Рішення

від 07.08.2024 по справі 922/2737/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024м. ХарківСправа № 922/2737/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонернрного товариства "Укртрансгаз" узвіз Кловський, 9/1,м. Київ,01021 до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки,Харківська обл., Харківський р-н,62371 про стягнення коштів за участю представників:

позивача: Олексія Жирного, адвоката;

відповідача: Андрія Сивака, адвоката

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", в якому просив стягнути з відповідача 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4903407,30 грн 3% річних та 26736351,52 грн інфляційних втрат; покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2737/23 у позові відмовлено повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2737/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №922/2737/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями для розгляду справи №922/2737/23 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Жельне С.Ч., про що заступником керівника апарату суду складено та підписано відповідний Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2024 прийнято справу №922/2737/23 до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.06.2024 об 11:20.

17.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12869), в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів обсягів природного газу для компенсації відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 Закону № 1730, а також неправильно застосовано ціни реалізації природного газу, визначені положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

22.05.2024 позивачем подана відповідь на відзив (вх. № 13234) в якій він зазначив про обґрунтованість позовних вимог, а також застосування цін реалізації природного газу відповідно до умов Положень № 758, № 187 та їх підтвердження умовами укладених договорів між відповідачем та НАК «Нафтогаз України».

29.05.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 13942), в яких вважає доводи позивача такими, що не спростовують обставини, які наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 05.06.2024 відкладено підготовче засідання на 26.06.24 о 12:15.

26.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.07.24 о 13:00.

05.07.2024 позивачем до суду надані додаткові пояснення у справі (вх.№ 17325) стосовно застосування ним цін реалізації природного газу до спожитих відповідачем спірних обсягів природного газу та документів, які підтверджують факт споживання природного газу у листопаді-грудні 2016 року та квітні 2017 року в загальному обсязі 146980,000 тис. куб. м..

Після перерви у судовому засіданні протокольною ухвалою від 10.07.2024 долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача (вх.№17325 від 05.07.2024); закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на31.07.24 о 12:30.

31.07.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.08.24 о 12:30.

Після перерви у судовому засіданні представник позивача підтримав позов та наполягав на його повному задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених ним у поданих до суду заявах по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між НАК «Нафтогаз України» (Позивач, Постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 29.09.2016 №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.

Пунктами 2.1 договорів постачання природного газу №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617- БО-32, №2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у листопаді 2 2016 року: 22442,000 тис. куб. м., 3130,000 тис. куб. м. 2,000 тис. куб. м. відповідно; у грудні 2016 року: 25385,000 тис. куб. м., 3948,000 тис. куб. м., 2,000 тис. куб. м. відповідно.

Згідно з пунктами 2.6 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2425/1617- РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).

На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 №371 позивач здійснив для відповідача у листопаді 2016 року транспортування 55910,000 тис. куб. м. природного газу, а у грудні 2016 року транспортування 65268,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.11.2016 №11-16-371, від 31.12.2016 №12-16-371.

Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 №094205D36EAT016, ПАТ «Харківміськгаз» здійснило для відповідача у листопаді 2016 року розподіл 55910,000 тис. куб. м. природного газу, а у грудні 2016 року розподіл 65268,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2016 №ХРГ00021822, від 31.12.2016 №XP00024416. 30.11.2016 відповідач та НАК «Нафтогаз України» підписали акти приймання-передачі у листопаді 2016 року загального обсягу 27029,000 тис. куб. м. природного газу, в тому числі 24075,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2424/1617-ТЕ-32, 2953,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2425/1617-РО.

Наведені вище поставки не є предметом цього судового розгляду.

Залишок обсягу 28881,000 тис.куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у листопаді 2016 для виробництва електричної енергії (власних потреб).

Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання постачальнику, однак згідно з листами НАК «Нафтогаз України» від 12.12.2016 №28-8860/1.2-16, від 14.12.2016 №26-8915/1.2-16 вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником «останньої надії».

Господарський суд міста Києва розглядав позовну заяву ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» до НАК «Нафтогаз України» у справі №910/23532/16 про визнання укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в редакції споживача та відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, зобов`язання надати підписану уповноваженою особою письмову форму вказаного договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 прийнято відмову позивача від позову, визнано нечинним рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 про задоволення позовних вимог, закрито провадження у справі №910/23532/16.

31.12.2016 відповідач та НАК «Нафтогаз України» підписали акти приймання-передачі у грудні 2016 року на загальний обсяг, в тому числі 26872,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2424/1617-ТЕ-32, 3887,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2425/1617-РО.

Наведені вище поставки не є предметом цього судового розгляду.

Залишок обсягу 34508,000 тис.куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у грудні 2016 для виробництва електричної енергії (власних потреб).

Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання постачальнику, однак листом НАК «Нафтогаз України» від 12.01.2017 №26-227/1.8-17 вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником «останньої надії».

На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 №371 позивач здійснив для відповідача у квітні 2017 року транспортування 25802,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.04.2017 №04-17-371.

Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 №094205D36EAT016, АТ «Харківміськгаз» здійснило для відповідача у квітні 2017 року розподіл 25802,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 №ХРГ00010276.

18.06.2018 НАК «Нафтогаз України» листом №26-3889/12-18 повернуло відповідачу без підписання акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року за договором №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі 9987,000 тис. куб. м, за договором №2578/1617- БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями в обсязі 972,000 тис. куб. м, за договором №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (які не є бюджетними установами/організаціями) в обсязі 286,000 тис. куб. м., за договором №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсязі 1,000 тис.куб. м. та за договором №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії в обсязі 14556,000 тис. куб. м.

В обґрунтування повернення вказаних актів НАК «Нафтогаз України» зазначило про те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року, тому воно не здійснювало постачання природного газу у квітні 2017 року для зазначених категорій споживачів.

19.09.2019 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14560,000 тис. куб. м., відібраний з газотранспортної системи без номінацій у квітні 2017 року, а також стягнення 97297782,40 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14560,000 тис. куб. м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №Б-23/75-02 (922/3026/19), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судовими рішеннями у справі №Б-23/75-02 (922/3026/19) встановлено, що між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 21.04.2017 №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (з 01.04.2017), від 28.04.2017 №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії (з 01.04.2017), від 29.09.2016 №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Пунктами 2.1 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП-32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у квітні 2017 року в обсягах 12458,000 тис.куб. м., 1606,000 тис. куб. м., 455,000 тис. куб. м., 14550,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. відповідно. Згідно пунктам 2.6 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).

Предметом спору у цій справі є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", 206001803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4903407,30 грн 3% річних та 26736351,52 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 610 ЦКУкраїни визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки 5 мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» постановами від 01.10.2015 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі - Положення № 758), від 22.03.2017 № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Положення № 187) передбачив обов`язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії за регульованою (пільговою) ціною.

30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» норму ст. 8 Закону № 1730 доповнено частиною 2, згідно з якою підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Аналіз приписів Закону № 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021. Позивач є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №922/2737/23зазначив, що під час нового розгляду справи для правильного вирішення спору необхідно здійснити оцінку доводів сторін (не лише позивача, а й відповідача) та наданих ними доказів на підтвердження та спростування позовних вимог, в тому числі щодо цін природного газу у спірному періоді.Тобто, досліджуючи питання щодо тарифів (цін) природного газу у спірні періоди, оцінку потрібно надати не лише обґрунтуванням позивача щодо таких тарифів, а й контраргументам відповідача, якими можуть бути, зокрема, посилання на інші тарифи (ціни) ніж ті, які визначив позивач, та здійснити перевірку проведеного позивачем нарахування заборгованості відповідача з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, встановлення його обґрунтованості/необґрунтованості, за необхідності застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони"), положенняст.8 ЦК.

За приписами ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже встановлюючи обставини справи на виконання приписів постанови Верхового суду, та досліджуючи докази які були надані сторонами, суд встановив таке.

На підтвердження обсягів природного газу відповідача для розрахунку компенсації по періоду листопада 2016 року позивачем надано:

- реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» мережами ПАТ «Харківміськгаз» у розрізі споживачів у листопаді 2016 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому зазначено обсяги відповідача згідно підтвердженої номінації - 25572,000 тис. куб. м., згідно алокації - 55910,000 тис. куб. м.;

- реєстр теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у листопаді 2016 року, який не містить підпису особи, яка його склала, в якому вказано обсяг відповідача 27029,000 тис. куб. м.;

- зведений реєстр ПАТ «Харківміськгаз» фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад 2016 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу;

- зведений реєстр місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ «Харківміськгаз» (56ZG-DSO-340000M) за листопад 2016 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу;

- акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2016 року від 30.11.2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», на обсяг 28881,000 тис. куб. м., підписаний відповідачем, який був повернутий без підписання НАК «Нафтогаз України» листами № 26-8860/1.2-16 від 12.12.2016, № 26-8915/1.2-16 від 14.12.2016, у зв`язку з відсутністю підстав для постачання компанією природного газу для власних потреб на умовах такого типового договору.

В матеріалах справи також наявні надані відповідачем стосовно періоду листопада 2016 року:

- акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №11-16-371 від 30.11.2016, підписаний сторонами, в якому зазначено обсяги відповідача 55910,000 тис. куб. м. природного газу;

-акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00021822 від 30.11.2016, підписаний відповідачем та ПАТ «Харківміськгаз», в якому зазначено обсяги відповідача 55910,000 тис. куб. м. природного газу.

На підтвердження обсягів природного газу відповідача для розрахунку компенсації по періоду грудня 2016 року позивачем надано:

- реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» мережами ПАТ «Харківміськгаз» у розрізі споживачів у грудні 2016 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому зазначено обсяги відповідача згідно підтвердженої номінації - 29335,000 тис. куб. м., згідно алокації - 65268,000 тис. куб. м.;

- реєстр теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у грудні 2016 року, який не містить підпису особи, яка його склала, в якому вказано обсяг відповідача 30760,000 тис. куб. м.;

- зведений реєстр ПАТ «Харківміськгаз» фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за грудень 2016 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу;

- зведений реєстр місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ «Харківміськгаз» (56ZG-DSO-340000M) за грудень 2016 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу;

- акт приймання-передачі природного газу у грудні 2016 року від 31.12.2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», на обсяг 34508,000 тис. куб. м., підписаний відповідачем, який був повернутий без підписання НАК 7 «Нафтогаз України» листом № 26-227/1.8-17 від 12.01.2017 у зв`язку з відсутністю підстав для постачання компанією природного газу для власних потреб на умовах такого типового договору.

В матеріалах справи також наявні надані відповідачем стосовно періоду грудня 2016 року:

- акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 12-16-371 від 31.12.2016, підписаний сторонами, в якому зазначено обсяги відповідача 65268,000 тис. куб. м. природного газу;

- акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00024416 від 31.12.2016, підписаний відповідачем та ПАТ «Харківміськгаз», в якому зазначено обсяги відповідача 65268,000 тис. куб. м. природного газу.

Частиною 3 ст. 8 Закону № 1730 унормовано, що обсяги природного газу для щомісячної компенсації, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

Суд констатує, що надані АТ «Укртрансгаз» докази стосовно періоду листопада-грудня 2016 року не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 8 Закону № 1730, яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячної компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів, в тому числі актів наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу.

Суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявні у матеріалах справи №922/2737/23 реєстри теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у листопаді та грудні 2016 року не містять правової підстави їх складення та підпису особи, яка їх оформила, у зв`язку з чим критично оцінюються судом з точки зору їх достовірності (ст. 78 ГПК України).

Зведені реєстри ПАТ «Харківміськгаз» фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад, грудень 2016 року, зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ «Харківміськгаз» (56ZG-DSO-340000M) за листопад, грудень 2016 року не містять відомостей щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу, а отже не дозволяють встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі №922/2737/23 (ст. 76 ГПК України).

Не можуть також бути прийняті судом в якості належних та допустимих з точки зору ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 доказів і акти приймання-передачі природного газу у листопаді, грудні 2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», який між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» не укладався та не виконувався.

На підтвердження обсягів природного газу відповідача для розрахунку компенсації по періоду квітня 2017 року АТ «Укртрансгаз» надано:

- додаток до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об?єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківміськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2017 року, підписаний ПАТ «Харківміськгаз», в якому не зазначено підтверджений обсяг відповідача за місяць та вказано фактичний обсяг за місяць 14560,000 тис. куб. м. постачальника НАК «Нафтогаз України»;

- акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-371 від 30.04.2017, підписаний сторонами, в якому зазначено обсяги відповідача 25802,000 тис. куб. м. природного газу;

- акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00010276 від 30.04.2017, підписаний відповідачем та ПАТ «Харківміськгаз», в якому зазначено обсяги відповідача 25802,000 тис. куб. м. природного газу;

- акти приймання-передачі у квітні 2017 року 14556,000 тис. м. куб. природного газу за договорами постачання природного газу № 1011/17-ЕЕ від 28.04.2017, 1000,000 тис.м. куб. природного газу за договором № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016, 286,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2671/1617-КП-32 від 21.04.2017, 972,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2578/1617-БО-32 від 31.10.2016, 9987,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016, підписані відповідачем та надіслані листом № 01-12/939 від 01.06.2018, які були повернуті без підписання листом НАК «Нафтогаз України» № 26-3889/12-18 від 18.06.2018 у зв`язку з відмовою постачати природний газ, відсутністю підтвердження планових обсягів (номінації) природного газу на квітень 2017 та невиконанням споживачем умов пункту 12 Положення № 187.

Судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, яка набрала чинності з 07.05.2017, було, зокрема, внесено зміни до глави 3 розділу XII «Кодексу газотранспортної системи», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), та передбачено здійснення алокації, а саме віднесення обсягів природного газу в точках виходу з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників) не операторами газорозподільних систем, а оператором газотранспортної системи. Для забезпечення виконання оператором газотранспортної системи алокації по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) в точках виходу до газорозподільних систем оператори відповідних газорозподільних систем були зобов`язані подавати інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем, об`єкти якого підключені до газорозподільної системи. Главою 3 розділу XII Кодексу ГТС було також передбачено спеціальний порядок визначення обсягів відібраного природного газу у точках виходу у випадку ненадання оператору газотранспортної системи інформації про фактичні обсяги споживання природного газу за попередній місяць для проведення алокації, а саме: 1) якщо фактичний обсяг по відповідній точці виходу перевищує сумарні підтверджені номінації замовників послуг транспортування по цій точці, то оператор газотранспортної системи визначає замовникам, номінації яких були підтверджені по цій точці, обсяг підтверджених номінацій, а різницю визначає відповідному оператору газорозподільної системи; 2) якщо фактичний обсяг по відповідній точці виходу не перевищує сумарні підтверджені номінації замовників послуг транспортування по цій точці, то оператор газотранспортної системи визначає замовникам, номінації яких були підтверджені по цій точці, обсяг пропорційно їх підтвердженим номінаціям.

Отже, з урахуванням змін до Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, алокація обсягів газу у квітні 2017 повинна була здійснюватися саме АТ «Укртрансгаз», оскільки станом на 07.05.2017 тривав період для подання операторами газорозподільної системи інформації про фактичні обсяги природного газу (до 12-го числа наступного місяця). При цьому Кодексом ГТС визначено порядок дій позивача у разі ненадання такої інформації.

На підставі вищенаведених положень Кодексу ГТС та ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 суд погоджується з доводами відповідача, що обсяги природного газу для компенсації у квітні 2017 року мають визначатися на підставі алокації оператора газотранспортної системи, оскільки після набрання чинності змінами до Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем таку функцію вже не виконували.

Суд також констатує, що надані АТ «Укртрансгаз» акти наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу не передбачені ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 та не є допустимими доказами для визначення обсягів природного газу для щомісячної компенсації, а зазначені в них обсяги природного газу не узгоджуються з відомостями звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу за квітень 2017 року про обсяг відповідача 14560,000 тис.куб. м. з його алокацією на постачальника НАК «Нафтогаз України».

Надаючи оцінку актам приймання-передачі природного газу у квітні 2017 року суд встановив, що умовами пунктів 3.5., 12.1. договорів постачання природного газу № 1011/17- ЕЕ, № 2425/1617-РО-32, № 2671/1617-КП-32, № 2578/1617-БО-32, № 2424/1617-ТЕ-32 9 передбачено складання та направлення актів не пізніше сьомого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, а строк дії цих договорів в частині реалізації природного газу закінчився 30.09.2017. Однак, з боку відповідача такі акти були підписані заступником голови правління з комерційних питань на підставі довіреності №2557 від 21.12.2017 та направлені листом №01-12/939 від 01.06.2018 у строк більше одного року з моменту спірного відбору та після закінчення строку дії вказаних договорів. У зв`язку з цим, керуючись положеннями ст. 631 ЦК України та враховуючи висновки постанов Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21, від 04.04.2023 у справі №916/1349/21, суд відхиляє акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року в якості належних доказів обсягів природного газу, спожитих відповідачем без номінацій, та доводи позивача про їх складання відповідно до умов та на виконання договорів відповідача з НАК «Нафтогаз України».

Судом досліджено питання визначення позивачем у спірному періоді цін постачання природного газу з урахуванням приписів ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, Положень № 758, № 187, в тому числі умов договорів, укладених між відповідачем та НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до пункту 16 Положення № 758 НАК «Нафтогаз України» у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачало природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - за ціною в розмірі 2471 грн за 1000 куб. метрів. Таким чином, ціна на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, повинна була відповідати ціні на природний газ, що постачається НАК «Нафтогаз України» такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК «Нафтогаз України».

Постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 14.12.2016, яка набрала чинності з 23.12.2016, до пункту 16 Положення № 758 було внесено зміни та передбачено постачання НАК «Нафтогаз України» природного газу виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та населенню в розмірі 4942 грн за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 грн за 1000 куб. метрів.

Судом встановлено, що в період листопада 2016 року між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» був чинним договір №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 6819,00 грн за 1000 м. куб. (8182,80 грн з ПДВ).

Також, в цей період між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» були чинними договір №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій за ціною 2471,00 грн. за 1000 м. куб. (2965,20 грн з ПДВ), договір №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для 10 виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за ціною 4942,00 грн за 1000 м. куб. (5930,40 грн з ПДВ).

Природний газ в обсягах 2953,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. та 26872,000 тис. куб. м., спожитий за цими договорами, відібраний за номінаціями та переданий відповідачу НАК «Нафтогаз України» за підписаними сторонами актами приймання-передачі від 30.11.2016.

Договір постачання в період листопада 2016 природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями або власних потреб відповідачем з НАК «Нафтогаз України» не укладався.

В період з 01.12.2016 по 23.12.2016 між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» був чинним договір №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 7148,00 грн за 1000 м. куб. (8577,60 грн з ПДВ); з 23.12.2016 така ціна складала 4942,00 грн за 1000 м. куб. (5930,40 грн з ПДВ).

Також, в період грудня 2016 року між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» були чинними договір №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій за ціною 2471,00 грн за 1000 м. куб. (2965,20 грн з ПДВ), договір №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за ціною 4942,00 грн за 1000 м. куб. (5930,40 грн з ПДВ). Природний газ в обсягах 3887,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. та 2821,000 тис. куб. м., спожитий за цими договорами, відібраний за номінаціями та переданий відповідачу НАК «Нафтогаз України» за підписаними сторонами актами приймання-передачі від 31.12.2016.

Договір постачання в період грудня 2016 року природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями або власних потреб відповідачем з НАК «Нафтогаз України» не укладався.

З огляду на вказане, Суд приходить до висновку про безпідставність застосування позивачем при розрахунку компенсації відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 цін природного газу у листопаді-грудні 2016 року, які прямо не передбачені (визначені) пунктом 16 Положення № 758 та згідно з довідкою НАК «Нафтогаз України» №23/4-1305-21 від 22.11.2021 складають 6819,00 грн та 7148,00 грн за 1000 м. куб.

Такий висновок суду обумовлюється прямим приписом норми ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, якою передбачено компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону «Про ринок природного газу».

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, природний газ в обсягах 28881,000 тис. куб. м. та 34508,000 тис. м. куб. (спірні обсяги) був спожитий відповідачем у листопаді-грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб), а не теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, населенню, виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Обсяги газу для зазначених категорій споживання у листопаді-грудні 2016 року були в повному обсязі оформлені відповідачем та НАК «Нафтогаз України» актами приймання-передачі від 30.11.2016, від 31.12.2016 за договорами постачання природного газу №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016, №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016, №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016.

Виходячи з викладеного, в даному випадку до спірних обсягів не підлягають застосуванню ціни природного газу, які не визначені Положенням № 758 та в період з 01.11.2016 по 23.12.2016 встановлювалися НАК «Нафтогаз України» для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Суд також приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних обсягів листопада-грудня 2016 року визначених пунктом 16 Положення № 758 регульованих цін природного газу в розмірі 4942 грн та 2471 грн за 1000 куб. метрів.

Так, пунктом 13 Положення № 187 передбачено, що НАК «Нафтогаз України» з 1 квітня 2017 р. здійснює продаж/постачання природного газу для виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям за ціною, що становить 4942 грн за 1000 куб. метрів. Під час продажу природного газу постачальникам природного газу для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) відповідно до цього Положення до ціни застосовується коефіцієнт 0,5. Під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії, крім визначених в абзаці першому цього пункту, а також для виробництва електричної енергії такими виробниками згідно з цим Положенням до ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

В період квітня 2017 року між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» були чинними договори №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 7907,20 грн за 1000 м. куб. (9488,64 грн з ПДВ), №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в сумі 2471,00 грн за 1000 м. куб. (2965,20 грн з ПДВ), №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в сумі 4942,00 грн за 1000 м. куб. (5 930,40 грн з ПДВ), №2671/1617-КП-32 від 21.04.2017 постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями в сумі 7907,20 грн за 1000 м. куб. (9488,64 грн з ПДВ), №1011/17-ЕЕ від 28.04.2017 постачання природного газу для виробництва електричної енергії в сумі 7907,20 грн за 1000 м. куб. (9488,64 грн. з ПДВ).

Таким чином, пунктом 13 Положення № 187 та умовами договорів відповідача з НАК «Нафтогаз України» у квітні 2017 року було визначено ціни для всіх категорій споживання природного газу. Водночас, в матеріалах справи №922/2737/23 відсутні належні докази розподілу загального спожитого відповідачем у квітні 2017 року обсягу природного газу за категоріями використання на виконання умов договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП-32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО та в межах строку їх дії.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність обумовлених законом правових підстав для компенсації відповідачем вартості відібраних обсягів природного газу, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості 12 достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, як необґрунтованого та не підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відмови у задоволенні позову не спростовує.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "19" серпня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне