Ухвала

від 19.08.2024 по справі 947/21142/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21142/24

Провадження № 1-кс/947/9863/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020000365 від 16.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачаєтьсяз клопотаннясторони обвинуваченняпро арештмайна, другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024150020000365 від 16.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник відділу митного оформлення митного посту «Чорноморськ» Держмитслужби України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з огляду на освіту та обізнаність про положення антикорупційного й податкового законодавства, вжив заходів для приховування реальних джерел своїх доходів, та уникнення моніторингу антикорупційними органами щодо способу його життя.

З метою унеможливлення в подальшому стягнення на майно, яке відповідає критеріям необґрунтованого активу, ОСОБА_4 залучив підконтрольних йому осіб з числа близьких родичів та інших довірених осіб шляхом надання коштів, в результаті чого такі особи укладали правочини, в тому числі фіктивні, щодо виникнення права власності на купівлі нерухомого та рухомого майна, вартість яких більше ніж на шість тисяч п?ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує законні доходи останнього.

В рамках проведення досудового розслідування оперативним підрозділам було надано доручення в порядку ст.40 КПК України, з метою проведення слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження та встановлення осіб причетних до його вчинення.

За результатами аналізу реєстру прав власності на рухоме майно встановлено, що ОСОБА_4 , не має у власності будь-яких автомобілів, проте значна частина рухомого майна зареєстрована на праві власності на його пасинка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - автомобілі марки BMW X5 2022 р.в., дата реєстрації 22.06.2023 року (середня вартість на ринку - 90 000, 00 доларів США), Renault Twizy 2017 р.в., (середня вартість на ринку - 20 000, 00 доларів США), дата реєстрації 27.08:2020 року, Nissan Pathfinder 2006 р.в., дата реєстрації 29.07.2022 року (середня вартість на ринку - 10 000, 00 доларі США), Kia Carnival 2021 р.в., дата реєстрації 16.02.2023 року (середня вартість на ринку 40000, 00 доларів США), який не має доходів, що б підтверджували можливість купувати вказані транспортні засоби.

Також на тещі ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано право власності на автомобіль марки Mercedes-Benz G63 AMG 2014 р.в., дата реєстрації 30.08.2022 року (середня вартість на ринку - 50 000, 00 доларів США).

На браті дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано право власності на автомобіль - Kia Sorento 2016 р.в., дата реєстрації 10.03.2021 року (середня вартість на ринку - 20 000, 00 доларів СІА), Audi e-Tron 2020 р.в., дата реєстрації 18.02.2023 року (середня вартість на ринку - 50 000, 00 доларів США).

Також, за результатами аналізу реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_4 має у власності: закінчений будівництвом об`єкт (апартаменти №5) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 130,1 кв.м., ціною згідно договору 763 800,00 грн., (ринкова вартість становить близько - 169 130 тисяч доларів США).

Разом з тим, значна частина нерухомого майна зареєстрована на праві власності брата дружини ОСОБА_8 , який не має відповідних доходів: - закінчене будівництво об`єкту (апартаменти №2) за адресою: АДРЕСА_1 ; - житловий будинок площею 252.7. кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 із земельною ділянкою площею 0.075 га, за кадастровим №5123755800:01:003:4284, за ціною в договорі 2 692 250,00 грн. (ринкова вартість - 550 000 доларів США) вказаний будинок виставлено в продаж на сайті нерухомості;

- нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 , ціна у договорі 733 065,00 грн. (ринкова вартість - 163 800 доларів США) вказана будівля виставлена на продаж на сайті нерухомості;

- земельні ділянки площею 0. 0457 га кожна, за договорами договір про поділ нерухомого майна від 29.04.2021, та дата реєстрації права власності від 22.05.2023 за номерами: 512375580001:003:5322, 5123755800:01:003:5325, 5123755800:01:003:5323, 5123755800:01:003:5324, 5123755800:01:003:5326, 5123755800:01:003:5337, 5123755800:01:003:5345, 5123755800:01:003:5327, 5123755800:01:003:5346, 5123755800:01:003:5347, 5123784200:02:001:0247, 5123755800:01:003:5325, земельна ділянка площею 0.0219 га, 5123755800:01:003:5348, та 5123755800:01:003:5321, площею 0. 0457 га, (ринкова вартість - близько 90 000 доларів США кожна).

