Постанова

від 08.08.2024 по справі 922/1452/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/1452/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників сторін:

від боржника - Ткачова В.С. - на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 08.08.2024 Серії АХ № 1202473;

від стягувача - Пшенична В.В. - на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2024 Серії АА № 1460304,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича (вх. №1717 Х/2),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 (повний текст ухвали складено 01.07.2024, суддя Калініченко Н.В.)

за скаргою фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича (вх. № 15347 від 13.06.2024) на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича

у справі №922/1452/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Дистрибюшн", м. Київ,

до фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича, м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Дистрибюшн" 2 327 034,92 грн основного боргу, 109 445,20 грн пені, 17 792,78 грн 3% річних та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 36 814,09 грн. Визначено видати наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовлено.

13.06.2024 до Господарського суду Харківської області фізичною особою-підприємцем Любіним Романом Григоровичем подано скаргу на дії приватного виконавця (вх. №15347), в якій просив суд скасувати рішення приватного виконавця Амельченка Віталія Петровича про визначення вартості (оцінки) арештованого майна боржника фізичної особи-підприємця Любіна Р.Г. у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_4, зобов`язати його організувати визначення актуальної вартості арештованого майна: автомобіля Renault RFB/LD2/ А6BRS0010000 Megane, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіля Renault Master, 2020 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_2 та повідомити про неї сторонам у строки та спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1452/22 відмовлено у задоволенні скарги ФОП Любіна Романа Григоровича (вх.№15347 від 13 червня 2024 року) на дії приватного виконавця.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, не встановив в діях приватного виконавця порушень вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", яке мало наслідком порушення права боржника на оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки рухомого майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності, з огляду на початок перебігу процесуального строку з дня отримання відповідного повідомлення. Разом з тим, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України", зазначив, що скаржник не звернувся до приватного виконавця чи до відповідних експертів у даній галузі для ініціювання проведення чи безпосереднього проведення рецензування звітів оцінки рухомого майна, з якого можливо було встановити наявність або відсутність порушень з боку оцінювача, який здійснив таку оцінку майна. Також суд звернув увагу, що у висновку про вартість майна щодо автомобіля Renault Megane, 2021 року випуску зазначено номерний знак НОМЕР_3 , що, на думку суду, є помилкою, адже зазначений номер транспортного засобу можна ідентифікувати за ідентифікаційним номером - RFB/LD2/A6BRS0010000.

Фізична особа-підприємець Любін Роман Григорович не погодився з ухвалою суду першої інстанції та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1452/22 та ухвалити нове рішення, яким скаргу ФОП Любіна Р.Г. на рішення та дії приватного виконавця від 12.06.2024 задовольнити в повному обсязі;

- долучити до матеріалів справи та дослідити докази у вигляді рецензій та скріншоту з електронного кабінету виконавчого провадження.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує на таке:

- судом не надано належної оцінки тому факту, що приватним виконавцем Амельченко В.П. було порушено норми ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" щодо повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, а лише через 3 місяці з дня проведення оцінки майна, що позбавило скаржника можливості завчасно звернутись до відповідних установ, з метою проведення рецензування цих звітів;

- судом не надано належної оцінки факту допущення помилок оцінювачем у звіті з оцінки майна;

- з огляду на те, що звіти з оцінки майна приватним виконавцем було завантажено до електронного кабінету виконавчого провадження лише 03.07.2024, у скаржника з`явилась можливість замовити рецензування цих звітів лише після ухвалення рішення за результатами розгляду скарги;

- з наданих висновків за фактом рецензування звітів чітко вбачається невідповідність звітів про оцінку майна вимогам діючого законодавства, тому останні не можуть бути використані приватним виконавцем у виконавчому провадженні, як повноцінні.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1452/22 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1452/22 залишено без руху.

Встановлено фізичній особі-підприємцю Любіну Роману Григоровичу десятиденний строк з дня вручення ухвали для виправлення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду належним чином оформлені документи на підтвердження представництва адвоката Янковського Станіслава Анатолійовича його інтересів у Східному апеляційному господарському суді.

Роз`яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1452/22. Призначено справу до розгляду на "08" серпня 2024 р. о 14:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1452/22.

23.07.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Дімоіл" (стягувач у виконавчому провадженні) просить відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги (вх.№ 10282).

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує на наступне:

- відповідно до вимог поданої скарги на дії державного виконавця вбачається, що скаржник не просить визнати протиправною оцінку майна, а такого способу захисту, як зобов`язання приватного виконавця організувати визначення актуальної вартості арештованого майна та повідомлення про неї сторонам у строки та способи, передбачені нормами чинного законодавства - не передбачено нормами Закону;

- приватний виконавець Амельченко В.П. при залученні суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки транспортних засобів діяв у спосіб та згідно норм чинного законодавства;

- положеннями ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку приватного виконавця здійснити направлення саме звіту про оцінку майна сторонам, наведено, що виконавець зобов`язаний лише повідомити про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи №922/1452/22 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

В судовому засіданні представник боржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник скаржника заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, просив суд ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 залишити без змін.

Судова колегія, розглянувши заявлене фізичною особою-підприємцем Любіним Романом Григоровичем клопотання про залучення до матеріалів справи повідомлення про рецензування № 4784/07 на "Звіт про оцінку майна - автомобіля Renault Master, 2020 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_2 " від 08.07.2024 та повідомлення про рецензування № 4783/07-24 на "Звіт про оцінку майна - автомобілю Renault RFB/LD2/ А6BRS0010000 Megane, 2021 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 " від 08.07.2024, виконані ТОВ "Аргумент-Експерт", скріншот з електронного кабінету виконавчого провадження, зазначає таке.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц.

Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 зробив висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Отже, колегія дійшла висновку відмовити у залученні наданих апелянтом доказів, оскільки їх не існувало на момент винесення оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За положеннями ст. 129 Конституції України та ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на усій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Підставою для звернення до суду із скаргою на дії виконавця є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Аналогічна правова підстава викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2021 року у справі №910/15888/17

Тобто, заявник при поданні даної скарги у справі №922/1452/22, мав обґрунтувати, яке саме право заявника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту, в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Так, за твердженням заявника, предметом оскарження є дії державного виконавця щодо вчасного повідомлення боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна боржника в порядку ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того з огляду на зміст поданої скарги на дії приватного виконавця, скаржник не погоджується з визначеним розрахунком вартості зазначеного рухомого майна, вважає, що вартість майна станом на сьогодні є значно заниженою та неактуальною. Разом з тим, з періоду складання звіту курс валюти підвищився та відбулись процеси інфляції, що значно вплинуло на ринкову вартість рухомого майна.

З цього приводу судова колегія зазначає, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18/4440/16 (провадження№11-1200апп18).

Як вбачається з матеріалів справи, та правильно встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. знаходиться виконавче провадження № 73667087 з примусового виконання наказу № 922/1452/22, виданого 16.05.2023 Господарським судом Харківької області, про стягення з ФОП Любіна Романа Григоровича на користь ТОВ "СМ Дистрибюшн" 2327034,92 грн основного боргу, 109445,20 грн пені, 17 792,78 грн 3% річних та судові витрати у розмірі 26 814,09 грн.

13.02.2024 приватним виконавцем Амельченко В.П. були винесені постанови про об`єднання виконавчих провадженя у зведене виконавче провадження, відповідно до яких виконавче провадження № 73667087 приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4.

В ході виконання вказаних виконавчих проваджень приватним виконавцем Амельченко В.П. 13.02.2024 та 22.02.2024 винесено постанови про опис та арешт майна боржника.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

З урахування цього, сторони виконавчого провадження повинні були надати виконавцю інформацію про визначену вартість майна до 04 березня 2024 року.

Скаржник не надав суду інформацію про те, що сторонами виконавчого провадження було визначено вартість вказаних вище транспортних засобів. Через це, виконавець у відповідності до ч. 2-3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" мав право залучити суб`єкта оціночної діяльності щодо проведення оцінки майна.

06.03.2024 приватним виконавцем Амельченко В.П. в рамках зведеного виконавчого провадження винесено постанову № 74143791 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Старікова Олександра Вікторовича, який має сертифікат, виданий 23.06.2021 за № 489/21, виданий Фондом Державного майна України (строк дії: 23.06.2024), та попереджено вказану особу про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження чи надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові. Вказане рішення приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні не оскаржене.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до скарги на дії приватного виконавця (вх. № 9288), поданої до Господарського суду Харківської області 08.04.2024, адвокатом Биченко А.О. в інтересах ФОП Любіна Р.Г., зазначається, що зі змістом вищевказаної постанови від 06.03.2024 заявник скарги (боржник) зміг ознайомитись в автоматизованій системі виконавчого провадження 18.03.2024, оскільки приватним виконавцем Амельченко В.П. вищевказані постанови ФОП Любіну Р.Г. не вручалися (т.3, а.с. 2).

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно встановив про обізнаність боржника про призначення в межах зведеного виконавчого провадження суб`єкта оціночної діяльності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 у справі №922/1452/22 замінено стягувача у виконавчому проваденні з ТОВ "СМ Дистрибюшн" на ТОВ "Дімоіл" (01004, м. Київ, вул. Велика Василівська, будинок 17, офіс 16, кімната 2, код ЄДРПОУ 45154241).

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, законодавством визначено порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, а саме в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення шляхом звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №902/1159/15 висловив правову позицію, а саме, про проведення оцінки майна державний виконавець зобов`язаний повідомити сторони виконавчого провадження про результати визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку шляхом направлення простого поштового повідомлення або доставки кур`єром.

Метою такого повідомлення є ознайомлення зі звітом про оцінку майна та можливість оскарження сторонами виконавчого провадження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Щодо твердження апелянта, що він не отримав повного звіту про результати визначення вартості чи оцінки майна від державного виконавця та не вважається ознайомленим з результатом визначення вартості чи оцінки арештованого майна в розумінні ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів відзначає наступне.

Сторона є ознайомленою з результатами визначення вартості майна, якщо достовірно встановлено, що державний виконавець надіслав їй рекомендованим листом повідомлення про результати на адресу, зазначену у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №420/8811/20.

Так, згідно даних про рух поштового відправлення з трек-номером №6100150250460, в якому містилось повідомлення приватного виконавця Амельченка В.П. від 27.05.2024 №22898, повідомлення про результатами визначення вартості оцінки арештованого майна було надіслано лише 27.05.2024.

03.06.2024 ФОП Любіним Р.Г. отримано поштове відправлення, в якому містилось повідомлення приватного виконавця Амельченко В.П. від 27.05.2024 № 22898 про результати визначення вартості об`єкту оцінки рухомого райма - колісних транспортних засобі в кількості 2 шт, що належать Любіну Роману Григоровичу , а саме: вартість автомобіля Renault RFB/LD2/ А6BRS0010000 Megane, 2021 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 06.03.2024 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Старіковим О.В., склала 661 612 гривень; вартість автомобіля Renault Master, 2020 року випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_2 , - 856 388,00 гривень.

Відповідні обставини визнає сам боржник, про що зазначено в поданій скарзі на дії приватного виконавця (вх.№ 15347 від 13.06.2024, т.4, а.с. 2).

При цьому, в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть у випадку повідомлення державним виконавцем сторін про результати визначення вартості майна пізніше, ніж наступного робочого дня після надходження таких результатів, сторона є ознайомленою з результатами визначення вартості майна з дати направлення державним виконавцем на її адресу повідомлення, що не заперечується сторонами.

Тобто, сам факт порушення державним виконавцем строку повідомлення скаржника про результати визначення вартості (надіслання повідомлення 27.05.2024), як правильно встановлено судом першої інстанції, не вплинуло на право скаржника оскаржити результати оцінки арештованого майна, що було реалізовано в порядку оскарження рішень та дій приватного виконавця.

При цьому, посилання апелента на порушення його прав за наслідками відсутності надіслання повних звітів про про оцінку рухомого майна, є безпідставним, з огляду на законодавчо визначений обов`язок виконавця лише повідомити сторони виконавчого провадження про результати визначення вартості чи оцінки майна.

У зв`язку з чим, сторона виконавчого провадження не була позбавлена права звернутися до приватного виконавця з метою отримання повного звіту про оцінку майна з метою проведення його рецензування та надання відповідного висновку в мажах розгляду судом скарги на дії державного виконавця, неможливість вчинення відповідних дій матеріалами справи не спростовується.

Матеріли справи не містять також відомостей щодо реалізації арештованого майна боржником станом на момент винесення оскаржуваної ували суду, як підстави для висновку щодо порушення приватним виконавцем прав боржника на оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна.

В свою чергу, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22.

Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з частиною першою, третьою статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

З урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.08.2021 року у справі № 545/2979/14-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду скарги на дії приватного виконавця, ФОП Любіним Р.Г. не було подано до Господарського суду Харківської області висновку рецензування звітів про оцінку рухомого майна від 06.03.2024, з якого можливо було встановити наявність або відсутність порушень з боку оцінювача, який здійснював таку оцінку майна.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії приватного виконавця з проведення оцінки майна відповідали положенням статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", що не спростовано скаржником, а тому відсутні підстави для визнання вказаних дій неправомірними.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів - є недопустимим.

Саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у від 22.04.2020 року № 641/7824/18.

Згідно приписів ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи, що діями державного виконавця не було порушено право скаржника, як сторони виконавчого провадження, на оскарження результатів проведеної оцінки вартості арештованого майна з наданням належних доказів в обґрунтування своїх доводів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги ФО П Любіна Романа Григоровича на дії приватного виконавця (вх. № 15347 від 13 червня 2024 року).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування поставленої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги ФОП Любіна Р.Г. фактично зводяться до перегляду скарги на дії (бездіяльність) приватного за наслідками отримання повідомлень про рецензування звітів про оцінку рухомого майна, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та мали бути подані в даному судовому процесі в установлені Законом строки.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/1452/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі №922/1452/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна