Ухвала

від 30.09.2024 по справі 640/19809/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 640/19809/22

адміністративне провадження № К/990/36723/24

Верховний Суд у складі судді - доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №640/19809/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

У 2022 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Пенсійного фонду України, в якому просив:

- визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за правилами припису статті 60-1 Закону № 62262-XII і встановити вину посадових осіб на безпідставно сплачені пенсіонерові зайві суми пенсії у розміру 7 931,28 гривня за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України за правилами припису статті 60 Закону № 2262-XII на виконання обов`язку пенсіонера і повідомлення про одержання зайвих сум пенсії та відшкодування органу пенсійного забезпечення заподіяної шкоди, виплаченої надміру внаслідок зловживань з боку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (використання свідомо неправдивих відомостей, використання перекручених даних і відомостей про зміни у складі (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди тощо), який контролює перерахунки пенсії 28.10.2021 і 14.02.2022;

- зобов`язати Пенсійний фонд України, застосувати відповідно до закону відповідальність до посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за безпідставно сплачені пенсіонерові зайві або занижені суми пенсії, за правилами припису статті 60-1 Закону № 2262-ХІІ;

- зобов`язати Пенсійний фонд України стягнути в дохід держави із заробітної плати ОСОБА_2 , начальника і ОСОБА_3 головного спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставно сплачені пенсіонерові зайві (приховані) суми пенсії у розміру 7 931,28 гривню за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, з урахуванням кратності (у 5 кратному розмірі або 3 кратному розмірі). З метою виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальність перед суспільством.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024, у задоволенні позову відмовлено.

26.09.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, надійшла касаційна скарга позивача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже у разі подання касаційної скарги з підстав визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу саме скаржник має обов`язково зазначити:

постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;

обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

обґрунтування в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Водночас касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише покликання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, зазначене не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, що її подала.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування які є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), та на думку скаржника допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Проте скаржниця обов`язкових вимог процесуального законодавства не виконала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №640/19809/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін