Постанова

від 19.08.2024 по справі 640/19809/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19809/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонд України та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та просив суд:

- визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за правилами припису ст. 60-1 Закону № 62262-XII і встановити вину посадових осіб на безпідставно сплачені пенсіонерові зайві суми пенсії у розміру 7 931,28 грн за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України за правилами припису ст. 60 Закону № 2262-XII на виконання обов`язку пенсіонера і повідомлення про одержання зайвих сум пенсії та відшкодування органу пенсійного забезпечення заподіяної шкоди, виплаченої надміру внаслідок зловживань з боку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (використання свідомо неправдивих відомостей, використання перекручених даних і відомостей про зміни у складі (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди тощо), який контролює перерахунки пенсії 28.10.2021 і 14.02.2022;

- зобов`язати Пенсійний фонд України, застосувати відповідно до закону відповідальність до посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за безпідставно сплачені пенсіонерові зайві або занижені суми пенсії, за правилами припису ст. 60-1 Закону № 2262-ХІІ;

- зобов`язати Пенсійний фонд України стягнути в дохід держави із заробітної плати ОСОБА_2 , начальника і ОСОБА_3 головного спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставно сплачені пенсіонерові зайві (приховані) суми пенсії у розміру 7 931,28 грн за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, з урахуванням кратності (у 5 кратному розміру або 3 кратному розміру). З метою виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів У країни, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальність перед суспільством.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що пенсійним органом на підставі документів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу з 17.10.2018 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, при цьому грошове забезпечення для обчислення пенсії було визначено на підставі грошового: атестату серія 3У № 379847 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 17.10.2018 № 387 (за період з 01.03.2018 по 30.09.2018).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 640/18531/19 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у перерахунку і виплаті перерахованої пенсії позивачу в частині включення до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої провадилось утримання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 17.10.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки військової частини від 05.11.2018 № 651, із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивача з 17.10.2018 із включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначеної у довідці від 05.11.2018 № 651.

Розмір пенсійної виплати позивача, обчисленої на виконання судового рішення, станом на 01.02.2022 становив 13 344,20 грн.

Як зазначив відповідач, оскільки при виконанні судового рішення ним не було враховано, що при призначенні пенсії додаткові види грошового забезпечення визначено за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (в редакції, чинній на час призначення пенсії), а отже і щомісячна додаткова грошова винагорода на виконання судового рішення також має визначатися за вказаний період, а тому з листопада 2021 року виплата пенсії проводилась позивачу у завищеному розмірі.

З березня 2022 року матеріали пенсійної справи позивача було приведено у відповідність із вимогами чинного законодавства, та зобов`язань судовим рішенням.

Відповідачем зазначено, що оскільки, при виконанні рішення суду, зловживання з боку позивача відсутні, підстав для застосування норм ст. 60 Закону № 2262 до позивача немає.

На думку позивача, відповідач протиправно виплачував йому безпідставно збільшений розмір пенсії, що призвело до переплати пенсії у розмірі 7 931,28 грн, а в подальшому, як вважає, позивач з метою приховування помилки його пенсію було протиправно зменшено, хоча на його думку відповідальність за такі дії повинні були нести відповідні посадові особи пенсійного органу.

Так, з наведених позовних вимог судом встановлено, що позивач не погоджується з правомірністю нарахування переплати пенсії, а також бездіяльність органу щодо його повідомлень про наявність переплати по пенсії, а як наслідок просить зобов`язати пенсійний орган вжити заходів щодо стягнення завданих державі збитків з ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , а тому звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Згідно положень частини 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до статті 103 Закону №1788-XII, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Статтею 60 Закону №1058-ІV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

При цьому, відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

З матеріалів справи, вбачається, що внаслідок помилкових дій пенсійного органу пенсія позивачу виплачувалась у завищеному розмірі, проте з березня: 2022 року матеріали пенсійної справи позивача було приведено у відповідність із вимогами чинного законодавства, та зобов`язань судовим рішенням.

Відповідно до ст. 73-77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, зазначає що відповідач визнає, що ним помилково виплачувалась пенсія позивачу у завищеному розмірі, що було усунуто пенсійним органом. При цьому відповідач зазначає, що в даному випадку зловживання з боку позивача відсутні.

Можливість застосування положень ст. 60 Закону № 2262 до пенсіонера можливо лише, у разі неповідомлення останнім органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Відтак, оскільки відповідач не встановлював наявність зловживань з боку позивача, а тому і не приймав жодного рішення на утримання надмірно виплачених сум пенсії, а дії вчинені щодо перерахунку пенсії спрямовані були на приведення розміру пенсії до належного позивачу до виплати розміру, то суд приходить до висновку про відсутність порушених прав та законних інтересів позивача у цій частині позовних вимог.

З наведених позивачем доводів не вбачається наявність протиправності в діях чи бездіяльності пенсійного органу, а незгода позивача з розрахунками конкретних складових грошового забезпечення з якого розраховується пенсія не є предметом розгляду у даній справі, оскільки позивач насамперед, вважає, що пенсія, яка виплачувалась йому завищеному розмірі не повинна стягуватись з нього шляхом зменшення пенсії, а повинна бути стягнена з посадових осіб пенсійного органу.

Також з матеріалів справи не вбачається та жодними доказами не підтверджується, що пенсійний орган вживав чи вживає заходи, щодо стягнення надмірно виплачених сум пенсії з позивача, при цьому дії вчинені пенсійним органом спрямовані лише на приведення пенсії позивача до належного йому до виплати розміру, оскільки відповідачем було допущено помилку щодо періодів перерахунку та виплати пенсії на виконання рішення суду.

З наведеного слідує, що протиправних рішень, дій чи бездіяльності пенсійний орган щодо позивача не приймав та не вчиняв, також відповідач не заперечує, що позивачем сумлінно реалізовувався обов`язок встановлений ст. 60 Закону № 2262, а отже в останнього відсутнє порушене право у цій частині.

Щодо визнання протиправності дій відповідача, щодо не застосування положень ст. 60-1 Закону № 2262 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60-1 Закону № 2262 посадові особи органів пенсійного забезпечення, з вини яких безпідставно сплачено пенсіонерові зайві або занижені суми пенсії, несуть відповідальність відповідно до закону.

В даному випадку виникають правовідношення посадові особи органів пенсійного забезпечення, з вини яких безпідставно сплачено пенсіонерові зайві або занижені суми пенсії та суб`єкта владних повноважень та/або держави як суб`єкта кому заподіяно шкоду.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст.55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Така позиція щодо застосування положень ст. 2, 6 КАС України висловлена у постановах Верховного Суду України 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 в справі № 800/206/15.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Однак, позивачем належними засобами доказування не підтверджено, що оскаржуваною бездіяльністю порушено його персоніфіковані суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси, не наведено в чому безпосередньо полягає порушення його прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Встановлення дисциплінарного порушення щодо посадових осіб пенсійного органу та застосування до них певного виду стягнень є прерогативою відповідача знаходиться в межах його дискреційних повноважень і жодним чином не порушує права позивача у цій частині.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова