Рішення

від 19.08.2024 по справі 280/4948/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2024 року Справа № 280/4948/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-71-25 від 06.11.2015 на суму 8453,00 грн, №Ф-71-25 від 16.11.2018 на суму 24849,97 грн, №Ф-71-25 від 06.02.2019 на суму 27307,15 грн, №Ф-71-25 від 06.02.2019 на суму 2457,18 грн, №Ф-71-25 від 13.05.2019 на суму 30061,33 грн, №Ф-71-25 від 13.05.2019 на суму 2754,18 грн, №Ф-71-25 від 08.08.2019 на суму 32815,51 грн, №Ф-71-25 від 08.08.2019 на суму 2754,18 грн, №Ф-71-25 від 12.11.2019 на суму 35569,69 грн, №Ф-71-25 від 12.11.2019 на суму 2754,18 грн, №Ф-71-25 від 11.02.2020 на суму 38323,87 грн, №Ф-71-25 від 11.02.2020 на суму 2754,18 грн, №Ф-71-25 від 06.11.2020 на суму 44619,17 грн, №Ф-71-25 від 06.11.2020 на суму 41864,99 грн, №Ф-71-25 від 22.02.2021 на суму 46819,17 грн, №Ф-71-25 від 26.03.2021 на суму 4954,18 грн, №Ф-71-25 від 26.03.2021 на суму 46819,17 грн;

зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача у розмірі 46819,17 грн.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4948/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані вимоги є протиправними та такими, що прийняті всупереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що протягом спірного періоду він працював, в якості найманого працівника. За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Приморська ДПІ (Приморський район), як фізична особа-підприємець з 01.04.2013 по 09.09.2015 на спрощеній системі оподаткування, з 09.09.2015 по теперішній час на загальній системі оподаткування. Наразі перебуває в стані 0 - платник податків за основним місцем обліку. Дата державної реєстрації 23.02.2013, номер державної реєстрації 20940000000002572. Станом на сьогоднiшнiй день позивач перебуває на облiку в ГУ ДПС у Запорізькій області як фiзична особа - пiдприємець. Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 проведені автоматично відповідно до програмного забезпечення, розробленого на підставі діючого чинного законодавства (як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування), а саме: за 2013 рік - 2412,70 грн, нараховано відповідно по термінам 21.10.2013 у сумі 1194,03 грн; 20.01.2014 у сумі 1218,67 грн (мінімальна заробітна плата 1147,00 грн. х 34,7 відсотки = 398,01 грн. в місяць, з 01.12.2013 мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки = 422,65 грн. в місяць); за 2014 рік - 5071,80 грн., нараховано відповідно по термінам 22.04.2014; 21.07.2014; 20.10.2014; 20.01.2015 в сумі 1267,95 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки х 3 місяці); за 2015 рік - 3381,20 грн., нараховано відповідно по термінам 20.04.2015; 20.07.2015 в сумі 1267,95 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки = 422,65 грн. в місяць); 19.10.2015 за ІІІ квартал у сумі 845,30 грн. нарахування за липень, серпень 2015 року. За порушення ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 ФОП ОСОБА_1 винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0003451700 від 23.11.2016 за період з 22.10.2013 по 25.04.2014 на загальну суму 577,43 грн. (штрафна санкція - 240,68 грн. та пеня 336,75 грн.), яке було надіслано 23.11.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу платнкиа. За 2017 рік в інтегрованій картці автоматично нараховано на центральному рівні єдиний внесок по строку 09.02.2018 в сумі 8448 грн. (мінімальна заробітна плата 3200,00 грн. х 22 відсотки х 12 місяців), як фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування. За 2018 рік - 9828,72 грн., нараховано відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 3723,00 грн. х 22 відсотки х 3 місяці). За 2019 рік - 11016,72 грн., нараховано відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 4173,00 грн. х 22 відсотки х 3 місяці); За 2020 рік - 8495,30 грн., нараховано відповідно по терміну 21.04.2020 у сумі 2078,12 грн (січень, лютий - мінімальна заробітна плата 4723,00 х 22 відсотки х 2 місяці), 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн. (червень місяць), 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн (липень, серпень, вересень 1039,06 грн. х 2 місяці + 1100,00 грн. = 3178,12 грн., з вересня мінімальна заробітна плата 5000,00 грн. х 22 відсотки = 1100,00 грн.), 19.01.2021 у сумі 2200,00 грн. (жовтень, листопад 2020 року 1100,00 грн. х 2 місяці). Таким чином, за період з 2013 по 2020 роки нарахування єдиного соціального внеску складають 49231,87 гривень. За період з 2013 по 2020 роки ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиного внеску у сумі 2406,73 грн (платіжне доручення вiд 25.04.2014 N @2PL045070). Підсумовуючи вищезазначене, станом на 06.05.2024 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 з урахуванням переплати у сумі 46819,17 гривень. Копії вимог про сплату боргу (недоїмки) (або корінці до них) з доказами їх надсилання на податкову адресу платника та детальну інформацію щодо звернення вищезазначених вимог до стягнення неможливо надати, у зв`язку з тим, що справа боржника знаходиться у приміщенні ГУ ДПС, яке розташоване на тимчасово окупованій російською федерацією території у місті Бердянськ. Вказує, що робота за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності. Зазначено, що лише з 01.01.2021 ФОП, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб. Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу зазначено, що така категорія адміністративних справ є поширеною та не потребує значних зусиль при здійсненні професійної правничної допомоги, тому вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначених представником позивача у розмірі 6500,00 грн є не співміроною з фактично виконаними послугами та роботами, та заявником документально та нормативно не обґрунтована кількість витраченого часу щодо понесення судових витрат, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу та судового збору задоволенню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника податків. Крім того, на думку Верховного Суду постанова від 04.12.2019 №440/2149/19, особа, яка зареєстрована як ФОП, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платник єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Матеріалами справи підтверджено (довідка за формою ОК-5), що позивач працював протягом 2017-2020 років як найманий працівник. Відповідачем вказані обставини не спростовано.

Також, від представника позивача до суду надійшла заява про обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500,00 гривень.

У запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що станом на 06.05.2024 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 з урахуванням переплати у сумі 46819,17 гривень. На фізичних осіб - підприємців покладається обов`язок по сплаті єдиного внеску, розмір якого має бути не меншим за розмір мінімального страхового внеску, до внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності такою особою. Позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону України № 2464, а саме єдиний внесок на відповідні рахунки не сплачено. Згідно з п.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Копії вимог про сплату боргу (недоїмки) (або корінці до них) з доказами їх надсилання на податкову адресу платника та детальну інформацію щодо звернення вищезазначених вимог до стягнення неможливо надати, у зв`язку з тим, що справа боржника знаходиться у приміщенні ГУ ДПС, яке розташоване на тимчасово окупованій російською федерацією території у місті Бердянськ. Таким чином, направлення вимог здійснювалося за наявною адресою реєстрації позивача у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач з 23.02.2013 по 17.05.2024 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

06.11.2015 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 8453,00 грн.

16.11.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 24272,54 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 24849,97 грн.

06.02.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 26729,72 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 27307,15 грн.

13.05.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 29483,90 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 30061,33 грн.

08.08.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 32238,08 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 32815,51 грн.

12.11.2019 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 34992,26 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 35569,69 грн.

11.02.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 37746,44 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 38323,87 грн.

06.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 44041,74 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 44619,17 грн.

22.02.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-71-25 відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити недоїмку в розмірі 46241,74 грн, штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн, сума боргу - 46819,17 грн.

Вимоги контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків, а саме:

за 2013 рік - 2412,70 грн, нараховано відповідно по термінам 21.10.2013 у сумі 1194,03 грн; 20.01.2014 у сумі 1218,67 грн (мінімальна заробітна плата 1147,00 грн. х 34,7 відсотки = 398,01 грн в місяць, з 01.12.2013 мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки = 422,65 грн в місяць);

за 2014 рік - 5071,80 грн, нараховано відповідно по термінам 22.04.2014; 21.07.2014; 20.10.2014; 20.01.2015 в сумі 1267,95 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки х 3 місяці);

за 2015 рік - 3381,20 грн, нараховано відповідно по термінам 20.04.2015; 20.07.2015 в сумі 1267,95 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 1218,00 грн х 34,7 відсотки = 422,65 грн в місяць); 19.10.2015 за ІІІ квартал у сумі 845,30 грн нарахування за липень, серпень 2015 року;

винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0003451700 від 23.11.2016 за період з 22.10.2013 по 25.04.2014 на загальну суму 577,43 грн (штрафна санкція - 240,68 грн та пеня 336,75 грн);

за 2017 рік в інтегрованій картці автоматично нараховано на центральному рівні єдиний внесок по строку 09.02.2018 в сумі 8448 грн (мінімальна заробітна плата 3200,00 грн х 22 відсотки х 12 місяців), як фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування;

за 2018 рік - 9828,72 грн нараховано відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 3723,00 грн. х 22 відсотки х 3 місяці);

за 2019 рік - 11016,72 грн нараховано відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 4173,00 грн х 22 відсотки х 3 місяці);

за 2020 рік - 8495,30 грн нараховано відповідно по терміну 21.04.2020 у сумі 2078,12 грн (січень, лютий - мінімальна заробітна плата 4723,00 х 22 відсотки х 2 місяці), 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн. (червень місяць), 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн (липень, серпень, вересень 1039,06 грн. х 2 місяці + 1100,00 грн = 3178,12 грн, з вересня мінімальна заробітна плата 5000,00 грн. х 22 відсотки = 1100,00 грн), 19.01.2021 у сумі 2200,00 грн (жовтень, листопад 2020 року 1100,00 грн. х 2 місяці).

За період з 2013 по 2020 роки нарахування єдиного соціального внеску складають 49231,87 гривень.

За період з 2013 по 2020 роки позивачем сплачено єдиного внеску у сумі 2406,73 грн (платіжне доручення вiд 25.04.2014).

Станом на 06.05.2024 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 з урахуванням переплати у сумі 46819,17 гривень.

Не погодившись з прийнятими вимогами, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції станом на 01.01.2017).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: слова "році" та "року" замінити відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Після внесених змін норма викладена в такій редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449; у редакції, чинній на момент формування оскаржуваної вимоги).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, зокрема, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449, крім іншого, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції № 449, серед іншого, у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

З аналізу наведених вище положень слідує, зокрема, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

При цьому, відповідно до чинного законодавства проведення перевірки платника єдиного внеску не є єдиною і обов`язковою передумовою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Судом установлено, що позивач з 23.02.2013 по 17.05.2024 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, отже мав обов`язок нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Разом із тим, у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

Як установлено з матеріалів справи, оскаржувані вимоги контролюючим органом сформовано на підставі відомостей, відображених в інтегрованій картці платника податків по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) про заборгованість у сумі 46819,17 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою нарахувань за 2013 рік - 2412,70 грн, нараховано відповідно по термінам 21.10.2013 у сумі 1194,03 грн; 20.01.2014 у сумі 1218,67 грн (мінімальна заробітна плата 1147,00 грн. х 34,7 відсотки = 398,01 грн в місяць, з 01.12.2013 мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки = 422,65 грн в місяць);

за 2014 рік - 5071,80 грн, нараховано відповідно по термінам 22.04.2014; 21.07.2014; 20.10.2014; 20.01.2015 в сумі 1267,95 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 1218,00 грн. х 34,7 відсотки х 3 місяці);

за 2015 рік - 3381,20 грн, нараховано відповідно по термінам 20.04.2015; 20.07.2015 в сумі 1267,95 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 1218,00 грн х 34,7 відсотки = 422,65 грн в місяць); 19.10.2015 за ІІІ квартал у сумі 845,30 грн нарахування за липень, серпень 2015 року;

винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0003451700 від 23.11.2016 за період з 22.10.2013 по 25.04.2014 на загальну суму 577,43 грн (штрафна санкція - 240,68 грн та пеня 336,75 грн);

за 2017 рік в інтегрованій картці автоматично нараховано на центральному рівні єдиний внесок по строку 09.02.2018 в сумі 8448 грн (мінімальна заробітна плата 3200,00 грн х 22 відсотки х 12 місяців), як фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування;

за 2018 рік - 9828,72 грн нараховано відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 3723,00 грн. х 22 відсотки х 3 місяці);

за 2019 рік - 11016,72 грн нараховано відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата 4173,00 грн х 22 відсотки х 3 місяці);

за 2020 рік - 8495,30 грн нараховано відповідно по терміну 21.04.2020 у сумі 2078,12 грн (січень, лютий - мінімальна заробітна плата 4723,00 х 22 відсотки х 2 місяці), 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн. (червень місяць), 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн (липень, серпень, вересень 1039,06 грн. х 2 місяці + 1100,00 грн = 3178,12 грн, з вересня мінімальна заробітна плата 5000,00 грн. х 22 відсотки = 1100,00 грн), 19.01.2021 у сумі 2200,00 грн (жовтень, листопад 2020 року 1100,00 грн. х 2 місяці).

За період з 2013 по 2020 роки нарахування єдиного соціального внеску складають 49231,87 гривень.

За період з 2013 по 2020 роки позивачем сплачено єдиного внеску у сумі 2406,73 грн (платіжне доручення вiд 25.04.2014).

Станом на 06.05.2024 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 у сумі 46819,17 гривень.

Контролюючим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2015 № Ф-71-25 на суму 8453,00 грн, від 16.11.2018 № Ф-71-25 на суму 24849,97 грн, від 06.02.2019 № Ф-71-25 на суму 27307,15 грн, від 13.05.2019 № Ф-71-25 на суму 30061,33 грн, від 08.08.2019 № Ф-71-25 на суму 32815,51 грн, від 12.11.2019 № Ф-71-25 на суму 35569,69 грн, від 11.02.2020 № Ф-71-25 на суму 38323,87 грн, від 06.11.2020 № Ф-71-25 на суму 44619,17 грн, від 22.02.2021 № Ф-71-25 на суму 46819,17 грн, та надіслані заяви про відкриття виконавчого провадження та узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) до Приморського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Матеріали справи містять довідку форми ОК-5, відповідно до якої позивач був найманим працівником і єдиний внесок за позивача за періоди:

2013 рік, 2014 рік, з 01.01.2015 по 10.04.2015 сплачував роботодавець - ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «АМІК УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30603572);

з 11.05.2015 по 31.12.2015 сплачував роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39436796);

з 01.01.2016 по 31.12.2016 сплачував роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39436796);

з 01.01.2017 по 31.07.2017 сплачував роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39436796);

з 19.10.2018 по 31.12.2018 сплачував роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» (код ЄДРПОУ 41048714);

з 01.01.2019 по 31.03.2019 сплачував роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» (код ЄДРПОУ 41048714);

з 01.04.2019 по 30.04.2019 сплачував роботодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 42663493).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не установлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.

Таким чином, матеріали справи підтверджують відрахування страхових внесків за: 2013 рік; 2014 рік; 2015 рік; 2016 рік; січень - липень 2017 року; жовтень - грудень 2018 року; січень - квітень 2019 року.

Суд зазначає, шо вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Відповідно до пункту 7 розділу VІ Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначействатільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Тобто, кожна наступна вимога про сплату боргу (недоїмки), яка пред`явлена до примусового виконання, повинна містити лише суму зростання боргу, без суми за попередньою вимогою.

У даному випадку має місце факт повторного включення суми до вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Вимоги про сплату боргу (недоїмки) мають статус виконавчих документів та можуть бути пред`явлені до примусового виконання. При чому, до оскаржуваної вимоги фіскальний орган не може вносити зміни щодо суми боргу, що може мати наслідком подвійне стягнення з позивача сум боргу за декількома вимогами - виконавчими документами.

При цьому, суд зазначає, що жодною нормою Закону № 2464-VI та Інструкції №449 не передбачено подвійне включення однієї і тієї ж суми боргу до різних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача на підставі оскаржуваних вимог до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що одночасне відображення однієї і тієї ж суми боргу (недоїмки) в різних вимогах контролюючого органу, може призвести до її подвійного стягнення.

Доказів того, що всі інші вимоги були відкликані суду надано не було.

Натомість, оскільки з 01.08.2017 по 31.12.2017, 01.01.2018 по 18.10.2018, з 01.05.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020 відсутні відомості про сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ураховуючи те, що запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено 17.05.2024, а особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, суд дійшов висновку про обов`язок сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2017 по 31.12.2017, 01.01.2018 по 18.10.2018, з 01.05.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Враховуючи, що позивачем не було надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що позивач в період з 01.08.2017 по 31.12.2017, 01.01.2018 по 18.10.2018, з 01.05.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020 був найманим працівником або доказів сплати роботодавцями за працівника ЄСВ за зазначений період, тому суд доходить висновку, що позивачем не спростовано обов`язку щодо сплати ЄСВ.

Разом із цим, суд звертає увагу, що у спірну вимогу увійшли не тільки нарахування на підставі облікових даних з ІТС, а і нарахування на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0003451700 від 23.11.2016, а саме штрафи - 240,68 грн, пеня - 336,75 грн.

Вказане рішення позивачем не оскаржено, доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже, на даний час рішення № 0003451700 від 23.11.2016 є чинним, а тому нарахування на його підставі правомірно включені до вимоги від 22.02.2021 № Ф-71-25.

З урахуванням викладеного, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) від 06.11.2015 № Ф-71-25 на суму 8453,00 грн, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) від 16.11.2018 № Ф-71-25 на суму 24849,97 грн, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) від 06.02.2019 № Ф-71-25 на суму 27307,15 грн, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) від 13.05.2019 № Ф-71-25 на суму 30061,33 грн, вимога Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) від 08.08.2019 № Ф-71-25 на суму 32815,51 грн, вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником якого є відповідач) від 12.11.2019 № Ф-71-25 на суму 35569,69 грн, вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником якого є відповідач) від 11.02.2020 № Ф-71-25 на суму 38323,87 грн, вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником якого є відповідач) від 06.11.2020 № Ф-71-25 на суму 44619,17 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, як було зазначено вище, у період з 01.08.2017 по 31.12.2017, 01.01.2018 по 18.10.2018, з 01.05.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, позивач мав статус ФОП та в супереч вимог Закону №2464-VI не сплачував єдиний внесок, як і будь-яка інша особа за зазначений період не сплачувала єдиний внесок за позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу єдиний внесок за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 грн х 22% = 704,00 грн, за 5 місяців відповідно 704,00 грн х 5 = 3520,00 грн); з 01.01.2018 по 18.10.2018 (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн х 22% = 819,06 грн, за 9 місяців відповідно 819,06 грн х 9 = 7371,54 грн); з 01.05.2019 по 31.12.2019 (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173,00 грн х 22% = 918,06 грн, за 8 місяців відповідно 918,06 грн х 8 = 7344,48 грн); за 2020 рік - 8495,30 грн (січень, лютий - мінімальна заробітна плата 4723,00 х 22 відсотки х 2 місяці), 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн (червень місяць), 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн (липень, серпень, вересень 1039,06 грн. х 2 місяці + 1100,00 грн = 3178,12 грн, з вересня мінімальна заробітна плата 5000,00 грн. х 22 відсотки = 1100,00 грн), 19.01.2021 у сумі 2200,00 грн (жовтень, листопад 2020 року 1100,00 грн х 2 місяці); штрафна санкція - 240,68 грн та пеня 336,75 грн (за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0003451700 від 23.11.2016, яке є чинним), у зв`язку з чим вимога Головного управлінням ДПС у Запорізькій області від 22.02.2021 №Ф-71-25 в цій частині скасуванню не підлягає.

Отже, вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.02.2021 № Ф-71-25 підлягає скасуванню в частині, якою від позивача вимагається сплатити єдиний соціальний внесок в розмірі 19510,42 грн.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача у розмірі 46819,17 грн, слід зазначчити наступне.

За визначеннням пункту 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю.

Відповідно до положень пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Слід зазначити, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відомості, внесені податковим органом до баз даних, є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №813/2689/17.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, суд доходить висновку, що ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача за платежем «Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. осіб, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення суми у розмірі 19510,42 грн за основним платежем.

Решта суми, як зазначено вище, нарахована правомірно.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 50 відсотків суми сплаченого судового збору, а саме 605,60 грн.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, позивач просить стягнути витрати на надання правничої допомоги у розмірі 6500,00 грн.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 23.04.2024 №30/24, детальний опис робіт (наданих послуг) від 19.06.2024, протокол №1 погодження гонорару від 23.04.2024, акт приймання - передачі послуг №1 від 19.06.2024 до Договору про надання правової допомоги від 23.04.2024 №30/24, квитанція до прибуткового касового ордера №30/24 від 23.04.2024 на суму 6500,00 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1435073 від 23.04.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1123 від 19.04.2019.

Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи подані документи, якими позивач обґрунтовує обсяг витрат на професійну правничу допомогу, складність даної справи, обсяг доказів, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.11.2015 № Ф-71-25 на суму 8453,00 грн, вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.11.2018 № Ф-71-25 на суму 24849,97 грн, вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.02.2019 № Ф-71-25 на суму 27307,15 грн, вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.05.2019 № Ф-71-25 на суму 30061,33 грн, вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.08.2019 № Ф-71-25 на суму 32815,51 грн, вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.11.2019 № Ф-71-25 на суму 35569,69 грн, вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.02.2020 № Ф-71-25 на суму 38323,87 грн, вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 06.11.2020 № Ф-71-25 на суму 44619,17 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.02.2021 № Ф-71-25 в частині, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити єдиний соціальний внесок в розмірі 19510,42 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот десять гривень 42 копійки) за основним платежем.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 за платежем «Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. осіб, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення суми у розмірі розмірі 19510,42 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот десять гривень 42 копійки) за основним платежем.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова