Ухвала

від 14.08.2024 по справі 947/18403/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1087/24

Справа № 947/18403/24 1-кс/947/7998/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власникамайна ОСОБА_7 ,яка дієв інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000667 від 20.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт у формі заборони володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке було виявлено та вилучено 12.06.2024 року під час проведення обшуку за місцем мешкання виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «RedmiNote 12» із серійним номером НОМЕР_1 , ICCID 1: НОМЕР_2 ; ICCID 2: НОМЕР_3 , з сім-картою марки «Київстар» із номером оператора стільникового зв`язку НОМЕР_4

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов`язаних з вчиненням дій щодо розподілення генераторів).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційні скарги, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- слідчим суддею, при прийнятті оскаржуваного рішення, порушено вимоги абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, а саме - задоволено клопотання прокурора про арешт майна, яке було подане прокурором із пропуском законодавчо встановленого строку, без подання клопотання про його поновлення. Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, встановлений процесуальний строк (48 годин) на звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого під час обшуку квартири ОСОБА_8 майна, якій закінчився 14.06.2024 о 07 год. 48 хв. Враховуючи офіційно оприлюднений на сайті Київського районного суду м. Одеси режим початку роботи суду з 08 години 45 хвилин, подане прокурором клопотання про арешт майна ОСОБА_8 від 14.06.2024 є таким, що подане з пропуском строку;

- сторона обвинувачення у клопотанні не навела жодного належного, допустимого та достовірного доказу, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, та може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження. До досліджуваного клопотання про арешт майна, прокурором не надано доказів на підтвердження того, що органом до судового розслідування дійсно було здійснено подальший огляд належного ОСОБА_8 мобільного телефону та виявлено переписку щодо «незаконного розподілення генераторів», тому твердження прокурора є голослівними;

- прокурором не було долучено до клопотання жодного доказу, який би хоча б опосередковано міг би свідчити про те, що очолюване ОСОБА_8 комунальне підприємство має відношення до так званого «привласнення електрогенераторів», у 2022 - 2023 pp., та що така ситуація взагалі мала місце бути.

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке виявлене та вилучене 12.06.2024 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 12024160000000667 від 20.05.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - повернути прокурору для усунення недоліків.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.

За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до клопотання прокурора слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024160000000667 від 20.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

З обставин викладених у клопотанні вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», шляхом зловживання своїм службовим становищем та вступивши в злочинну змову з посадовими особами Одеської міської ради, в умовах воєнного стану здійснили привласнення електрогенераторів, які перебували в їх віданні, у період 2022-2023 року.

Органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до рішення Одеського оперативного штабу з координації діяльності органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організації в умовах воєнного стану від 27.12.2022 року №84 отримувачем генераторів електричного струму, в тому числі отриманих в якості гуманітарної допомоги, визначено Комунальне підприємство «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» ЄДРПОУ 23216145.

Враховуючи вимоги зазначеного рішення, на підставі отриманих заявок 12 електрогенераторів були передані за актами приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування комунальним неприбутковим підприємствам, підпорядкованим Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 78, 137 Господарського кодексу України, рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5050-IV «Про делегування повноважень з передачі на баланс (в управління) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси», з метою забезпечення безперебійної роботи закладів охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Одеси Виконавчий комітет Одеської міської ради, рішенням №14 від 25.01.2024 року «Про передачу закладам охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Одеси на баланс та закріплення за ними на праві оперативного управління дизельних генераторів, що обліковуються на балансі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» та додатку до рішення №14 від 25.01.2024 року закладам охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Одеси передав на баланс та закріпив за ними на праві оперативного управління 12 дизельних генераторів, що обліковуються на балансі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство».

Разом з цим, проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що генератори, що обліковуються на балансі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», без належних облікових документів та не за призначенням передані до ресторанів та фізичним особам, а саме: генератор «FG WILSON Р65-5» (65 кВт) інв. №5544 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем здійснення діяльності ресторану «Vinobroteria»; генератор бензиновий «Paramac РX8000» (5,4 кВт) інв. № 5523 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем здійснення діяльності автомийки «CARat».

Орган досудового розслідування вважає, що посадові особи Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», шляхом зловживання своїм службовим становищем та вступивши в злочинну змову з посадовими особами Одеської міської ради, в умовах воєнного стану здійснили привласнення електрогенераторів, які перебували в їх віданні у період 2022-2023 року.

В рамках вказаного кримінального провадження, 12.06.2024 року у період часу з «06» годин «49» хвилин до «07» годин «48» хвилин, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 (справа №947/18403/24, номер провадження: 1-кс/947/7765/24) від 10.06.2024 року, проведено обшук за місцем мешкання виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході проведення якого виявлено та вилучено:мобільний телефон марки «RedmiNote 12» із серійним номером НОМЕР_1 , ICCID 1: НОМЕР_2 ; ICCID 2: НОМЕР_3 , з сім-картою марки «Київстар» із номером оператора стільникового зв`язку НОМЕР_4 .

У подальшому, слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та у порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Згідно із ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числіпредмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арешт у даному провадженні, накладений задля досягнення таких цілей, пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання колегії суддів, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні злочинів проти власності.

Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що на етапі досудового розслідування не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тому слідчий суддя під розгляду клопотання дійшов правильного висновку, що вилучений мобільний телефон, має доказове значення, оскільки є достатні підстави вважати, що він може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження.

Апеляційний суд, вважає, що з огляду на фактичні обставини вказаного кримінального правопорушення (ймовірне привласнення гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану) суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо порушення прокурором терміну звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, що, на його думку, є підставою для відмови у задоволені клопотання про арешт майна, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 116 КПК України визначено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Положеннями ст. 171 КПК України встановлені вимоги до змісту та порядку подання клопотання про арешт майна слідчому судді.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Отже, кримінальний процесуальний закон розрізняє строки звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у залежності від того, чи вилучено воно на підставі ухвали слідчого судді, чи без такої ухвали у невідкладних випадках.

Як вже зазначалося вище, матеріалами провадження підтверджено, що 12.06.2024 року у період часу з «06» годин «49» хвилин до «07» годин «48» хвилин, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 10.06.2024 року, проведено обшук квартири ОСОБА_8 .

14.06.2024 року прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Враховуючи, що обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді, застосуванню підлягає положення абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України щодо необхідності подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна прокурором протягом 48 годин після вилучення майна.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, обшук квартири ОСОБА_8 було завершено о «07» годин «48» хвилин 12.06.2024 року, таким чином, виходячи з наведеного, слушними є твердження апелянта щодо обов`язку прокурора подати відповідне клопотання не пізніше «07» годин «48» хвилин 14.06.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Аналіз положень ст.ст. 172 173 КПК України дає чітке уявлення, що пропуск строку на звернення з клопотанням про арешт майна не є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, та звільнення слідчого судді від обов`язку розглянути його по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.

Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.

Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку. Пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000667 від 20.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4