Рішення

від 28.02.2024 по справі 302/1504/22

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1504/22

Провадження № 2/302/18/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2024 року смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого, - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кривка П.П.,

представника відповідача Міжгірської ЦБС Бубич Н.І.,

представника відповідача адвоката Гецко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Міжгірської централізованоїбібліотечної системи (юридична адреса: смт.Міжгір`я, вул.Гнатюка, буд.1 Хустського району Закарпатської області, ЄДРПОУ- 36596346), Відділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (юридична адреса: смт.Міжгір`я вул.Шевченка буд.86 Хустського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ 44070606), про визнання протиправними та скасування наказів про призупинення відпустки, звільнення з роботи, про поновлення та роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області 15.12.2022 з позовом, який в подальшому уточнила в редакції від 17.02.2023 року (а..с.69-70) до Міжгірської центральної бібліотечної системи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування наказів про призупинення відпустки, звільнення з роботи, про поновлення та роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона працювала у відповідача на посаді бібліотекаря відділу обслуговування Міжгірської Центральної районної бібліотеки з 04 травня 2012 року за основним місцем роботи та на умовах постійного трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису та тарифікації, згідно наказу про прийняття на роботу за №16-к від 04 травня 2012.

Наказом №11-к від 15.11.2022 її звільнено з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС у зв`язку зі скороченням штату, за п.1 ст.40 КЗпП України.

З наказом про звільнення з роботи її ознайомлено та видано на руки його копію 15.11.2022 року.

Позивачка вважає вказаний наказ про звільнення незаконним, вказуючи про наступне.

У травні 2022 року керівник Міжгірської ЦБС її та інших працівників бібліотеки повідомила, що у зв`язку з воєнним станом, введеним в Україні, необхідно подати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати до закінчення періоду воєнного стану. Необхідність подачі такої заявидиректор обґрунтовувала вказівками керівництва, проблемами з фінансуванням бібліотечної системи та тимчасовістю цих заходів до закінчення воєнного стану.

Відповідачем було видано наказ № 21-в від 09 травня 2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, з 09 травня 2022 року на невизначену тривалість.

Вважаючи вказаний наказ відповідача № 21-в від 09.05.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати протиправним, вона оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.10.2022 її позов було задоволено, та судом скасовано наказ відповідача Міжгірської ЦБС №21-в від 09 травня 2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, з виплатою їй середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 09.05.2022 року по день постановлення судового рішення. Зазначене рішення набрало законної сили 27.11.2022 року.

Наступного дня після постановлення судового рішення, 28.10.2022 вона звернулась до відповідача із заявою про допущення її до роботи на займаній посаді, на підставі постановленого судового рішення.

Незважаючи на вказане судове рішення, відповідачем 28.10.2022 року було видано наказ № 8-к про призупинення їй відпустки без збереження заробітної плати, з 28 жовтня 2022 року.

Позивач вважає цей наказ нікчемним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинним законодавством не передбачено такого поняття як призупинення відпустки, що також суперечить судовому рішенню від 27.10.2022 року. Вказує, що на момент видачі відповідачем наказу про її звільнення з роботи за скороченням штату працівників вона вважалася такою, що перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки відповідачем до теперішнього часу не скасовано у встановленому порядку наказ Міжгірської ЦБС за №21-в від 09.05.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Також позивачка зазначає, що, перебуваючи у відпустці без збереження заробітної плати за наказом відповідача від 09.05.2022 року, на роботу не виходила та у вересні 2022 року у встановленому порядку її відповідач не повідомив про наступне скорочення штату працівників та звільнення з роботи та не запропоновано іншої роботи в тій самій установі.

Ознайомившись з наказом про звільнення з роботи, 25.11.2022 року вона подала відповідачу заяву з прохання видати їй копії документів, які слугували підставою для видачі наказу №11-к від 15.11.2022 року, однак листом від 01.12.2022 відповідач повідомив, що відповідь буде надана протягом 30-ти календарних днів, яку на час пред`явлення позову вона не отримала та підстави видачі відповідачем наказу, їй невідомі.

Вказує, що норми КЗпП забороняють звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Однак у період дії воєнного стану допускається звільнення такого працівника з ініціативи роботодавця(крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (стаття 5Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не дотримано встановленої законом процедури звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, а саме: - відповідач не попередив її у встановленому порядку про наступне вивільнення працівників персонально, не пізніше ніж за два місяці; - видав наказ про звільнення у період її перебування у відпустці без збереження заробітної плати, порушив вимоги ст.5Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; - порушив приписи ст.42 КЗпП України, відповідно до якої визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці; - не запропонував їй вакантної посади та не повідомив про наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Вважає, що у відповідача були відсутні об`єктивні причини та підстави для проведення скорочення штату працівників і про такі відповідачем їй не повідомлялося.

Також вказує ОСОБА_1 у позові, що відповідно до приписів ст.117 КЗпП вона має право на відшкодування відповідачем середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Та вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом та в уточненій редакції якого ОСОБА_1 просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Міжгірської ЦБС № 8к від 28.10 2022 року «Про призупинення відпустки ОСОБА_1 »; 2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Міжгірської ЦБС № 11-к від 15.11.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекара відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС у зв`язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді бібліотекара відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС; 4) стягнути з співвідповідача відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 її середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 15.11.2022 року по день постановлення судового рішення; 5) стягнути з співвідповідача відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 6000 грн., витрати, понесені на правничу допомогу адвоката та суму сплаченого судового збору в сумі 992,40 грн. (т.1 а.с.2-8,69-70).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Кривка В.П. від 16.12.2022 року задоволено заяву про самовідвід судді Кривка В.П. (т.1 а.с.25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, 20.12.2022 року цивільна справа №302/1504/22 розподілена в провадження судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В. (т.1 а.с.26).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В. від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 302/1504/22 в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, представників сторін (т.1 а.с.27,28)

20.02.2024 року представником позивача адвокатом Кривка П.П., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подана до суду заява про уточнення позовних вимог, викладена в редакції від 17.02.2023 (т.1 а.с.69-70)

15.05.2023 року представником Міжгірської ЦБС директором ОСОБА_2 подані письмові пояснення (т.1 а.с.121-127).

14.07.2023 року відповідачем Міжгірською ЦБС в особі представника адвоката Гецко В.В., подано відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення відповідачу строку для подачі відзиву на позовну заяву (т.1 а.с.179-185; 211-213).

14.07.2023 року представником відповідача Міжгірською ЦБС адвокатом Гецко В.В. подано до суду письмове клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т.1 а.с.230-231), яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 31.08.2023 року за клопотанням представників сторін - адвоката Кривка П.П. та адвоката Гецко В.В. уточнено найменування відповідача у даній цивільній справі № 302/1504/22, зазначивши правильним назву відповідача у справі - Міжгірська централізована бібліотечна система (юридична адреса: смт.Міжгір`я, вул.Гнатюка, 1 Хустського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 36596346) (т.2 а.с.25-26).

Ухвалою суду від 31.08.2023 клопотанням представника відповідача Міжгірської ЦБС - адвоката Гецко В.В. задоволено, поновлено відповідачу Міжгірській централізованій бібліотечній системістрок для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Міжгірської ЦБС, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказів про призупинення відпустки, звільнення з роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та прийнято відзив Міжгірської ЦБС до розгляду (т.2 а.с.28-31).

У відзиві відповідач Міжгірська централізована бібліотечна система (далі Міжгірська ЦБС) зазначає, що у позовній заяві позивачем ОСОБА_1 зауважено хибні твердження про перебування іі у відпустці в період звільнення 15.11.2022 року. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що написала заяву про допущення до роботи з 28.10.2022 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 28.10.2022 року, та Наказом Міжгірської ЦБС «Про призупинення відпустки» №8-к від 28.10.2022 року. Проте, згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на підставі заяви працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку. Проте, така відпустка надається без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону про відпустки, але водночас із обмеженням: тобто на час, що не перевищує періоду воєнного стану.

Щодовстановлення фактузвільнення зпосади узв`язку ізскороченням штату відповідач зазначає, що Наказом Міжгірської централізованої бібліотечної системи від 15.11.2022 №11-к ОСОБА_1 було звільнено з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС у зв`язку із скороченням штату (п.1 ч.І ст.40 КЗпП України).Підставою для прийняття такого рішення про звільнення позивачки з посади передував наказ Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Виконавчого комітету Міжгірської селищної ради №55 від 14.09.2022 та попередження про наступне вивільнення від 15.09.2022 р.

Відповідно до Наказу відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури Виконавчого комітету Міжгірської селищної ради №55 від 14.09.2022 року була створена комісія з визначення переважного права на залишення на роботі на підставі Наказу Міжгірської ЦБС №3 від 15.09.2022 року. Відповідно до протоколу №1 комісії з визначення переважного права залишення на роботі від 04.10.2022 року, комісією не встановлено переважного права ОСОБА_1 в порівнянні з іншими працівниками Міжгірської ЦБС. Комісія рекомендувала надати переважне право залишення на роботі в Міжгірській ЦБ: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона має стаж роботи 38 років, є вдовою, а також у неї є син ОСОБА_6 , який військовозобов`язаний та мобілізований до ЗСУ. Щодо переважного права залишення на роботі в Міжгірській дитячій бібліотеці, комісія рекомендувала ОСОБА_3 , яка має стаж роботи 19 років, та всі інші є пенсіонерами.

Також представник відповідача Міжгірської ЦБС зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст.42 КЗпП України ОСОБА_1 не мала переважного права залишення на роботі, також у позивачки був менший стаж роботи та нижча кваліфікація в порівнянні з іншими працівниками. Крім того, позивачкою не надано жодних аргументів та підтверджень щодо переважного права залишення її на роботі згідно зі ст.42 КЗпП України.

ОСОБА_1 в позовнійзаяві зазначає,що приїї звільненнівона небула повідомленапро наступневивільнення працівниківперсонально непізніше ніжза двамісяці.Проте,відповідачем 15.09.2022року буловідправлено напоштову адресу ОСОБА_1 лист зпопередженням пронаступне можливевивільнення.На підтвердженняпопередження складенийакт №1від 15.09.2022року такяк позивачкав данийперіод невиходила наконтакт втелефонному режимі,але володілаінформацією проможливе вивільнення,що підтверджуєтьсязаявами працівниківта вважають,що ОСОБА_1 навмисно не отримувала даного листа та повідомлення.

Стосовно вакантної посади зауважують, що в Міжгірській ЦБС на момент попередження 15.09.2022 про можливість вивільнення працівників, та станом на момент звільнення позивачки 15.11.2022 року були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані ОСОБА_1 .

З приводу посилань позивача щодо звільнення її у період відпустки звертають увагу, що зазначені твердження суперечать один одному, оскільки спочатку позивачка вказує, що вона написала заяву про допущення її до роботи з 28.10.2022 року, відповідно до якої був виданий наказ Міжгірської ЦБС «Про призупинення відпустки» №8 від 28.10.2022 року, а потім зазначає, про те, що була звільнена відповідачем у період перебування її у відпустці без збереження заробітної плати. Окрім того факт, що ОСОБА_1 не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати документально підтверджується заявою ОСОБА_1 від 28.10.2022 року; Наказом Міжгірської ЦБС «Про призупинення відпустки» №8-к від 28.10,2022 року; довідкою про заробітну плату за період з 28.10.2022 по 15.11.2022; податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2022 року. Таким чином, зазначене свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у період видачі наказу №11-к від 15.11.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Вважають, що Міжгірською ЦБС видано оскаржуваний наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » №11-к від 15.11.2022 року з дотриманням вимог чинного законодавства в межах наданих повноважень, оскільки були наявні для звільнення позивачки підстави, визначені п.1ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату та дотримана процедура звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС. Вимоги позивачки щодо виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи вищевикладені аргументи Міжгірської ЦБС, не підлягають задоволенню, як похідні. Та враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а тому понесені нею судові витрати, мають залишитися за позивачкою. Та у відзиві просять відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування наказів про призупинення відпустки, звільнення з роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідь на відзив стороною позивача на адресу суду не подано.

В судовому засіданні допитана в якості свідка сторони відповідача ОСОБА_5 , суду пояснила, що на період відпустки директора Міжгірської ЦБС ОСОБА_2 , у вересні-жовтні місяці 2022 року, відповідно до наказу №63 від 13.09.2022 року вона виконувала обов`язки директора Міжгірської ЦБС. Під час виконання вказаних обов`язків з відділу освіти виконкому Міжгірської селищної ради 14.09.2022 року надійшов Наказ №55, яким було виключено 15.09.2022 з штатного розпису Міжгірської ЦБС певні посади та їй наказано попередити працівників про звільнення за скороченням чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП. На виконання вказаного наказу нею було зобов`язано всіх працівників Міжгірської ЦБС з`явитися на роботу 15.09.2022 року та всім працівникам було вручено попередження про можливе звільнення з роботи, окрім бібліотекара ОСОБА_1 , оскільки остання на роботу не з`явилася, телефонні дзвінки від керівництва умисно ігнорувала, на них не відповідала, тоді було вирішено направити ОСОБА_1 за адресою її місця проживання поштовим зв`язком письмове повідомлення про можливе звільнення за скороченням штату. Однак поштовий конверт повернувся до їх установи без вручення адресату. Потім вона бачила цей конверт, який лежав на столі у коридорі бібліотеки у розпечатаному вигляді. Та зі слів працівників бібліотеки, у тому числі ОСОБА_8 , зміст цього листа з попередженням про звільнення було доведено до відома ОСОБА_1 . Крім того останній неодноразово було здійснено телефоні дзвінки, зокрема директором ЦБС ОСОБА_2 , співпрацівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на які ОСОБА_1 не реагувала та телефонні виклики свідомо відхиляла. Та відповідно 15.09.2022 року нею, як керівником установи, було складено Акт про повідомлення ОСОБА_1 про скорочення чисельності штату, шляхом направлення на її адресу проживання поштового листа. Також свідок суду пояснила, що в подальшому, 28.10.2022року донеї прийшла ОСОБА_1 та якою було подано письмову заяву з проханням допустити її до роботу, з урахуванням прийнятого судом рішення. Та того ж дня нею був виданий та підписаний наказ про призупинення ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, з 28.10.2022 року, з дня звернення ОСОБА_1 з цією заявою. Та того ж дня ОСОБА_1 приступила до роботи, на якій працювала до дня її звільнення за скороченням штату, до 15.11.2022 року. Також свідок ОСОБА_5 також зазначила, що оскільки у неї немає юридичної освіти, то Наказ за заявою ОСОБА_1 від 28.10.2022 року було нею видано саме з таким формулюванням як призупинення відпустку ОСОБА_9 , хоча за змістом малося на увазі відкликати ОСОБА_1 з відпустки без збереження заробітної плати, припинивши цю відпустку на підставі поданої ОСОБА_1 заяви. Також свідок надала покази, що вона входила у склад Комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі та на засіданні комісії, яке відбулося 04.10.2022 року, членами комісії оглядалися особові справи працівників та за результатами засідання комісією Міжгірської ЦБС не було встановлено переважного права ОСОБА_1 на залишенні на роботі. Вакантні посади для працевлаштування на той час, а також на день звільнення ОСОБА_1 , були відсутні.

Допитаний свідок сторони відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працює бібліотекарем, знає ОСОБА_10 , яка заходила на роботу у вересні 2022 року, приносила колегам молоко та вони повідомляли ОСОБА_10 про звільнення за скороченням штатів. Також питання про скорочення штатів піднімалося у Міжгірській ЦБС і раніше, у 2021 році, однак тоді скорочень чисельності працівників не відбулося.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони відповідача ОСОБА_4 пояснила, що вона займає посаду бібліотекара відділу обслуговування Міжгірської ЦБС та у вересні 2022 року вона особисто мала розмову з колегою ОСОБА_11 про наступне скорочення штату, ними висловлювалися припущення кого можуть залишити на роботі. Саме повідомлення з попередженням про звільнення їм вручили 15.09.2022 року, коли всіх зобов`язали з`явитися на роботу, проте ОСОБА_1 не з`явилася. Та ОСОБА_12 неодноразово з цього приводу телефонувало керівництво бібліотеки, однак та не брала слухавку, на дзвінки взагалі не відповідала. Після того, через деякий час вона бачила ОСОБА_10 , яка приходила до колег на роботу, приносила їм молоко та ОСОБА_9 вони знову казали про те, що буде скорочення штату працівників та ОСОБА_1 достовірно про це знала.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кривка П.П. підтримали заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги за підставами та обгрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Позов просять задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача Міжгірської централізованої бібліотечної системи ОСОБА_2 та адвокат Гецко В.В. заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, вказують на безпідставність та недоведеність позивачем заявлених позовних вимог. Просять у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю за підставами та обґрунтуваннями, викладеними у відзиві на позов.

