Постанова

від 14.08.2024 по справі 918/60/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Справа № 918/60/22(918/1305/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: арбітражний керуючий Саутенко С.О.(в режимі відеоконференції)

відповідача: Бісик Я.В. адвокат (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича на рішення Господарського суду Рiвненської областi, ухвалене 09.05.2024, повне рішення складено 20.05.2024, у справі № 918/60/22(918/1305/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича

до відповідача Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів

у межах справи № 918/60/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"

про банкрутство

В лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича про визнання недійсним договору про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021 та стягнення грошових коштів у розмірі 797 500,00 грн /т. 1 а.с. 1-7/.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.05.2024 у справі № 918/60/22(918/1305/23) позов задоволено.

Визнано недійсним Договір про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" та Фізичною особою-підприємцем Марчуком Олександром Петровичем.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» грошові кошти у розмірі 797 500,00 грн та судовий збір в розмірі 14 646,50 грн /т. 1 а.с. 130-139/.

Відповідач Фізична особа-підприємець Марчук Олександр Петрович, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2024 у справі № 918/60/22(918/1305/23) та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі ліквідатора товариства арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича відмовити повністю /т. 2 а.с. 1-7/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- 12.01.2021 між ТОВ "Вест Активс" (замовник) та ФОП Марчуком Олександром Петровичем (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 45/1;

- на виконання умов договору виконавець сформував Рахунки-фактури для проведення попередньої оплати вартості послу, а саме Рахунок № 1 від 13.01.2021 та № 4 від 31.03.2021;

- замовником оплачено грошові кошти у загальній сумі 797 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 5101 від 18.01.2021 на суму 30 000,00 грн, № 5098 від 18.01.2021 на суму 200 000,00 грн, № 5089 від 13.01.2021 на суму 215 000,00 грн; №5102 від 19.01.2021 на суму 215 000,00 грн; № 5138 від 29.01.2021 на суму 3 500,00 грн; № 5198 від 31.03.2021 на суму 134 000,00 грн;

- виконавець, згідно з умовами договору, у період з 13.01.2021 по 31.03.2021 включно надав послуги з проведення:

1) аналізу договорів оренди паїв по Тутовицькій, Костянтинівській сільських радах в кількості 1024 шт. на площу 752, 69 га на суму 300 000, 00 грн;

2) аналізу договорів оренди паїв по Рівненській області, Володимирецькому району в кількості 2448 шт. на площу 1152, 68 га на суму 363 500, 00 грн;

3) аналізу договорів оренди паїв по Рівненській області, Костопільському та Сарненському районах в кількості 1053 шт. на площу 2258, 32 га на суму 134 000,00 грн, про що складено відповідні акти виконаних робіт № 29/12/2021 від 29.01.2021 та № 31/03/2021 від 31.03.2021;

- за наслідком наданих послуг ФОП Марчук О.П. оформлено акти з аналізом договорів оренди паїв, в яких, в тому числі, але не виключно, вказано земельні ділянки в конкретних районах областей, що перебувають в оренді у інших юридичних осіб, з зазначенням їх загальної площі, а також з візуальним відтворенням земельних ділянок відповідно до їх розташування за кадастровими номерами на публічній кадастровій карті (за необхідності);

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає, що: "сторонами не було підписано жодного Акту прийому-передачі наданих послуг, у яких визначались вартість послуг, обсяг виконаних робіт та строк сплати, що ставить під сумнів надання таких послуг";

- натомість, вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає дійсності, оскільки за фактом надання послуг за договором сторонами підписано Акти виконаних робіт № 29/12/2021 від 29.01.2021 та № 31/03/2021 від 31.03.2021, згідно з якими ФОП Марчук О.П. у період з 13.01.2021 по 31.03.2021 включно надав послуги з проведення: аналізу договорів оренди паїв по Тутовицькій, Костянтинівській сільських радах в кількості 1024 шт. на площу 752, 69 га; аналізу договорів оренди паїв по Рівненській області, Володимирецькому району в кількості 2448 шт. на площу 1152, 68 га; аналізу договорів оренди паїв по Рівненській області, Костопільському та Сарненському районах в кількості 1053 шт. на площу 2258, 32 га, загальною вартістю послуг 797 500, 00 грн.

- в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт прийому передачі виконаних послуг від 28.02.2019 № 194 за договором належним чином оформлений та є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та спростовує висновки суду першої інстанції в цій частині;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо суперечності умов договору, оскільки сторони діяли у відповідності до умов договірних зобов`язань, що підтверджується тим, що вартість послуг за цим договором визначалась скаржником залежно від етапу (переліку та обсягу договорів оренди земельних паїв, що підлягають аналізу, територіальної приналежності паїв, візуального відображення виконаної роботи тощо) та вказувалась в рахунку, що надавався для оплати замовнику;

- в цілому варто зазначити, що навіть відсутність доказів щодо надання послуг за договором чи суперечність окремих положень договору не може бути підставою для визнання договору недійсним;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц вказано, що "наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним";

- вказане також спростовує висновки суду щодо того, що боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку та вказує на неправильне застосування судом положень ст. 42 КУзПБ в цій частині;

- висновки суду першої інстанції про те, що "при перерахуванні грошових коштів за договором ТОВ "Вест Активс" зазначено призначення платежу "плата за розробку плану земельних ділянок згідно договору". В той час як укладеним договором не передбачено надання таких послуг та виконання таких робіт" зроблені за неповного з`ясування обставин справи, що мали місце у дійсних правовідносинах, а також за неправильного застосування статті 526 ЦК України;

- 23.06.2021 між ТОВ "Вест Активс" та ФОП Марчук О.П. підписано Акт уточнення призначення платежів згідно з договором про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021 відповідно до якого сторони погодили "у призначенні платежу платіжних доручень: 1. № 5089 від 13.01.2021 на суму 215 000,00 грн; 2. № 5098 від 18.01.2021 на суму 200 000,00 грн; 3. № 5101 від 18.01.2021 на суму 30 000,00 грн; 4. № 5102 від 19.01.2021 на суму 215 000,00 грн; 5. № 5138 від 29.01.2021 на суму 3 500,00 грн; 6. № 5198 від 31.03.2021 на суму 134 000,00 грн вірним призначенням платежу вважати наступне - "оплата за надання послуг за договором № 45/1 від 12.01.2021 без ПДВ";

- відповідно до листа Національного Банку України від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку;

- отже уточнення призначення платежу після списання коштів з рахунку платника може здійснюватись шляхом узгодження його сторонами у вигляді підписаного акту, а тому вказані платіжні доручення є належними доказами надання відповідачем послуг за договором;

- щодо обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції вказаних по змісту цієї апеляційної скарги доказів, а саме актів виконаних робіт, рахунків виконавця на оплату послуг, акту уточнення призначення платежу та актів з аналізом договорів оренди паїв скаржник зазначає, що це відбулося з причин, що об`єктивно не залежали від нього;

- так у суді першої інстанції - інтереси відповідача ФОП Марчука О.П. в даній справі представляв адвокат Таргоній Андрій Володимирович на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1044765 від 19.01.2024 та договору - доручення про надання правової допомоги від 19.01.2024;

- з метою підтвердження факту надання послуг за договором відповідач передав адвокату Таргонію А.В. вищевказані документи, проте, з незалежних від відповідача обставин, адвокат не надав їх до суду для належного дослідження, так само як і не надав жодних заперечень по змісту цієї справи;

- в оскаржуваному рішенні зазначено, що під час провадження справи в суді адвокатом Таргонієм А.В. подано чотири клопотання про відкладення, два з яких ухвалами суду повернуто без розгляду та адвокат жодного разу в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав;

- зважаючи на неналежний правовий захист у цій справі, відповідач станом на 07.06.2024 повідомив адвоката про одностороннє розірвання договору-доручення про надання правової допомоги від 19.01.2024. Тобто неподання актів виконаних робіт, рахунків на оплату послуг та акту уточнення призначення платежу до суду першої інстанції обґрунтовується неналежним наданням правової допомоги адвокатом Таргонієм А.В. відповідачеві, що негативно вплинуло на з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного рішення;

- виходячи з вказаних положень процесуального закону, а також принципів повного і всебічного з`ясування обставин справи, просимо суд поновити процесуальний строк та врахувати долучені скаржником до цієї апеляційної скарги докази, оскільки на них ґрунтуються заперечення щодо висновків суду по змісту оскаржуваного рішення стосовно факту надання послуг;

- долучені до цієї апеляційної скарги документи підтверджують реальність відповідної господарської операції з надання послуг з проведення перевірки, аналізу договорів земельних паїв та постійного моніторингу договорів оренди за визначеними районами, що свідчить про безпідставність висновків суду про відсутність економічної мети правочину та неправильне застосування судом норм ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України, зокрема - в частині добросовісності сторін при укладенні оскаржуваного договору;

- натомість матеріали справи не містять жодних доказів того, що укладення та виконання спірного договору відбувалося не в межах ведення звичайної господарської діяльності боржника та призвело до протиправного зменшення таким чином активів боржника чи погіршення його фінансового стану;

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що досліджуючи питання недійсності правочину, укладеного боржником в підозрілий період, суд першої інстанції, в межах наявних в нього повноважень, передбачених статтями 86, 209, 237 ГПК України, не з`ясував усіх істотних обставин справи, дійшов неправомірних висновків стосовно існування підстав для недійсності оскаржуваного договору, тим самим допустив неправильне застосування ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України, ст. 42 КУзПБ.

11.06.2024 апеляційна скарга зареєстрована відділом документообігу суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 11.06.2024, для розгляду справи № 918/60/22(918/1305/23) визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у Господарського суду Рівненської області витребувано матеріали справи № 918/60/22(918/1305/23).

14.06.2024 до суду надійшли матеріали справи № 918/60/22(918/1305/23).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І.) від 27.06.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.06.2024) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича на рішення Господарського суду Рiвненської областi від 09.05.2024 у справі № 918/60/22(918/1305/23); розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024 о 10:00 год. /т. 2 а.с. 151, 155/.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Тимошенка О.М. у період з 01.07.2024 по 30.07.2024 проведено його заміну у судовій справі № 918/60/22(918/1305/23), протокол від 15.07.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Олексюк Г.Є., Юрчук М.І.

Ухвалою суду від 15.07.2024 колегією суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Олексюк Г.Є., Юрчук М.І., прийнято справу № 918/60/22(918/1305/23) до свого провадження; задоволено клопотання (вх.№ 3369/24) представника Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 2 а.с. 168/.

15.07.2027 (вх. № 6305/24) від арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить:

- визнати поважними причини пропуску строку на надання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 918/60/22 (918/1305/23) та прийняти цей відзив до розгляду;

- не поновлювати фізичній особі-підприємцю Марчуку Олександру Петровичу процесуальний строк для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи та не приймати такі докази до розгляду;

- залишити апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.05.2024 у справі № 918/60/22 (918/1305/23) без задоволення, а рішення без змін /т. 2 а.с. 172-176/.

15.07.2027 (вх. № 6306/24) від арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича надійшло клопотання про розгляд справи № 918/60/22 (918/1305/23) за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича 17.07.2024 о 10:00 год. за його відсутності /т. 2 а.с. 179/.

Ухвалою суду від 17.07.2024 розгляд справи відкладено на 14.08.2024 об 11:00 год. /т. 2 а.с. 181/.

Ухвалою суду від 08.08.2024 задоволено клопотання (вх. № 3801/24) представника Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 2 а.с. 188/.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Олексюк Г.Є. у період з 05.08.2024 по 06.09.2024, судді - члена колегії Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024 проведено їх заміну у судовій справі № 918/60/22(918/1305/23, протокол від 12.08.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.

Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято справу № 918/60/22 (918/1305/23) до провадження у новому складі суду /т. 2 а.с. 194/.

В судове засідання 14.08.2024 з`явились представники сторін.

Розглянувши клопотання ФОП Марчук О.П. про поновлення строку на подання доказів до суду апеляційної інстанції, колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.

За змістом ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Згідно з ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 виклав правовий висновок, відповідно до якого питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду. Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

Звертаючись до Північно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку для приєднання до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги доказів скаржник ФОП Марчук О.П. посилається на неналежне надання адвокатом Таргонієм А.В. правової допомоги, що негативно вплинуло на з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного рішення. При цьому будь-яких інших доводів в обгрунтування неможливості подання відповідного клопотання у встановлений строк скаржником не надано.

Разом з тим надання повноважень на представництво інтересів адвокату не позбавляє таку особу статусу "учасника справи", також не позбавляє особу права користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до господарського процесуального кодексу, цікавитись перебігом справи.

