Ухвала

від 12.08.2024 по справі 916/2530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2530/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корчевського М.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: адвокат Воронюк М.О.,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (вх. №2-1276/24 від 05.08.2024) про скасування заходів забезпечення позову по справі № 916/2530/24

за позовом: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (67000, Одеська обл., Миколаївський р-., смт. Миколаївка, вул. Карпішина, 70);

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

3. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 490 161,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулося до господарського суду з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 241221-АТ від 24.12.2021, яка станом на 03.06.2024 становить 2 490 161,66 грн, з яких: 226 149,61 грн - залишок нарахованих строкових відсотків ФРП; 2 161 502,00 грн - залишок простроченого кредиту; 99 510,05 грн - залишок прострочених відсотків.

Ухвалою від 11.06.2024 судом у складі судді Петренко Н. Д. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2530/24.

Ухвалою від 18.07.2024 заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову була задоволена частково шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн до виконання рішення суду у цій справі.

05.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» подано до суду клопотання (вх. № 2-1276/24), згідно з якої заявник просив суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/2530/24, а саме арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області №205 від 06.08.2024, у зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. з 01.07.2024 по 30.08.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (вх. №2-1276/24 від 05.08.2024) про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/2530/24, яку передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

07.08.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (вх. №2-1276/24 від 05.08.2024) про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/2530/24 призначено на "12" серпня 2024 року о 12:00 год.

В судове засідання 12.02.2024 для розгляду клопотання ТОВ «Ліга-50» з`явився його представник, який підтримав зазначене клопотання, просив суд скасувати вжиті ухвалою господарського суду від 18.07.2024 у справі № 916/2530/24 заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах заявленої у позовній заяві суми.

Позивач та його повноважний представник, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Відтак, нез`явлення сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання ТОВ «Ліга-50» про скасування заходів забезпечення позову, враховуючи обмежений строк розгляду вищезазначеного клопотання в порядку ч.2 ст.145 ГПК України та те, що явка судом обв`язкою не визнавалась.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення заявник зазначив про те, що він вважає, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову не відповідали критеріям обґрунтованості, співмірності та адекватності, у тому наявні підстави для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, серед іншого, оскільки заяву позивача було розглянуто у відсутності відповідачів та без їх повідомлення, що позбавило суд можливості в повній мірі надати належну оцінку вимогам та доводам заявника.

Заявник також зауважує, що ТОВ «Ліга-50» є діючим товариством, яке займається вирощуванням рослинної сільгосп продукції, землі якого розташовані в Миколаївській області, з яких останнє має прибуток, яка в свою чергу періодично піддається обстрілам, на ділянках неодноразово виникали пожежі, що призводило до знищення врожаю, та як наслідок відсутності, певний час, отримувати прибуток та розраховуватись із кредиторами.

Водночас, за ствердженням ТОВ «Ліга 50», після отримання у 2021 році кредитних коштів в сумі 2 844 502,00 грн, частково погасило заборгованість, адже на сьогоднішній день, залишок заборгованості (тіло кредиту) становить 2 161 502,00 грн, а відтак дії ТОВ «Ліга 50» з часткового погашення заборгованості свідчать про те, що товариство не вчиняє жодних дій з уникнення від відповідальності, а навпаки намагається виконувати свої зобов`язання, по мірі своїх можливостей, тобто по факту надходження коштів за реалізацію вирощеної продукції.

Водночас, заявник звертає увагу, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» як заставодержателем, та ТОВ «Ліга-50», як заставодавцем, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №241221-АТ від 24.12.2021, було укладено договір застави рухомого майна №241221-ЗАВ/2 від 24.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Ліга-50» передав у заставу банку таке майно: навантажувач телескопічний 535-95 Angri, JСВ, ринкова вартість якого складає 2 788 727,00 грн.

Відтак, заявник наголошує, що АТ «Банк Кредит Дніпро», укладанням з ТОВ «Ліга-50» договору застави під кредитний договір №241221-АТ від 2-1.12.2021, вже забезпечив собі можливість повернення переданих у кредит грошових коштів, а оціночна вартість об`єкта застави переважає розмір заборгованості яка наявна на сьогоднішній день.

Отже, на переконання заявника, в даному випадку, вимоги банку в частині забезпечення позову не відповідають принципам адекватності, розумності та співмірності вжиття таких заходів із правами та інтересами ТОВ «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адже фактично банк подвійно забезпечив свої вимоги, що не передбачено законом, у зв`язку з чим вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 заходи забезпечення позову у даній справі підлягають скасуванню, оскільки вказані обставини банком було приховано, а тому не досліджувалось судом під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник додає, що між позивачем та ним укладено не один кредитний договір та сума кредиту за іншим договором повернута в повному обсязі на підставі рішення суду без примусового стягнення, ТОВ «Ліга 50» продовжує активну господарську діяльність, має значну кількість договорів з контр-агентами та добросовісно їх виконує зі свого боку, що спростовує твердження позивача про наявність ризиків відчуження майна або виведення коштів, що повністю нівелює підстави за якими можуть бути вжиті заходи забезпечення позову.

Таким чином, заявник вважає, що в даному випадку повністю відсутні обставини, за якими можна було б стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, адже ТОВ «Ліга 50» є добросовісною, активною та працюючою компанією, яка в повній мірі здійснює господарську діяльність, та ніколи не мала на меті виводити будь-які кошти чи майно, з метою уникнення відповідальності. Навпроти цього, активно здійснюючи підприємницьку діяльність в особливо складних та важких умовах сьогодення, ТОВ «Ліга-50» вносить не аби який вклад в економіку держави, адже займається вирощуванням та реалізацією сільгосп культур.

Водночас, як стверджує заявник, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти та майно ТОВ «Ліга 50» як основного боржника, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителів, в межах суми боргу, тільки негативно впливає на економічну стабільність товариства, оскільки останнє не має можливості в повній мірі розпоряджатись своїми коштами та майном, що призводить до дестабілізації роботи, допущення порушень умов контрактів та договорів з іншими контрагентами, та як наслідок - недоотримання товариством прибутку, що в свою чергу може призвести до неплатоспроможності ТОВ «Ліга-50».

Окрім того, заявник наголошує, що його дії свідчать про намір добровільного погашення кредиту, однак з урахуванням обставин сьогодення, ТОВ «Ліга-50» просить здійснення реструктуризації боргу та пролонгації строку погашення кредиту, діє вочевидь добросовісно, та намагається усіма силами добровільно погасити виниклу заборгованість на взаємовигідних умовах, а твердження позивача, що відповідачі уникають свого обов`язку з повернення отриманого кредиту спростовуються дійсними обставинами та матеріалами справи.

Відтак, заявник підсумовує, що банком не було доведено жодними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити ефективний захист прав позивача при вирішенні позову, доводи та докази, які подаються ТОВ «Ліга-50» свідчать про його цілеспрямованість у належних та повних розрахунках з контрагентами, прагнення, намагання та фактичне виконання покладених на товариство фінансових зобов`язань, хоч і не зовсім у встановлені строки, у зв`язку із обставинами сьогодення, на які ТОВ «Ліга-50» ніяк вплинути не в змозі.

В свою чергу, заходи забезпечення позову як накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Ліга-50», а також поручителів по кредитному договору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на думку заявника, є також необґрунтованими, оскільки позивачем не надано ані переліку майна, на яке слід накласти арешт, ані документів, які б вказували на їх вартість, з метою встановлення співмірності заявлених заходів із ціною позову, ані доказів, які б вказували на факт намагання відчужити майно на користь третіх осіб.

09.08.2024 позивачем були подані до суду заперечення (вх. № 29673/24) проти клопотання ТОВ «Ліга-50», де позивач звернув увагу, що представник ТОВ «Ліга-50», який не представляє інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у своєму клопотанні просить скасувати заходи забезпечення позову вжиті у тому числі і щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є абсолютно безпідставним та необґрунтованим з огляду на відсутність відносин представництва.

Також позивач зазначив, що в порушення вимог діючого законодавства, жодних доказів на підтвердження обставин стосовно того, що ТОВ «Ліга-50» є діючим товариством, та займається вирощуванням рослинної сільськогосподарської продукції, землі якого знаходяться в Миколаївській області та їх землі періодично піддаються обстрілам, до поданого клопотання не додано, що унеможливлює їх перевірку, а отже вказує на те, що такі обставини є недоведеними.

Разом з тим, позивач наголошує, що заявляючи про ведення господарської діяльності та вирощування сільськогосподарських рослин, ТОВ «Ліга-50» підтверджує, що має грошові кошти, але направляє їх не на погашення заборгованості перед банком, а на ведення підприємницької діяльності задля отримання прибутку, що вказує про явне розставлення пріоритетів не на користь зобов`язань перед «Банк Кредит Дніпро», оскільки договір з АТ «Банк Кредит Дніпро» порушує та не повертає отримані кредитні кошти, що свідчить про умисні дії направлені на порушення зобов`язань перед банком.

Щодо посилання ТОВ «Ліга-50» на наявність договору застави рухомого майна № 241221ЗАВ/2 від 24.12.2021 позивач зауважує, що наразі невідомо, яка дійсна вартість такого забезпечення, чи можливо його взагалі реалізувати, чи є на нього попит, а тому виходячи з принципу диспозитивності, АТ «Банк Кредит Дніпро» вибрав спосіб захисту порушених прав саме стягнення заборгованості з солідарних боржників. При цьому, вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взагалі нічим не забезпечені та доводів необґрунтованості такого забезпечення у клопотанні не наведено.

Водночас, позивач вважає, що посилання у клопотанні на відносини за іншими кредитними договорами є абсолютно безпідставними, оскільки це не стосується предмету спору та не доводить жодних обставин окрім тих, що ТОВ «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 систематично порушують свої зобов`язання перед банком, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/719/24 про стягнення заборгованості за іншим кредитним договором. Окрім того, посилання про реструктуризацію ніяк не спростовує наявний факт порушення зобов`язання та систематичного ухилення всіх солідарних боржників від його виконання, а реструктуризація застосовується до добросовісних позичальників, а не до тих, що систематично порушують свої зобов`язання та ухиляються від їх виконання.

З ствердженням позивача, всі поручителі вже зараз ухиляються від виконання свого обов`язку і не реагують на вимоги Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна показує, що кожен з поручителів має майнові можливості, у зв`язку з чим позивач робить висновок, що поручителі не зацікавлені у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само ухилятимуться від виконання рішення суду.

Відтак, позивач наголошує, що оскільки наразі процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Ліга-50» розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, можуть за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних їм об`єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю майна боржників, що зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а отже права та інтереси АТ «Банк Кредит Дніпро» будуть незахищеними, а інститут судового захисту виявиться неефективним.

Оцінивши наведені заявником обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» про скасування заходів забезпечення позову відсутні, з огляду на наступне.

Завданням господарського судочинства, згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, спір між сторонами у справі стосується, зокрема, виконання відповідачами зобов`язань щодо повернення кредитних коштів за відповідними кредитним договором № 241221-АТ від 24.12.2021 та договорами поруки №241221-П/3 та №241221-П/4 від 24.12.2021 в загальному розмірі 2 490 161,66 грн. Отже, виконання судового рішення у випадку задоволення позову безпосередньо пов`язано із наявністю у боржника коштів у відповідній сумі, а у разі їх відсутності можливістю звернення стягнення на відповідне майно.

Застосування ухвалою суду від 18.07.2024 заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язано із предметом позову і необхідність застосування такого заходу підтверджено належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов відповідних висновків. Варто наголосити, що суд уже давав оцінку щодо пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, наявності обставин, які свідчать про реальну можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 4 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Передбачене ст.145 ГПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом після вжиття заходів забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Скасування заходів забезпечення позову у відповідності до ст.145 Господарського процесуального кодексу України може мати місце коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б.

Суд зазначає, що дотримання і збереження балансу інтересів сторін не може призводити до нівелювання вчинених судом раніше дій, до нівелювання можливості забезпечення позивачу виконання рішення суду у випадку задоволення позову та самої суті вжитих заходів.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Тобто необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти «скасування заходів забезпечення» господарським судом, який їх встановив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також «скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення» судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 у справі 910/27779/14.

Дослідивши обґрунтування наведені у клопотанні відповідача-1, судом не виявлено достатньо обґрунтованих підстав, за яких, на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або заходи вичерпали свою дію.

Натомість пояснення викладені у клопотанні відповідача-1 фактично зводяться до заперечення обґрунтованості заяви про забезпечення позову, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, порушення принципу рівності прав учасників, а також заперечення обґрунтованості та доцільності вжитих судом заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що помилковість, незаконність чи безпідставність з точки зору учасника процесу застосування заходів забезпечення позову не є такими обставинами в розумінні передбаченої процесуальним законом процедури скасування забезпечення позову, а лише можуть слугувати підставою для оскарження судового рішення до суду вищої інстанції, для чого чинним законом передбачена процедура апеляційного та касаційного оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

На це вказується, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.04 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходив із обґрунтованості доводів заявника в частині накладення арешту на грошові кошти відповідачів та на майно (рухоме та нерухоме), в межах заявленої у позовній заяві суми, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що не було реалізовано жодним з відповідачів у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку, у разі непогодження з процесуальним рішенням суду, шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Отже, посилання заявника на безпідставність та необґрунтованість вжитого ухвалою суду від 18.07.2024 заходу забезпечення позову може бути предметом розгляду та оцінки під час апеляційного оскарження судового рішення, але не місцевим господарським судом під час вирішення питання про скасування заходу забезпечення позову у порядку ст.145 Господарського процесуального кодексу України.

Інститут забезпечення позову передбачає вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Відповідно, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями), враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З аналізу наведених положень вбачається, що правовий інститут скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не припиняють чи іншим чином негативно впливають на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у даній справі, законні права відповідачів не порушуються, речові права на нерухоме майно не втрачаються. Арешт на грошові кошти і на майно, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Також незмінними залишаються правові підходи стосовно способу забезпечення в майнових спорах. Так, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у cправі № 922/875/23 про стягнення коштів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. «За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін» (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).

Крім того, до клопотання про скасування арешту не надано жодного доказу про здійснення господарської діяльності ТОВ «Ліга-50», зокрема не додано фінансову звітність 2022-2023 року, виписки по рахункам з залишками коштів у банківський установах, доказів того, що обмежується діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції, дійсну вартість заставного рухомого майна, наявність значної кількості договорів з контрагентами або наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ «Ліга-50» та інші відомості, що дадуть змогу реально оцінити намір про здійснення активної господарської діяльності та погашення існуючої кредитної заборгованості перед позивачем.

Отже, розглянувши клопотання, суд зазначає, що відповідачем-1 не надано належних доказів, які в свою чергу підтверджували б гарантоване виконання судового рішення в майбутньому, не надано доказів суттєвого перешкоджання його діяльності заходами забезпечення позову.

Оскільки обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або на те, що забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, а застосований захід забезпечення позову спрямований на збереження грошових коштів відповідачів до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання ТОВ «Ліга-50» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у даній справі.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (частина 6 статті 145 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (вх. №2-1276/24 від 05.08.2024) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 по справі № 916/2530/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 12.08.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 19.08.2024.

Суддя О.В. Цісельський