виконавець зобов`язується переробити сировину.

Згідно з пунктом 7.1 договору загальна вартість (ціна) переробки 1 (однієї) тони сировини у фізичній вазі становить: 3018,11 грн., крім того, податок на додану вартість (20%) - 603,62 грн, загальна вартість 3621,73 грн, що є еквівалентом 100 доларів, розрахованим за офіційним курсом НБУ, який встановлений за даними джерела http://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates станом на дату укладення даного договору (36,2173 грн. за 1 дол. США). Остаточна вартість (ціна) переробки формується на дату, що зазначена виконавцем у виставлених та надісланих замовнику рахунку та акті наданих послуг, шляхом перерахунку валютного еквівалента, вказаного в даному пункті договору, у гривню за офіційним курсом НБУ на дату, що зазначена виконавцем у виставлених та надісланих замовнику рахунку та акті наданих послуг, встановленим за даними джерела http://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.

Загальна ціна договору становить суму вартості переробки усієї кількості сировини у фактичній вазі, що передана замовником виконавцю.

28 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" підписано також додаток №2 до договору №18023 на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 28 листопада 2023 року, яким зокрема погоджено графік поставки та переробки сировини. Відповідно до вказаного графіку сторони дійшли згоди, що періодом поставки сировини є квітень 2024 червень 2024; кількість сировини - квітень 2024 травень 2024 по 1000 тон щомісячно, червень 2024 2000 тон; загальна кількість сировини 5 000 тон /т. 1, а.с.77/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" із претензією №1421-22404090179 від 09 квітня 2024 року, у якій зазначило про те, що додатком 2 до договору сторонами узгоджено графік поставки та переробки сировини за договором №18023 на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 28 листопада 2023 року.

У претензії, з посиланням на пункти 7.1, 10.2 договору ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" зазначило, що за порушення зобов`язань щодо поставки 1000 т у березні 2024 року сировини постачальник має сплатити договірну штрафну санкцію у наступному розмірі: 100 (вартість переробки 1 т сировини) * 1000 (кількість непоставленої сировини) - 100 000,00 доларів США (сто тисяч доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 09 квітня 2024 року становить 3 898 820,00 грн. та пред`явлено вимогу про сплату вказаної суми штрафних санкцій за договором №18023 на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 28 листопада 2023 року протягом десяти днів з моменту отримання цієї претензії /т. 1, а.с. 11/.

У відповіді №17-04/24 від 17 квітня 2024 на вказану претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" зазначено, що твердження ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН, що між ТОВ Помаранчеві кити та ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" 28 листопада 2023 року укладено договір №18023 на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах не відповідає дійсності.

Представником позивача у вказаній відповіді з посиланням на положення частини 1 статті 92, частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пункти 6.1, 6.6.3, 6.6.4 статуту зазначено, що установчі документи, статут товариства відповідачу надавались, вартість переробки 1 тони сировини становить 100 (сто) доларів США, що в перерахунку за курсом з урахуванням ПДВ становить 3 621,73 грн/тонна. Тобто орієнтовна вартість правочину на листопад 2023 року становила 18 108 650,00 гривень, що по сумі значно перевищує встановлені статутом обмеження для вчинення правочинів директором товариства без їх погодження. Таке погодження надане не було.

Представником позивача зазначено про обізнаність ТОВ "Помаранчеві кити" про наявність статутних обмеження повноважень директора, а також про необхідність останнім отримання погодження Загальних зборів на укладення значних правочинів та зауважено, що відсутність погодження Загальними зборами на укладання директором договору №18023, а отже не додержання вимог встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України призводить до недійсності правочину, який не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а відтак він не може породжувати правових наслідків, тому вимога ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" до ТОВ "Помаранчеві кити" викладена у листі не підлягає задоволенню.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Помаранчеві кити" з позовом до ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача щодо стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором №18023 від 28 листопада 2023 року на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах (нікчемним правочином).

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові, з чим погоджується колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором №18023 від 28 листопада 2023 року на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах, який за твердженням позивача є нікчемним правочином.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 Велика Палата Верхового Суду погодилися з висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі №6-134цс12, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

У аспекті наведеного колегія суддів також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц. Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Водночас у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки про те, що спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, є превентивним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності шляхом заявлення позову про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку у боржника.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі №910/4237/23.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок отримання 09 квітня 2024 року позивачем від відповідача листа №1421-22404090179 з вимогою сплати на розрахунковий рахунок останнього кошти в розмірі 3 898 820 грн., в якості договірної штрафної санкції за Договором №18023 від 28 листопада 2023 року на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах.

Судового спору про стягнення даних коштів ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" не ініційовано, що, враховуючи викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, свідчить про обрання позивачем належного способу захисту спрямованого на усунення правової невизначеності у зобов`язальних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Згідно приписів частин 1-2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" просить суд визнати відсутнім у відповідача права вимоги стягнення коштів у якості договірної санкції за договором №18023 від 28.11.2023 на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах, мотивуючи заявлену вимогу обставиною нікчемності укладеного сторонами правочину, оскільки договір з боку позивача укладений директором товариства з перевищенням повноважень, визначених статутом товариства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України частинами 1, 2 якої передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно приписів частин 1-3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями частин 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як правильно зазначає апелянт, Верховний Суд неодноразово висновував, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Такі ж висновки викладено постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц.

Як вбачається судами зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" затвердженого рішенням єдиного засновника (учасника) товариства №1 від 18 жовтня 2023 року, зокрема пунктів 5.8, 5.8.18, до компетенції загальних зборів належить погодження угод на суму більше, ніж сто тисяч гривень, так само як і кілька угод з однією юридичною особою або фізичною особою протягом року, загальна сума яких перевищує сто тисяч гривень, а також угод, що стосуються розпорядження майном товариства, а саме відчуження, передачі майна в оренду, безоплатне користування, заставу та інші або належне уповноваження на ці дії директора товариства /т. 1, а.с. 14-21/.

Згідно з пунктом 6.6.4 статуту угоди на суму більше, ніж сто тисяч гривень, так само як і кілька угод з однією юридичною особою або фізичною особою протягом року, загальна сума яких перевищує сто тисяч гривень, а також угоди, що стосуються розпорядження майном товариства, а саме відчуження, передачі майна в оренду, безоплатне користування, заставу та інші, можуть укладатися директором товариства тільки після попереднього погодження з учасниками товариства, що надається у формі довіреності на виконання визначених дій або протоколу рішення учасників товариства.

Відповідно до пункту 7.1.1 статуту порядок визначення значних правочинів товариства та правочинів з заінтересованістю, регулюються відповідно до законодавства України.

Положеннями частин 1 - 4 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства (частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

За змістом статті 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину. До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, згідно вимог статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тлумачення статті 215 Цивільного кодексу України свідчить, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тобто правова норма, яка містить підстави нікчемності має бути чинною на момент вчинення правочину.

Усталеним у судовій практиці та цивільному праві є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. У Цивільному кодексу України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (пункти 100, 101).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №757/23249/17.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що станом на момент укладення спірного договору ні норми Цивільного кодексу України, ні норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містили імперативних положень щодо нікчемності правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, зокрема з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, на які посилається позивач як на підставу нікчемності договору.

Твердження апелянта про те, що частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є імперативною нормою, яка визначає спірний правочин як нікчемний не відповідає дійсності та грунтується на власному тлумаченні норми права скаржником.

Недійсність такого правочину прямо не встановлена законом, отже такий правочин за загальним правилом є оспорюваним, що спростовує доводи апелянта про його нікчемність, які грунтуються на неправильному тлумаченні положень законодавства.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (подібний висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №916/5073/15, від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-78цс13, Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18, від 17 червня 2020 року у справі №910/12712/19.

Місцевий господарський суд доречно звернув увагу, що згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Судами обох інстанцій вбачається, що позов про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача щодо стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором №18023 від 28 листопада 2023 року на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах (нікчемним правочином) позивач обгрунтовував виключно посиланням на підставу нікчемності цього правочину. Вимогу про визнання недійсним оспорюваного правочину договору №18023 від 28 листопада 2023 року на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах у межах цієї справи позивач не заявляв.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що вирішуючи спір у цій справі у межах заявленого позову з визначеним предметом та підставами позову відсутні підстави для надання правової оцінки спірному правочину, який за змістом статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду. До моменту визнання недійсним правочину в судовому порядку дійсність правочину не може ставитися під сумнів.

Отже, з дослідженого судами вбачається, що позивачем не доведено обставин нікчемності спірного правочину та відповідно підстав для застування наслідків нікчемного правочину.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на встановлені судами обставини справи та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи, що договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 28 листопада 2023 року №18023 укладений сторонами, станом на час розгляду цієї справи є дійсним, Господарський суд Вінницької області дійшов правильного висновку, що позов про визнання відсутнім у відповідача права вимоги до позивача щодо стягнення коштів, в якості договірної санкції за договором № 18023 від 28.11.2023 на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах (нікчемним правочином) є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Щодо оскарження ТОВ "Помаранчеві кити" додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/528/24, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/527/24 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Святошинська, будинок 26, офіс 4/1, ідентифікаційний код юридичної особи 45291725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Немирівське шосе, будинок, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 33776336) 10 000,00 (десять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві кити" 5 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ТОВ "Помаранчеві кити" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить також скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року, яким частково задоволено відшкодування витрат на правничу допомогу.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ТОВ "Помаранчеві кити" зазначає виключно, що оскільки оскаржуване основне рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню повністю, за таких підстав ухвалене додаткове рішення повинно бути скасоване в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Частиною п`ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд керуючись статтею 269 ГПК України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не надає оцінку обгрунтованості та законності додатковому рішенню, оскільки ТОВ "Помаранчеві кити" оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції, вважаючи, що воно підлягає скасуванню виключно з тих мотивів, що підлягає скасуванню основне рішення, не наводячи при цьому жодних заперечень щодо здійсненого Господарським судом Вінницької області визначення та розподілу судових витрат. Підстав для застосування частини 4 статті 269 ГПК України та виходу за межі вимог і доводів апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. А тому з підстав, зазначених апелянтом у скарзі на додаткове рішення, остання задоволенню не підлягає.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року у справі №902/528/24 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/528/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Помаранчеві кити" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Помаранчеві кити" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року у справі №902/528/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 26 липня 2024 року у справі №902/528/24 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ "Помаранчеві кити" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/528/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року у справі №902/528/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/528/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "23" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.