Ухвала

від 31.07.2024 по справі 331/1256/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.07.2024 Справа № 331/1256/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1256/24 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-сс/807/456/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, не одружений, має неповнолітню дитину 2011 року народження, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не є особою щодо якої згідно ст.480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),

підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції (EASYCON).

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 червня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк 60 днів до 12 серпня 2024 року, без визначення розміру застави.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи існування ризиків, доведених слідчим та прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин таких, як вагомість наявних доказів на підтвердження причетності ОСОБА_6 до інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується, поведінку останнього, яка свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також ту обставину, що підозрюваний не має постійного місця роботи, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу

В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_6 пояснив, що він не вчиняв дії, зазначених в підозрі. Дійсно спілкувався з жінкою, але це спілкування не було направлено на шкоду України. Так, під час спілкування скинув їй якісь координати, але не знаючи, що саме там розташовано, зараз дуже шкодує про це.

Посилається на те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утримання неповнолітню дитину, працює неофіційно.

Зазначає, що підозра належним чином не обґрунтована.

Крім того, зазначає, що слідчим суддею не проведено аналіз всіх ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства.

Вважає, що є підстави для відмови у задоволенні клопотання, оскільки взяття під варту є виключним, найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки.

На думку апелянта, суд належним чином не перевірив клопотання на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та не звернув уваги на недотримання ініціатором клопотання обов`язку доведення доводів клопотання шляхом подачі певних доказів.

Вважає, що ухвала слідчого судді не відповідає повноті судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Згідно з ухвалою слідчого судді, слідчий в клопотанні вказує на те, що ОСОБА_6 , будучи проросійськи налаштованою особою, діючи умисно, за попередньою змовою з громадянкою України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивний « ОСОБА_11 », усвідомлюючи протиправність своїх дій, направлених на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, 06 квітня 2024 року, перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) добровільно та ініціативно надав через резидента держави-агресора російської федерації ОСОБА_10 , позивний « ОСОБА_11 » згоду представникам іноземної держави держави-агресора російські федерації на проведення підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану шляхом виконання завдань, спрямованих на збір та передачу інформації щодо місць розташування військової техніки, особового складу Сил оборони України, задіяних в протидії військовій агресії збройним формуванням держави-агресора російської федерації проти України на території міста Запоріжжя, та, з метою подальшого корегування нанесення вогневих (ракетних) уражень представниками зф держави-агресора рф по об`єктам критичної інфраструктури та позиціям Сил оборони України на території міста Запоріжжя з подальшою передачею інформації про результати вогневих уражень (обстрілів) території м.Запоріжжя, яку останній, дотримуючись заходів конспірації 25 квітня 2024 року передавав ОСОБА_10 , позивний « ОСОБА_11 », за допомогою закритих каналів можливостей всесвітньої мережі Інтернет - меседжеру «Telegram», усвідомлюючи, при цьому, що зібрана ним інформація ОСОБА_10 буде передана представниками іноземної держави - держави-агресора рф.

Військовослужбовці збройних сил та інших воєнізованих формувань російської федерації шляхом збройної агресії 24 лютого 2022 року незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, інших об`єктів цивільного сектору соціального забезпечення, та здійснили застосування оперативно-тактичних ракет (включаючи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом) по позиціям Збройних сил України та об`єктах цивільної інфраструктури, що призвело до тяжких наслідків, в тому числі на території Запорізької області.

Того ж дня, тобто 24 лютого 2022 року, представники збройних формувань держави-агресора російської федерації (далі за текстом зф держави-агресора рф), у тому числі представники спецслужб російської федерації, використовуючи засоби масової інформації, соціальні мережі та програми (месенджери), через українофобів та прихильників військового вторгнення зф держави-агресора рф на територію України розпочали активний збір інформації про місця постійної дислокації підрозділів ЗС України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також їх укомплектованість, обороноздатність та передислокацію, з метою їх подальшого знищення та реалізації вказаної підривної діяльності проти України.

Указом Президента України ОСОБА_12 від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який продовжено до 12 серпня 2024 року.

Так, громадянка України ОСОБА_10 , будучи проросійськи налаштованою особою, з категорично негативним відношенням до Збройних сил України, активно підтримуючи російську військову агресію по відношенню до України, перебуваючи на території м.москва російської федерації, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 квітня 2024 року добровільно надала згоду представникам іноземної держави - держави-агресора рф на проведення підривної діяльності проти України, шляхом вербування громадян України та залучення останніх до агентурної мережі, яка буде діяти на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці на території України, на користь представників іноземної держави держави-агрсеорарф у допомозі в проведенні підривної діяльності, а саме збору та передачу актуальної інформації щодо місць розташування військової техніки, особового складу Сил оборони України на території яка підконтрольна владі України, з метою подальшого корегування нанесення вогневих (ракетних) уражень представниками зф держави-агресора рф по об`єктам критичної інфраструктури та позиціям сил оборони України, та обрала собі позивний розміщення підрозділів та військової техніки Сил оборони України, отримавши позивний « ОСОБА_11 ».

Усвідомлюючи неможливість самостійного виконання отриманих від співробітників фсб рф завдань на території м.Запоріжжя, ОСОБА_10 використовуючи позивний « ОСОБА_11 », діючи умисно, усвідомлюючи настання негативних наслідків, дотримуючись заходів конспірації, за допомогою закритих каналів можливостей всесвітньої мережі Інтернет - меседжеру «Telegram», залучила до своєї злочинної діяльності, як співвиконавця раніше їй не знайомого проросійськи налаштованого мешканця м.Запоріжжя, з категорично негативним відношенням до діючої законної влади в Україні та Сил оборони України громадянина України ОСОБА_6 , якому повідомила про зв`язок з представниками іноземної держави - держави-агресора рф, та який в свою чергу добровільно погодився на виконання завдань щодо проведення підривної діяльності проти України.

З метою реалізації злочинного ОСОБА_10 використовуючи позивний « ОСОБА_11 », діючи з прямим злочинним умислом, будучи резидентом агентурної мережі, використовуючи власний обліковий запису у сервісі обміну повідомленнями - месенджер «Telegram», який зареєстровано під номером НОМЕР_1 , надіслала ОСОБА_6 на його власний обліковий запис у месенджері «Telegram», який зареєстровано під номером НОМЕР_2 під ім`ям « ОСОБА_13 », повну та детальну інструкцію із заходів конспірації у сервісі миттєвого обміну повідомленнями - месенджер «Telegram», та об`єктів, які підпадають під оперативний інтерес представників іноземної держави - держави-агресора рф.

Так, о 22 год. 35 хв. 25 квітня 2024 року ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 яка використовує позивний « ОСОБА_11 » з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на виконання завдання представників іноземної держави- держави-агресора рф, у проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання АДРЕСА_3 метою подальшого вогневого (ракетного) ураження представниками зф держави-агресора рф позицій Сил оборони України, використовуючи власний обліковий запис - акаунт в месенджері «Telegram», зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_2 під ім`ям « ОСОБА_13 », передав ОСОБА_10 , позивний « ОСОБА_11 » на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , інформацію щодо можливого розміщення складів паливно-мастильних матеріалів Сил оборони України на території певного товариства у м. Запоріжжі, супроводжуючи координати із сервісу онлайн карт «Google maps» текстовим повідомленням мовою оригіналу - «Куда была информация уже прилетело. Есть небольшая нефтебаза оттуда с самого начала СВО 100% берут дизель чубатые. Сейчас в городе их не видно много сидят по квартирам или на больших предприятиях типо (вказана назва підприємства)».

Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинена в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

13 червня 2024 року слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, громадянина України ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Того ж дня, громадянину України ОСОБА_6 у встановленому КПК України порядку повідомлено про підозру за ч.2 ст.111 КК України.

Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, дані про його особу, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.

Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України - у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, вказаними як в самому клопотанні, так і в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, а саме: відомостями з протоколу за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме з мобільного терміналу imei: НОМЕР_3 , яким особисто користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №59/2/1-3543т від 10 червня 2024 року, з додатком у вигляді електронного носія інформації - DVD-R диску, які підтверджують обставини, викладені в повідомленні про підозру; відомостями з протоколу обшуку домоволодіння за місцем фактичного мешкання ОСОБА_6 , розташованого за координатами Google maps: НОМЕР_4 в дачному кооперативі АДРЕСА_4, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_6 , за допомогою якого останній вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, на якому в тому числі міститься інформація щодо спілкування із резидентом фсб держави-агресора рф ОСОБА_10 , позивний « ОСОБА_11 »; іншими матеріалами кримінального провадження.

Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не вчиняв дії, зазначених в підозрі, є передчасними.

Як встановлено при апеляційному розгляді, досудове розслідування закінчено та обвинувальний акт у провадженні щодо ОСОБА_6 направлений до суду. Всі обставини провадження мають бути повно і всебічно досліджуватись судом першої інстанції в ході судового розгляду, в т.ч. має перевірятися в установленому законом порядку та оцінюватись у сукупності з іншими доказами версія сторони захисту.

Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя врахував окрім іншого вагомість наявних доказів на підтвердження можливої причетності ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, те, що останній не має постійного місця роботи, врахував слідчий суддя ступень тяжкості та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яке передбачене законом суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, і про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам. Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував.

У зв`язку з викладеним, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України.

Вказані висновки слідчого судді стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків слідчого судді не спростовують.

Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.

Обставини, на які посилається сторона захисту, а саме те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утримання неповнолітню дитину, працює неофіційно, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків.

Більш того, доводи сторони захисту щодо працевлаштування підозрюваного та його сімейного стану матеріалами провадження не підтверджуються.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.

З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.

Щодо твердження сторони захисту про те, до підозрюваного можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як зазначено вище, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, прокурором доведено.

Враховуючи фактичні обставини провадження та відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.

Окрім того, слідчим суддею враховано положення ч.6 ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в т.ч. статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

З урахуванням того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, суд, застосовуючи до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою, правомірно не визначив розмір застави, що не суперечить вимогам ч.4 ст.183 КПК України.

Дані про те, що підозрюваний за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.

Отже, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 червня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк 60 днів до 12 серпня 2024 року, без визначення розміру застави, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4