Ухвала

від 19.08.2024 по справі 912/2027/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19 серпня 2024 рокуСправа № 912/2027/24

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Кузьміна Б.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

до

Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області,

Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про стягнення 590 038,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" грошові кошти у сумі 590 038,65 грн як такі, що утримуються у Державному бюджеті без достатньої правової підстави.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, Головне управління ДПС у Кіровоградській області, за результатами перевірки позивача склало акт від 16.12.2021 № 4390/11-28-07-02/05526770, на підставі якого прийняло податкові повідомлення-рішення від 11.01.2022 № 00000420702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 592 795 грн та від 11.01.2022 №00000430702 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 159 565 грн.

Позивач вказує, що оскаржив зазначені податкові повідомлення рішення в судовому порядку і рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 340/768/22 позов було задоволено. Однак Третій апеляційний адміністративний суд відповідне рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив (постанова від 21.08.2023).

У зв`язку з цим, зазначає позивач, він сплатив на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області суму грошових зобов`язань в розмірі 590038,65 грн, визначеному відповідно до остаточних взаєморозрахунків згідно з попередніми переплатами до Державного бюджету.

У подальшому, повідомляє позивач, Верховний Суд постановою від 20.12.2023 скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 - без змін.

Посилаючись на відповідні обставини, позивач обґрунтовує необхідність стягнення на його користь грошових коштів у сумі 590038,65 грн, сплачених ним до Державного бюджету на підставі зазначених вище податкових повідомлень - рішень.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з такого.

Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до суду з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 ("Право на справедливий суд") Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на "суд, встановлений законом" як структурний елемент права на справедливий суд передбачає, зокрема, що справа має розглядатися судом у межах його юрисдикції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Тобто одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом абзацу першого частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Перелік категорій таких справ не є вичерпним.

Ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, можуть бути: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами спору відносин, урегульованих Цивільним таГосподарським кодексами України, іншими актами законодавства; наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, яка би прямо передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції Аналогічні висновки викладені в пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 922/980/18.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справі № 810/2770/18, від 18.06.2019 у справі № 924/478/18, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Переданий на вирішення господарського суду спір у справі № 912/2027/24 не має господарсько-правового характеру з таких підстав.

На обґрунтування звернення саме до господарського суду за вирішенням спору у спірних правовідносинах позивач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.

Зокрема, позивач зазначає: "Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Тому повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції господарського суду. Даний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21".

На переконання суду, позивач неправильно застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, з огляду на відмінність спірних правовідносин, які склалися між сторонами у справі № 910/5880/21 і у справі № 912/2027/24. У зв`язку з цим зазначені позивачем правові висновки щодо повернення коштів після скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу нерелевантні у справі № 912/2027/24.

Зокрема, у пункті 69 постанови від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо юрисдикції спорів, які виникли після визнання протиправною та скасуванняадміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, які платник сплатив на виконання цієї постанови і які знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави.

Верховний Суд виснував, що повернення таких коштів (тобто сум адміністративно-господарського штрафу) платникові стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції господарського суду.

Одночасно у ПУНКТІ 38 цієї самої постанови від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що спірні правовідносини у справі №910/5880/21 відрізняються від тих, яких стосувалася постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/21, в якій об`єктом повернення були податкові та митні платежі (пеня та штраф за податком на додану вартість, пеня та штраф за ввізним митом), а не сума адміністративно-господарського штрафу.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/23482/21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правовідносини щодо повернення із бюджету таких сум (тобто податкових і митних платежів) після скасування відповідних повідомлень-рішень імперативно урегульовані законом, а саме: статтею 43 Податкового кодексу України та статтею 301 Митного кодексу України (пункт 6.14 постанови). Виснувала, що такі правовідносини засновані на адміністративному підпорядкуванні. Тому на них поширюється юрисдикція адміністративних судів (пункти 6.16, 6.24, 6.25).

Інакше кажучи, у пункті 38 постанови від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, на яку посилається позивач у позовній заяві, Велика Палата Верховного Суду чітко вказала на відмінність правового регулювання повернення платнику з бюджету сум адміністративно-господарського штрафу після скасування постанови про його застосування і податкових платежів після скасування податкового повідомлення рішення, звернувши увагу, що спір щодо повернення із бюджету сум податкових платежів має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

На цій підставі є незастосовними до позовної заяви у справі № 912/2027/24 правові висновки Великої Палати Верховного Суду з повернення грошових коштів, сплачених до бюджету в рахунок погашення адміністративно-господарського штрафу, викладені в пункті 69 постанови від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (щодо господарської юрисдикції відповідних спорів).

Зокрема, у справі № 912/2027/24 на розгляд господарського суду переданий спір, який виник у зв`язку з необхідністю повернення з бюджету грошових коштів, сплачених на погашення сум податкового зобов`язання за податковими повідомленнями рішеннями, -тому, застосовуючи норми права для визначення юрисдикції такого спору, належить ураховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 38 постанови від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 та в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/23482/21 (щодо розгляду таких справ в порядку адміністративного судочинства).

Характер спірних правовідносин у справі № 910/23482/21 і справі № 912/2027/24 є подібним, а саме: у справі № 910/23482/21 розглядалася позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Львівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення з Держави 4 915 447,82 грн. У справі № 910/23482/21 позивач так само, як і в справі № 912/2027/24, після скасування в судовому порядку податкового повідомлення - рішення звернувся до суду за стягненням на його користь грошових коштів, сплачених ним за відповідним податковим повідомленням рішенням.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/23482/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов`язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та митного законодавства та не можуть регулюватися нормамиЦивільного кодексу України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина другастатті 1 цього Кодексу). Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин (пункт 6.23 постанови).

Велика Палата виснувала, що цей спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства (пункт 6.24 постанови).

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються, зокрема, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також умови повернення платнику податків сплачених ним до бюджету грошових зобов`язань та пені.

З огляду на зазначене та ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постановах від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 38) та від 04.12.2018 у справі № 910/23482/21 (пункти 6.11, 6.14, 6.23, 6.24), суд дійшов переконання, що спір, який виник у зв`язку з необхідністю повернення платнику податків грошових сум, сплачених ним до Державного бюджету за податковим повідомленням рішенням, має публічно-правовий характер і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

За нормами пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

На підставі вищенаведеного у відкритті провадження у справі належить відмовити і роз`яснити позивачу, що вирішення відповідного спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ураховуючи, що позовна заява з додатками подана до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", суд фактично не повертає такі матеріали позивачу.

Керуючись статтями 4, 20, 175, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 590 038,65 грн.

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її постановлення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

4. Копію ухвали надіслати сторонам через систему "Електронний суд".

Ухвалу підписано 19.08.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна