Постанова

від 09.08.2024 по справі 607/17219/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 607/17219/23

провадження № 61-7512св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільська районна державна лікарня ветеринарної медицини,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пацулою Василем Олександровичем, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі судді Герчаківської О. Я. від 26 жовтня 2003 року та постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Костів О. З., Гірський Б. О., Хома М. В. від 20 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з наказом № 118-К від 17 березня 2023 року позивачка була прийнята на роботу до відповідача на посаду бухгалтера І категорії.

З 29 травня 2023 року по 09 червня 2023 року позивачка перебувала на лікарняному. 31 травня 2023 року роботодавцем видано наказ № 139-К про припинення трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Указаний наказ позивачка отримала 12 червня 2023 року.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки жодного строкового трудового договору з відповідачем не укладала, вважає, що виконувала свої посадові обов`язки на посаді бухгалтера І категорії на підставі безстрокового трудового договору з часу прийняття її на роботу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду тернопільської області від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні наказу (розпорядження) № 139-К про припинення трудового договору (контракту) від 29 травня 2023 року не було допущено порушення норм трудового законодавства, оскільки такий договір було припинено внаслідок виходу на роботу основного працівника ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення належним чином встановив обставини справи, дав їм вірну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону ухвали законне та обґрунтоване судове рішення.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пацула В. О. 20 травня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 607/17219/23 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно із наказом № 118-К від 17 березня 2023 року, ОСОБА_1 прийнято з 20 березня 2023 року на посаду бухгалтера І категорії відділу фінансів та бухгалтерського обліку Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини на період відсутності бухгалтера І категорії ОСОБА_2 з огляду на її перебування у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку або до фактичного виходу її на роботу, з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до повідомлення начальника Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини Гнатишина Павла № 01-13.3/131 від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 інформовано про те, що у зв`язку із тим, що основний працівник ОСОБА_2 , бухгалтер І категорії відділу фінансів та бухгалтерського обліку, виявила бажання перервати відпустку по догляду за дітьми до трьох років з 01 червня 2023 року, із позивачкою 31 травня 2023 року буде здійснено повний розрахунок та припинено трудові правовідносини, а також просили позивачку надати її трудову книжку для внесення відповідного запису. Дане повідомлення ОСОБА_1 отримала 22 травня 2023 року.

Згідно наказу (розпорядження) № 139-К про припинення трудового договору (контракту) від 29 травня 2003 року, ОСОБА_1 , бухгалтер І категорії відділу фінансів та бухгалтерського обліку, звільнена 31 травня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

31 травня 2023 року позивачці ОСОБА_1 , на виконання частини першої статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України, скеровано копію наказу про припинення трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України) від 29 травня 2023 року № 139-К, а також розрахунковий листок про суми нараховані і виплачені у день звільнення.

Позивачка отримала копію наказу (розпорядження) № 139-К про припинення трудового договору (контракту) від 29 травня 2023 року, що підтверджується копією конверту із зазначенням номера відправлення та скріншотом відстеження рекомендованого повідомлення за трекінг номером 4772402310500 з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині першій статті 21 КЗпП України (у редакції на час виникнення трудових відносин) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою для укладення строкового трудового договору є заява працівника про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий самий, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформлюється цей трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вказана норма також узгоджується із частиною третьою статті 179 КЗпП України якою передбачено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справі № 243/2206/19 (провадження № 61-16935св19) зазначено, що « […] отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є правом особи, яке вона може реалізувати шляхом дострокового припинення відпустки, у будь-який час до досягнення дитиною трирічного віку. Судами встановлено, що 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста відділення «Слов`янське» АТ «Альфа-Банк» на умовах строкового трудового договору на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, цей строк узгоджено сторонами, а 08 січня 2019 року основним працівником ОСОБА_2 подано заяву про достроковий вихід з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто строк дії трудового договору укладеного між сторонами сплинув (однією зі сторін було поставлено вимогу про його припинення), строк дії трудового договору позивача закінчився 11 січня 2019 року. Враховуючи вищенаведені норми законодавства, обставини справи та приймаючи до уваги безумовне право жінки на повернення після відпустки для догляду за дитиною на своє місце роботи (посаду), Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що відповідачем правомірно було звільнено позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 264/5235/19 (провадження № 61-11341св20) вказано, що « […] встановивши, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського центру зайнятості на умовах строкового трудового договору - на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку постійного працівника, цей строк узгоджено сторонами, а 30 жовтня 2018 року постійний працівник ОСОБА_2 подала заяву про достроковий вихід з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07 листопада 2018 року, тобто строк дії трудового договору, укладеного між сторонами, сплинув (однією зі сторін було поставлено вимогу про його припинення), строк дії трудового договору позивача закінчився 06 листопада 2018 року. Враховуючи наведені норми законодавства, обставини справи та беручи до уваги безумовне право ОСОБА_2 на повернення після відпустки для догляду за дитиною на своє місце роботи (посаду), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору».

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок, що при звільненні позивачки з посади бухгалтера І категорії відділу фінансів та бухгалтерського обліку Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини роботодавцем дотримано норм статей 23, 36 КЗпП України. Доказів, які свідчили б про те, що відповідач допустив порушення трудових прав позивача, немає.

Доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі про неповідомлення її судом апеляційної інстанції, яке відбулося 20 березня 2024 року, на увагу не заслуговують, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання, участь в судовому засіданні приймав представник відповідачки - ОСОБА_3 .

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (стаття 64 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пацулою Василем Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2003 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун