Постанова

від 19.08.2024 по справі 573/754/22

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №573/754/22

Номер провадження 1-в/573/51/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопіллі клопотання прокурора про заміну покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Ворожба Сумського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2024 року до Білопільського районного суду надійшло клопотання прокурора про заміну покарання на інший вид покарання за вироком Білопільського районного суду від 04 жовтня 2022 року, що набрав законної сили 24 червня 2024 року, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді арешту на строк 2 місяці з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Посилаючись на те, що 28 березня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення видів кримінальних покарань», яким скасовано покарання у виді арешту, прокурор просить замінити ОСОБА_4 покарання за вказаним вище вироком у виді арешту на пробаційний нагляд на строк 4 місяці.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав.

Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не прибув без повідомлення причин.

Оскільки судом вирішується питання про заміну покарання більш м`яким, що покращує становище засудженого ОСОБА_4 , тому суд вважає за можливе розглянути клопотання без його участі.

Заслухавши прокурора ОСОБА_3 , дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1ст. 537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати зокрема питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 КК України.

Згідно з п. 2 ч. 2ст. 539 КПК Україниу разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першоїстатті 537 цього Кодексу, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Судом встановлено, що вироком Білопільського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді арешту на строк 2 місяці з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (том 1 а. п. 174-176).

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 перебувало на розгляді в Сумському апелційному суді, який своєю ухвалою від 24 червня 2024 року вказаний вирок суду залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - без задоволення (том 1 а. п. 245-246).

З Сумського апеляційного суду кримінальне провадження повернулося лише 19 липня 2024 року, а тому на теперішній час вирок щодо ОСОБА_4 залишається не виконаним (том 2 а. п. 1).

Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів щодо удосконалення видів кримінальних покарань», що набрав чинності 28 березня 2024 року, внесено зміни дост. 60 КК України, яка на теперішній час діє в такій редакції: покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

У той же час, санкція частини 1 статті 286 КК України на теперішній час передбачає такі покарання: штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи на строк до двох років, арешт на строк до шести місяців, обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Отже, станом на час розгляду клопотання прокурора судом санкція частини 1 статті 286 КК України передбачає таке покарання як арешт, яке може призначатися лише військовослужбовцям.

Засуджений ОСОБА_4 на теперішній час не є військовослужбовцем, а тому покарання у виді арешта відбувати позбавлений можливості.

Роз`яснень виконання покарання у виді арешту за ч. 1 ст. 286 КК України, яке призначено особам, які не є військовослужбовцями, до набрання чинності Законом України від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», цей Закон та будь-які інші не містять.

Отже, на теперішній час ОСОБА_4 з об`єктивних причин не може почати відбувати призначене судом основне покарання у виді арешту та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке він повинен почати відбувати з дня відбуття основного покарання.

Невідбуття покарання ОСОБА_4 впливає також на його законне право щодо погашення судимості, строк якого затягується на невизначений час.

Суд зазначає, що при?нцип правово?ї ви?значеності (пе?вності) - це загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», «Ракевич проти росії» (Rakevich v. russia), «Церква Бесарабської Митрополії та інші проти Молдови», «Єлоєв проти України», «Новік проти України».

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23.09.1998 (п. 54) ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Відповідно до ч. 1ст.5КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості.

Згідно з ч. 1ст.74КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Законом України від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» впроваджено новий вид основного покарання - пробаційний нагляд, що полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Вказаний Закон України набрав чинності 28 березня 2024 року.

Відповідно до п. 23розділу ІІ«Прикінцеві таперехідні положення»КК України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань»засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, замінити невідбуту частину покарання на інший вид покарання відповідно достатті 72 цього Кодексу.

З урахуваннямвикладеного,враховуючи принципправової визначеності,суд вважаєза можливещодо засудженого ОСОБА_4 застосуватиположення п. 23розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК України.

Також до Кримінального кодексу України внесено зміни до ст. 51 КК України та її доповнено пунктом 7-1, яким визначено новий вид покарання у виді пробаційного нагляду, який є більш м`яким покаранням ніж арешт.

За положеннями ст. 59-1 КК України пробаційний нагляд полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених Законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства та з покладенням обов`язків.

Положенням ст. 59-1 КК України в новій редакції встановлено, що суд покладає та може покласти на засудженого до пробаційного нагляду відповідні обов`язки, перелік яких є вичерпним.

Враховуючи викладене, а також принцип правової визначеності, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 вимоги Закону «Про внесеннязмін доКримінального,Кримінального процесуальногокодексів Українита іншихзаконодавчих актівщодо удосконаленнявидів кримінальнихпокарань» від 23 серпня 2023 року, який поліпшує його становище, та замінити йому невідбуте основне покарання у вигляді арешту на пробаційний нагляд відповідно до ст. 72 КК України, виходячи із співвідношення, що одному дню арешта відповідають два дні пробаційного нагляду.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про заміну покарання ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 про заміну покарання засудженому ОСОБА_4 задовольнити.

Замінити засудженому ОСОБА_4 невідбуте основне покарання у виді 2 (двох) місяців арешту за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2022 року на основне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 4 (чотири) місяці.

На підставіпунктів 1-3 частини 2 статті 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На ухвалу може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя