СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2737/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
при секретарі Семенові О.Є.
за участю:
позивача адвокат Жирний О.С., свідоцтво ДН №4841 від 26.07.2017 року;
відповідача адвокат Сивак А.Ю., свідоцтво №1359 від 14.11.2005 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Жирного О.С. (вх. №2138Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року у справі № 922/2737/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.), повний текст якого складено 19.08.2024 року
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", в якому просив стягнути з відповідача 206001803,00 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4903407,30 грн. 3% річних та 26736351,52 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2023 року у справі №922/2737/23 у позові відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2023 року у справі №922/2737/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року у справі №922/2737/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року та передаючи справу №922/2737/23 на новий розгляд до господарського суду Харківської області, Верховний Суд зазначив, зокрема, на таке.
Суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, на відміну від справи №914/1940/22, дійшов помилкового висновку, що акти, якими керувався позивач при визначенні обсягу та вартості газу, не є належними доказами, оскільки не підписані НАК "Нафтогаз України". Помилковими є твердження суду апеляційної інстанції, що позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, застосованих у розрахунку суми позову, пославшись лише на лист постачальника, який вочевидь має рекомендаційний характер і не є документом, який встановлював би обов`язок відповідача сплачувати за газ саме за такими цінами. Вважаючи, що позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, натомість пославшись лише на лист постачальника, який має рекомендаційний характер, тобто відхиливши лист постачальника як належний доказ, суд, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони"), повинен був самостійно здійснити пошук і застосувати відповідну норму права. Досліджуючи питання щодо тарифів (цін) природного газу у спірні періоди, оцінку потрібно надати не лише обґрунтуванням позивача щодо таких тарифів, а й контраргументам відповідача, якими можуть бути, зокрема, посилання на інші тарифи (ціни) ніж ті, які визначив позивач, та здійснити перевірку проведеного позивачем нарахування заборгованості відповідача з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, встановлення його обґрунтованості/необґрунтованості, за необхідності застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони"), положення ст.8 ЦК.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року у справі №922/2737/23 у позові відмовлено повністю.
Представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвокат Жирний О.С. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Враховуючи, що підприємства теплоенергетики використали природний газ у спірний період та не сплатили вартість вказаних обсягів природного газу, було прийнято окремий закон з питань регулювання основних правових, економічних та організаційних засад функціонування ринку природного газу та забезпечення сталого функціонування ринку природного газу від 14.07.2021 року № 1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який набрав чинності 29.08.2021 року та внесено зміни, в тому числі, до Закону України № 1730, який зокрема, доповнено ст. 8, положеннями якої зобов`язано підприємства ПЕК, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) Оператору ГТС, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Предметом позову є стягнення частини компенсації вартості відібраних відповідачем без номінацій за період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу обсягом 89 191,000 тис. куб. метрів на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730 від 03.11.2016 року.
Компенсація вартості природного газу позивачу здійснюється за використаний природний газ протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів.
Алокація це не документ, а процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів, з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Визначений Оператором ГРМ фактичний об`єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником (пункт 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС).
Матеріалами справи, в тому числі складеними та підписаними Оператором ГРМ за результатами здійсненої алокації Реєстрами теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" за листопад та грудень 2016 року та Звітом АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року, в сукупності підтверджується факт споживання відповідачем природного газу без номінацій у період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року в обсязі 89 191,000 тис. куб. метрів.
Складені та підписані відповідачем, на виконання умов укладених з Постачальником договорів, акти приймання-передачі природного газу, є належними доказами та свідчать про визнання відповідачем обсягів природного газу, що були ним спожиті протягом спірного періоду, в тому числі по категоріях споживання природного газу.
Посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 04.05.2023 року у справі № 914/1940/22 щодо застосування норми права, а саме ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Жирного О.С. на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року у справі № 922/2737/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "23" жовтня 2024 року о 15:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2737/23.
18.09.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2737/23 (вх.№ 12095).
19.09.2024 року на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" адвоката Сивак А.Ю. надійшла заява (вх.№12136) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 23.10.2024 року о 15:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" адвоката Сивак А.Ю.; судове засідання у справі, призначене на "23" жовтня 2024 року о 15:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" адвоката Сивак А.Ю. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.
23.09.2024 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - адвоката Жирного О.С. надійшла заява (вх.№12279) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 23.10.2024 року о 15:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - адвоката Жирного О.С.; судове засідання у справі, призначене на "23" жовтня 2024 року о 15:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - адвоката Жирного О.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.
