Постанова

від 15.08.2024 по справі 554/15688/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/15688/22 Номер провадження 22-з/814/190/24 Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

15 серпня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві заяву адвоката Панченко Олени Олександрівни, яка представляє позивачку ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України в особі Первинної профспілкової організації Ліцею № 13 «Успіх» Полтавської міської ради, треті особи: Департамент освіти Полтавської міської ради, Ліцей № 13 «Успіх» Полтавської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виборчого органу первинної профспілкової організації про розірвання трудового договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України в особі Первинної профспілкової організації Ліцею № 13 «Успіх» Полтавської міської ради, треті особи: Департамент освіти Полтавської міської ради, Ліцей № 13 «Успіх» Полтавської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення виборчого органу первинної профспілкової організації про розірвання трудового договору задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації Ліцею № 13 «Успіх» Полтавської міської ради, оформлене протоколом № 25 засідання профспілкового комітету від 14.12.2022 року про затвердження Вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації ліцею № 13 «Успіх» Полтавської міської ради про розірвання трудового договору з директором ліцею ОСОБА_1 за ст. 45 Кодексу законів про працю України та направлення її на розгляд Департаменту освіти Полтавської міської ради.

Стягнуто з Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 та витрати пов`язані з правовою допомогою у розмірі 8500 грн., а всього 9492,40 грн.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Полтавська міська організація профспілки працівників освіти і науки України в особі Первинної профспілкової організації Ліцею № 13 «Успіх» Полтавської міської ради та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України в особі Первинної профспілкової організації Ліцею № 13 «Успіх» Полтавської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року залишено без змін.

26.06.2024 адвокат Панченко О.О., яка представляє позивачку ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 8500,00 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.07.2024 заяву адвоката Панченко О.О. про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду на 14:00 15.08.2024.

До апеляційного суду заявник ОСОБА_1 , її представник Панченко О.О. , треті особи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат Панченко О.О. просить провести розгляд справи у її та позивачки відсутність.

Неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ст. 270 ч.4, 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Пасішного С.О. , адвоката Тимохіної Л.С., які просять відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про витрати на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність їх розміру з наданими адвокатом Панченко О.О. послугами та їх відшкодування судом першої інстанції, перевіривши матеріали справи, приходить до такого висновку.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно п.п. в) п.4 ч. 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням : розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

В суді апеляційної інстанції інтереси позивачки ОСОБА_1 представляла адвокат Панченко О.О. відповідно до ордеру №1164799 серії ВІ від 09.10.2023 та договору про надання правничої допомоги № 01-09/10/23 від 09.10.2023.

На підтвердження обсягу та розміру витрат на правничу допомогу до відзиву на апеляційну скаргу, в якому заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом Панченко О.О. додані акт виконаних робіт №1 наданої правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги №01-09/10/23 від 09.10.2023 у розмірі 8500,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання Договору № 01-09/10/23 про надання правничої допомоги від 09.10.2023 у цивільній справі № 554/15688/22 станом на 10.10.2023; рахунок №16/23 від 09.10.2023 та платіжну інструкцію про сплату ОСОБА_1 на користь АБ «Олени Панченко» 8500,00 грн. за договором про надання правничої допомоги (том 3 а.с. 41-78).

Представник відповідача Пасішний С.О. та його представник адвокат Тимохіна Л.С. заперечували проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність розміру витрат, які складають 8500,00 грн., наданим адвокатом Панченко О.О. послугам. При цьому представник відповідача просить врахувати, що кошти, які перебувають на рахунку відповідача, складаються з членських внесків членів профспілки.

Адвокат Тимохіна Л.С. зазначила, що обсяг та вартість витрат на правничу допомогу, надану позивачці адвокатом Панченко О.О., в тому числі в апеляційному суді, сторони передбачили в договорі, доданому до позовної заяви до суду першої інстанції. Оскільки ці витрати у сумі 8500,00 грн. стягнуті рішенням суду першої інстанції, адвокат Тимохіна Л.С. вважає, що відсутні підстави для їх стягнення шляхом ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи обставини справи, тривалість її знаходження в суді апеляційної інстанції; обсяг дій, які здійснені адвокатом Панченко О.О. при наданні позивачці ОСОБА_1 правничої допомоги при розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції, а також час, витрачений на її надання, який складає 9 годин, колегія суддів, з урахуванням наданих заявником доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а також приймаючи до уваги заперечення представника відповідача Пасішного С.О. та його представника адвоката Тимохіної Л.С., які вважають ці витрати неспівмірними з наданими послугами, приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України на користь ОСОБА_1 правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (п. 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Керуючись статтями 133, 137, 141, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Панченко Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Полтавської міської організації профспілки працівників освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук