Постанова

від 11.11.2024 по справі 285/3666/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3666/24 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.

Категорія 101 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/3666/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Звягельської міської ради Житомирської області, про встановлення юридичного факту

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Горбань Марина Михайлівна

на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Васильчук Л.Й.

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив встановити факт виховання та перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до заяви про встановлення юридичного факту не долучено документи, які б підтверджували існування складнощів в отриманні ОСОБА_1 соціальних пільг та відмову компетентних органів з даного приводу, оскільки для звернення до таких органів якраз і необхідно підтвердити факт перебування на утриманні неповнолітніх дітей дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від попереднього шлюбу. Отже, у разі наявності рішення суду про встановлення факту утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 матиме можливість реалізувати своє право на звернення до компетентних органів для забезпечення свої законних прав та інтересів, а також інтересів неповнолітніх дітей, яких він виховує та утримує.

Що стосується другої підстави для відмови у відкритті провадження (не долучено доказів того, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, не надано обґрунтовані факти ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання), то заінтересованими особами у заяві вказано матір неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , оскільки в даному випадку вона представляє їх інтереси, а також орган опіки та піклування Звягельської міської ради, оскільки одним із їх завдань є захист особистих прав та інтересів дітей. Тобто, зазначеними обставинами спростовується наявність спору, про що вказано в ухвалі суду, а отже наявні підстави для розгляду заяви про встановлення юридичного факту в окремому провадженні.

Вказує, що як зазначено в оскаржуваній ухвалі - суддя дійшла висновку, що вирішення питання щодо перебування дітей на утриманні у іншої особи, що замінює батька, вирішується судами у позовному провадженні, зокрема при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав чи заяви про усиновлення. Однак, батько ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яка долучено до поданої заяви, а тому позбавлення його батьківських прав є недоцільним та неможливим. Крім того, на даний час заявником не розглядається питання про усиновлення, оскільки факт утримання неповнолітніх дітей можливо, згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, ч. 2 ст. 315 ЦПК України встановити на підставі рішення суду в порядку окремого провадження. Даний факт не прийнятий судом до уваги, оцінка зазначеним обставинам під час відмови у відкритті провадження не надана.

Додає, що метою звернення до суду із заявою про встановлення факту виховання та утримання ОСОБА_1 двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батько яких помер, є оформлення в подальшому відповідної допомоги, статусу багатодітної родини, а тому повинно бути юридично зафіксоване. Крім того, юридично ОСОБА_1 жодним чином не може виконувати батьківські обов`язки щодо дітей, наприклад - забрати дітей зі школи, гуртків, відвезти до лікаря та інше, оскільки його статус по відношення до них є невизначеним. Зазначені обставини судом першої інстанції взагалі не прийняті до уваги, оцінка таким обставинам не надана.

Звертає увагу апеляційного суду, що на даний час спір про право відсутній, а тому до суду першої інстанції подано заяву про встановлення юридичного факту, що розглядається в порядку окремого провадження.

Заінтересовані особи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Звягельської міської ради Житомирської області проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заявник ОСОБА_1 , його представник адвокат - Горбань М.М. та заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У поданій апеляційній скарзі адвокат - Горбань М.М. просила розгляд справи провести за відсутності заявника та його представника.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що така заява не підлягає розгляду в порядку окремого позовного провадження, оскільки для цього передбачений інший порядок розгляду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими же самими критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт виховання та перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Метою встановлення факту заявник визначив є оформлення в подальшому відповідної соціальної допомоги, статусу багатодітної родини.

Судом встановлено, що батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , №391660, які видані повторно 21.09.2023 року (а.с.14,15).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано повторно 21.09.2023 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що 15.03.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а.с.10).

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю).

При цьому обов`язок щодо їх утримання у заявника (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Отже, у ОСОБА_1 відсутній правовий обов`язок утримувати дітей дружини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і таке утримання ним здійснюється добровільно на підставі власного волевиявлення.

Законом не заборонено ОСОБА_1 добровільно утримувати неповнолітніх дітей, дбати про їх всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про їх духовний та фізичний стан, проте таке право заявника не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить останній.

Апеляційний суд звертає увагу, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вирішення питання щодо перебування дітей на утриманні у іншої особи, що замінює батька, вирішується судами у позовному провадженні, зокрема у даному випадку можливе при вирішенні заяви про усиновлення.

Також вірним є висновок суду, що заявником визначено метою встановлення юридичного факту - отримання статусу багатодітної сім`ї та соціальної допомоги, для якого встановлений інший, передбачений законом порядок, і останнє повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а у випадку наявності спору про право у позовному провадженні.

Оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітною є сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї передбачений Порядком виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Горбань Марина Михайлівна, залишити без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий Судді