26.09.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12427), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що алокацій (звітів) відповідно до форми Оператора ГТС по спірним періодам листопада-грудня 2016року, квітня 2017року АТ "Укртрансгаз" на виконання вимог ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 не надано; акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, реєстри обсягів газу не передбачені п. 1 глави 2, п. 2, п. 4, п. 8 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС для документального оформлення алокації та ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 для визначення обсягів природного газу для компенсації; зазначені письмові докази не є алокаціями/звітами оператора газорозподільної системи за спеціальною формою, а тому є недопустимими; зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Харківміськгаз" за листопад, грудень 2016 року, звіти ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за листопад, грудень 2016 року, зведені реєстри ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад, грудень 2016 року, - не є належними, оскільки взагалі не містять даних про обсяги відповідача; обсяги природного газу для компенсації у квітні 2017 року мають визначатися на підставі алокації саме оператора газотранспортної системи, оскільки після набрання чинності змінами до Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем таку функцію вже не виконували.
23.10.2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№13552), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просить призначити у справі № 922/2737/23 судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: Чи підтверджується документально відбір ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" природного газу без номінацій постачальника в період листопад грудень 2016 року, квітень 2017 року в загальному обсязі 89 191,000 тис. куб. метрів?; Чи відповідає ціна, визначена АТ "Укртрансгаз" в "Розрахунку суми основного боргу ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" у справі № 922/2737/23, цінам реалізації природного газу для виробників теплової енергії у період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року визначеним постачальником природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" за відповідними категоріями споживання, та цінам реалізації природного газу, що діяли на ринку природного газу у відповідний період?; проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6, код ЄДРПОУ 02883096).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи до "06" листопада 2024 року о 17:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; судове засідання у справі, призначене на "06" листопада 2024 року о 17:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" адвоката Сивак А.Ю. та представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - адвоката Жирного О.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", на підставі їх заяв, поданих суду апеляційної інстанції за вх.№ 12136 та вх.№12279, відповідно, з використанням власних технічних засобів вказаних представників; вчинено інші процесуальні дії.
28.10.2024 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх.№13739), які долучено до матеріалів справи, в яких останній просить відмовити у задоволенні клопотання позивача від 23.10.2024 року про призначення у справі № 922/2737/23 судової економічної експертизи, в обґрунтування яких вказує на те, що встановлення відповідності цін в наданому АТ"Укртрансгаз" розрахунку суми основного боргу цінам реалізації природного газу для виробників теплової енергії у період листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року, визначеним постачальником природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" за відповідними категоріями споживання, не узгоджується із вказівками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 року у даній справі щодо необхідності надання оцінки тарифам, встановленим саме "Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) ", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758, "Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187; запропоновані ним питання взагалі не стосуються правильності розрахунків розподілу відповідачем обсягів природного газу по категоріям споживання.
Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 06.11.2024 року клопотання позивача про призначення експертизи (вх.№13552), дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Однак, вказані умови не є такими, за настання яких судова експертиза призначається обов`язково.
Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №902/834/20, від 13.08.2021 року у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 року у справі №927/110/18, від 17.01.2024 року у справі № 917/1786/23).
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Так, в обґрунтування заявленого клопотання про призначення у справі судової експертизи позивач, зокрема, посилається на таке.
Матеріалами справи, в тому числі, складеними та підписаними Оператором ГРМ за результатами здійсненої алокації Реєстрами теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" за листопад та грудень 2016 року та Звітом АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року, в сукупності підтверджується факт споживання відповідачем природного газу без номінацій у період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року в обсязі 89 191,000 тис. куб. метрів; при цьому, відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, стверджуючи, що надані позивачем докази у справі не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 8 Закону № 1730; враховуючи, що наявні у справі №922/2737/23 докази надані позивачем та відповідачем є взаємно суперечливими, а їх оцінку може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи; дослідження та перевірка наявності документального підтвердження обсягів відборів природного газу без номінацій, розрахунків його розподілу по категоріям споживання вимагає спеціальних знань та може бути предметом економічної експертизи (розділи ІІ, ІІІ "Інструкції з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5).
А тому, є прийнятними аргументи відповідача на те, що встановлення відповідності цін в наданому АТ "Укртрансгаз" розрахунку суми основного боргу цінам реалізації природного газу для виробників теплової енергії у період листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року, визначеним постачальником природного газу АТ НАК "Нафтогаз України" за відповідними категоріями споживання, не узгоджується із вказівками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 року у даній справі щодо необхідності надання оцінки тарифам, встановленим саме "Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) ", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758 та "Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187.
