Ухвала

від 09.07.2024 по справі 947/29342/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/882/24

Справа № 947/29342/22 1-кс/947/5838/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42021162240000053, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 у кримінальному провадженні №42021162240000053, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на MERCEDES-BENZ S 500», VIN « НОМЕР_1 », д.н.з. « НОМЕР_2 »; шляхом позбавлення права на розпорядження вказаним транспортним засобом власником та іншими особами.

Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що 19.03.2024 ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України.

Слідчий суддя звернув увагу на те, що існують підстави вважати, що майно, яке знаходься у власності громадянина ОСОБА_8 одержано внаслідок вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України та придбані за грошові кошти, які отримані від протиправної діяльності, а саме внаслідок збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального закону. При цьому зазначає, що вищевказаний автомобіль ОСОБА_8 набув легальним способом, що підтверджується долученими документами. Одночасно із цим відсутні і підстави спеціальної конфіскації визначеної ч. 9 ст. 100 КПК України, адже належний ОСОБА_8 автомобіль було набуто за кошти докази легальності походження яких було надано до суду. Крім того, посилається на те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.04.2024 скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2024 у справі 947/29342/22 що арешту транспортного засобу «MERCEDES-BENZ S 500», VIN « НОМЕР_1 », д.н.3. «HH8888MC» та ключів від нього та відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження відділом Територіальним управлінням БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню за №42021162240000053 внесеному в ЄРДР 28.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України, за фактом незаконного виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збуту підакцизних товарів з використанням підроблених марок акцизного податку.

Так,встановлено,що приблизно на початку 2022 року, мешканець м. Одеси ОСОБА_9 , керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, всупереч вимогам законодавства, вирішив здійснювати незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених тютюнових виробів.

Задля реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_9 розробив план вчинення кримінального правопорушення, який полягав у наступному: підбір співучасників кримінального правопорушення та розподіл функцій кожного; оренда приміщень для зберігання та збуту тютюнових виробів; ввезення через митний кордон України незаконно виготовлених тютюнових виробів; розподіл грошових коштів, отриманих від реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку між співучасниками кримінального правопорушення; використання грошових коштів, одержаних від реалізації незаконно виготовлених тютюнових виробів для організації подальшого вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_9 залучив ряд довірених осіб із кола своєї родини та своїх знайомих, які володіють необхідними навичками та знаннями, з метою досягнення злочинного результату, а саме: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідали за ввезення контрабандним шляхом тютюнових виробів від постачальників, розташованих за кордоном, придбання незаконно виготовлених тютюнових виробів на території України, організацію зберігання оптових партій підакцизних товарів у складських приміщеннях, організацію та контроль роботи кіосків (торгових павільйонів), пошук нових місць збуту, акумулювання грошових коштів від реалізації незаконно виготовлених тютюнових виробів та розподіл доходів між учасниками злочинної групи.

Інші учасники групи, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відповідали за зберігання, транспортування незаконно виготовлених тютюнових виробів з поштових відділень, місць зберігання до місць збуту, пошук нових місць збуту, організацію роботи реалізаторів, збір коштів від продажу незаконно виготовлених тютюнових виробів у торгівельних точках (кіосках), зокрема за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , м. Чорноморськ, вул. Олександрійська та вул. Торгова, а також АДРЕСА_7 .

З початку 2022 року ОСОБА_9 отримав у користування від ТОВ «Експоюг» складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_8 , де облаштував підземні сховища для зберігання незаконно виготовлених тютюнових виробів.

Так, у період 2022 - 2023 років, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , здійснив з метою подальшого збуту незаконне придбання у невстановлених слідством осіб незаконно виготовлених тютюнових виробів без марок акцизного податку.

Придбані ОСОБА_9 , ОСОБА_8 незаконно виготовлені тютюнові вироби без марок акцизного податку, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 перемістили до місць зберігання, а саме до підземного сховища, розміщеного у складському приміщенні, розташованого, за адресами: АДРЕСА_8 .

Таким чином, придбані у 2022 - 2023 році (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) незаконно виготовлені тютюнові вироби без марок акцизного податку ОСОБА_9 , ОСОБА_8 а також залучені ними особи зберігали з метою збуту за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_9 по 04.10.2023, поки їх діяльність не було викрито.

З метою досягнення злочинної мети ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 у період 2022 2023 років орендували приміщення для подальшої реалізації незаконно виготовлених тютюнових виробів за наступних обставин.

У подальшому, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у період 2022-2023 років на платній основі, без відповідного оформлення трудових відносин, залучили осіб до збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів через торгові павільйони (кіоски), розташовані за наступними адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , м. Чорноморськ, вул. Олександрійська та вул. Торгова, а також АДРЕСА_7 , не роз`яснюючи останнім обставини придбання вказаних тютюнових виробів та незаконність їх походження, у подальшому контролювали їх роботу, здійснювали збір отриманих коштів від збуту таких товарів за вказаними адресами та виплату заробітної плати з незаконно отриманих доходів.

У період 2022- 2023 року, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , здійснили транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів із місць зберігання до місць їх збуту, зокрема ОСОБА_10 до торгових павільйонів (кіосків), розташованих за вищевказаними адресами, з яких у вказаний період залученими особами здійснювався роздрібний збут незаконно виготовлених тютюнових виробів населенню.

При цьому ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у період 2022 2023 років, яким відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , було довірено контроль за здійсненням збуту тютюнових виробів у кіосках, доставку товару та інкасацію, отримуючи від реалізаторів вказаних кіосків грошові кошти, одержані внаслідок збуту у роздріб населенню незаконно виготовлених тютюнових виробів, передавали вказані кошти безпосередньо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Незважаючи на те, що правоохоронними органами неодноразово упродовж 2023 року припинялась протиправна діяльність ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також залучених ними осіб щодо незаконного придбання з метою збуту, транспортування, зберігання з цією метою та збут на території м. Одеси та Одеської області незаконно виготовлених підакцизних товарів, вищезазначена група осіб продовжила вчинення кримінального правопорушення, за наступних обставин.

Так, у липні серпні 2023 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з іншими учасниками групи, використовуючи платіжну систему «Binance», здійснили придбання у невстановлених досудовим розслідуванням осіб з Республіки Пакистан незаконно виготовлених тютюнових виробів без марок акцизного податку різних найменувань, з метою подальшого збуту.

З метою збуту на території України придбаних у Республіці Пакистан тютюнових виробів, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з іншими учасниками групи, організував їх незаконне переміщення у контейнері №GCXU5574977 через митний кордон України.

Так, під час проведення 24.11.2023 обшуку у контейнері №GCXU5574977, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , виявлено та вилучено наступні незаконно виготовлені тютюнові вироби без марок акцизного податку України різних найменувань у загальній кількості 43650 пачок.

Таким чином, ОСОБА_8 , не маючи відповідних ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю тютюновими виробами, діючи умисно, всупереч положень Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснив придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених тютюнових виробів.

Так, за результатами проведення у вказаному кримінальному провадженні слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження, отримано відомості щодо офіційно отриманих доходів особами, що можуть бути причетні до вчинення злочину, а також грошових коштів отриманих в т.ч. від незаконної діяльності на банківські рахунки.

Також в ході досудового розслідування отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС щодо транспортних засобів, придбання яких здійснювалось у період вчинення злочину.

Встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.05.2016 зареєстрований як ФОП (основний вид діяльності - технiчне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів), та 31.01.2017 припинив підприємницьку діяльність, відповідно за період інкримінованого йому кримінального правопорушення не здійснював господарську діяльність, направлену на отримання доходів.

Податкові декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_8 за звітні (податкові) періоди з 2020 по 2023 роки до контролюючого органу в порядку та строки, визначені статтею 179 Податкового кодексу України, не подавались.

Відповідно інформації, отриманої у ГУ ДПС в Одеській області, ОСОБА_8 отримував доходи (з відрахуванням податків) за період з 1998 року по 3 квартал 2023 в розмірі 739 463 грн.

Крім цього, встановлено, що 31.05.2023 ОСОБА_8 здійснив продаж квартири за адресою: АДРЕСА_11 (придбаної ним раніше - 10.07.2019, у час, коли у ОСОБА_8 відсутні доходи у сумі, необхідній для придбання вказаного майна), отримавши від покупця ОСОБА_15 у період з 23.05.2023 по 31.05.2023 суму коштів у розмірі 1 700 000 грн.

Також, ОСОБА_8 15.05.2023 набув нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_12 , вартість якої становить 906323,63 грн, таким чином здійснив видатки у сумі 453 162 грн (1/2 від 906323,63 грн).

Дружина ОСОБА_8 , - ОСОБА_16 , відповідно, 15.05.2023 набула нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_12 , вартість якої становить 906323,63 грн, таким чином здійснила видатки у сумі 453 162 грн (1/2 від 906323,63 грн).

Також, ОСОБА_8 придбав транспортний засіб - мотоцикл SUZUKI VZR 1800, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , приховуючи його дійсну вартість, сплатив 18.07.2023 в адресу ТОВ «Бриз» (код ЄДРПОУ 24539620) кошти у сумі 2 000 грн, відповідно укладеного договору купівлі продажу транспортного засобу № 3553/23/1/024374. Таким чином ОСОБА_8 отримав вказаний транспортний засіб у повній комплектності та технічно справному стані, та, здійснивши 18.07.2023 його державну реєстрацію, набув вказане майно у володіння.

Згідно аналітичного продукту, встановлено ринкову ціну вказаного транспортного засобу з ідентичними технічними характеристиками в доларах США та відповідним курсом НБУ 1 $ до грн. на відповідну дату набуття права, а саме: SUZUKI VZR 1800, 2014 року випуску коштує 10000 доларів США, що в еквіваленті становить 365686 грн. (за курсом на дату придбання).

Також, ОСОБА_8 придбав транспортний засіб легковий автомобіль Mersedes-Benz S 500, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , сплатив 24.01.2023 в адресу ТОВ «Прогрес Автотрейд» (код ЄДРПОУ 37284713) кошти у сумі 1 550 000 грн, відповідно укладеного договору купівлі продажу транспортного засобу №6546/24/1/000207.

Таким чином ОСОБА_8 отримав вказаний транспортний засіб у повній комплектності та технічно справному стані, та, здійснивши 18.07.2023 його державну реєстрацію, набув вказане майно у володіння.

Крім того, встановлено систематичне надходження коштів на рахунки ОСОБА_8 від інших фізичних осіб підприємців, юридичних осіб, фізичних осіб, зарахування коштів через термінали самообслуговування та каси банку, на загальну суму 10 931 586 грн за період 2022-2023 років. (надходження коштів за період з 2020 по 2023 13 504 266 грн)

Однак за вказаний період ОСОБА_8 не був зареєстрований як фізична особа підприємець, та ним до контролюючого органу в порядку та строки, визначені статтею 179 Податкового кодексу України, податкові декларації про майновий стан і доходи не подавались.

Враховуючи викладене, різниця між задекларованими ОСОБА_8 показниками та отриманими грошовими коштами становить 8 492 123 грн (10 931 586 мінус офіційні доходи та доходи від продажу квартири за адресою АДРЕСА_11 ), що можуть бути доходами, отриманими від протиправної діяльності.

Так, встановлено, що ОСОБА_8 , не маючи відповідних задекларованих доходів, придбав транспортний засіб легковий автомобіль Mersedes-Benz S 500, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сплатив 24.01.2023 в адресу ТОВ «Прогрес Автотрейд» (код ЄДРПОУ 37284713) кошти у сумі 1 550 000 грн.

Крім того, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ S 500, д.н.з. « НОМЕР_2 », VIN « НОМЕР_1 » на підставі постанови детектива від 19.03.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України зазначений автомобіль є майном, що набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 , не маючи відповідних задекларованих доходів, придбав транспортний засіб легковий автомобіль Mersedes-Benz S 500, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сплатив 24.01.2023 в адресу ТОВ «Прогрес Автотрейд» (код ЄДРПОУ 37284713) кошти у сумі 1 550 000 грн.

Так, постановою детектива від 25.04.2024 року залучено спеціаліста та призначено проведення аналітичного дослідження фінансової діяльності, а саме руху коштів по рахункам, які належать ОСОБА_8 та співставлення з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, з метою перевірки наявності ознак пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом та/або інших правопорушень. За результатами висновку аналітика було встановлено вчинення ОСОБА_8 видаткових фінансових операцій з активами (коштами), щодо яких існують об`єктивні підстави вважати, що такі кошти могли бути здобуті протиправним шляхом.

Так, аналізом відомостей, отриманих у ГУ ДПС в Одеській області, висновку аналітика, встановлено, що у ОСОБА_8 відсутні доходи у сумі, достатній для придбання транспортного засобу легкового автомобіля Mersedes-Benz S 500, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначений факт потребує додаткової перевірки з боку органу досудового розслідування, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтовані.

Крім того, у судовому засіданні прокурором долучено копію повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень від 02.07.2024 відповідно до якої ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 209 КК України, за вчинення злочину в якому підозрюється ОСОБА_8 передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42021162240000053, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4