Постанова

від 07.08.2024 по справі 907/883/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа №907/883/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукБ.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області б/н від 22.05.2024 (вх. № 01-05/1479/24 від 23.05.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2024 (повний текст рішення складено 02.05.2024, м. Ужгород, суддя Л.І. Пригара)

у справі № 907/883/22

за позовом: Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача: Чопської міської ради Закарпатської області, м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області

про

- визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га, за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001701 від 03.04.1996;

- визнання недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області № 9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею».

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Р.Б. Олійник (присутній в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Чопської міської ради Закарпатської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га, за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001701 від 03.04.1996; визнання недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 Про припинення права постійного користування землею», із посиланням на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №907/219/21 та лист Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022, було припинено Спільному українсько-угорському підприємству «Геліос» право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001701 від 03.04.1996.

На переконання позивача, вищевказане рішення відповідача є таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки процедура його прийняття не передбачала іншого варіанту, окрім як припинення права постійного користування землею СП Геліос; крім того, на сесії Чопської міської ради Закарпатської області позивачу взагалі не було надано права висловити власні пояснення щодо безпідставності й незаконності винесення на розгляд сесії означеного питання порядку денного, що було поставлено на голосування навіть без обговорення депутатами.

Покликаючись на відомості, наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач стверджує, що оспорюване рішення було прийнято неуповноваженим органом Чопською міською радою Ужгородського району Закарпатської області, інформація про яку відсутня в ЄДРЮОФОПтаГФ.

На переконання позивача, вирішуючи питання про припинення права постійного користування землею, відповідач повинен був встановлювати факт систематичної несплати земельного податку, натомість, останній цю обставину не досліджував, обмежившись виключно наявністю податкового боргу зі сплати земельного податку.

Позивач наголошує, що розмір податкового боргу, наданий контролюючим органом на адресу Чопської міської територіальної громади, також не досліджувався відповідачем, і такий не відповідає дійсності, що підтверджується численними судовими рішеннями у спорах позивача з контролюючими органами; наразі наявний в останнього податковий борг зі сплати земельного податку в сумі 466 505,55 грн був стягнутий із позивача на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №260/3561/20, яке станом на сьогодні перебуває на примусовому виконанні.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.04.2024 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 Про припинення права постійного користування землею. Стягнуто з Чопської міської ради Закарпатської області на користь Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 2481,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею» припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га, розташованою за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, відповідно до положень п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, а саме, у зв`язку із систематичною несплатою земельного податку.

Як вбачається із преамбули рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 Про припинення права постійного користування землею, однією із підстав для його прийняття слугував, зокрема, лист Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 разом із долученою до нього довідкою контролюючого органу про стан заборгованості позивача по сплаті земельного податку станом на 01.08.2022.

Однак, місцевий господарський суд дійшов висновку про помилковість застосування відповідачем листа Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 разом із долученою до нього довідкою про стан заборгованості позивача по сплаті земельного податку в якості підстави для прийняття оспорюваного рішення та припинення права постійного користування Спільного українсько-угорського підприємства Геліос у формі Товариства з обмеженою відповідальністю земельною ділянкою площею 4,1 га за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, без належного та всебічного дослідження факту систематичної несплати позивачем земельного податку та наявності в останнього податкової заборгованості саме в тому розмірі, що зазначений у довідці контролюючого органу та станом на дату виникнення такого боргу 02.07.2007.

Крім того, відповідачем не подано суду жодних доказів у підтвердження розміру заборгованості позивача зі сплати земельного податку станом на 02.07.2007 у розмірі 1 369 630,14 грн, що зазначений у листі Головного управління ДПС у Закарпатській області від 11.08.2022, який слугував підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними й допустимими доказами обґрунтовано незаконність рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 Про припинення права постійного користування землею, у зв`язку із чим таке підлягає визнанню недійсним судом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га, за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, належить позивачеві на законних підставах відповідно до Державного акту серії ІІ-ЗК №001701 від 03.04.1996. Відтак, достатнім та ефективним способом захисту порушеного речового права позивача є задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваного рішення №9 від 15.09.2022. В задоволенні вимоги про визнання права постійного користування необхідно відмовити, оскільки таке право наявне у позивача в силу наявності відповідного правовстановлюючого документа.

Не погодившись з даним рішенням суду Чопська міська рада Закарпатської області звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.05.2024 (вх. № 01-05/1479/24 від 23.05.2024) в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2024 у справі №907/883/22 у частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що згадування у преамбулі рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею» офіційного листа Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 в жодному випадку не може свідчити про незаконність такого рішення, враховуючи доведеність систематичної несплати земельного податку, що підтверджується іншими матеріалами справи.

При цьому, систематичність несплати позивачем земельного податку підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року №260/3561/20.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивачем доказів здійснення оплати відповідних щомісячних сум земельного податку, зокрема, за період 2017- 2019 роках, не надано, так само як і доказів погашення відповідної суми заборгованості стягнутої згідно вище згадуваного рішення адміністративного суду. Так само позивачем не надано доказів здійснення ним оплати за землю за 2020, 2021 та 2022 роки.

Відповідач також вказує, що обставиною, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала систематична несплата позивачем земельного податку (пункту д статті 141 Земельного кодексу України). Відповідно, відповідач (Чопська міська рада), посилаючись на обставини встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року №260/3561/20 в жодному разі не змінює обставину, що стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення такою підставою була і є систематична несплата земельного податку, що має щомісячно сплачуватись постійним користувачем землі. А це в свою чергу означає, що суд повинен був врахувати обставини встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року №260/3561/20.

Відтак, враховуючи доведеність систематичної несплати земельного податку позивачем, не надання ним доказів сплати земельного податку і здійснення погашення заборгованості, апелянт вважає, що суд першої інстанції не мав підстав визнавати недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею».

Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/1479/24 від 23.05.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 07.08.2024 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

У судове засідання 07.08.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, заявив усне клопотання про долучення доказів, доводи апеляційної скарги підтримав.

Згідно із ч. 1-5, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів вказує, що позивач не доводить неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи зазначене, а також те, що зазначені докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а позивачем не обґрунтована неможливість подання таких до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про долучення доказів.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

03.04.1996 відповідно до рішення VII сесії 22 скликання Чопської міської Ради народних депутатів від 15.01.1996 Спільному українсько угорському підприємству Геліос (позивачу у справі) було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001701, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №146/33.

На підставі означеного Державного акту позивачу було надано в постійне користування 4,1 га землі в межах згідно із планом землекористування для будівництва заводу будматеріалів, складських приміщень, внутрішньої АЗС та адмінбудинку.

Із наявної в матеріалах справи довідки Закарпатської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах №584 від 13.07.2006 судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 4,1 га, надана Спільному українсько угорському підприємству «Геліос» на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001701 від 03.04.1996, розташована за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, і їй присвоєно кадастровий номер 2111000000:07:002:0001.

В подальшому, рішенням двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею», прийнятим із урахуванням рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2021 у справі №907/219/21, листа Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022, протоколу комісії з питань земельних відносин та містобудування №7 від 13.09.2022 та на підставі ст. 122, п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, припинено Спільному українсько угорському підприємству «Геліос» право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001701 від 03.04.1996.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Колегія суддів переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вказує наступне.

Апелянт просить скасувати рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області № 9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею».

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

За визначенням, наведеним у ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право постійного користування регламентується статтею 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за визначенням частини 1 якої право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно із приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 23 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990, що був чинним на момент виникнення в позивача права постійного користування земельною ділянкою, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Позивачу на праві постійного користування було надано 4,1 га землі за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001701 від 03.04.1996, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №146/33.

Згідно зі ст. 141 Земельного України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Так, судом встановлено, що рішенням Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею» припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га, розташованою за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, відповідно до положень п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, а саме, у зв`язку із систематичною несплатою земельного податку.

Положеннями ст. 143 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) визначено випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється в судовому порядку: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку (ст. 143 Земельного кодексу України).

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 149 Земельного кодексу України, колегія суддів вказує, що за наявності підстав, передбачених пунктом д статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

При цьому, порядок припинення права користування земельними ділянками, передбачений частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення земельного законодавства та видачі припису щодо його усунення) у такому випадку не застосовується, оскільки систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля, а контроль за сплатою земельного податку (оскільки позивач є постійним землекористувачем) віднесено до повноважень податкових органів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Як вбачається із преамбули рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 Про припинення права постійного користування землею, однією із підстав для його прийняття слугував, зокрема, лист Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 разом із долученою до нього довідкою контролюючого органу про стан заборгованості позивача по сплаті земельного податку станом на 01.08.2022.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у оскаржуваній частині вказав, про помилковість застосування відповідачем листа Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 разом із долученою до нього довідкою про стан заборгованості позивача по сплаті земельного податку в якості підстави для прийняття оспорюваного рішення та припинення права постійного користування Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю земельною ділянкою площею 4,1 га за адресою: м. Чоп, Мукачівське шосе, 2, без належного та всебічного дослідження факту систематичної несплати позивачем земельного податку та наявності в останнього податкової заборгованості саме в тому розмірі, що зазначений у довідці контролюючого органу та станом на дату виникнення такого боргу 02.07.2007.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Контроль за сплатою земельного податку постійних землекористувачів, яким є позивач віднесено до повноважень податкових органів (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20).

Відповідно, податкові органи за зверненням органу місцевого самоврядування надають інформацію про наявність податкового боргу. При цьому у органу місцевого самоврядування відсутні підстави не враховувати інформацію, що відображена в листах та довідках податкового органу.

Разом з тим, відповідач у відповідь на звернення органу місцевого самоврядування (лист Чопської міської ради №03-19/1923 від 18.08.2022) щодо погашення заборгованості жодних доказів сплати земельного податку, зокрема, за останні роки не надав.

Відтак, слід вважати, що орган місцевого самоврядування, перед прийняття оскаржуваного рішення вжив достатні заходи (у межах наявної компетенції) для з`ясування факту систематичної несплати позивачем земельного податку.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що сама лише спірність (на думку позивача) суми заборгованості не спростовує факту систематичної несплати позивачем земельного податку.

Згадування (врахування) у преамбулі рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею» офіційного листа Головного управління ДПС у Закарпатській області №3987/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 в жодному випадку не може свідчити про незаконність такого рішення, враховуючи доведеність систематичної несплати земельного податку, що підтверджується іншими матеріалами справи.

Окрім того, у такій категорії справ (припинення права користування земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні) орган місцевого самоврядування не повинен і не може надавати якісь докази щодо конкретного розміру заборгованості постійного користувача по сплаті земельного податку, окрім як отримувати таку інформацію від податкових органів, оскільки як, уже було вказано вище, контроль сплати земельного податку здійснюють саме податкові органи, а не орган місцевого самоврядування. В той же час, орган місцевого самоврядування має лише довести суду факт систематичної несплати земельного податку як підстави припинення права постійного користування у відповідності до пункту д статті 141 Земельного кодексу.

Систематичність несплати позивачем земельного податку також підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року №260/3561/20.

Разом з тим, позивачем доказів здійснення оплати відповідних щомісячних сум земельного податку, зокрема, за період 2017- 2019 роках, не надано, так само як і доказів погашення відповідної суми заборгованості стягнутої згідно вище згадуваного рішення адміністративного суду. Так само позивачем не надано доказів здійснення ним оплати за землю за 2020, 2021 та 2022 роки.

Однак, суд першої інстанції зазначив, про те, що не вбачає визначених законом підстав для надання оцінки та застосування у спірних правовідносинах обставин, встановлених судовим рішенням, наявність якого не слугувала підставою для припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою шляхом прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що обставиною, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала систематична несплата позивачем земельного податку (пункту д статті 141 Земельного кодексу України). Відповідно, відповідач (Чопська міська рада), посилаючись на обставини встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року №260/3561/20 в жодному разі не змінює обставину, що стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення такою підставою була і є систематична несплата земельного податку, що мав щомісячно сплачуватись постійним користувачем землі.

За таких обставин, суд першої інстанції повинен був врахувати обставини встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року №260/3561/20.

Разом з тим, щодо посилання позивача та суду першої інстанції на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів вказує наступне.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення (в даному випадку це посилання на протокол засідання комісії з питань земельних відносин та містобудування №7 від 13.09.2022 порядком денним якого взагалі не передбачався розгляд питання про припинення права постійного користування), є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.

За умови наявності порушення якоїсь внутрішньої процедури прийняття рішень міською радою, таке порушення жодні права та інтереси позивача не зачіпає, але при цьому саме рішення міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою є законним при наявності систематичної несплати земельного податку і значної заборгованості по сплаті відповідного податку. Вказане рішення не може бути скасоване з формальних підстав, оскільки воно є правильним по суті (наявна заборгованість і систематичність по несплаті земельного податку).

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що враховуючи доведеність систематичної несплати земельного податку позивачем, не надання ним доказів сплати земельного податку і здійснення погашення заборгованості, суд першої інстанції не мав підстав визнавати недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею».

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції про визнання недійсним рішення Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області №9 від 15.09.2022 «Про припинення права постійного користування землею».

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2024 у справі № 907/883/22 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області б/н від 22.05.2024 (вх. № 01-05/1479/24 від 23.05.2024) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2024 у справі № 907/883/22 скасувати. Прийняти нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Мукачівське шосе, будинок 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область, 89502; код ЄДРЮОФОПтаГФ 19110530) на користь Чопської міської ради Закарпатської області (вул. Берег, будинок 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область, 89502; код ЄДРЮОФОПтаГФ 04053737) 3 721, 50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя Б.Д. Плотніцький