Дослідження та перевірка розрахунків розподілу природного газу по категоріям споживання вимагає спеціальних знань та може бути предметом економічної експертизи (розділи ІІ, ІІІ "Інструкції з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5).
Втім, як слушно зазначено відповідачем, запропоновані позивачем питання взагалі не стосуються правильності розрахунків розподілу відповідачем обсягів природного газу по категоріям споживання.
Отже, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, предмет дослідження та наявні у справі докази, виходячи з приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, позивач, подаючи таке клопотання мав би довести наявність у даному випадку потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Разом з тим, відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 року у справі №909/916/23, від 03.10.2019 року у справі № 902/271/18, між іншим, вказано, що в силу ст. 207 ГПК України після закінчення підготовчого засідання не виключається можливість подання суду відповідних клопотань, спрямованих на додаткове збирання доказів. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому, з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України, заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку для подання клопотань чи доказів. Відповідно до усталеної судової практики під поважними причинами пропуску строку необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Втім, у клопотанні б/н від 23.10.2024 року позивачем не наведено жодних поважних причин неподання відповідного клопотання в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та не надано їх документального підтвердження.
Крім того, за змістом п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України клопотання особи, яка подала скаргу, мають бути зазначені в апеляційній скарзі.
А отже, є слушними аргументи відповідача щодо того, що заявником також порушено процесуальний порядок звернення до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням.
Таким чином, у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, слід відмовити.
У судовому засіданні 06.11.2024 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвали суду апеляційної інстанції від 10.09.2024 року, 20.09.2024 року, 24.09.2024 року та від 23.10.2024 року надіслано АТ "Укртрансгаз" та ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".
05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).
Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду апеляційної інстанції від 10.09.2024 року, 20.09.2024 року, 24.09.2024 року та від 23.10.2024 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Між НАК Нафтогаз України (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 року №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 року №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 29.09.2016 року №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.
Пунктами 2.1 договорів постачання природного газу №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617- БО-32, №2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у листопаді 2 2016 року: 22442,000 тис. куб. м., 3130,000 тис. куб. м. 2,000 тис. куб. м. відповідно; у грудні 2016 року: 25385,000 тис. куб. м., 3948,000 тис. куб. м., 2,000 тис. куб. м. відповідно.
Згідно з пунктами 2.6 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2425/1617- РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).
На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 року №371 позивач здійснив для відповідача у листопаді 2016 року транспортування 55910,000 тис. куб. м. природного газу, а у грудні 2016 року транспортування 65268,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.11.2016 року №11-16-371, від 31.12.2016 року №12-16-371.
Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 року №094205D36EAT016, ПАТ Харківміськгаз здійснило для відповідача у листопаді 2016 року розподіл 55910,000 тис. куб. м. природного газу, а у грудні 2016 року розподіл 65268,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2016 року №ХРГ00021822, від 31.12.2016 року №XP00024416. 30.11.2016 року відповідач та НАК Нафтогаз України підписали акти приймання-передачі у листопаді 2016 року загального обсягу 27029,000 тис. куб. м. природного газу, в тому числі 24075,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2424/1617-ТЕ-32, 2953,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2425/1617-РО.
Вказані поставки не є предметом цього судового розгляду.
Залишок обсягу 28881,000 тис.куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у листопаді 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб).
Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання постачальнику, однак згідно з листами НАК Нафтогаз України від 12.12.2016 року №28-8860/1.2-16, від 14.12.2016 року №26-8915/1.2-16 вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником останньої надії.
Господарський суд міста Києва розглядав позовну заяву ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 до НАК Нафтогаз України у справі №910/23532/16 про визнання укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу договору постачання природного газу постачальником останньої надії в редакції споживача та відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, зобов`язання надати підписану уповноваженою особою письмову форму вказаного договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 року прийнято відмову позивача від позову, визнано нечинним рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року про задоволення позовних вимог, закрито провадження у справі №910/23532/16.
31.12.2016 року відповідач та НАК Нафтогаз України підписали акти приймання-передачі у грудні 2016 року на загальний обсяг, в тому числі 26872,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2424/1617-ТЕ-32, 3887,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2578/1617-БО-32, 1,000 тис. куб. м. природного газу за договором №2425/1617-РО.
Вказані поставки не є предметом цього судового розгляду.
Залишок обсягу 34508,000 тис.куб. м. природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб).
Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання постачальнику, однак листом НАК Нафтогаз України від 12.01.2017 року №26-227/1.8-17 вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником останньої надії.
На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 року №371 позивач здійснив для відповідача у квітні 2017 року транспортування 25802,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.04.2017 року №04-17-371.
Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 року №094205D36EAT016, АТ Харківміськгаз здійснило для відповідача у квітні 2017 року розподіл 25802,000 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 року №ХРГ00010276.
18.06.2018 року НАК Нафтогаз України листом №26-3889/12-18 повернуло відповідачу без підписання акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року за договором №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі 9987,000 тис. куб. м., за договором №2578/1617- БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями в обсязі 972,000 тис. куб. м., за договором №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (які не є бюджетними установами/організаціями) в обсязі 286,000 тис. куб. м., за договором №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсязі 1,000 тис. куб. м. та за договором №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії в обсязі 14556,000 тис. куб. м.
В обґрунтування повернення вказаних актів НАК Нафтогаз України зазначило про те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187 відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року, тому воно не здійснювало постачання природного газу у квітні 2017 року для зазначених категорій споживачів.
19.09.2019 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14560,000 тис. куб. м., відібраний з газотранспортної системи без номінацій у квітні 2017 року, а також стягнення 97297782,40 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14560,000 тис. куб. м.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/3026/19), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судовими рішеннями у справі №Б-23/75-02 (922/3026/19) встановлено, що між НАК Нафтогаз України (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 року №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 року №2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 21.04.2017 року №2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (з 01.04.2017), від 28.04.2017 №1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії (з 01.04.2017), від 29.09.2016 №2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Пунктами 2.1 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП-32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у квітні 2017 року в обсягах 12458,000 тис. куб. м., 1606,000 тис. куб. м., 455,000 тис. куб. м., 14550,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. відповідно. Згідно пунктам 2.6 договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).
Предметом спору у справі є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", 206001803,00 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4903407,30 грн. 3% річних та 26736351,52 грн. інфляційних втрат.
07.08.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 11 Закону України Про ринок природного газу визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.
Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України Про ринок природного газу постановами від 01.10.2015 року № 758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі - Положення № 758), від 22.03.2017 року № 187 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення № 187) передбачив обов`язок НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії за регульованою (пільговою) ціною.
30.11.2016 року набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (далі - Закон № 1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Законом України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу норму ст. 8 Закону № 1730 доповнено частиною 2, згідно з якою підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 року по 31.12.2019 року здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону Про ринок природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Правовий аналіз приписів Закону № 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 року-31.12.2019 року; 4) строк оплати настав з 01.10.2021 року. Позивач є особою, яка до 31.12.2019 року виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу).
Верховний Суд, скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року у справі №922/2737/23, зокрема, зазначив, на те, що суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, на відміну від справи №914/1940/22, дійшов помилкового висновку, що акти, якими керувався позивач при визначенні обсягу та вартості газу, не є належними доказами, оскільки не підписані НАК "Нафтогаз України"; помилковими є твердження суду апеляційної інстанції, що позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, застосованих у розрахунку суми позову, пославшись лише на лист постачальника, який вочевидь має рекомендаційний характер і не є документом, який встановлював би обов`язок відповідача сплачувати за газ саме за такими цінами; вважаючи, що позивач не надав належного нормативно-правового обґрунтування визначення ним цін на газ, натомість пославшись лише лист постачальника, який має рекомендаційний характер, тобто відхиливши лист постачальника як належний доказ, суд, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони"), повинен був самостійно здійснити пошук і застосувати відповідну норму права; досліджуючи питання щодо тарифів (цін) природного газу у спірні періоди, оцінку потрібно надати не лише обґрунтуванням позивача щодо таких тарифів, а й контраргументам відповідача, якими можуть бути, зокрема, посилання на інші тарифи (ціни) ніж ті, які визначив позивач, та здійснити перевірку проведеного позивачем нарахування заборгованості відповідача з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, встановлення його обґрунтованості/необґрунтованості, за необхідності застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони"), положення ст.8 ЦК.
За приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції у даній справі, та досліджуючи докази які були надані сторонами, зазначає на таке.
Так, за матеріалами справи, на підтвердження обсягів природного газу відповідача для розрахунку компенсації по періоду листопада 2016 року позивачем надано: реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України мережами ПАТ Харківміськгаз у розрізі споживачів у листопаді 2016 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому зазначено обсяги відповідача згідно підтвердженої номінації - 25572,000 тис. куб. м., згідно алокації - 55910,000 тис. куб. м.; реєстр теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії Нафтогаз України у листопаді 2016 року, який не містить підпису особи, яка його склала, в якому вказано обсяг відповідача 27029,000 тис. куб. м.; зведений реєстр ПАТ Харківміськгаз фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад 2016 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу; зведений реєстр місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ Харківміськгаз (56ZG-DSO-340000M) за листопад 2016 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу; акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2016 року від 30.11.2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, на обсяг 28881,000 тис. куб. м., підписаний відповідачем, який був повернутий без підписання НАК Нафтогаз України листами № 26-8860/1.2-16 від 12.12.2016 року, № 26-8915/1.2-16 від 14.12.2016 року, у зв`язку з відсутністю підстав для постачання компанією природного газу для власних потреб на умовах такого типового договору.
Також, в матеріалах справи наявні надані відповідачем стосовно періоду листопада 2016 року: акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №11-16-371 від 30.11.2016 року, підписаний сторонами, в якому зазначено обсяги відповідача 55910,000 тис. куб. м. природного газу; акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00021822 від 30.11.2016 року, підписаний відповідачем та ПАТ Харківміськгаз, в якому зазначено обсяги відповідача 55910,000 тис. куб. м. природного газу.
На підтвердження обсягів природного газу відповідача для розрахунку компенсації по періоду грудня 2016 року позивачем надано: реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України мережами ПАТ Харківміськгаз у розрізі споживачів у грудні 2016 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому зазначено обсяги відповідача згідно підтвердженої номінації - 29335,000 тис. куб. м., згідно алокації - 65268,000 тис. куб. м.; реєстр теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії Нафтогаз України у грудні 2016 року, який не містить підпису особи, яка його склала, в якому вказано обсяг відповідача 30760,000 тис. куб. м.; зведений реєстр ПАТ Харківміськгаз фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за грудень 2016 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу; зведений реєстр місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ Харківміськгаз (56ZG-DSO-340000M) за грудень 2016 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому відсутні відомості щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу; акт приймання-передачі природного газу у грудні 2016 року від 31.12.2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, на обсяг 34508,000 тис. куб. м., підписаний відповідачем, який був повернутий без підписання НАК 7 Нафтогаз України листом № 26-227/1.8-17 від 12.01.2017 року у зв`язку з відсутністю підстав для постачання компанією природного газу для власних потреб на умовах такого типового договору.
В матеріалах справи, окрім того, містяться надані відповідачем стосовно періоду грудня 2016 року: акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 12-16-371 від 31.12.2016 року, підписаний сторонами, в якому зазначено обсяги відповідача 65268,000 тис. куб. м. природного газу; акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00024416 від 31.12.2016 року, підписаний відповідачем та ПАТ Харківміськгаз, в якому зазначено обсяги відповідача 65268,000 тис. куб. м. природного газу.
Аргументи апелянта на те, предметом позову є стягнення частини компенсації вартості відібраних відповідачем без номінацій за період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу обсягом 89 191,000 тис. куб. метрів на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730 від 03.11.2016 року; компенсація вартості природного газу позивачу, як зазначає апелянт, здійснюється за використаний природний газ протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів; алокація це не документ, а процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів, з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; визначений Оператором ГРМ фактичний об`єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником (пункт 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС); матеріалами справи, в тому числі складеними та підписаними Оператором ГРМ за результатами здійсненої алокації Реєстрами теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" за листопад та грудень 2016 року та Звітом АТ "Харківміськгаз" про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів за квітень 2017 року, в сукупності підтверджується факт споживання відповідачем природного газу без номінацій у період листопад грудень 2016 року та квітень 2017 року в обсязі 89 191,000 тис. куб. метрів; складені та підписані відповідачем, на виконання умов укладених з Постачальником договорів, акти приймання-передачі природного газу, які на думку апелянта, є належними доказами та свідчать про визнання відповідачем обсягів природного газу, що були ним спожиті протягом спірного періоду, в тому числі по категоріях споживання природного газу, не приймаються з огляду на таке.
Частиною 3 ст. 8 Закону № 1730 визначено, що обсяги природного газу для щомісячної компенсації, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
Так, надані АТ Укртрансгаз докази стосовно періоду листопада-грудня 2016 року не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 8 Закону № 1730, яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів, в тому числі актів наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу.
На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявні у матеріалах справи №922/2737/23 реєстри теплопостачальних підприємств з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії Нафтогаз України у листопаді та грудні 2016 року не містять правової підстави їх складання та підпису особи, яка їх оформила, у зв`язку з чим були обґрунтовано критично оцінені господарським судом першої інстанції з точки зору їх достовірності (ст. 78 ГПК України).
Зведені реєстри ПАТ Харківміськгаз фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад, грудень 2016 року, зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ Харківміськгаз (56ZG-DSO-340000M) за листопад, грудень 2016 року не містять відомостей щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу, а отже, як обґрунтовано зазначено господарським судом першої інстанції, не дозволяють встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі №922/2737/23 (ст. 76 ГПК України).
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що не можуть також бути прийняті в якості належних та допустимих з точки зору ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 доказів і акти приймання-передачі природного газу у листопаді, грудні 2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, який між відповідачем та НАК Нафтогаз України не укладався та не виконувався.
Так, на підтвердження обсягів природного газу відповідача для розрахунку компенсації по періоду квітня 2017 року АТ Укртрансгаз надано: додаток до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об?єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Харківміськгаз, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2017 року, підписаний ПАТ Харківміськгаз, в якому не зазначено підтверджений обсяг відповідача за місяць та вказано фактичний обсяг за місяць 14560,000 тис. куб. м. постачальника НАК Нафтогаз України; акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-371 від 30.04.2017 року, підписаний сторонами, в якому зазначено обсяги відповідача 25802,000 тис. куб. м. природного газу; акт наданих послуг з розподілу природного газу №ХРГ00010276 від 30.04.2017 року, підписаний відповідачем та ПАТ Харківміськгаз, в якому зазначено обсяги відповідача 25802,000 тис. куб. м. природного газу; акти приймання-передачі у квітні 2017 року 14556,000 тис. м. куб. природного газу за договорами постачання природного газу № 1011/17-ЕЕ від 28.04.2017 року, 1000,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 року, 286,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2671/1617-КП-32 від 21.04.2017 року, 972,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2578/1617-БО-32 від 31.10.2016 року, 9987,000 тис. м. куб. природного газу за договором № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 року, підписані відповідачем та надіслані листом № 01-12/939 від 01.06.2018, які були повернуті без підписання листом НАК Нафтогаз України № 26-3889/12-18 від 18.06.2018 року у зв`язку з відмовою постачати природний газ, відсутністю підтвердження планових обсягів (номінації) природного газу на квітень 2017 року та невиконанням споживачем умов пункту 12 Положення № 187.
Постановою НКРЕКП від 28.04.2017 року № 615, яка набрала чинності з 07.05.2017 року, було, зокрема, внесено зміни до глави 3 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС), та передбачено здійснення алокації, а саме віднесення обсягів природного газу в точках виходу з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників) не операторами газорозподільних систем, а оператором газотранспортної системи. Для забезпечення виконання оператором газотранспортної системи алокації по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) в точках виходу до газорозподільних систем оператори відповідних газорозподільних систем були зобов`язані подавати інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем, об`єкти якого підключені до газорозподільної системи. Главою 3 розділу XII Кодексу ГТС було також передбачено спеціальний порядок визначення обсягів відібраного природного газу у точках виходу у випадку ненадання оператору газотранспортної системи інформації про фактичні обсяги споживання природного газу за попередній місяць для проведення алокації, а саме: 1) якщо фактичний обсяг по відповідній точці виходу перевищує сумарні підтверджені номінації замовників послуг транспортування по цій точці, то оператор газотранспортної системи визначає замовникам, номінації яких були підтверджені по цій точці, обсяг підтверджених номінацій, а різницю визначає відповідному оператору газорозподільної системи; 2) якщо фактичний обсяг по відповідній точці виходу не перевищує сумарні підтверджені номінації замовників послуг транспортування по цій точці, то оператор газотранспортної системи визначає замовникам, номінації яких були підтверджені по цій точці, обсяг пропорційно їх підтвердженим номінаціям.
Отже, з урахуванням змін до Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28.04.2017 року № 615, алокація обсягів газу у квітні 2017 повинна була здійснюватися саме АТ Укртрансгаз, оскільки станом на 07.05.2017 року тривав період для подання операторами газорозподільної системи інформації про фактичні обсяги природного газу (до 12-го числа наступного місяця). При цьому Кодексом ГТС визначено порядок дій позивача у разі ненадання такої інформації.