Так,на підставіухвали слідчогосудді Київськогорайонного судуміста Одеси23.07.2024проведено обшукжитлових танежитлових приміщеньбудівлі за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 під час якого виявлено та вилучено:

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4 ;

- копія технічного паспорту на мисливський будинок Жовтневе урочище «Діброва» №6 Переяслав-Хмельницький р-н, Київської обл.;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дефенс» №2-2 від 29.01.2020.;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_8 з описом.

-план поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , земельна ділянка 2 а кадастровий номер 5123755800:02:008:1162.;

- копія сторінок плану-схеми будівлі з розміщенням кабінетів та приміщень для орендарів фізичних осіб.;

- заява №143 ОСОБА_9 про згоду на купівлю майна за адресою: АДРЕСА_5 , 2а.

- копія додатку №3 до договору асоційованого елемента в споживчому товаристві №1/336, №1/274, №1/329 від 14.11.2018.

- договір оренди нерухомого майна від 03.01.2020 №0301.;

- акт прийому-передачі приміщень за договором оренди №0301.

- схема приміщення до договору оренди №0301.

- акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.10.2023.

- договір оренди №01-10/23 від 01.10.2023.

Всі вищевикладені перелічені документи поміщенні до сейф-пакету №800356950.

Того ж дня, документи вилученні під час обшуку визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор надав заяву відповідно до якої клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутності. До заяви надав наступні документи: копію листа на ім`я голови Національного агентства з питань запобігання корупції, щодо проведення перевірки декларації ОСОБА_4 та складання відповідних документів по її результатам; копію постанови про визнання та доручення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 25.07.2024 року; копію витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо підтвердження родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ; копію наказу від 01.07.2021 року про призначення ОСОБА_4 на посаду заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці.

Представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, просив врахувати письмові заперечення, в яких зазначав, що процесуальним керівником до клопотання не надано жодного доказу того, що ОСОБА_4 займає посаду керівника відділу митного оформлення митного посту «Чорноморськ». Зауважив, що до матеріалів клопотання не надано доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_8 є братом дружини ОСОБА_4 , а за таких обставин доводи прокурора є припущеннями, які не можуть бути підставою для позбавлення особи права власності та обмеження її у користуванні та володінні своїм майном. Звернув увагу на те, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, власник майна не має жодного процесуального статусу, не допитувався у якості свідка. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024150020000365 від 16.03.2024.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчої про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно визнано речовими доказами, оскільки є всі підстави вважати, що могло, бути знаряддям вчинення злочину, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України.

Крім того, санкціонований слідчим суддею обшуку за адресою: АДРЕСА_3 а був проведений з метою відшукання та вилучення, документів, що посвідчують набуття права власності на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 , членами його родини та іншими фізичними чи юридичними особами, документів, щодо відкриття рахунків в іноземних банківських чи інших фінансових установах, грошових коштів, крипто гаманців, дорогоцінних металів та ювелірних виробів, банківських карток, мобільних телефонів, планшетів, інших телекомунікаційних пристроїв, у яких може зберігатись листування щодо вчинення кримінального правопорушення; чорнові записи, флеш-накопичувачі.

Посилання представника власника майна адвоката ОСОБА_10 на те, що до клопотання не надано жодного доказу того, що ОСОБА_4 займає посаду керівника відділу митного оформлення митного посту «Чорноморськ» та доказів, які б підтверджували родинний зв`язок ОСОБА_8 та дружини ОСОБА_4 ОСОБА_7 спростовуються наданими прокурором копіями витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо підтвердження родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та копією наказу від 01.07.2021 року про призначення ОСОБА_4 на посаду заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ст.368-5 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020000365 від 16.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України - задовольнити.

Накласти арештна вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , документи, а саме:

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4 ;

- копію технічного паспорту на мисливський будинок Жовтневе урочище «Діброва» №6 Переяслав-Хмельницький р-н, Київської обл.;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дефенс» №2-2 від 29.01.2020.;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_8 з описом;

- план поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , земельна ділянка 2 а кадастровий номер 5123755800:02:008:1162;

- копію сторінок плану-схеми будівлі з розміщенням кабінетів та приміщень для орендарів фізичних осіб;

- заяву №143 ОСОБА_9 про згоду на купівлю майна за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копію додатку №3 до договору асоційованого елемента в споживчому товаристві №1/336, №1/274, №1/329 від 14.11.2018;

- договір оренди нерухомого майна від 03.01.2020 №0301.;

- акт прийому-передачі приміщень за договором оренди №0301.

- схему приміщення до договору оренди №0301.

- акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.10.2023.

- договір оренди №01-10/23 від 01.10.2023.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1