Представник відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області адвокат Микулін М.М. проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем та її представником заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вважав позов необґрунтованим та просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Відзиву відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконкому Міжгірської селищної ради на позовну заяву до суду не надходило.

Вислухавши в судовому засіданні позивачку ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кривка П.П., представників відповідача Міжгірської ЦБС директора ОСОБА_2 та адвоката Гецко В.В., заслухавши показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи № 302/1504/22, всебічно та повно з`ясувавши обставини у справі, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Статтею 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12ЦПК України).

За змістом частин першої та шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 04 травня 2012 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду бібліотекаря відділу обслуговування Міжгірської центральної районної бібліотеки відділу культури Міжгірської районної державної адміністрації. згідно наказу №16-к про прийняття на роботу від 04.05.2012 року, копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с.12).

01.04.2022 року ОСОБА_1 подано на ім`я директора Міжгірської ЦБС письмову заяву про надання їй чергової відпустки, з 01.04.2022 року по 24.04.2022 року, копія якої є в матеріалах справи (т.1 а.с.128, 186).

Наказом Міжгірської централізованої бібліотечної системи за № 6-в від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 , бібліотекарю відділу обслуговування, надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні, з 01 квітня 2022 року по 24 квітня 2022 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.04.2022 року, копія цього наказу є в матеріалах справи (т.1 а.с.12, 1879).

09.05.2022 року ОСОБА_1 подано на ім`я директора Міжгірської ЦБС письмову заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, з 09 травня 2022 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.130, 188).

Наказом № 21-в від 09 травня 2022 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати, з 09 травня 2022 року та вказаний наказ позивачкою ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.10.2022 року, яке набрало законної сили 12.06.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано наказ Міжгірської ЦБС №21-в від 09.05.2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати та стягнуто зВідділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконкому Міжгірської селищної радина користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 травня 2022 року по 27 жовтня 2022 року, в сумі52582,20 грн., судовий збір в розмірі 992,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (справа № 302/855/22).

28.10.2022 року ОСОБА_1 подано до Міжгірської ЦБС письмову заяву з проханням допустити її до роботи на посаді бібліотекаря відділу обслуговування Міжгірської ЦБС з 28.10.2022 року, видати наказ (т.1 а.с.131).

Наказом Міжгірської ЦБС № 8-к від 28.10.2022 року призупинено відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , з 28 жовтня 2022 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.10.2022 року, копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с.13).

Як на підставу заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 8-к від 28.10.2022 року «Про призупинення відпустки ОСОБА_1 » позивачка ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що відповідач не скасував формально наказ від 09.05.2022 року, яким надавалася їй, позивачці ОСОБА_1 відпустка без збереження заробітної плати, а лише тимчасово призупинив цю відпустку, без визначення терміну. Та вважає цей наказ про призупинення відпустки з правових підстав нікчемним і таким, що підлягає скасуванню.

Позивачка ОСОБА_13 вважає, що на момент видачі відповідачем наказу про звільнення з роботи за скороченням штату працівників, вона вважалася такою, що перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки не скасовано наказ Міжгірської ЦБС № 21-в від 09.05.2022 року про надання їй відпустки без збереження заробітної плати та який в подальшому нею був оскаржений в судовому порядку.

Та всудовому засіданнісудом встановлено,що з09травня 2022року по28жовтня 2022року ОСОБА_1 перебувала увідпустці беззбереження заробітноїплати,відповідно дозаяви позивачавід 09травня 2022року (т.1а.с.130)та НаказуМіжгірської ЦБС№21-ввід 09травня 2022року.

При цьому суд зазначає, що оформлення відпусток без збереження заробітної плати,передбачених ст.ст.25,26Закону України«Про відпустки»від 15.11.1996року №504/96-ВР (далі-Закон № 504),є правом, а не обов`язком працівника.

Відповідно дочастини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX,протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленогочастиною першою статті 26 Закону № 504.

Відпустка без збереження зарплати за згодою сторін згідно з частиною третьою ст.12 Закону № 2136 може надаватися будь-яким категоріям працівників на період дії воєнного стану.

Така відпустка надається на підставі заяви працівника без обмеження строку, встановленого частиною першою ст.26 Закону про відпустки, але водночас і з обмеженням: тобто на час, що не перевищує періоду воєнного стану.

Отже,стаття 26 Закону №504визначає, що таку відпустку надають на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем.

Закон № 504 не регулює питання, чи можна достроково припинити відпустку без збереження зарплати, а також скільки разів можна надавати таку відпустку протягом воєнного стану. А отже, не є порушенням, якщо працівник із роботодавцем спільно вирішатьзмінити строк відпусткибез збереження заробітної плати. Роботодавець може внести пропозицію працівнику про необхідність приступити до роботи у зв`язку з виробничою необхідністю.Ініціювати дострокове припинення такої відпустки може працівник, у якого є необхідність приступити до роботи.

Що стосується питання щодо переривання відпустки без збереження заробітної плати, слід зазначити, що сторони (працівник і роботодавець) самостійно домовляються про період і тривалість такої відпустки.

Отже,отримавши від працівника заявуз проханням надати таку відпустку, роботодавець має право відмовити у її наданні.Ініціатива завжди повинна йти від працівника,але остаточне рішення про її надання залишається за роботодавцем.

Спір щодо виданого Міжгірською ЦБС наказу № 21-в від 09.05.2022 року про надання відпустки без збереження заробітної плати, було вирішено в судовому порядку за позовом ОСОБА_1 . Та рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.10.2022 року, яке набрало законної сили (справа № 302/855/22), позов ОСОБА_1 задоволено та скасовано наказ відповідача Міжгірської ЦБС №21-в від 09 травня 2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, з виплатою їй середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 09.05.2022 року по день постановлення судового рішення.

Та наступного дня після ухвалення Міжгірським районним судом вказаного рішення, позивачка ОСОБА_1 28.10.2022 року звернулася до в.о.директора Міжгірської ЦБС ОСОБА_5 із письмовою заявою, в якій просила допустити її до роботи на посаді бібліотекара відділу обслуговування Міжгірської ЦБС з 28.10.2022 року, про що видати відповідний наказ, як вбачається безпосередньо із заяви ОСОБА_1 , копія якої є в матеріалах справи (т.1 а.с.131).

28.10.2022 року в.о.директора Міжгірської ЦБС видано наказ № 8-к про призупинення відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 з 28 жовтня 2022 року. Підставою видачі даного наказу слугувала заява ОСОБА_1 від 28.10.2022 року (т.1 а.с.13).

Отже, як встановлено судом, з 28.10.2022 року позивачка ОСОБА_1 приступила до роботи, за яку отримувала заробітну плату, що підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями позивачки ОСОБА_1 , а також довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 28.10.2022 року по 15.11.2022 року, видану відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури за вих.№ 53/2 від 26.12.2022, яка є в матеріалах справи (т.1 а.с.204) та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2022 року (а.с.205-208), з яких вбачається нарахування працівнику Міжгірської ЦБС ОСОБА_1 заробітної плати: за жовтень 2022 року 891,43 грн., листопад 2022 року - 4735,90 грн. (т.1 а.с.204).

Вказані обставини підтверджені позивачем в судовому засіданні та відповідачами не оспорюються.

При цьому, слід зазначити, що за вищенаведених обставин формулювання Міжгірською ЦБС наказу №8-к від 28.10.2022 року як «призупинення відпустки без збереження заробітної плати» жодним чином не порушило прав та охороняємих законом інтересів позивачки ОСОБА_1 , остання була допущена до роботи на підставі поданої нею заяви від 28.10.2022 року, отримувала за виконання роботи певну винагороду у виді заробітної плати. Та вказаним наказом №8-к від 28.10.2022 року було фактично припинено ОСОБА_1 її відпустку без збереження заробітної плати на підставі заяви ОСОБА_1 та судового рішення від 27.10.2022 року, що також пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 на питання суду щодо фактичного змісту винесеного нею наказу (т.1 а.с.236).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міжгірської ЦБС «Про призупинення відпустки ОСОБА_1 » №8-к від 28.10.2022 року та наведені позивачем твердження на обґрунтування позову в цій частині не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування вказаного наказу відповідача.

Та крім того, суд зазначає про наступне, що оспорюваний позивачкою ОСОБА_1 у даній справі наказ Міжгірської ЦБС №8-к від 28.10.2022 «Про призупинення відпустки без збереження заробітної плати» був виданий на підставі заяви ОСОБА_1 , а також відповідно до ухваленого Міжгірським районним судом Закарпатської області рішення від 27.10.2022 року, яким було визнано протиправним та скасовано раніше виданий наказ Міжгірської ЦБС №21-в від 09 травня 2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, та крім того, за час вимушеного прогулу позивачці ОСОБА_1 стягнуто з відповідача на її користь середньомісячний заробіток, за період з 09.05.2022 року по день постановлення судового рішення 27.10.2022 року.

Тобто, наказ відповідача Міжгірської ЦБС №21-в від 09 травня 2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати юридичного значення немає, оскільки судом скасований. А тому, відповідно, твердження сторони позивача про відсутність до теперішнього часу наказу відповідача про скасування Міжгірською ЦБС попереднього наказу №21-в від 09.05.2022 року, а тим більше перебування ОСОБА_1 на час звільнення у відпустці без збереження заробітної плати, є безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Твердження позивача ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог на ті обставини, що 15.11.2022 року її було звільнено під час перебування у відпустці, не заслуговують на увагу та є хибними, оскільки як встановлено судом, станом на день звільнення 15.11.2022 року за п.1 ст.40 КЗпП України, ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати вона не перебувала, оскільки ОСОБА_1 була допущена до роботи з 28.10.2022 року відповідно до виданого наказу Міжгірської ЦБС «Про призупинення відпустки» №8-к від 28.10.2022 року за поданої ОСОБА_1 письмовою заявою від 28.10.2022 року, а також ухваленого судом рішення від 27.10.2022 року у справі № 302/822/22. Та, відповідно, ОСОБА_1 станом на день її звільнення 15.11.2022 року у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала, а виконувала трудові обов`язки та отримувала заробітну плату, що також підтверджено позивачкою в судовому засіданні та дослідженими судом документами: довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 28.10.2022 року по 15.11.2022 року, видану відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури за вих.№ 53/2 від 26.12.2022, яка є в матеріалах справи (т.1 а.с.204).

Також судом встановлено, що Наказом відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради № 55 від 14.09.2022 року «Про упорядкування штатних одиниць в Міжгірській централізованій бібліотечній системі Міжгірської селищної ради», у зв`язку з незабезпеченням працівників ЦБС фондом оплати праці з місцевого бюджету, Наказано виключити 15 листопада 2022 року із штатного розпису посади структурного підрозділу ЦБС: завідуючого відділом обслуговування читачів (1 посада); бібліотекар (4 посади); завідувач відділом методико-бібліографічного відділу (1 посада); бібліограф (1 посада); заступник директора по роботі з дітьми (1 посада). Наказано в.о. директору ОСОБА_5 попередити працівників під розпис про звільнення за скороченням чисельності на підставі п.1 статті 40 КЗпП. Провести скорочення чисельності працівників згідно чинного законодавства. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника начальника відділу ОСОБА_14 , та копія наказу є в матеріалах справи (т.1 а.с.133,189).

Наказом в.о.директора Міжгірської ЦБС № 3 від 15.09.2022 року, на виконання наказу Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконкому Міжгірської селищної ради № 55 від 14.09.2022 року, створена комісія з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, та затверджено склад комісії, згідно додатку №1 до цього наказу. Також наказано на робочому засіданні Комісії вирішити питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників Міжгірської ЦБС. Комісії в своїй діяльності забезпечити дотримання КЗпП України, законодавчих актів України з питань дотримання прав осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення (т.1 а.с.134-135;191-192).

15.09.2022 року ОСОБА_1 , бібліотекарю відділу обслуговування Міжгірської ЦБС було направлено поштовим зв`язком письмове повідомлення (попередження) про наступне звільнення з посади, на підставі п.1 ст.40 КЗпП, у зв`язку із скороченням чисельності працівників та яке відбудеться 15.11.2022 року. Повідомлено, що з дня даного повідомлення і до дня фактичного звільнення ОСОБА_1 зобов`язана виконувати свої обов`язки у повному обсязі, додержуючись правил внутрішнього трудового розпорядку. Також повідомлено про те, що у закладі вакантних посад немає, тому запропонувати працевлаштування заклад не взмозі (т.1 а.с.39,132,190).

З відомостей, наданих на запит суду начальником відділення поштового зв`язку №2 смт.Міжгір`я від 07.07.2023 року вбачається, що надати інформацію про розшук поштового відправлення № 9000003553615, яке відправлено 15.09.2022 немає можливості,так як розшук поштових відправлень проводиться протягом 6 місяців з дня приймання. В автоматизованій системі реєстрації і контролю після вказаного терміну інформація не зберігається. Та повідомлено, що всі необхідні дані про рекомендований лист з повідомленням знаходиться у відправника. У випадку вручення, йому повертається повідомлення про вручення (форма 119). У випадку невручення, йому повертається рекомендований лист з повідомленням (форма 20), де вказана причина повернення, як це передбачено нормативними документами (т.1 а.с.174,175).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту № 1 від 15.09.2022 року, оформленому у складі в.о. директора Міжгірської ЦБС Сегляник І.А., заступника начальника відділу освіти Чепара Н.М., завідуючим відділу обслуговування Міжгірської ЦБС Шекета Г.І., що в їх присутності ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення чисельності штату працівників Міжгірської ЦБС, відповідно до наказу № 55 від 14.09.2022 року «Про упорядкування штатних одиниць в Міжгірській ЦБС» (т.1 а.с.49), проте вказані обставини позивач ОСОБА_1 оспорює.

З показань допитаних свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які під присягою, будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, показали, що позивач ОСОБА_1 була достовірно обізнана про можливе її звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату Міжгірської ЦБС, та вказану інформацію ОСОБА_1 отримала у вересні 2022 року від ОСОБА_4 . Також встановлено, що на неодноразові телефоні дзвінки керівника Міжгірської ЦБС директора ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 на дзвінки не відповідала, телефоні виклики свідомо ігнорувала, від отримання поштового відправлення з попередженням про звільнення, направленого відповідачем 15.09.2022 за місцем проживання ОСОБА_1 , остання відмовилася, поштовий конверт повернувся до адресата Міжгірської ЦБС, що вбачається також з пояснень в судовому засіданні представника відповідача Міжгірської ЦБС ОСОБА_2 .

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, представників сторін, показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , суд вважає, що позивач ОСОБА_1 була повідомлена про можливе її звільнення з посади у зв`язку із скороченням чисельності штату у структурному підрозділі Центральної бібліотечної системи, та керівництвом Міжгірської ЦБС було здійснено всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення за два місяці до запланованої дати, а також її повідомлено про відсутність вакантних посад на момент вивільнення.

Як вбачається з протоколу засідання Комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП від 04.10.2022 за №1, комісія Міжгірської централізованої бібліотечної системи, розглянувши особові справі працівників Міжгірської ЦБС, комісією не встановлено переважного права ОСОБА_1 на залишенні на роботі. При цьому, при визначені працівників, які підлягають скороченню, комісією враховано наявність утриманців, кваліфікацію працівника, стаж роботи, виконання трудових обов`язків та дотримання трудової дисципліни. Комісією вирішено рекомендувати Міжгірській ЦБС залишити на роботі наступних працівників, які мають переважне право: ОСОБА_3 , 1972 року народження, стаж роботи 19 років, бібліотекар ДБ ім..В.С.Гренджі-Донського; ОСОБА_4 , 1966 року народження, вдова, стаж роботи 38 років, син військовозобов`язаний, мобілізований до ЗСУ (т.1 а.с.136-138; 139-142; 193-195)

Наказом Міжгірської централізованої бібліотечної системи № 11-к від 15.11.2022 року, ОСОБА_1 звільнено з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Бухгалтерії відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, згідно чинного законодавства. Виплатити компенсацію за невикористані ні відпустки за відпрацьований період з 03.05.2022 року по 15.11.2022 року, тривалістю 14 календарних днів. Виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку, згідно чинного законодавства (т.1 а.с.14).

З наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 05.11.2022 року, отримавши у той же день його копію, що підтверджено в судовому засіданні позивачем та відповідачем не оспорюється.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, та підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_5 , яка виконувала обов`язки директора Міжгірської ЦБС, на час вивільнення та станом на день звільнення ОСОБА_1 - 15.11.2022 року, в Міжгірській ЦБС були відсутні які-небудь вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу для переведення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем Міжгірською ЦБС видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » №11-к від 15.11.2022 року з дотриманням вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень, оскільки були наявні для звільнення позивачки підстави, визначені п.1 ч.І ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату та дотримана процедура звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе зокрема у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Правилами ч.1 ст.42 КЗпП України передбачено, що при скорочені чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у частині другій цієї статті. Зокрема, сімейним при наявності двох більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

У відповідності до приписів ч.1-3статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Вимогичастин першої - третьоїцієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

За змістом п.10 ст.42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц та від 25 листопада 2019 року у справі №415/5022/18 суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

За змістом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №809/1353/16 та від 13.03.2020 року у справі №813/2688/16, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі скорочення штату, яка передбачає: 1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці; 2) пропонування працівнику всіх наявних вакантних посад, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; 3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.

При цьому, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівника при скороченні чисельності штату у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці, а сімейний стан, стаж роботи та інші обставини, що надають право для залишення на роботі, враховуються лише у тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці. Разом з тим, під кваліфікацією розуміється здатність працівника виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи.

Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.

Про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.

Таким чином, для порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника підлягають оцінюванню окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №824/3229/14-а, від 11 липня 2018 у справі №816/1232/17, від 17 березня 2020 року у справі №826/510/16, від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18 (провадження № 61-15809св19) Верховний Суд вказав, що процедура визначення кваліфікації та продуктивність праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

У відповідності до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до п.п.1.2,1,3,1.5,1.6,1.7,1.8,4.3 Положення про Міжгірську централізовану бібліотечну систему у редакції, затвердженій рішенням Міжгірської селищної ради від 21.01.2021 року № 715, дослідженого в судовому засіданні вбачається, що Міжгірська централізована бібліотечна система (далі Міжгірська ЦБС) об`єднує бібліотеки за адміністративно-територіальним принципом в єдине структурноцілісне утворення для ефективного використання бібліотечних ресурсів регіону. До складу централізованої бібліотечної системи входить центральна бібліотека, дитяча бібліотека імені В.С.Гренджі-Донського та бібліотеки, що розташовані в межах адміністративного поділу окремої Міжгірської територіальної громади на правах філії. Дане Положення розповсюджується на всі бібліотеки, що об`єднані в Міжгірську ЦБС Міжгірської селищної ради. Міжгірська ЦБС має єдиний штат працівників, єдиний бібліотечний фонд з центральним документо-сховищем, єдиний довідково-пошуковий апарат зі зведеними каталогами (алфавітним та систематичним). Міжгірська ЦБС фінансується із селищного бюджету в межах асигнувань, передбачених на утримання бібліотечної мережі громади. Додаткове фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних бібліотеками від господарської діяльності, надання платних послуг, пожертвувань та інших джерел, не заборонених законодавством. Міжгірська ЦБС працює у взаємодії з бібліотеками усіх форм власності, підпорядкування, надає їм консультативно-методичну допомогу. Засновник Міжгірської ЦБС Міжгірська селищна рада. Міжгірська ЦБС підпорядкована, підзвітна відділу освіти,сім`єї, молоді, спору та культури Міжгірської селищної ради. Заклад є юридичною особою, діє на підставі цього Положення, має самостійний кошторис, круглу печатку, кутовий та інші штампи. Безпосереднє управління ЦБС здійснює її керівник директор. Директор Міжгірської ЦБС, крім іншого, здійснює керівництво колективом, признчає на посади та звільняє з посад працівників Міжгірської ЦБС з погодженням, згідно затвердженого Засновником штатного розпису у відповідності до чинного законодавства (а.с.63-68).

У зв`язку з незабезпеченням працівників ЦБС фондом оплати праці з місцевого бюджету, було видано Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Наказ №55 від 14.09.2022 року «Про упорядкування штатних одиниць в Міжгірській централізованій бібліотечній системі Міжгірської селищної ради», та яким виключено 15 листопада 2022 року із штатного розпису посади структурного підрозділу ЦБС: завідуючого відділом обслуговування читачів (1 посада); бібліотекар (4 посади); завідувач відділом методико-бібліографічного відділу (1 посада); бібліограф (1 посада); заступник директора по роботі з дітьми (1 посада). Наказом зобов`язано в.о. директора ОСОБА_5 попередити працівників під розпис про звільнення за скороченням чисельності на підставі п.1 статті 40 КЗпП, провести скорочення чисельності працівників згідно чинного законодавства (т.1 а.с.133,189).

Отже, у зв`язку із незабезпеченням працівників ЦБС фондом оплати праці з місцевого бюджету, Засновником булоприйнято рішення скоротити чисельність штату працівників Міжгірської ЦБС.

Та на виконання вищевказаного наказу відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради за № 55 від 14.09.2022 року, в.о.директором Міжгірської ЦБС ОСОБА_5 , відповідним наказом № 3 від 15.09.2022 року була створена комісія з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, та затверджено склад цієї Комісії, згідно додатку №1 до цього наказу (т.1 а.с.134-135;191-192).

Як вбачається з матеріалів справи, засідання вказаної комісії відбувалося 04.10.2022 року, що слідує з протоколу № 1 засідання комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі Міжгірської ЦБС (т.1 а.с.136-138; 139-142; 193-195).

Згідно вказаного протоколу засідання Комісії вбачається, що члени Комісії під час засідання були ознайомлені зі списком працівників Міжгірської ЦБС, посади яких скорочуються та осіб, щодо яких встановлено обмеження на звільнення.

З дослідженого в судовому засіданні Протоколу засідання Комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП від 04.10.2022 року за №1, судом встановлено, що комісія Міжгірської централізованої бібліотечної системи, ознайомившись з особовими справами працівників Міжгірської ЦБС, не встановила переважного права ОСОБА_1 на залишенні її на роботі. Зокрема, комісією було встановлено, що в Міжгірській ЦБС працювали наступні працівники зі стажем роботи та переважним правом залишення на посаді: Працівники Міжгірської ЦБ: - ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 , освіта - повна вища, стаж роботи 28 років завідувач методико-бібліограічного відділу Міжгірської ЦБ; - ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 , освіта - базова вища, стаж роботи 21 рік, бібліограф методико-бібліограічного відділу Міжгірської ЦБ, виховує малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_6 , освіта - базова вища, стаж роботи 45 років, завідувач відділом обслуговування Міжгірської ЦБ; - ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_7 , освіта - базова вища, стаж роботи 42 роки, бібліотекар відділу обслуговування Міжгірської ЦБ, пенсіонер; - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , освіта - базова вища, стаж роботи 10 років, бібліотекар від ділу обслуговування Міжгірської ЦБ; - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта - базова вища, стаж роботи 38 років, бібліотекар відділу обслуговування Міжгірської ЦБ, вдова, син військовозобов`язаний, мобілізований до ЗСУ. Також працівники Міжгірська дитяча бібліотека ім. В.С.Гренджі-Донського: - ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_9 , освіта базова вища, стаж роботи 46 років, заступник директора Міжгірської ЦБ з питань обслуговування дітей, пенсіонер; - ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_10 , освіта базова вища, стаж роботи 52 роки, бібліотекар ДБ ім.В.С.Гренджі-Донського, пенсіонер; - ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_11 , освіта базова вища, стаж роботи 44 років, бібліотекар ДБ ім.. В.С. Гренджі-Донського, пенсіонер; - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 , освіта - базова вища, стаж роботи 19 років, бібліотекар ДБ ім.. В.С. Гренджі-Донського. При цьому, при визначені працівників, які підлягають скороченню, Комісією було враховано наявність утриманців, кваліфікацію працівників, стаж їх роботи, виконання трудових обов`язків, дотримання трудової дисципліни. Та Комісією було вирішено рекомендувати Міжгірській ЦБС залишити на роботі наступних працівників, які мають переважне право: ОСОБА_3 , 1972 року народження, стаж роботи 19 років, бібліотекаря ДБ ім.В.С.Гренджі-Донського; ОСОБА_4 , 1966 року народження, вдова, стаж роботи 38 років, син військовозобов`язаний, мобілізований до ЗСУ (т.1 а.с.136-138; 139-142; 193-195).

Згідно п.3 ч.2 ст.42КЗпП Українипри рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом, ні після попередження ОСОБА_1 про можливе вивільнення, ні до дня самого звільнення позивачка не повідомляла керівництво Міжгірської ЦБС про те, що вона має утриманців, якщо дійсно вважала, що має переважне право на залишення на роботі у зв`язку з цим. Також в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин щодо наявності певних переваг для залишення на роботі. Та, відповідно, позивачем не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що у період з 15.09.2022 року по 15.11.2022 вона мала на утриманні осіб, які об`єктивно не можуть себе утримувати, тобто є непрацездатними за віком (неповноліття, старість), станом здоров`ям чи інших обставин і не можуть самостійно себе утримувати та в ході судового розгляду справи вказані обставини стороною позивача не доведені.

Відповідно до приписів ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силуст. 79 цього кодексу Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядкуст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не довела обставин, які б свідчили, що вона має переважне право на працевлаштування перед зазначеними у протоколі засідання комісії особами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем Міжгірською ЦБС дотримано вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права працівників на залишення на роботі.

Отже, за результатами розгляду справи та надаючи оцінку зібраним доказам, суд дійшов висновку, що що відповідачем Міжгірською ЦБС при звільненні позивача ОСОБА_1 із займаної посади бібліотекаря відділу обслуговування Міжгірської ЦБС було дотримано вимоги процедури звільнення, передбачені ч.2 ст.40, ст.42, ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У Постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (№ 61-9664сво19) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Тобто, обов`язок сплати середнього заробітку може бути наявним у роботодавця, якщо були порушені права працівника.

У цій справі, на думку суду, такі порушення відсутні, оскільки звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України було здійснено на підставі положень чинного законодавства. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення з роботи та її вирішення напряму залежить від вирішення вимоги про скасування відповідного наказу.

Враховуючи все вищевикладене, а також надані до матеріалів справи докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідачем Міжгірською ЦБС дотримано процедуру звільнення, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення позивача на роботі, а тому відповідно, і похідні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та враховує, згідно що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керуєтьсяположеннями ст.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 992,40 грн., та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.

Враховуючи при цьому, що позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі та у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до висновку, що судові витрати по сплаті судового збору в цій частині позовних вимог необхідно віднести на рахунок держави.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.40,42,49-2,233-235 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжгірської централізованої бібліотечної системи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування наказів про призупинення відпустки, звільнення з роботи, про поновлення та роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районногосуду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області