Рішення

від 19.08.2024 по справі 752/1728/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/7097/24

Справа № 752/1728/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»/: НОМЕР_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український медіа дім» /далі - ТОВ «Видавництво Український медіа дім»/ (код ЄДРПОУ: 40459518; адреса: 03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4, офіс 10) про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

11.01.2024 до Голосіївського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Племяннікова Б.Д. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд:

- визнати інформації, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2 , на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Видавництво Український медіа дім», у 5-денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену відносно ОСОБА_1 інформацію шляхом публікації на власному інтернет ресурсі наступного змісту: «Інформація оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 є недостовірною»;

- зобов`язати ТОВ «Видавництво Український медіа дім», видалити поширену відносно ОСОБА_1 інформацію, яка була розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.01.2024 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

25.03.2024 вказана справа надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Голосіївського районного суду міста Києва від 22.03.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05.04.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

У позові вказується, що 25.12.2023 позивачу стало відомо, що 08.08.2020, на веб-порталі було опубліковано відносно нього недостовірну інформаційну статтю: ІНФОРМАЦІЯ_3 розпорядником якої є відповідач.

Зазначається, що недостовірна інформація полягала в наступному: «Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 . 1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину. На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_2 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ. На личных страницах у ОСОБА_2 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»

Як стверджує позивач, зазначена інформація не відповідає дійсності, а подібні твердження принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

При цьому, позивач акцентує, що фактично зазначена публікація є в публічному доступі, а тому будь-хто має можливість ознайомитись з недостовірною інформацією.

У позові зауважується, що позивачу доводилось неодноразово виправдовуватись перед іншими громадянами з приводу зазначеної недостовірної інформації, яку було публічно оприлюднено.

Зі слів позивача, він має ідеальну ділову та професійну репутацію, але після публікації зміст якої принизив його честь і гідність, ділову репутацію, він постійно зазнає душевних страждань та вимушений пояснювати усім, що захищає свої права у встановленому законом порядку, вироку в справі відносно нього поки не ухвалено.

Щодо правової відповідача

05.07.2024 через систему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Короєда С.О., в якому відповідач вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 145-149).

Відповідач, звертає увагу суду на те, що не є автором інформації, яка була розміщена на сайті відповідача 08.08.2020, а саме: «Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 . 1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину. На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_2 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ. На личных страницах у ОСОБА_2 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.», оскільки, зі слів відповідача, аналогічна інформація була розміщена раніше 03.08.2020 на веб-сайті Сумської обласної прокуратури ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до якої повідомляється «…У суботу, 1 серпня 2020 року, до дільничного офіцера поліції звернулась жителька Сумського району, яка повідомила, що її 9-річна донька зустрічалась із дорослим чоловіком, який вчиняв з нею неприпустимі дії. Як з`ясувалось, дівчинка познайомилась з чоловіком у соцмережі. Декілька днів вони переписувались, а напередодні домовились про зустріч. При цьому чоловік наполягав, щоб дівчинка нічого не розповідала батькам. У п`ятницю, 31 липня 2020 року, чоловік приїхав за дівчиною на власному авто і пообіцяв звозити в Макдональдс, однак відвіз її на орендовану квартиру, де вчиняв з нею дії сексуального характеру, які можна кваліфікувати як зґвалтування. Більш того, підозрюваний продовжив писати дівчині, домовляючись про наступну зустріч, на яку він просив привести подружку. Ця переписка вже відбувалась під контролем правоохоронців, які оперативно встановили особу чоловіка та в неділю, 2 серпня 2020 року, за участі роти особливого призначення затримали його в сусідній області. Встановлено, що чоловік проживає на Полтавщині, йому 31 рік і він відомий фотограф. На даний час його затримано в порядку ст. 208 КПК України, вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас перевіряється його причетність до аналогічних злочинів…».

Також у відзиві вказується, що відповідачем було з`ясовано, що відповідно до загальнодоступної інформації на веб-сайті Судової влади «стан розгляду справ» та інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо позивача (особи із таким прізвищем, іменем і по батькові) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020170110001155 від 26.07.2020 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.

Отже, зазначена інформація, оприлюднена в оспорюваній публікації, на думку відповідача, є фактичними даними та відповідає дійсності, тому не підлягає ані спростуванню, ані видаленню з веб-сайту відповідача.

Разом з тим, відповідач вважає, що поширена в публікації інформація - «Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ» - є оціночним судженням, тобто є припущенням, а тому спростуванню не підлягає, а відтак й видаленню з веб-сайту відповідача.

При цьому, щодо інформації в публікації відповідача «Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_2 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков», відповідач акцентує, що вже видалив (виключив) вказаний текст із публікації.

Крім того, відповідач зауважує, що у цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості. Таким чином, позовна давність, на думку відповідача, має обчислюватись від дня поміщення цих відомостей у медіа - тобто з 08.08.2020, адже позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, що йому стало відомо про зазначену інформацію лише 25.12.2023. Тому, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачем до матеріалів справи долучено роздруківку з веб-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 29-32), на якій міститься інформація наступного змісту:

«Шок! Известный звездный фотограф оказался педофилом

Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 .

На протяжении многих лет уроженец города Горошние Плавни работал фотографом для популярных украинских телеканалов и сотрудничал с многими звездами. Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_2 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков.

1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину.

На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_2 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ.

На личных страницах у ОСОБА_2 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»

Факт поширення вказаної інформації у публікацій на сторінці веб-сайту підтверджується звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторін у мережі Інтернет, виготовленими Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» № 316/2023-ЗВ від 26.12.2023 (а.с. 13-28).

Компетентність Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення з використанням онлайн сервісу «WEB-FIX» відповідно до Договору про акредитацію від 08.05.2019, підтверджується свідоцтвом про акредитацію від 04.01.2022 (а.с. 75).

Відповідачем до матеріалів справи долучено роздруківки з веб-сторінки Сумської обласної прокуратури за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 155), наступного змісту:

«Сумською місцевою прокуратурою спільно зі співробітниками поліції за результатом спецоперації встановлено та затримано чоловіка, який вчинив дії сексуального характеру щодо малолітньої дівчини.

У суботу, 1 серпня 2020 року, до дільничного офіцера поліції звернулась жителька Сумського району, яка повідомила, що її 9-річна донька зустрічалась із дорослим чоловіком, який вчиняв з нею неприпустимі дії. Як з`ясувалось, дівчинка познайомилась з чоловіком у соцмережі. Декілька днів вони переписувались, а напередодні домовились про зустріч. При цьому чоловік наполягав, щоб дівчинка нічого не розповідала батькам. У п`ятницю, 31 липня 2020 року, чоловік приїхав за дівчиною на власному авто і пообіцяв звозити в Макдональдс, однак відвіз її на орендовану квартиру, де вчиняв з нею дії сексуального характеру, які можна кваліфікувати як зґвалтування.

Більш того, підозрюваний продовжив писати дівчині, домовляючись про наступну зустріч, на яку він просив привести подружку. Ця переписка вже відбувалась під контролем правоохоронців, які оперативно встановили особу чоловіка та в неділю, 2 серпня 2020 року, за участі роти особливого призначення затримали його в сусідній області.

Встановлено, що чоловік проживає на Полтавщині, йому 31 рік і він відомий фотограф. На даний час його затримано в порядку ст. 208 КПК України, вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас перевіряється його причетність до аналогічних злочинів.

Затриманому 3 серпня 2020 року погоджено повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 156 (розбещення малолітньої) та ч. 4 ст. 152 (вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи) КК України. За скоєне йому загрожує до 15 років позбавлення волі.»

Крім того, відповідачем долучено роздруківку з веб-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 156-157), з якої вбачається, що інформація змісту: «Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_2 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков» наразі на сторінці відсутня.

Позивачем до матеріалів справи також долучено копії додатків до звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторін у мережі Інтернет № 316/2023-ЗВ від 26.12.2023 (а.с. 29-74).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 28 Конституції України кожній особі гарантує право на повагу до її гідності, а за змістом ч. 4 ст. 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Разом з тим, ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Проте, здійснення передбачених ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 200/7011/15-ц, провадження № 61-699св24).

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими гл.3 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Інформація може існувати як у формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (див. п. 6.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20; п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 2318/1249/2012, провадження № 14-96свц22).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 682/6/23, провадження № 61-16529св23).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 754/6964/21, провадження № 61-12816св23).

У рішенні від 22.10.2007 у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб».

07.11.2017 Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND (яке набуло статусу остаточного 07.02.2018), ключові висновки у якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину (зґвалтування): оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, накшталт вироку, яким засуджено особу.

Згідно з ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 200/7011/15-ц, провадження № 61-699св24).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 761/8049/21, провадження № 61-17458св23).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 6.32 постанови).

Отже, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З матеріалів справи вбачається, що наведені в позові висловлювання відповідача (ТОВ «Видавництво Український медіа дім») щодо позивача, наявні на сторінці інтернет-сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_3», є відкритими для перегляду та доступні для необмеженого кола осіб. Наразі на відповідній сторінці відсутня лише інформація змісту: «Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_1 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков».

Відповідач сам факт поширення вказаної інформації не заперечує.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хужин та інші проти росії» від 23.10.2008 зроблено висновок, що презумпція невинуватості, закріплена у ч. 2 ст. 6 Конвенції, є одним з елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (рішення ЄСПЛ у справі «Аллен де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995, п. 35), і спрямована на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи у суді.

Зокрема цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983).

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально-правовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 331/3723/18, провадження № 61-5711св19.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000).

Як наголошує ЄСПЛ, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення ЄСПЛ у справах «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002, п.п. 54, 56; рішення ЄСПЛ у справі «Нештяк проти Словаччини» від 27.03. 2007, п.п. 88-89).

У справі «Міхалаке проти Румунії» [Mihaiu v. Romania] (№ 42512/02) (п.п. 65-67) Європейський суд з прав людини не взяв до уваги аргумент заявника, заснований на його стверджуваній добросовісності під час поширення інформації стосовно третьої особи, та вказав, що у випадках, коли у розповсюдженій інформації називають ім`я особи, її посаду та звинувачують у конкретному злочині, то розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне підґрунтя своїх висловлювань, інакше він не може виправдовувати свою поведінку певною мірою перебільшення, яка є допустимою при реалізації свободи вираження поглядів, отже у вказаній справі поширена заявником інформація не була підтверджена жодними доказами.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Наведені положення законодавства виконують функцію утримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 757/30830/18-ц, провадження № 61-9089св22).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Досліджуючи обставини достовірності інформації, про яку йдеться в позові, суд встановив, що як аналіз матеріалів справи, так і Єдиного реєстру судових рішень свідчить про те, що обвинувальний вирок щодо позивача про притягнення його до кримінальної відповідальності за відповідне правопорушення як на день спірної публікації, так і на момент винесення даного судового рішення, - відсутній.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач не надав докази достовірності оспорюваної інформації.

Наявність відкритого кримінального провадження відносно позивача не є доказом вчинення відповідного злочину, оскільки за змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду (подібний правовий висновок вкладено у постанові Верховнго Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсності поширеної відповідачем інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок чого є підстави вважати що вона може бути недостовірною, негативною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування у суспільства негативного враження про нього і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій.

Відповідач у цій справі відтворив спірну інформацію, яку першочергово публічно поширила на своєму веб-сайті інша особа - Сумська обласна прокуратура, з суттєвими змінами її суті, зокрема, обнародував ім`я фізичної особи (позивача), яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, додав додаткову деталізовану інформацію (відсутню у першоджерелі), яка формує у читача переконання в тому, що злочин вчинено саме позивачем, чим фактично у цьому випадку відповідач створив нову інформацію, а не лише переповів публічно відому інформацію.

В інформації, поширеній відповідачем, містяться надмірні судження з яких можна зробити висновок про винуватість позивача у вчиненні злочину, викладені в ній факти є такими, що дискредитують позивача.

Суд приходить висновку, що поширена відповідачем інформація про вчинення позивачем злочинів носить стверджувальний характер та вказує на факти і події, які вже відбулися та які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, тобто є фактичними твердженнями.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо того, що допущені відповідачем (ТОВ «Видавництво Український медіа дім») висловлювання, які стосуються скоєння ним кримінального злочину, порочать його честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягають спростуванню, а саме викладена на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація наступного змісту:

«Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 .

На протяжении многих лет уроженец города Горошние Плавни работал фотографом для популярных украинских телеканалов и сотрудничал с многими звездами.

1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину.

На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_2 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ.

На личных страницах у ОСОБА_2 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»

Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності, суд звертає увагу на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц)».

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Положеннями ст. 258 ЦК України врегульовано питання спеціальної позовної давності. За змістом п. 2 ч. 2 вказаної статті для спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, встановлюється позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Звертаючись з позовом у справі через систему «Електронний суд» 11.01.2024, позивач стверджував, що йому стало відомо про опублікування відносно нього інформації, що є предметом судового розгляду, 25.12.2023.

Відповідач наведеного не спростував, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачу було або мало бути відомо про опублікування відносно нього відповідної інформації раніше - суду не надав.

Разом з тим, суд враховує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено здійснення регулярного моніторингу особою інформації щодо себе, зокрема, в засобах масової інформації неофіційного характеру.

За таких обставин суд зробив висновок про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування (див. постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 753/338/19, провадження № 61-16277св20).

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. А при неможливості - у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення (див. постанову Верховного Суду від 30.08.2021 у справі № 757/35646/20, провадження № 61-7197св21).

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст. 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК) тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (ч. 2 ст. 278 ЦК України).

Тлумачення ч. 2 ст. 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.

Відповідна правова позиція викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21, провадження № 61-1711св23).

З огляду на наведене, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 760/16924/18 (провадження № 61-14643св19) вказано, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні та ініціювання позовного провадження з такою метою.

Проте, у справі, що є предметом розгляду, позивач вказав відповідачем у справі саме засіб масової інформації, який здійснив поширення інформації (за відсутності обвинувального вироку), а не учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що наведений правовий висновок не є релевантним до спірних правовідносин.

Разом з тим, суд вважає за можливе зазначити, що дане судове рішення не може бути використане як преюдиційне в межах кримінального провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 3 633,20 грн судового збору, що підтверджується квитанцією від 11.01.2024 (а.с. 122).

Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Отже, у 2024 році судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру становить 1 211,20 грн.

Водночас ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд», то до сплати судового збору необхідно застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням коефіцієнту пониження, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні з позовом у даній справі за три позовні вимоги немайнового характеру складає 2 906,88 грн.

Суд звертає увагу на те, що за звернення з позовом у даній справі позивачем помилково сплачено надмірну суму судового збору - 3 633,20 грн тобто зайво сплачено 726,32 грн.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 906,88 грн судового збору, який підлягав сплаті за подання позовної заяви.

Відповідно о п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, проте наразі матеріали справи такого клопотання не містять.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український медіа дім» про захист честі, гідності та ділової репутації, - задовольнити.

Визнати інформації, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2 , на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а саме: «Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 .

На протяжении многих лет уроженец города Горошние Плавни работал фотографом для популярных украинских телеканалов и сотрудничал с многими звездами.

1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину.

На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_2 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ.

На личных страницах у ОСОБА_2 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.».

Зобов`язати ТОВ «Видавництво Український медіа дім» (код ЄДРПОУ: 40459518; адреса: 03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4, офіс 10) у 5-денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену відносно ОСОБА_1 інформацію шляхом публікації на власному інтернет ресурсі наступного змісту: «Інформація оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 є недостовірною».

Зобов`язати ТОВ «Видавництво Український медіа дім» (код ЄДРПОУ: 40459518; адреса: 03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4, офіс 10) видалити поширену відносно ОСОБА_1 інформацію, яка була розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український медіа дім» (код ЄДРПОУ: 40459518; адреса: 03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4, офіс 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 2 906,88 грн (дві тисячі девятсот шість гривень вісімдесят вісім копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич