Постанова

від 28.10.2024 по справі 916/2530/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2530/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Богатиря К.В.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

представники учасників справи участі не приймали

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, суддя в І інстанції Цісельський О.В., повний текст якої складено 19.08.2024, в м. Одесі

у справі №916/2530/24

за позовом: Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50;

2. ОСОБА_1 ;

3. ОСОБА_2

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 490 161,66 грн

В С Т А Н О В И В:

В червні 2024 року Акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 241221-АТ від 24.12.2021, яка станом на 03.06.2024 становить 2 490 161,66 грн, з яких: 226 149,61 грн залишок нарахованих строкових відсотків ФРП; 2 161 502,00 грн залишок простроченого кредиту; 99 510,05 грн залишок прострочених відсотків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором № 241221-АТ від 24.12.2021 та відповідачами 2, 3 зобов`язань за договорами поруки №241221-П/3 та №241221-П/4 від 24.12.2021.

В подальшому 16.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій Акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро просило суд:

-накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ Ліга-50 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн до виконання рішення суду у цій справі;

-накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн до виконання рішення суду у цій справі;

-накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн до виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою від 18.07.2024 заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову була задоволена частково шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн до виконання рішення суду у цій справі.

05.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/2530/24, а саме арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення заявник зазначив про те, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову не відповідали критеріям обґрунтованості, співмірності та адекватності, у тому наявні підстави для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, серед іншого, оскільки заяву позивача було розглянуто у відсутності відповідачів та без їх повідомлення, що позбавило суд можливості в повній мірі надати належну оцінку вимогам та доводам заявника.

Заявник зауважив, що ТОВ «Ліга-50» є діючим товариством, яке займається вирощуванням рослинної сільгосп продукції, землі якого розташовані в Миколаївській області, з яких останнє має прибуток, яка в свою чергу періодично піддається обстрілам, на ділянках неодноразово виникали пожежі, що призводило до знищення врожаю, та як наслідок відсутності, певний час, отримувати прибуток та розраховуватись із кредиторами.

За твердженням ТОВ «Ліга 50», після отримання у 2021 році кредитних коштів в сумі 2 844 502,00 грн, частково погасило заборгованість, адже на сьогоднішній день, залишок заборгованості (тіло кредиту) становить 2 161 502,00 грн, а відтак дії ТОВ «Ліга 50» з часткового погашення заборгованості свідчать про те, що товариство не вчиняє жодних дій з уникнення від відповідальності, а навпаки намагається виконувати свої зобов`язання, по мірі своїх можливостей, тобто по факту надходження коштів за реалізацію вирощеної продукції.

Заявник вказав, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» як заставодержателем, та ТОВ «Ліга-50», як заставодавцем, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №241221-АТ від 24.12.2021, було укладено договір застави рухомого майна №241221-ЗАВ/2 від 24.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Ліга-50» передав у заставу банку таке майно: навантажувач телескопічний 535-95 Angri, JСВ, ринкова вартість якого складає 2 788 727,00 грн. Відтак, АТ «Банк Кредит Дніпро», укладанням з ТОВ «Ліга-50» договору застави під кредитний договір №241221-АТ від 2-1.12.2021, вже забезпечив собі можливість повернення переданих у кредит грошових коштів, а оціночна вартість об`єкта застави переважає розмір заборгованості яка наявна на сьогоднішній день.

Отже, на переконання заявника, в даному випадку, вимоги банку в частині забезпечення позову не відповідають принципам адекватності, розумності та співмірності вжиття таких заходів із правами та інтересами відповідачів, адже фактично банк подвійно забезпечив свої вимоги, що не передбачено законом, у зв`язку з чим вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 заходи забезпечення позову у даній справі підлягають скасуванню, оскільки вказані обставини банком було приховано, а тому не досліджувалось судом під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник додатково зазначив, що між позивачем та ним укладено не один кредитний договір та сума кредиту за іншим договором повернута в повному обсязі на підставі рішення суду без примусового стягнення, ТОВ «Ліга 50» продовжує активну господарську діяльність, має значну кількість договорів з контр-агентами та добросовісно їх виконує зі свого боку, що спростовує твердження позивача про наявність ризиків відчуження майна або виведення коштів, що повністю нівелює підстави за якими можуть бути вжиті заходи забезпечення позову. В свою чергу, заходи забезпечення позову як накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Ліга-50», а також поручителів по кредитному договору, на думку заявника, є також необґрунтованими, оскільки позивачем не надано ані переліку майна, на яке слід накласти арешт, ані документів, які б вказували на їх вартість, з метою встановлення співмірності заявлених заходів із ціною позову, ані доказів, які б вказували на факт намагання відчужити майно на користь третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/2530/24 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 по справі № 916/2530/24 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що дослідивши обґрунтування наведені у клопотанні відповідача-1, судом не виявлено достатньо обґрунтованих підстав, за яких, на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або заходи вичерпали свою дію.

Натомість пояснення викладені у клопотанні відповідача-1 фактично зводяться до заперечення обґрунтованості заяви про забезпечення позову, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, порушення принципу рівності прав учасників, а також заперечення обґрунтованості та доцільності вжитих судом заходів забезпечення позову.

Нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що не було реалізовано жодним з відповідачів у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку, у разі непогодження з процесуальним рішенням суду, шляхом подання апеляційної скарги.

До клопотання про скасування арешту не надано жодного доказу про здійснення господарської діяльності ТОВ «Ліга-50», зокрема не додано фінансову звітність 2022-2023 року, виписки по рахункам з залишками коштів у банківський установах, доказів того, що обмежується діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції, дійсну вартість заставного рухомого майна, наявність значної кількості договорів з контрагентами або наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ «Ліга-50» та інші відомості, що дадуть змогу реально оцінити намір про здійснення активної господарської діяльності та погашення існуючої кредитної заборгованості перед позивачем.

Суд зазначив, що відповідачем-1 не надано належних доказів, які в свою чергу підтверджували б гарантоване виконання судового рішення в майбутньому, не надано доказів суттєвого перешкоджання його діяльності заходами забезпечення позову.

Оскільки обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або на те, що забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, а застосований захід забезпечення позову спрямований на збереження грошових коштів відповідачів до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання ТОВ «Ліга-50» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у даній справі.

27.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/2530/24 скасувати; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/2530/24.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що із порушенням принципу змагальності, суд розглянув заяву про забезпечення позову лише з обгрунтувань, доводів та доказів, наданих самим позивачем, втім без належної оцінки позиції, доводів та доказів, які могли б бути надані стороною відповідача, оскільки жоден із відповідачів про дату та час розгляду даної заяви не повідомлявся, а отже й був позбавлений можливості надати суду відповідні заперечення із доказами на підтвердження їх змісту.

Скаржник зазначає, що останній не оскаржував ухвалу про забезпечення позову, оскільки вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції прийняв рішення передчасно, не дослідивши позицію відповідача, та не дослідивши в повному об`ємі фактичні обставини справи, отже, буде передчасним та невірним твердження про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, або невідповідність такого рішення фактичним обставинам справи, адже такі обставини судом не досліджувались взагалі.

Вказує, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про скасування раніше вжитих заходів забезпечення позову, невірно сприйняв доводи ТОВ «Ліга 50», та безпідставно не прийняв до уваги обставини, які раніше не досліджувались, що призвело до прийняття незаконного та необгрунтованого рішення.

Додатково зазначає, що ТОВ «Ліга 50» є діючим підприємством, яке має взаємовідносини з АТ «Банк Кредит Дніпро» не тільки за кредитним договором №241221-АТ від 24.12.2021 року, зобов`язання по якому, до речі, забезпечено заставою рухомого майна, вартість якого переважає розмір заборгованості. Сума кредиту за іншими договорами повернута в повному обсязі в добровільному порядку. Вказані обставини спростовують твердження позивача про наявність будь-яких ризиків відчуження майна або виведення коштів, що повністю нівелює підстави за якими можуть бути вжиті заходи забезпечення позову. Разом з тим, банком не було доведено жодними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити ефективний захист прав позивача при вирішенні позову.

Стверджує, що Верховний суд у справі №916/719/24 вже давав оцінку тому, чи є достатньо обгрунтованими, доведеними, адекватними та співмірними заходи забезпечення позову, які просив вжити АТ «Банк Кредит Дніпро» по відношенню до ТОВ «Ліга 50», ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 . Переглянувши в касаційному порядку причини та підстави вжиття Південно-західним апеляційним господарським судом заходів забезпечення позову у справі №916/719/24, КГС ВС у постанові від 19.08.2024 року, скасовуючи відповідну ухвалу апеляційного суду, зазначив, зокрема, що зобов`язання за Кредитним договором від 24.12.2021 №241221-АТ ще є діючими та Товариство продовжує сплачувати за ним грошові кошти; викладене прямо свідчить про те, що Товариство є платоспроможним і незважаючи на реалії сьогодення намагається виконувати свої фінансові зобов`язання, проте, нажаль не в узгоджені строки; за вказаних вище обставин, будь-які ризики того, що у разі задоволення позову, позивач не зможе його виконати, тобто стягнути з Товариства грошові кошти в розмірі 1 478 464, 30 грн не відповідають дійсності; - жодних ризиків виведення грошових коштів з рахунків відповідача-1 також немає, оскільки, Товариство є реально діючим, з реальним рухом коштів по банківським рахункам; - водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову як накладання арешту на грошові кошти та майно Товариства і поручителів частково паралізує Товариства, оскільки, останнє буде позбавлено можливості використовувати прибуток на розрахунки з контрагентами, що призведе до настання вкрай негативних наслідків у вигляді прострочень платежів та нових судових процесів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Зокрема, Банк зазначає, що посилання у клопотанні на відносини за іншими кредитними договорами є безпідставними, оскільки це не стосується предмету спору та не доводить жодних обставин окрім тих, що відповідачів систематично порушують свої зобов`язання перед банком, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/719/24 про стягнення заборгованості за іншим кредитним договором, яке набрало законної сили.

Про ухилення від виконання зобов`язань з боку ТОВ «ЛІГА-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить судовий спір у справі № 916/719/24, який фактично тривав з лютого по липень 2024 року і лише після набрання рішенням законної сили, зобов`язання було виконано. Тобто, достовірно знаючи, про наявність невиконаних зобов`язань, маючи на це відповідні кошти, ТОВ «ЛІГА-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухилялись від їх виконання зобов`язань навіть за наявності судового процесу, що порушувало права та інтереси банку як добросовісної сторони у справі.

Всі поручителі вже зараз ухиляються від виконання свого обов`язку і не реагують на вимоги Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна (довідки додаються) показує, що кожен з поручителів має майнові можливості. З цього можна зробити висновок, що поручителі не зацікавлені у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само ухилятимуться від виконання рішення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/2530/24 та призначено справу до розгляду на 28.10.2024 о 14:30.

В судове засідання 28.10.2024 представники учасників справи участі не з`явились, про дату, час та місце судового засідання судом повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За змістом ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в т.ч. з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи, або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду (у випадку задоволення законних вимог позивача), то суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №15/155-б, від 21.11.2022 року у справі №916/621/22, від 05.12.2023 року у справі №914/466/23(914/1504/23).

Більш того, Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 року у справі №914/466/23(914/1504/23) вказав, що необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти "скасування заходів забезпечення" господарським судом, який їх встановив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також "скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення" судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як вже було вказано вище, ухвалою від 18.07.2024 заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову була задоволена частково шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 2 490 161,66 грн до виконання рішення суду у цій справі.

Вказана ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Натомість в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/2530/24.

Судова колегія зазначає, що як в заяві про скасування заходів забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» фактично зводяться до незгоди відповідача з ухвалою суду, якою було вжито заходи забезпечення позову.

В свою чергу, предметом апеляційного оскарження в даному випадку є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

Тобто, до предмету доказування належить встановлення обставин наявності чи відсутності підстав для скасування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування.

Тобто, обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.

Заявляючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову відповідач повинен у заяві вказати обставини і додати до заяви належні докази вказаних обставин.

Ці обставини (вказані відповідачем у заяві) або мають спростовувати підстави для забезпечення позову або мають бути такими (новими), які істотно впливають на переоцінку вказаних судом в ухвалі підстав забезпечення позову.

Саме доведені суду обставини можуть бути підставою для скасування чи зміни вжитих судом заходів забезпечення позову, за умови, якщо суд визнає їх достатніми для цього та визнає їх перевагу над вказаними в ухвалі суду підставами для забезпечення позову.

Судова колегія зазначає, що звертаючись до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що потреба у забезпеченні позову відпала або змінились обставини (до винесення процесуального рішення у справі по суті спору), що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або ж того, що забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, до клопотання про скасування арешту не надано жодного доказу про здійснення господарської діяльності ТОВ «Ліга-50», зокрема не додано фінансову звітність 2022-2023 року, виписки по рахункам з залишками коштів у банківський установах, доказів того, що обмежується діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції, дійсну вартість заставного рухомого майна, наявність значної кількості договорів з контрагентами або наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ «Ліга-50» та інші відомості, що дадуть змогу реально оцінити намір про здійснення активної господарської діяльності та погашення існуючої кредитної заборгованості перед позивачем.

Судова колегія наголошує, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Тому, аргументи скаржника, що Верховний суд у справі №916/719/24 скасуваючи арешт на грошові кошти та майно відповідачів при подібній справі вже давав оцінку тому, чи є достатньо обгрунтованими, доведеними, адекватними та співмірними заходи забезпечення позову, які просив вжити АТ «Банк Кредит Дніпро» по відношенню до ТОВ «Ліга 50», ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , судова колегія відхиляє, оскільки предметом касаційного перегляду у справі №916/719/24 перебувала саме ухвала про забезпечення позову, якою судом апеляційної інстанції було вжити заходи щодо її забезпечення, натомість у даній справі переглядається ухвала, якою було відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що із порушенням принципу змагальності, суд розглянув заяву про забезпечення позову лише з обгрунтувань, доводів та доказів, наданих самим позивачем, втім без належної оцінки позиції, доводів та доказів, які могли б бути надані стороною відповідача, оскільки жоден із відповідачів про дату та час розгляду даної заяви не повідомлявся, а отже й був позбавлений можливості надати суду відповідні заперечення із доказами на підтвердження їх змісту, оскільки відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, у даному випадку відповідачем не наведено, а також належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення вказаного клопотання без задоволення.

Таким чином, дослідивши зміст поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не зазначалося та не наводилося доказів, що саме за проміжок часу з дати вжиття заходів забезпечення позову до дати подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а також станом на час прийняття оскаржуваної ухвали змінилися будь-які фактичні обставини справи, що мали спричинити процесуальні наслідки, визначені ст.145 ГПК України.

Тобто доводи заявника зводяться до безпідставності застосування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області у даній справі, що за своєю суттю є запереченнями щодо застосування даних забезпечувальних заходів та не можуть виступати в якості вмотивованої підстави для скасування вже існуючих заходів забезпечення позову, а зумовлюють надання судом правової оцінки вказаної ухвали, яка набрала законної сили.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що за час вирішення даного спору існує ймовірність порушення прав позивача, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин не відпала, а також з урахуванням того, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявність зміни обставин, які були підставою вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/2530/24.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-50 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/2530/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/2530/24 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 30.10.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

К.В. Богатир