Натомість відповідач ФОП Марчук О.П. відзив на позовну заяву та, відповідно, доказів на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції не подав, участі у судових засіданнях самостійно або через представника адвоката Таргонія А.В. не забезпечив, станом розгляду справи не цікавився.

При цьому жодних перешкод в отриманні та наданні таких доказів, долучених до апеляційної скарги, одночасно з відзивом на позовну заяву та самого відзиву у відповідача, як свідчать матеріали справи, не існувало. Неналежне надання адвокатом Таргонієм А.В. правової допомоги не може бути обставиною, яка свідчить про неможливість подання відповідачем у встановлений строк відзиву та доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у клопотанні про поновлення строку на подання доказів, доданих до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.08.2024 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Рiвненської областi від 09.05.2024 у справі № 918/60/22(918/1305/23) скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні надав заперечення щодо апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рiвненської областi від 09.05.2024 у справі № 918/60/22(918/1305/23) залишити без змін.

Відповідно до част. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Марчуком Олександром Петровичем (виконавець) укладено договір про надання послуг № 45/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: проводити перевірку, аналіз договорів земельних паїв та постійний моніторинг договорів оренди по бувших Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Корецькому, Костопільському, Сарненському районах Рівненської області.

Замовник зобов`язується прийняти всі послуги, що надаються виконавцем, якщо дані послуги надані відповідно до норм чинного законодавства та відповідно до умов даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору вартість послуг виконавця визначається відповідно до обсягу виконаної роботи за кожним етапом, та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг.

Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 100% вартості послуг, згідно з п. 3.1 договору шляхом перерахування відповідної суми на банківські рахунки виконавця, що зазначені у Реквізитах договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині обов`язків сторін - до їх повного виконання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки замовника /т. 1 а.с. 8 /.

На виконання умов Договору ТОВ "Вест Активс" сплатив ФОП Марчук О.П. грошові кошти у загальному розмірі 797 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 5101 від 18.01.2021 на суму 30 000,00 грн; № 5098 від 18.01.2021 на суму 200 000,00 грн; № 5089 від 13.01.2021 на суму 215 000,00 грн; № 5102 від 19.01.2021 на суму 215 000,00 грн; № 5138 від 29.01.2021 на суму 3 500,00 грн; № 5198 від 31.03.2021 на суму 134 000,00 грн, в яких вказано призначення платежу: "оплата за розробку плану земельних ділянок згідно дол. №45/1 від 12.01.2021 без ПДВ".

Арбітражний керуючий зазначає, що ТОВ "Вест Активс" передчасно та безпідставно сплатило грошові кошти ФОП Марчуку О.П., оскільки договором не передбачено точну суму вартості послуг та строки оплати послуг виконавця у разі їх виконання.

Також арбітражний керуючий вказує, що на момент укладення договору та сплати грошових коштів у ТОВ "Вест Активс" була наявна кредиторська заборгованість у сумі 73 037 745,49 грн, але ТОВ "Вест Активс" здійснювало перерахування грошових коштів за сумнівним договором, чим порушило права кредиторів, що призвело до невиконання своїх зобов`язань.

За наведених обставин арбітражний керуючий вважає, що існують підстави визнання договору про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021 недійсним за статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

09.05.2024 Господарський суд Рівненської області ухвалив оскаржуване рішення, яким позов задоволив, визнав недійсним договір про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" та Фізичною особою-підприємцем Марчуком Олександром Петровичем, стягнув з Фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" грошові кошти у розмірі 797 500,00 грн та судовий збір в розмірі 14 646,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю суттю є договором про надання послуг.

За положеннями статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалося вище, за умовами оспорюваного договору про надання послуг від 12.01.2021 № 45/1, ФОП Марчук Олександр Петрович зобов`язувався надати ТОВ "Вест Активс" наступні послуги: проводити перевірку, аналіз договорів земельних паїв та постійний моніторинг договорів оренди по бувших Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Корецькому, Костопільському, Сарненському районах Рівненської області.

За фактом надання послуг за договором сторони зобов`язувались підписувати Акт приймання-передачі наданих послуг.

Проте матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодного Акту приймання-передачі наданих послуг за договором.

Крім того представник позивача - арбітражний керуючий наголошує, що інформація про підписання таких Актів відсутня.

Більше того при перерахуванні грошових коштів за договором ТОВ "Вест Активс" зазначило призначення платежу "плата за розробку плану земельних ділянок згідно договору".

В той час як укладеним договором не передбачено надання таких послуг та виконання таких робіт.

Також арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ "Вест Активс" вказує, що боржник виконав майнові зобов`язання за даним договором раніше встановленого строку.

Судом встановлено, що договором встановлено порядок оплати виконаних робіт, а саме: замовник здійснює 100% попередню оплату вартості послуг шляхом перерахування суми на банківські рахунки виконавця (п. 2.2 договору).

В той же час договір встановлює, що вартість послуг визначається відповідно до обсягу виконаної роботи за кожним етапом, та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг (п. 2.1 договору).

Слід зазначити, що вказані положення договору суперечать одне одному, оскільки попередня оплата здійснюється до передання товару, виконання робіт чи надання послуг, в той час як Акт наданих послуг - це первинний документ, який відображає факт виконання надання послуг та конкретні види робіт/послуг, які були надані з зазначенням їх вартості та терміну виконання. Саме Акт фіксує той факт, що виконавець належним чином виконав умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Договором № 45/1 від 12.01.2021 не передбачено конкретну суму попередньої оплати.

Разом з тим згідно з п. 2.1 договору, вартість послуг визначається відповідно до обсягу виконаної роботи за кожним етапом, та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг.

Отже на момент здійснення попередньої оплати вартість послуг не могла бути визначена у зв`язку з тим, що за умовами договору вона визначається за результатом виконаної роботи.

Одночасно сторонами не було підписано жодного Акту прийому-передачі наданих послуг, у яких визначались вартість послуг, обсяг виконаних робіт та строк сплати, що ставить під сумнів надання таких послуг.

Тобто ТОВ "Вест Активс" здійснило попередню оплату у розмірі 797 500,00 грн за період з 13.01.2021 по 31.03.2021 за послуги, які не встановлені договором.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Отже положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Враховуючи, що оспорюваний договір про надання послуг від 12.01.2021 № 45/1 укладений у межах трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вест Активс", тому до таких правовідносин підлягає застосуванню стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019, № 910/8357/18 від 28.11.2019).

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Разом з тим на момент укладення договору № 45/1 від 12.01.2021 та перерахування грошових коштів на рахунок відповідача за твердженням позивача та згідно з поданими до позовної заяви доказами у ТОВ "Вест Активс" у період з 13.01.2021 по 31.03.2021 виникла кредиторська заборгованість у розмірі 69 475 967,12 грн, зокрема перед кредиторами:

1. ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" - за договором поставки № Д-ВА-20-00699 від 12.02.2020, заборгованість 6 885 819,35 грн, дата виникнення - 01.02.2021;

2. ТОВ "Украгропроект" - за договором поставки № 1202202001/1 від 12.02.2020, заборгованість 3601724,31 грн, дата виникнення - 01.02.2021;

3. СТОВ "Таврійська перспектива" - за договором про поворотну фінансову допомогу № 77/20 від 14.08.2020, заборгованість 5 971 503,46 грн, дата виникнення - 14.02.2021;

4. АТ "Банк Альянс" - за договором про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-027/ЮК від 14.02.2020, заборгованість 53 019 920,00 грн, дата виникнення - 13.02.2021;

5. МПП Фірма "Ерідон" - за рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/16697/20 стягнуто 3 561 778,37 грн заборгованості.

В подальшому МПП Фірма "Ерідон", СТОВ "Таврійська перспектива", АТ "Банк Альянс", ПрАТ "Лебединський насіннєвий завод" та ТОВ "Украгропроект" визнано кредиторами у справі № 918/60/22 про банкрутство ТОВ "Вест Активс" згідно з ухвалами Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 та 29.08.2023.

Отже ТОВ "Вест Активс" передчасно перерахувало грошові кошти на рахунок ФОП Марчук О.П. за наявності у цей період заборгованості перед іншими кредиторами, порушуючи права останніх.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладення договору № 45/1 від 12.01.2021 про надання послуг з відповідачем відбулось без економічної мети, що призвело до невиконання боржником своїх зобов`язань перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів зазначає, що доводи та заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рiвненської областi від 09.05.2024 у справі №918/60/22(918/1305/23) ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рiвненської областi від 09.05.2024 у справі №918/60/22(918/1305/23) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/60/22(918/1305/23) повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "20" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.