Ухвала

від 13.08.2024 по справі 641/5233/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: №641/5233/24 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/818/897/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: застосування запобіжного заходу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13серпня2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме потерпілого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 08 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 , погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_11 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме до 29 09 2024 року включно.

Разом з цим у задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.

На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про постановлення нової, якою, на думку апелянта, слід змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що слідчим суддею порушені норми КПК України та не повністю досліджені обставини, які можуть мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а прокурором та слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Вказує, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, має намір вчинити інший злочин, здійснювати вплив на свідків або буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду в той час, як ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 просили про задоволення апеляційних вимог у повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що слідчим в достатній мірі обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив взяти до уваги, що враховуючи ч.6 ст.176 КПК України та те, що ОСОБА_7 підозрюється, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, під час дії воєнного стану до нього має бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи підозрюваного, його захисника та прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221150001065 від 01 08 2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що наприкінці липня 2024 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) невідома особа, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, зв`язалася із ОСОБА_7 та запропонувала за грошову нагороду вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал автівок належних Збройним силам України у АДРЕСА_1 в період дії Указу Президента України від 17 03 2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію». ОСОБА_7 погодився на вказану пропозицію та, розуміючи, що вчинення зазначених дій потребує готування засобів і знарядь вчинення злочину, а також вимагає ретельної підготовки та певних знань, запропонував ОСОБА_12 за грошову винагороду вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал автомобіля, належного ВЧ НОМЕР_1 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 в період дії рішення про мобілізацію.

Продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_12 та невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинного умислу, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_12 підготували запальну суміш, та 01 08 2024 року в нічний час доби прослідували за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі 01 08 2024 року приблизно о 02-00 год. ОСОБА_7 , за попередньою змовою із ОСОБА_12 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, розуміючи, що їх дії є суспільно-небезпечними та протиправними, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , взявши запальну суміш, яку вони заздалегідь підготували та принесли із собою для вчинення кримінального правопорушення, нанесли її на автомобіль ТМ «Jeep grand Cherokee», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , від чого сталася пожежа, що створило перешкоду законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Після вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_12 здійснили відеофіксацію своїх протиправних дій та покинули місце вчинення кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_12 та невстановленою досудовим розслідуванням особою у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, пов`язані з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 наприкінці липня 2024 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вступив у змову із ОСОБА_12 , направлену на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал автомобілів належних Збройним Силам України в період дії Указу Президента України від 17 03 2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію» шляхом їх підпалу.

Так, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 , маючи спільний намір, спрямований на умисне знищення або пошкодження майна, належного військовослужбовцям, із хуліганських спонукань та з корисливих мотивів, за невстановлених під час досудового розслідування обставин, заздалегідь придбав засіб для розпалювання вогню « ІНФОРМАЦІЯ_2 » після чого, реалізуючи свій злочинний намір, 01 08 2024 у нічний час доби вирушив по території Слобідського району м.Харкова, підшукуючи автомобілі, які за зовнішніми ознаками можуть належати військовим особам з метою їх подальшого підпалу.

Після цього 01 08 2024 року приблизно о 02-00 год. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 , перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_1 , побачили припаркований автомобіль ТМ «Jeep grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_2 , (VIN НОМЕР_3 ), камуфляжного кольору та, розуміючи, що даний транспортний засіб за зовнішнім виглядом належить військовій особі, реалізуючи спільний протиправний злочинний намір, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, підійшли до автомобіля «Jeep grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_2 , (VIN НОМЕР_3 ), камуфляжного кольору, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та, використовуючи заздалегідь підготовлену пляшку із легкозаймистою сумішшю, діючи умисно, із хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вилив її вміст на переднє лобове скло та капот вищевказаного автомобіля та за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування засобу для розпалювання вогню, який приніс з собою, підпалив даний транспортний засіб, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 в результаті чого відбулось займання автомобіля та його вигорання. ОСОБА_9 було спричинено матеріальну шкоду, сума якої наразі встановлюється органом досудового розслідування.

01 08 2024 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.194 КК України.

Враховуючи це слідчий звернувся Комінтернівського районногосуду м.Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 ,посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.114-1та ч.2ст.194КК України,та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів вважав неможливим.

В обґрунтуванняпідозри увчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йомукримінального правопорушення, слідчий послався на зібрані під час досудового розслідування матеріали, як окремо, так і всі у сукупності, а саме: огляди місця події від 01 08 2024; допити свідків від 01 08 2024; протокол затримання в порядку ст.208 КПК України від 01 08 2024; інші докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи звідомостей щодоособи підозрюваного,зокрема,враховуючи повідомлену ОСОБА_7 підозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.114-1та ч.2ст.194КК України, які є тяжкими злочинами і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років та до 10 років відповідно, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Враховуючи, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_7 має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу ОСОБА_7 на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки враховуючи обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 КК України, тобто умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу та ч.1 ст.114-1 КК України, тобто перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а саме у під час воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинилося суспільство, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 не зупиниться перед вчиненням інших кримінальних правопорушень.

Крім того, досудовим розслідуванням не встановлена невідома особа, яка зв`язалася із ОСОБА_7 та запропонувала за грошову нагороду вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме вчинити підпал автівок належних Збройним силам України, а у зв`язку з тим, що на даний час не всі ділянки державного кордону України перебувають під контролем української влади, а замовники здійснення протиправної діяльності ОСОБА_7 можуть перебувати на території рф, не виключена можливість продовження останнім протиправної діяльності.

У зв`язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м`який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинився український народ, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Твердження захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_7 не має судимостей, а до кримінальної відповідальності притягається вперше, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 08 2024 року про застосування до підозрюваного за ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 29 вересня 2024 року включно, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4