Рішення

від 12.08.2024 по справі 922/861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. ХарківСправа № 922/861/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши заяву (вх. № 19320 від 01.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТК АГРОТАЙМ адвоката Величко О.В. про стягнення правничої допомоги

по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АГРОТАЙМ», м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с.Артемівка, Харківська обл про стягнення 1 667 135,11 грн за участю предстаників:

позивача - Величко О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК АГРОТАЙМ» (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 18 березня 2024 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ» (надалі - Відповідача) загальної суми заборгованості у розмірі 1 667 135,11 грн (де: 1 185 911,70 грн заборгованості за товар по Договору купівлі-продажу товару № ТК-00030/2023 від 30.03.2023; 237 182,34 грн штрафу; 193672,55 грн - пеня; 18 011,58 грн - 3% річних; 32 356,94 грн - інфляційних втрат), суму судового збору у розмірі 25 007,03 грн; а також 100 000,00 грн. - витрат на правову допомогу, надану адвокатом в суді першої інстанції.

Судом ухвалено 25 липня 2024 року рішення у справі №922/861/24, позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ «АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ» (ЄДРПОУ 32536414) на користь ТОВ«ТК АГРОТАЙМ» (ЄДРПОУ 44706308) загальної суми заборгованості у розмірі 1 451 707,67 грн (де: 1 185 911,70 грн заборгованості за товар по Договору купівлі-продажу товару № ТК-00030/2023 від 30.03.2023; 118 591,17 грн штрафу; 96836,28 грн - пеня; 18 011,58 грн - 3% річних; 32 356,94 грн - інфляційних втрат), а також суму судового збору у розмірі 21 775,62 грн. В іншій частині позовних вимог щодо нарахованих 118 591,17 грн штрафу та 96836,27 грн пені - відмовити.

01 серпня 2024 року до суду надійшла заява (вх. № 19320) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АГРОТАЙМ» адвоката Величко О.В про стягнення правничої допомоги у розмірі 100 000,00 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлене клопотання про стягнення суми за правничу допомогу у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, заперечень щодо заяви стосовно правничої допомоги до суду не надав.

Розглянувши заяву (вх. № 19320 від 01.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТК АГРОТАЙМ адвоката Величко О.В. про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення частково, виходячи з такого.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відшкодування судових витрат сторони, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження зазначеного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до вирішення спору в досудовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). До витрат, які підлягають розподілу, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/ дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як вбачається із заяви та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами стосовно відносин надання правничої правової допомоги, що 21 січня 2024 року між адвокатом Величко Олександром Володимировичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК АГРОТАЙМ» (далі клієнт, ТОВ «ТК АГРОТАЙМ») укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 1526 (далі договір №1526). Де умовами зазначеного договору передбачено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правову допомогу у вигляді надання консультацій, роз`яснень, підготовки і подання різних документів, у тому числі процесуальних, а також, адвокатських запитів задля отримання документів, відомостей та інформації з метою захисту клієнта, використовувати для цього, передбачені нормами матеріального і процесуального права та в інших джерелах права засоби, способи і методи захисту, представництва інтересів товариства у контролюючих, правоохоронних органах і судах всіх рівнів та спеціалізацій, а також, звертатися до Європейського суду з прав людини для захисту порушених прав, свобод та інтересів з відповідними заявами (пункт 1.1. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року або до його розірвання, припинення за взаємною згодою сторін шляхом укладання угоди про розірвання цього договору. Також, у пунктом 5.1. договору передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі, визначеному Сторонами в окремій додатковій угоді, яка є невід`ємним додатком цього договору. За результатами співпраці, Сторони чи їх повноважні представники протягом 10 днів складають акт(и) приймання-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг) в двох примірниках, по одному для кожної Сторони, котрі підтверджують розмір та види наданих послуг (виконаних робіт).

18 березня 2023 року сторони підписали додаткову угоду № 1526-1 до договору про надання правової допомоги № 1526 від 21 січня 2024 року відповідно до п. 1 якої внесли зміни до п. 5 виклавши підп. 5.1. в новій редакції: «Сторонами погодили, що Адвокат прийняв на себе зобов`язання надати професійну правничу (правову) допомогу щодо захисту порушених прав та інтересів Клієнта з особистою участю в усіх судових засіданнях та складання всіх документів у справі №922/861/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ» заборгованості, штрафних санкцій та судових витрат за договором купівлі-продажу товару №ТК-00030/2023 від 30.03.2023, розгляд та вирішення якої проводиться в судовому порядку, із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок в суді першої інстанції та по 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок в суді апеляційної та касаційної інстанції (окремо в кожному)), а Клієнт прийняти ці юридичні послуги (правову допомогу) та в разі відсутності зауважень, оплатити їх повністю в безготівковій формі протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі наданої правничої допомоги (юридичних послуг). Всі інші умови Договору № 1526 про надання правової (правничої) допомоги від 21 січня 2024 року, укладеного Сторонами залишаються не змінними та повного виконання його умов (п.3)».

На виконання договірних зобов`язань, адвокатом надано клієнту рахунок № 1526-1 від 18.03.2024 на оплату наданої правничої (правової) допомоги у. справі № 922/861/24, що розглядається Господарським судом Харківської області. Сторонами відповідно до умов договору № 1526 від 21.03.2024, у рахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1526-1 від 18.03.2024, складено та підписано 31.07.2024 акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (юридичних послуг) у справі № 922/861/24, який одночасно є звітом, детальним описом з переліком видів наданої правової (правничої) допомоги адвокатом та затраченим часом.

Як вбачається з Акту прийому-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг), сторони визначили, що вартість послуг, зазначених в цьому Акті, становить еквівалент 100 000,00 грн. Отже, відповідно до складеного сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2024, адвокатом Величко О.В. Позивачу - ТОВ ТК Агротайм на підставі Договору про надання правової допомоги №1526 від 21 січня 2024 року та Додаткової угоди № 1526-1 від 18 березня 2024 року до Договору про надання правової допомоги №1526 від 21 січня 2023 року, Адвокатом було надано відповідні послуги, а Клієнтом їх прийнято.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".

У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом за договором про надання правової допомоги, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.

Як вбачається з Акту прийому-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг), що підтверджено матеріалами справи, Позивачу - ТОВ ТК Агротайм адвокатом Величко О.В., були надані послуги з професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів в судовій справі № 922/861/24.

Суд зазначає, що викладені в пункті 1 Акту прийому-передачі від 31.07.2024 послуги співвідносяться з видами правничої (правової) допомоги, наведеними в ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, згідно з якими:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи, враховуючи, що справа не відповідає ознакам малозначності, зважаючи на її складність, підготовку документів, а також ознайомлення з іншими справами, які мають відношення до цієї справи (про що судом зазначено у рішенні) зважаючи обсяг поданих представником Позивача доказів по справі, було здійснено проведення судових засідань в порядку загального позовного провадження.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником Позивача на підтвердження наданих послуг докази, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що заява належно обґрунтовано та підтверджено матеріалами справи отримання ним послуг адвоката на професійну правничу допомогу.

Проте, суд звертає увагу, що згідно наявними в матеріалах справи доказами, фактичними обставинами визначеними в протоколах судових засідань, а також процесуальних документах, а також дослідивши подані представником Позивача докази, суд вважає за доцільне зазначити, що адвокатом високого рівня та професіоналізму затрачено не так багато часу.

Суд вважає, що виокремлення адвокатом «аналізу документів», «усна консультація», «підготовка та направлення за допомогою підсистеми "ЕС"», як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки до судового засідання, а тому визначення оплати є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути в даній справі зменшений щодо вартості наданих Позивачу послуг правничої допомоги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, де супроводження розгляду справи із складанням необхідних документів не відбулося, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Позивача про розподіл судових витрат і стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 50 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вх. № 19320 від 01.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТК АГРОТАЙМ адвоката Величко О.В. про стягнення правничої допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ» (ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 32536414, адреса: 62821, Харківська область, Печенізький район, с. Артемівка, вул. 40 років Перемоги, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АГРОТАЙМ» (ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 44706308, адреса: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд.26) суму за професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покласти на Позивача.

Додаткове рішення підписано 19 серпня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя І.П. Жигалкін