Ухвала

від 19.08.2024 по справі 285/3666/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3666/24

провадження № 2-о/0285/159/24

19 серпня 2024 року м. Звягель

Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й., вирішуючи питання відкриття провадження у справі за заявою адвоката Горбань Марини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: - ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Звягельської міської ради Житомирської області, про встановлення юридичного факту, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить встановити факт виховання та перебування на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 15.07.2024 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам процесуального закону, оскільки у поданій заяві не конкретизовано, які юридичні наслідки для заявника має встановлення даного факту (виникнення, зміна, припинення особистих чи майнових прав), яка мета встановлення такого факту та не зазначено обґрунтування чому заінтересованою особою визначено саме орган опіки й піклування Звягельської міської ради та яку юридичну заінтересованість вказаний орган має у цій справі. Заявнику запропоновано усунути недоліки заяви шляхом подання до суду уточненої заяви, оформленої з урахуванням вимог до складу учасників справи, встановлених ч.3 ст.42 та ч.4 ст.294 ЦПК України, а також уточнена заява має бути подана у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи.

29.07.2024 адвокат подала до суду заяву про усунення недоліків, зокрема уточнену заяву про встановлення юридичного факту.

Дослідивши доводи заяви і додані документи, суддя вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин 2,7 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

З аналізу вказаних норм вбачається, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення:

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Звертаючись до суду із заявою адвокат Горбань М. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить встановити факт того, що на утриманні останнього перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначила, що метою звернення до суду є підтвердження факту перебування на його утриманні дітей, що в подальшому дасть йому можливість оформити відповідну допомогу, статус багатодітної родини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1,2 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Як встановлено з доводів заяви встановлення даного факту ОСОБА_1 пов`язується з можливістю реалізувати свої соціальні права як багатодітного батька.

Разом з тим, до заяви яка подана на розгляд суду не долучено жодних документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні ОСОБА_1 соціальних пільг та гарантій, як не надано і доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні вищевказаних питань за відсутності судового рішення.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді факт для отримання у майбутньому соціальних пільг та гарантій. Проте, жодних доказів того, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви, заявником не надано.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання, так як рішення відповідних органів соціального захисту може бути оскаржена до відповідного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

З урахуванням вищенаведеного, суддя дійшла висновку, що вирішення питання щодо перебування дітей на утриманні у іншої особи, що замінює батька, вирішується судами у позовному провадженні, зокрема при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав чи заяви про усиновлення. Крім того, заявником поставлено питання про встановлення юридичного факту для якого встановлений інший, передбачений законом порядок, і останнє повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а у випадку наявності спору про право у позовному провадженні.

Відтак перевіривши, чи може заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає розгляду в порядку окремого позовного провадження, оскільки для цього передбачений інший порядок розгляду.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що у відкритті провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме утримання малолітніх дітей необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.19, 187, 260, 261, 293, 294, 315, 353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою адвоката Горбань Марини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: - ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Звягельської міської ради Житомирської області, про встановлення юридичного факту

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. Й. Васильчук