Ухвала

від 10.12.2024 по справі 331/1256/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

10.12.2024

Справа № 331/1256/24

Провадження № 1-кс/331/2449/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Запоріжжя

Слідчийсуддя Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінального провадженні прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню № 22024080000000234 від 14.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, по кримінальному провадженню № 22024080000000234 від 14.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що місцеві мешканці м. Запоріжжя та Запорізької області, будучи проросійськи налаштованими громадянами України, в умовах воєнного стану, діючи умисно, починаючи з січня 2023 року добровільно надали згоду представникам держави-агресора рф на проведення підривної діяльності проти України, шляхом добровільного збору та передачі інформації про місця дислокації та переміщення сил та засобів оборони України.

Так,встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи мобільний застосунок системи миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», надає представникам держави-агресора рф на проведення підривної діяльності проти України, шляхом добровільного збору та передачі інформації про місця дислокації та переміщення сил та засобів оборони України.

Окрім того встановлено, що ОСОБА_5 є директором підприємства ТОВ «СМАРТ МЕДІА СІСТЕМЗ» (код ЄДРПОУ 37941431), яке розташоване за адресою:

м. Запоріжжя, просп. Металургів буд. 2.

Враховуючи викладене, 28.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення обшуку від 22 листопада 2024 року проведено обшук за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів буд. 2.

Під час проведення обшуку виявлено та вилучено наступні речі, які мають вагоме значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме:

- системний блок з №205522 марки Fujitsu;

- системний блок з №102692 марки Logic Power;

- робочі нотатки в папках, у кількості 16 шт.;

- мобільний телефон марки Samsung IMEI 1 НОМЕР_1 IMEI 2 НОМЕР_2 із встановленою картою оператора мобільного зв`язку на абонентський номер НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон марки Iphone IMEI НОМЕР_4 із встановленою картою оператора мобільного зв`язку на абонентський номер НОМЕР_5 .

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так під час проведення обшуку виявлено та вилучено наведені вище річ, предмети та документи, які зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також необхідні для встановлення об`єктивної істини, як передбачено

ст.2 КПК України, а також висвітлюють фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

29.11.2024 постановою слідчого вищезазначені предмети та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Отже, враховуючи вище викладене, вилучені, предмети та документи, відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України, які відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України підлягають арешту.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи цей факт, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України «Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна», просить провести розгляд клопотання без виклику володільця.

На підставі вищевикладеного просить суд клопотання задовольнити. Накласти арешт на майно, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження та метою забезпечення збереження речових доказів, яке було вилучене 28.11.2024 під час проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів буд. 2

У зв`язку з наявністю ризиків, розгляд клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку за місцем фактичного розташування підприємства ТОВ «СМАРТ МЕДІА СІСТЕМЗ» (код ЄДРПОУ 37941431), просить провести без виклику представників останнього.

Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів»: суддя, при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності, слідчого, прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Слідчий суддя, взявши до уваги заяву слідчого, вивчивши доводи клопотання та долучені до нього копії документів, прийшов до наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-її). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А « 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, а також те, що незастосування арешту майна, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 21, 93, 98-100, 117, 131, 132, 167, 170-174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №22024080000000234 від 14.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження та метою забезпечення збереження речових доказів, яке було вилучене під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- системний блок з №205522 марки Fujitsu;

- системний блок з №102692 марки Logic Power;

- робочі нотатки в папках, у кількості 16 шт.;

- мобільний телефон марки Samsung IMEI 1 НОМЕР_1 IMEI 2 НОМЕР_2 із встановленою картою оператора мобільного зв`язку на абонентський номер НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон марки Iphone IMEI НОМЕР_4 із встановленою картою оператора мобільного зв`язку на абонентський номер НОМЕР_5 .

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її винесення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя: ОСОБА_1