Постанова

від 16.12.2024 по справі 752/1728/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 752/1728/24

номер провадження 22-ц/824/16724/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представники позивача в режимі відеоконференцзв`язку

Карпович А.П., Криворучко Л.С.,

в залі суду Короєд С.О., Кулакова В.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» - Короєда Сергія Олександровича

на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року /суддя Зуєвич Л.Л./

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» в якому просив:

- визнати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2, на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Видавництво Український медіа дім», у 5-денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену відносно ОСОБА_1 інформацію шляхом публікації на власному інтернет ресурсі наступного змісту: «Інформація оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 є недостовірною»;

- зобов`язати ТОВ «Видавництво Український медіа дім», видалити поширену відносно ОСОБА_1 інформацію, яка була розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року позов задоволено.

Ухвалено визнати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2 , на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а саме: «Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 .

На протяжении многих лет уроженец города Горошние Плавни работал фотографом для популярных украинских телеканалов и сотрудничал с многими звездами.

1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину.

На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_4 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ.

На личных страницах у ОСОБА_5 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.».

Зобов`язано ТОВ «Видавництво Український медіа дім» (код ЄДРПОУ: 40459518; адреса: 03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4, офіс 10) у 5-денний строк після набрання судовим рішенням в цій справі законної сили спростувати поширену відносно ОСОБА_1 інформацію шляхом публікації на власному інтернет ресурсі наступного змісту: «Інформація оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 є недостовірною».

Зобов`язано ТОВ «Видавництво Український медіа дім» (код ЄДРПОУ: 40459518; адреса: 03141, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 4, офіс 10) видалити поширену відносно ОСОБА_1 інформацію, яка була розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 163-175/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представника ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім» - Короєд С.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у вимогах позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема, у порушення норм процесуального права не було витребувано доказів, інформації щодо досудового розслідування та обрання запобіжного заходу. Не залучено третьою особою у справі Сумську обласну прокуратуру. Наголошував також і на безпідставній відмові у застосуванні строку позовної давності в один рік. Позовна давність у даному випадку повинна обчислюватись з дня опублікування відомостей 08.08.2020 р., позивач звернувся лише 11.04.2024 р., а отже строк позовної давності пропущено. Також наголошував на тому, що інформація щодо позивача була поширена у зв`язку зі здійсненням щодо нього кримінального провадження, задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції фактично втрутився у предмет доказування у кримінальному провадженні. Сам позивач визначив обсяг недостовірної інформації - вся стаття, водночас, у статті позивач не визнається винним, лише констатуються дії у кримінальному провадженні, а поширення такої інформації є необхідним у демократичному суспільстві.

ОСОБА_1 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів, просив повернути її особі, яка її подала без розгляду і відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказував, що з моменту реєстрації в підсистемі ЄСІСТ «Електронний суд» адвокат подає до суду усі без виключення процесуальні документи та заяви які можуть бути предметом судового розгляду виключно в електронній формі. Отже, наявні підстави для повернення апеляційної скарги з підстав її подання адвокатом у спосіб не передбачений для адвоката, а саме з підстав подання у паперовому вигляді. Також наголошував на тому, що суд першої інстанції та апелянт - не є учасниками кримінального провадження відносно позивача ОСОБА_1 , отже, не є учасниками досудового розслідування, та не має прав та повноважень витребувати у Сумської обласної прокуратури інформацію про хід досудового розслідування. Вказував на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. В додаткових поясненнях на відзив також вказував, що 25.12.2013 року йому стало відомо про опублікування відносно нього недостовірної інформації, а тому строк звернення до суду не пропущено.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулась з ідентичним відзивом на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено роздруківку з веб-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29-32), на якій міститься інформація наступного змісту:

« Шок ! Известный звездный фотограф оказался педофилом

Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 .

На протяжении многих лет уроженец города Горошние Плавни работал фотографом для популярных украинских телеканалов и сотрудничал с многими звездами. Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_8 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков.

1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину.

На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_4 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ.

На личных страницах у ОСОБА_5 множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»

Факт поширення вказаної інформації у публікацій на сторінці веб-сайту підтверджується звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, виготовленими Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» № 316/2023-ЗВ від 26.12.2023 (а.с. 13-28).

Відповідачем до матеріалів справи долучено роздруківки з веб-сторінки Сумської обласної прокуратури за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 155), наступного змісту:

«Сумською місцевою прокуратурою спільно зі співробітниками поліції за результатом спецоперації встановлено та затримано чоловіка, який вчинив дії сексуального характеру щодо малолітньої дівчини.

У суботу, 1 серпня 2020 року, до дільничного офіцера поліції звернулась жителька Сумського району, яка повідомила, що її 9-річна донька зустрічалась із дорослим чоловіком, який вчиняв з нею неприпустимі дії. Як з`ясувалось, дівчинка познайомилась з чоловіком у соцмережі. Декілька днів вони переписувались, а напередодні домовились про зустріч. При цьому чоловік наполягав, щоб дівчинка нічого не розповідала батькам. У п`ятницю, 31 липня 2020 року, чоловік приїхав за дівчиною на власному авто і пообіцяв звозити в Макдональдс, однак відвіз її на орендовану квартиру, де вчиняв з нею дії сексуального характеру, які можна кваліфікувати як зґвалтування.

Більш того, підозрюваний продовжив писати дівчині, домовляючись про наступну зустріч, на яку він просив привести подружку. Ця переписка вже відбувалась під контролем правоохоронців, які оперативно встановили особу чоловіка та в неділю, 2 серпня 2020 року, за участі роти особливого призначення затримали його в сусідній області.

Встановлено, що чоловік проживає на Полтавщині, йому 31 рік і він відомий фотограф. На даний час його затримано в порядку ст. 208 КПК України, вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас перевіряється його причетність до аналогічних злочинів.

Затриманому 3 серпня 2020 року погоджено повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 156 (розбещення малолітньої) та ч. 4 ст. 152 (вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи) КК України. За скоєне йому загрожує до 15 років позбавлення волі.»

Крім того, відповідачем долучено роздруківку з веб-сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 156-157), з якої вбачається, що інформація змісту: «Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_8 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков».

Позивачем до матеріалів справи також долучено копії додатків до звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторін у мережі Інтернет № 316/2023-ЗВ від 26.12.2023 (а.с. 29-74).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 28 Конституції України про те, що кожній особі гарантується право на повагу до її гідності, а за змістом ч. 4 ст. 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Разом з тим, ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Проте, здійснення передбачених ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 200/7011/15-ц, провадження № 61-699св24).

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 754/6964/21, провадження № 61-12816св23).

У рішенні від 22.10.2007 у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб».

07.11.2017 Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND (яке набуло статусу остаточного 07.02.2018), ключові висновки у якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину (зґвалтування): оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, накшталт вироку, яким засуджено особу.

Згідно з ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

З матеріалів справи вбачається, що наведені в позові висловлювання відповідача (ТОВ «Видавництво Український медіа дім») щодо позивача, наявні на сторінці інтернет-сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_1», є відкритими для перегляду та доступні для необмеженого кола осіб. Наразі на відповідній сторінці відсутня лише інформація змісту: «Однако никто даже догадаться не мог, что ОСОБА_8 неоднократно подвергал сексуальному насилию детей и подростков».

Відповідач сам факт поширення вказаної інформації не заперечує.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпція невинуватості, закріплена у ч. 2 ст. 6 Конвенції, є одним з елементів справедливого судового розгляду і спрямована на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи у суді.

Зокрема цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983).

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально-правовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 331/3723/18, провадження № 61-5711св19.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000).

Як наголошує ЄСПЛ, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення ЄСПЛ у справах «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002, п.п. 54, 56; рішення ЄСПЛ у справі «Нештяк проти Словаччини» від 27.03. 2007, п.п. 88-89).

У справі «Міхалаке проти Румунії» [Mihaiu v. Romania] (№ 42512/02) (п.п. 65-67) Європейський суд з прав людини не взяв до уваги аргумент заявника, заснований на його стверджуваній добросовісності під час поширення інформації стосовно третьої особи, та вказав, що у випадках, коли у розповсюдженій інформації називають ім`я особи, її посаду та звинувачують у конкретному злочині, то розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне підґрунтя своїх висловлювань, інакше він не може виправдовувати свою поведінку певною мірою перебільшення, яка є допустимою при реалізації свободи вираження поглядів, отже у вказаній справі поширена заявником інформація не була підтверджена жодними доказами.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Наведені положення законодавства виконують функцію утримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 757/30830/18-ц, провадження № 61-9089св22).

Досліджуючи обставини достовірності інформації, про яку йдеться в позові, суд першої інстанції вірно встановив, що як аналіз матеріалів справи, так і Єдиного реєстру судових рішень свідчить про те, що обвинувальний вирок щодо позивача про притягнення його до кримінальної відповідальності за відповідне правопорушення як на день спірної публікації, так і на момент винесення даного судового рішення, - відсутній.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не надав докази достовірності оспорюваної інформації.

Наявність відкритого кримінального провадження відносно позивача не є доказом вчинення відповідного злочину, оскільки за змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду. (подібний правовий висновок вкладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не витребувано інформацію щодо розслідування, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що за відсутності вироку не мають правового значення для розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсності поширеної відповідачем інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок чого є підстави вважати що вона може бути недостовірною, негативною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування у суспільства негативного враження про нього і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій.

Відповідач у цій справі відтворив спірну інформацію, яку першочергово публічно поширила на своєму веб-сайті інша особа - Сумська обласна прокуратура, зі змінами її суті, зокрема, вказав ім`я фізичної особи (позивача), яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, додав додаткову деталізовану інформацію (відсутню у першоджерелі), яка формує у читача переконання в тому, що злочин вчинено саме позивачем, чим фактично у цьому випадку відповідач створив нову інформацію, а не лише переповів публічно відому інформацію.

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо того, що допущені відповідачем (ТОВ «Видавництво Український медіа дім») висловлювання, які стосуються скоєння ним кримінального злочину, порочать його честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягають спростуванню, а саме викладена на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація наступного змісту:

«Личность мужчины, которого задержали на Полтавщине за изнасилование 9-летней девочки, раскрыли. Им оказался известный 31-летний фотограф ОСОБА_2 .

На протяжении многих лет уроженец города Горошние Плавни работал фотографом для популярных украинских телеканалов и сотрудничал с многими звездами.

1 августа в Полтавской области к участковому офицеру полиции обратилась местная жительница. Она сообщила, что ее 9-летняя дочь встречалась со взрослым мужчиной, который ее изнасиловал. Позже выяснилось, что девочка и фотограф познакомились через соцсеть. Он настаивал на встрече и просил ничего не говорить родителям. Далее переписка велась под контролем правоохранительных органов, чтобы поймать педофила и доказать его вину.

На днях мужчину арестовали и избрали меру пресечения в виде содержания под стражей до 29 сентября 2020 года без права на залог. ОСОБА_2 грозит до 15 лет лишения свободы. Предположительно мужчина на протяжении 10 лет совращал девочек и мальчиков, хитростью заманивая их и обещая перспективу в шоу-бизнесе и на ТВ.

На личных страницах у Василенко множество фотографий с артистами, кадры со съемочных площадок рейтинговых телепроектов, музыкальных премий, концертов, съемок клипов.»

Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності, як і доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо відсутності доведення зі сторони відповідача пропуску такого строку.

Положеннями ст. 258 ЦК України врегульовано питання спеціальної позовної давності. За змістом п. 2 ч. 2 вказаної статті для спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, встановлюється позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Звертаючись з позовом у справі через систему «Електронний суд» 11.01.2024, позивач стверджував, що йому стало відомо про опублікування відносно нього інформації, що є предметом судового розгляду 25.12.2023 р.

Відповідач наведеного не спростував, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачу було або мало бути відомо про опублікування відносно нього відповідної інформації раніше - суду не надав.

Разом з тим, суд враховує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено здійснення регулярного моніторингу особою інформації щодо себе, зокрема, в засобах масової інформації неофіційного характеру.

За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.

Доводи апеляційної скарги щодо початку перебігу строку позовної давності з моменту публікації, апеляційним судом відхиляються як такі, що зводяться до суб`єктивного трактування відповідачем вимог закону.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу, щодо того, що з моменту реєстрації в підсистемі ЄСІСТ «Електронний суд» адвокат подає до суду усі без виключення процесуальні документи та заяви які можуть бути предметом судового розгляду виключно в електронній формі, а отже, апеляційна скаргу подана не у спосіб, передбачений ЦПК України, апеляційним судом також відхиляються з огляду на положення ч. 8 ст. 14 ЦПК України про те, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» - Короєда Сергія Олександровича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: