Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/8357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/8357/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтер-білдінг"

про стягнення 90 215,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтер-білдінг" про стягнення 90 215,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором підряду № 21/09-21-15 від 21.09.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/8357/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтер-білдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь" заборгованість у розмірі 63 709,50 грн, пеню у розмірі 7 268,03 грн, 3% річних у розмірі 2 199,29 грн, інфляційні нарахування у розмірі 17 032,95 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 683,84 грн. У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтер-Білдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/8357/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/8357/23 залишено без змін, а матеріали справи № 910/8357/23 повернуті до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/8357/23 надійшли до Господарського суду міста Києва 02.08.2024.

Господарським судом міста Києва 12.08.2024 на виконання судових рішень в справі № 910/8357/23 був виданий наказ.

Водночас, 12.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить суд стягнути з відповідача 7 300,00 грн витрат на правову допомогу. Вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8357/23 було відкладено до надходження матеріалів справи на адресу Господарського суду міста Києва.

Оскільки матеріали справи № 910/8357/23 надійшли до Господарського суду міста Києва, суд дійшов висновку наявність підстав здійснення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь" про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За приписами частин 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у постанові 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (статті 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (статті 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пунктами 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді на суму 7 300,00 грн позивач надав копію договору №18/22 про надання правової допомоги від 26.09.2022, додатку № 1 до договору №18/22 про надання правової допомоги від 26.09.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ № 000729 від 08.09.2017, акту прийому-передачі № 1 наданої правової допомоги (наданих послуг) згідно договору № 18/22 про надання правової допомоги від 24.10.2022 на суму 2 800,00 грн, акту прийому-передачі № 1/7 наданої правової допомоги (наданих послуг) згідно договору № 18/22 про надання правової допомоги від 01.05.2023 на суму 800,00 грн, акту прийому-передачі № 3 наданої правової допомоги (наданих послуг) згідно договору № 18/22 про надання правової допомоги від 26.10.2022 на суму 1 400,00 грн, акту прийому-передачі № 9 наданої правової допомоги (наданих послуг) згідно договору № 18/22 про надання правової допомоги від 21.08.2023 на суму 2 300,00 грн, платіжної інструкції № 1757 від 03.05.2023 на суму 200,00 грн, платіжної інструкції № 692 від 27.09.2022 на суму 2 800,00 грн, платіжної інструкції №1115 від 16.12.2022 на суму 2 800,00 грн, платіжної інструкції №1867 від 29.05.2023 на суму 600,00 грн, платіжної інструкції № 2188 від 07.08.2023 на суму 2300,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги та її вартість.

Згідно з приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зауважує, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ураховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у розмірі 7 300,00 грн.

Керуючись статтями 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтер-білдінг" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 8, ідентифікаційний код 42353736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція сталь" (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, 40, кв. 79, ідентифікаційний код 43408768) 7 300,00 грн (сім тисяч триста гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Ю. Кирилюк