Відповідно до положень Кодексу ГТС та ч. 3 ст. 8 Закону № 1730, обсяги природного газу для компенсації у квітні 2017 року мають визначатися на підставі алокації оператора газотранспортної системи, оскільки після набрання чинності змінами до Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем таку функцію вже не виконували.
Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що надані АТ Укртрансгаз акти наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу не передбачені ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 та не є допустимими доказами для визначення обсягів природного газу для щомісячної компенсації, а зазначені в них обсяги природного газу не узгоджуються з відомостями звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу за квітень 2017 року про обсяг відповідача 14560,000 тис. куб. м. з його алокацією на постачальника НАК Нафтогаз України.
Також, надаючи оцінку актам приймання-передачі природного газу у квітні 2017 року, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що умовами пунктів 3.5., 12.1. договорів постачання природного газу № 1011/17- ЕЕ, № 2425/1617-РО-32, № 2671/1617-КП-32, № 2578/1617-БО-32, № 2424/1617-ТЕ-32 9 передбачено складання та направлення актів не пізніше сьомого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, а строк дії цих договорів в частині реалізації природного газу закінчився 30.09.2017 року, однак, з боку відповідача такі акти були підписані заступником голови правління з комерційних питань на підставі довіреності №2557 від 21.12.2017 року та направлені листом №01-12/939 від 01.06.2018 року у строк більше одного року з моменту спірного відбору та після закінчення строку дії вказаних договорів.
А за таких обставин, виходячи з положень ст. 631 ЦК України та враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі №909/595/21 та від 04.04.2023 року у справі №916/1349/21, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року в якості належних доказів обсягів природного газу, спожитих відповідачем без номінацій, та доводи позивача про їх складання відповідно до умов та на виконання договорів відповідача з НАК Нафтогаз України.
Разом з тим, господарським судом першої інстанції також досліджено питання визначення позивачем у спірному періоді цін постачання природного газу з урахуванням приписів ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, Положень № 758, № 187, в тому числі умов договорів, укладених між відповідачем та НАК Нафтогаз України.
Також, відповідно до п. 16 Положення № 758 НАК Нафтогаз України у період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) постачало природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - за ціною в розмірі 2471 грн. за 1000 куб. метрів.
Таким чином, ціна на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, повинна була відповідати ціні на природний газ, що постачається НАК Нафтогаз України такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК Нафтогаз України.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 14.12.2016 року, яка набрала чинності з 23.12.2016 року, до п. 16 Положення № 758 було внесено зміни та передбачено постачання НАК Нафтогаз України природного газу виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 грн. за 1000 куб. метрів.
З матеріалів справи слідує, що у період листопада 2016 року між відповідачем та НАК Нафтогаз України був чинним договір №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 6819,00 грн. за 1000 м. куб. (8182,80 грн. з ПДВ).
Також, в цей період між відповідачем та НАК Нафтогаз України були чинними договір №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій за ціною 2471,00 грн. за 1000 м. куб. (2965,20 грн. з ПДВ), договір №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 року постачання природного газу для 10 виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за ціною 4942,00 грн. за 1000 м. куб. (5930,40 грн. з ПДВ).
Природний газ в обсягах 2953,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. та 26872,000 тис. куб. м., спожитий за цими договорами, відібраний за номінаціями та переданий відповідачу НАК Нафтогаз України за підписаними сторонами актами приймання-передачі від 30.11.2016 року.
Договір постачання в період листопада 2016 року природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями або власних потреб відповідачем з НАК Нафтогаз України не укладався.
В період з 01.12.2016 року по 23.12.2016 року між відповідачем та НАК Нафтогаз України був чинним договір №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 7148,00 грн. за 1000 м. куб. (8577,60 грн. з ПДВ); з 23.12.2016 така ціна складала 4942,00 грн. за 1000 м. куб. (5930,40 грн. з ПДВ).
Також, в період грудня 2016 року між відповідачем та НАК Нафтогаз України були чинними договір №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій за ціною 2471,00 грн. за 1000 м. куб. (2965,20 грн. з ПДВ), договір №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за ціною 4942,00 грн. за 1000 м. куб. (5930,40 грн. з ПДВ). Природний газ в обсягах 3887,000 тис. куб. м., 1,000 тис. куб. м. та 2821,000 тис. куб. м., спожитий за цими договорами, відібраний за номінаціями та переданий відповідачу НАК Нафтогаз України за підписаними сторонами актами приймання-передачі від 31.12.2016 року .
Договір постачання в період грудня 2016 року природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями або власних потреб відповідачем з НАК Нафтогаз України не укладався.
А тому, за таких обставин, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на безпідставність застосування позивачем при розрахунку компенсації відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 цін природного газу у листопаді-грудні 2016 року, які прямо не передбачені (визначені) пунктом 16 Положення № 758 та згідно з довідкою НАК Нафтогаз України №23/4-1305-21 від 22.11.2021 року складають 6819,00 грн. та 7148,00 грн. за 1000 м. куб., обумовивши це прямим приписом норми ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, якою передбачено компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону Про ринок природного газу.
Так, за матеріалами справи, природний газ в обсягах 28881,000 тис. куб. м. та 34508,000 тис. м. куб. (спірні обсяги) був спожитий відповідачем у листопаді-грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб), а не теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, населенню, виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Обсяги газу для зазначених категорій споживання у листопаді-грудні 2016 року були в повному обсязі оформлені відповідачем та НАК Нафтогаз України актами приймання-передачі від 30.11.2016 року, від 31.12.2016 року за договорами постачання природного газу №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 року, №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 року, №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 року.
А отже, до спірних обсягів не підлягають застосуванню ціни природного газу, які не визначені Положенням № 758 та в період з 01.11.2016 року по 23.12.2016 року встановлювалися НАК Нафтогаз України для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних обсягів листопада-грудня 2016 року визначених пунктом 16 Положення № 758 регульованих цін природного газу в розмірі 4942 грн. та 2471 грн. за 1000 куб. метрів.
Так, п. 13 Положення № 187 передбачено, що НАК Нафтогаз України з 1 квітня 2017 року здійснює продаж/постачання природного газу для виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям за ціною, що становить 4942 грн. за 1000 куб. метрів. Під час продажу природного газу постачальникам природного газу для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) відповідно до цього Положення до ціни застосовується коефіцієнт 0,5. Під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії, крім визначених в абзаці першому цього пункту, а також для виробництва електричної енергії такими виробниками згідно з цим Положенням до ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
В період квітня 2017 року між відповідачем та НАК Нафтогаз України були чинними договори №2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 7907,20 грн. за 1000 м. куб. (9488,64 грн. з ПДВ), №2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в сумі 2471,00 грн. за 1000 м. куб. (2965,20 грн. з ПДВ), №2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в сумі 4942,00 грн. за 1000 м. куб. (5 930,40 грн. з ПДВ), №2671/1617-КП-32 від 21.04.2017 року постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями в сумі 7907,20 грн. за 1000 м. куб. (9488,64 грн. з ПДВ), №1011/17-ЕЕ від 28.04.2017 року постачання природного газу для виробництва електричної енергії в сумі 7907,20 грн. за 1000 м. куб. (9488,64 грн. з ПДВ).
Таким чином, пунктом 13 Положення № 187 та умовами договорів відповідача з НАК Нафтогаз України у квітні 2017 року було визначено ціни для всіх категорій споживання природного газу. Водночас, в матеріалах справи №922/2737/23 відсутні належні докази розподілу загального спожитого відповідачем у квітні 2017 року обсягу природного газу за категоріями використання на виконання умов договорів №2424/1617-ТЕ-32, №2578/1617-БО-32, №2671/1617-КП-32, №1011/17-ЕЕ, №2425/1617-РО та в межах строку їх дії, а тому відсутні обумовлені законом правові підстави для компенсації відповідачем вартості відібраних обсягів природного газу.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові від 04.05.2023 року у справі № 914/1940/22 Верховного Суду щодо застосування норми права а саме ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, де, окрім іншого, зазначено на те, що аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021, не приймаються.
Складання актів приймання-передачі природного газу споживачем та відмова у їх підписанні постачальником НАК "Нафтогаз України" у справі № 914/1940/22 відбувалися в межах строку дії договорів постачання та визначених такими договорами строків оформлення (наступний газовий місяць).
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.
Таким чином, правовідносини у справі, на яку посилається апелянт та обставини вказаної справи №914/1940/22, не є подібними до правовідносин у справі №922/2737/23, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 269, ч.1 ст.275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Жирного О.С. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року у справі №922/2737/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.11.2024 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2024 |
Оприлюднено | 14.11.2024 |
Номер документу | 122980520 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Терещенко Оксана Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні