ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.06.2024Справа № 910/15283/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/15283/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська Зернова Компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз"
про стягнення 136000,00 грн та розірвання договору
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська Зернова Компанія"
про стягнення 34000,00 грн
Представники учасників справи:
від позивача за первісним позов (відповідача за зустрічним позовом): Костюченко П.О.;
від відповідача за первісним позов (позивача за зустрічним позовом): Корнієнко Р.О..
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" (далі - відповідач) про стягнення 136 000,00 грн та розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 011/01-22 від 01.02.2022 у встановлений строк не виконав узгоджені роботи, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення сплаченого авансу у розмірі 136 000,00 грн та розірвання договору у відповідності до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15283/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано, зокрема, відповідачу строк для подання суду (у разі наявності) заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
16.10.2023 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 з урахуванням заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи № 910/15283/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
При цьому, 27.10.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 34 000,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 011/01-22 від 01.02.2022 не в повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути заборгованість у розмірі 34 000,00 грн.
Також, 27.10.2023 року від ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечує та зазначає про те, що виконавець у період проведення експертного дослідження неодноразово звертався до замовника із запитами щодо надання додаткових документів та матеріалів, необхідних для повноцінного проведення дослідження, проте замовником було надано лише частину запитуваних документів. Окрім того, зауважує на тому, що своєчасно розпочати дослідження було неможливо через настання обставин непереборної сили - повномасштабне вторгнення 24.02.2022 на територію України збройних сил Російської Федерації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 прийнято зустрічний позов до розгляду з первісним позовом у справі № 910/15283/23 та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
03.11.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив на позов, в якій позивач за первісним позовом наголошує на тому, що з урахуванням умов укладеного договору та дати здійснення оплати авансу - відповідач не пізніше 09.02.2022 року мав приступити до фактичного проведення дослідження.
15.11.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого ТОВ "Баришівська зернова компанія" зазначає, що виконавець за договором не забезпечив своєчасне проведення експертного дослідження та не надав замовнику експертний висновок за результатами експертного дослідження, а тому підстави для задоволення зустрічного позову про стягнення вартості наданих послуг відсутні.
У судовому засіданні 21.11.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті спору, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 12.12.2023 року.
04.12.2023 року через відділ діловодства суду від ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом зазначає, що замовник на протязі дії всього договору не висловлював жодних претензій щодо порушення виконавцем строків проведення дослідження, запрошував співробітників виконавця на огляд об`єкту дослідження, вів активну переписку за допомогою застосунку Вайбер щодо запитуваних документів, та не висловлювався з приводу того, що необхідність у проведенні дослідження вже відпала.
04.12.2023 року через відділ діловодства суду від ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з якими останній зазначає, що факт початку виконання виконавцем робіт за договором не свідчить про наявність у нього всієї необхідної для проведення дослідження документації, які він може запитувати вже в процесі виконання.
11.12.2023 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення, в яких відповідач за зустрічним позовом наголошує на тому, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, листування у застосунку Вайбер не є рівнозначним клопотанню експерта як по змісту, так і по наслідкам, як то передбачено приписами Інструкції.
У судовому засіданні 12.12.2023, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 року призначено судове засідання на 14.05.2024.
У судовому засіданні 14.05.2024 судом оголошено перерву до 04.06.2024 року.
У судовому засіданні 04.06.2024 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити, первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити; представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 04.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська Зернова компанія" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" (далі - виконавець) укладено договір №011/01-22 про проведення експертного будівельно-технічного дослідження (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується провести будівельно-технічне дослідження щодо причин обрушення спірально-фальцевого силоса МСФС 92.210.1600К-45, серійний номер МСФС 92.210.1600К-45- № 054, який знаходиться за адресою: Чернігівська область м. Ніжин, вул. Прилуцька, 89-Е, який 03 січня 2022 року пошкодився - зламалися опори сталеві оцинковані, сам корпус силосу упав (осів) на дно і нахилився, при цьому зачепивши сусідній металевий спірально-фальцевий силос МСФС 92.210.1600К-45, серійний номер МСФС 92.210.1600К-45- № 053, згідно заяви замовника, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, оплатити виконання дослідження.
За умовами пункту 1.2 договору за результатом проведення будівельно-технічного дослідження виконавцем складається висновок та надається замовнику щодо питань, зазначених у заяві замовника (далі - висновок експертного дослідження).
Строк проведення дослідження складає 90 календарних днів. У строк проведення дослідження не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) дослідження (залучив(ла) експерта) (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору після завершення виконання роботи виконавець надає замовникові акт здачі-приймання роботи у 2-х примірниках та висновок. Замовник, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання роботи, переданої документації, зобов`язаний передати виконавцеві оформлений акт здачі-приймання роботи або надати обґрунтовану відмову.
Вартість послуг виконавця, що передбачена даним договором, складає 170000,00 грн. без ПДВ, оскільки виконавець не є його платником (пункт 2.1 договору).
Замовник сплачує вартість послуг в наступному порядку: аванс у розмірі 80 % від вартості послуг - шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 2.2.1 договору); остаточний розрахунок у розмірі 20 % від вартості послуг - після закінчення дослідження, але до підписання кінцевої редакції висновку (пункт 2.2.2 договору).
Згідно з пунктом 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, а якщо станом на цю дату залишиться невиконаним - діє до повного виконання.
На виконання умов договору, позивачем було здійснено оплату авансу за проведення експертно-будівельного дослідження в сумі 136000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2297 від 03.02.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.
При цьому, позивачем на адресу відповідача були надані необхідні документи, інформація, відеозапис аварії та інші матеріали, які необхідні для проведення дослідження, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою на проведення експертизи №74/1 від 01.02.2022 з відміткою відповідача про прийняття копій документів.
Згідно з актом відбору зразків для передачі експерту від 09.02.2022, складеного за участю представників замовника та виконавця, після зачистки залишків зерна з місця аварії здійснено відбір зразків матеріалів з металевого спірально-фальцевого силосу, які передано судовому експерту ТОВ "НІСЕ" Галієвій О.М.
Проте, як стверджує позивач, відповідач так і не виконав обумовлене договором дослідження відповідно до здійсненої позивачем передплати, висновок позивачу не надав, не зважаючи на те, що визначений договором строк для проведення відповідачем експертного будівельно-технічного дослідження закінчився 02.05.2022.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претезією №365 від 01.09.2023, у якій вимагав здійснити повернення сплаченого авансу за проведення дослідження у сумі 136000,00 грн.
Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення та накладної №0754101012365.
Втім, відповідач залишив вимогу позивача без задоволення, відтак, оскільки відповідач свої зобов`язання щодо повернення ТОВ "Баришівська зернова компанія" попередньої оплати на суму 136000,00 грн або ж надання висновку (за результатами проведеного дослідження) на суму здійсненої передплати всупереч домовленостям між сторонами не здійснив, позивач просить розірвати договір у зв`язку з його істотним порушення відповідачем та стягнути суму попередньої оплати в судовому порядку.
Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, подав зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Баришівська зернова компанія" заборгованості за договором у сумі 34000,00 грн, яка становить 20% вартості наданих послуг.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "НІСЕ" після отримання авансу приступило до виконання дослідження. Відповідно до листа замовника №123 від 21.02.2022 виїзд експерта на об`єкт дослідження був запланований на 01.03.2022. Однак через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України у лютому 2024 року та часткову окупацію агресором Чернігівської області і ведення на цій території активних бойових дій, виїзд експерта на об`єкт замовника для проведення дослідження був неможливий.
В подальшому дата огляду об`єкта замовника експертом виконавця була призначена на 22.09.2022, про що свідчить лист замовника №311 від 14.09.2022.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що в ході виконання замовлення ним кілька разів надсилались замовнику запити засобами електронного зв`язку (на електронну пошту та через застосунок Вайбер) з проханням надати первісну та іншу документацію, яка необхідна для надання послуг у повному обсязі. Частину запитуваних документів було надіслано замовником на електронну пошту виконавця 08.02.2023 та 14.03.2023. Інша частина запитуваних документів не отримана виконавцем досі. При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначає, що після надсилання відповідачем за зустрічним позовом останнього пакету документів останнім не було повідомлено про те, що більше жодного додаткового документу надіслано не буде, і що виконавець може робити дослідження та складати висновок на підставі наявної в нього інформації.
Разом з тим, незважаючи на ненадання замовником певної частини необхідних для повноцінного проведення дослідження документів, ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" на виконання договору проведено експертне будівельно-технічне дослідження (за наявними матеріалами, документами та інформацією), за результатами якого складено Висновок №10219 від 02.10.2023. Копія першої сторінки Висновку надана ТОВ "НІСЕ" до зустрічної позовної заяви.
З метою досудового врегулювання спору щодо проведення остаточної оплати згідно умов договору, позивачем за зустрічним позовом 04.10.2023 було надіслано відповідачу за зустрічним позовом вимогу № 457 від 04.10.2023 з проханням у триденний строк з моменту отримання цієї вимоги виконати зобов`язання та здійснити оплату у розмірі 20 % вартості послуг, а саме 34 000,00 грн. У вказаній вимозі відповідача за зустрічним позовом також повідомлено про те, що після проведення ним остаточних розрахунків за договором, ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" готово надіслати замовнику висновок та акт здачі-приймання роботи відповідно до пункту 4.1. договору.
Факт надсилання вказаної вимоги та отримання її ТОВ "Баришівська зернова компанія" 06.10.2023 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення від 04.10.2023, фіскального чеку від 04.10.2023, накладною № 0420700658740 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0420700658740.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем за зустрічним позовом без задоволення, що стало підставою для звернення ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" до суду із зустрічною позовною заявою.
Оцінюючи подані учасниками процесу докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом допустив істотне порушення умов договору в частині строків проведення дослідження, у зв`язку з чим замовнику спричинено шкоду, оскільки він не отримав висновок за результатами проведеного експертно-будівельного дослідження, на який він розраховував та який мав би одержати за умовами договору у строк до 02.05.2022. Прострочення відповідача за первісним позовом на момент звернення з позовом до суду складає понад 16 місяців і позивач за первісним позовом у своїй діяльності позбавлений можливості використати висновок та результати дослідження, а тому вказує на наявність підстав для розірвання договору №011/01-22 про проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 01.02.2022 на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у зв`язку з його істотним порушенням відповідачем.
Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За положеннями частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов`язань, передбачених законом або договором.
При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені статтею 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.
Зокрема, істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №926/1876/23, від 11.10.2023 у справі №904/9298/21, від 06.07.2022 у справі №909/385/21 та від 03.12.2019 у справі №910/5001/19.
Тобто, чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань однієї зі сторін, якщо вбачається істотне порушення його умов.
Згідно з пунктом 3.1 договору виконавець зобов`язаний приступити до проведення дослідження за цим договором протягом 3-х робочих днів з моменту отримання оплати та подання належних документів.
Строк проведення дослідження за умовами пункту 1.3 договору складає 90 календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом належним чином виконано умови договору, а саме: замовник 03.02.2022 здійснив оплату авансу у сумі 136000,00 грн та надав виконавцю всі необхідні документи для проведення дослідження.
ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" фактично приступив до виконання дослідження 09.02.2022, про що свідчить Акт відбору зразків для передачі експерту від 09.02.2022, на якому наявні підписи працівників ТОВ «НІСЕ» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також залученого ТОВ «НІСЕ» експерта Галієвої О.М.
Однак, не зважаючи на те, що 90-денний строк для проведення експертного дослідження закінчився 02.05.2022, виконавець повідомив ТОВ «Баришівська зернова компанія» про фактичне закінчення проведення дослідження лише після відкриття провадження у цій справі, що підтверджується наданою до зустрічної позовної заяви вимогою № 475 від 04.10.2023.
Отже, відповідач за зустрічним позовом порушив строки проведення експертного дослідження, прострочення ТОВ «НІСЕ» за договором складає 17 місяців, що виключає можливість використання позивачем за первісним позовом результатів дослідження у своїй господарській діяльності з огляду на втрату їх актуальності та доцільності.
Через таке істотне порушення строків проведення дослідження позивач не зміг отримати очікуване при укладенні договору, зокрема, він не отримав Висновок за результатами проведення експертно-будівельного дослідження, на який він розраховував та який мав би одержати за умовами договору у строк до 02.05.2022, а не більше ніж через рік після початку дослідження, що не можна вважати розумним строком прострочення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що невиконання ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" взятих на себе зобов`язань за договором є істотним порушенням, що значною мірою позбавляє ТОВ «Баришівська зернова компанія» того, на що воно розраховувало під час укладення договору, що, в свою чергу, є підставою для розірвання договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, який є чинним на даний час, зважаючи на умови пункту 8.1 договору та його не виконання станом на 31.12.2022.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, від 28.09.2023 у справі №910/19206/21, від 28.09.2022 у справі №910/1539/21(910/9303/21) та від 18.05.2021 у справі №916/2255/18.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №908/2205/22, від 15.11.2023 у справі №918/756/22, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/14817/22, від 05.12.2023 у справі №920/659/22, від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт не вжиття відповідачем за первісним позовом належних і розумних заходів для своєчасного та якісного виконання взятих на себе зобов`язань за договором від 01.02.2022 року № 011/01-22 про проведення експертного будівельно-технічного дослідження, в тому числі на стадії вивчення документів і визначення повного переліку матеріалів необхідних для проведення експертизи в найкоротші строки.
Під час розгляду справи відповідач за первісним позовом, посилаючись на неможливість проведення дослідження у належні строки через ненадання замовником повного пакету документів, необхідного для проведення повноцінного дослідження, не надав будь-яких доказів, що виконавець сформував належний та повний список необхідних документів для виконання взятого на себе за договором дослідження у межах строку проведення експертизи і замовник відмовився їх надавати, як і не надав доказів того, що запитувані документи вже 06.02.2023 через застосунок Вайбер мають виключних характер і не могли бути передбачені експертом як необхідні для виконання дослідження ще на стадії попереднього вивчення матеріалів і формування списку необхідних додаткових документів для проведення дослідження.
Тоді як, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значущі вчинки були економічно обґрунтованими. Поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача за первісним позовом з приводу неможливості проведення дослідження через ненадання замовником повного пакету документів, необхідних для проведення повноцінного дослідження, у зв`язку з чим, на переконання відповідача за первісним позовом, передбачений договором 90-денний строк не розпочався.
Так, за умовами до пункту 1.3 договору у строк проведення дослідження не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) дослідження (залучив(ла) експерта).
Замовник зобов`язаний надавати виконавцю в повному обсязі наявну у нього та необхідну для проведення дослідження документацію, надати виконавцю всі наявні у нього вихідні данні для надання послуг, забезпечити всіма необхідними та наявними у нього документами та інформацією (пункт 3.3 договору).
Призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція), строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів.
Час попереднього вивчення матеріалів не повинен перевищувати п`ятнадцяти робочих днів.
У разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.
У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Отже, з урахуванням наведених положень Інструкції та умов укладеного між сторонами у справі договору, датою початку перебігу 90-денного строку для проведення експертного дослідження є 02.02.2022.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 02.02.2022 по 02.05.2022 від експерта виконавця не надходило жодних клопотань про надання додаткових матеріалів (документів), строк виконання яких міг би бути підставою для не включення у строк проведення дослідження відповідно до пункту 1.3 договору.
Доводи ж відповідача за первісним позовом щодо запиту документів 06.02.2023 через застосунок Вайбер жодним чином не впливає на факт порушення строків проведення експертизи, адже такий запит здійснено вже після закінчення 90-денного строку для проведення дослідження.
При цьому відповідач за первісним позовом жодного разу у вказаний період не заявляв про наявність форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню його зобов`язань за договором щодо проведення будівельно-технічного дослідження, в порядку, передбаченому розділом 6 договору.
Відтак, підстави як для продовження строку виконання дослідження, так і для звільнення виконавця від виконання зобов`язань за договором були відсутні.
При цьому суд враховує, що повідомлення виконавця про фактичне закінчення експертного дослідження та складання за результатами його проведення Висновку надіслано замовнику лише після відкриття провадження у даній справі, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача за первісним позовом, який за наявності у експерта достатніх документів та вихідних даних для проведення будівельно-технічного дослідження, не виконав його у передбачений договором строк.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом статті 509 Цивільного кодексу України.
Таким чином відповідач за первісним позовом у спірних правовідносинах діяв не добросовісно, оскільки закінчити проведення дослідження виконавця спонукало, зокрема, звернення позивача з позовом до суду, а не обов`язковість договірних зобов`язань.
При цьому, ТОВ «НІСЕ» після повідомлення позивача за первісним позовом про готовність Висновку експерта, так і не надало його у повному обсязі ані ТОВ "Баришівська зернова компанія", ані господарському суду, що унеможливлює встановлення факту виконання дослідження, його обсягу та якості.
За таких обставин, істотне порушення відповідачем за первісним позовом такої умови договору як строк проведення експертного будівельно-технічного дослідження є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та задоволення первісного позову в цій частині.
За змістом статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №910/1246/21).
Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема статті 693 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Для задоволення вимог покупця щодо повернення суми попередньої оплати суд повинен установити факт прострочення продавця щодо передачі товару, факт належного виконання покупцем своїх обов`язків за договором, а звідси - і право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №910/13206/20 та від 27.11.2019 у справі №924/277/19.
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом (замовник) належним чином виконав свої договірні зобов`язання, сплативши відповідачу за первісним позовом (виконавцю) в якості попередньої оплати за проведення дослідження грошові кошти в сумі 136000,00 грн. Натомість обумовлені договором послуги відповідач за первісним позовом у передбачені договором строки не виконав та не передав позивачу за первісним позовом висновок за результатами проведення експертно-будівельного дослідження, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання у судовому порядку.
Направлена позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом претензія від 01.09.2023 з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 136 000,00 грн, які було сплачено в якості авансу за надання послуг за договором, залишена відповідачем за первісним позовом без виконання.
Враховуючи вище встановлені обставини даної справи, суд приходить до висновку про існування у відповідача за первісним позовом зобов`язання з повернення позивачу за первісним позовом грошових коштів в сумі 136000,00 грн, сплачених за послуги, які не були надані належним чином та у встановлений строк позивачу за первісним позовом, а тому первісні позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
При цьому, приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та зважаючи на те, що ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не доведено належного виконання умов договору, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Баришівська зернова компанія" 20% вартості наданих послуг у сумі 34000,00 грн.
Так, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання (стаття 527 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нормами глави 48 ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.
Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснено відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
Порушенням же зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Умовами договору сторони узгодили, що за результатом проведення будівельно-технічного дослідження, строк якого складає 90 календарних днів, виконавцем складається висновок та надається замовнику щодо питань, зазначених у заяві замовника і після завершення виконання роботи між сторонами складається акт здачі-приймання роботи.
Позаяк, в даному випадку, як встановлено судом позивач за зустрічним позовом не виконав взяті на себе зобов`язання за договором належним чином та у встановлений строк, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача за зустрічним позовом обов`язку сплачувати послуги, результат яких ним не отриманий. При цьому суд зауважує, що повідомлення виконавця про фактичне закінчення експертного дослідження та складання за результатами його проведення висновку вже після відкриття провадження у даній справі не свідчить про належне виконання зобов`язання та прийняття його відповідачем за зустрічним позовом, а відповідно і виникнення обов`язку здійснення оплати.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені первісні позовні вимоги і матеріалами справи обґрунтованість зустрічних позовних вимог не підтвердилась.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська Зернова Компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз" про стягнення 136000,00 грн та розірвання договору задовольнити.
2. Розірвати договір №011/01-22 про проведення експертно -будівельного дослідження від 01.02.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська Зернова Компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз" (04207, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корп. 3, оф. 7, ідентифікаційний код 35199548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз" (07500, Київська обл., Броварський р-н., смт. Баришівка, вул. Торф`яна 11, ідентифікаційний код 32886518) попередню оплату у розмірі 136000 (сто тридцять шість тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
5. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська Зернова Компанія" про стягнення 34000,00 грн відмовити.
6. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежний Інститут Судових Експертиз"
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2024.
Суддя Т.В. Васильченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2024 |
Оприлюднено | 20.08.2024 |
Номер документу | 121071478 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Васильченко Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні