Постанова

від 08.08.2024 по справі 917/1784/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Харків Справа №917/1784/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача - Шкварун О.А.,

від відповідача - Грущанський В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 (вх.№1188П від 08.05.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 у справі №917/1784/23 (м. Полтава, суддя Безрук Т.М., повний текст рішення складено 22.03.2024),

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава», м. Полтава,

про стягнення 201 558,03 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» про стягнення 201558,03 грн за договором підряду №42 від 28.07.2020.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: відповідач порушив умови договору підряду №42 від 28.07.2020 в частині завищення обсягів виконаних робіт; у висновку експерта від 22.10.2021 №СЕ-19/117- 21/8973-БТ при проведенні судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що вартість робіт, що підлягає натурально-інструментальному обстеженню перевищує вартість фактично виконаних робіт на загальну суму 201558,03 грн; позивачем надлишково перераховані кошти в сумі 201558,03 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 у позові відмовлено повністю.

Військова частина НОМЕР_1 з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити Військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 та відкрити апеляційне провадження у справі №917/1784/23; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 по справі №917/1784/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає наступне:

- відповідно до 15.3 Договору підряду у разі виявлення в процесі прийняття об`єкта недоліків у роботах, усунути які неможливо й існування яких погіршує показники об`єкта порівняно з проєктом, Замовник має право вимагати від Підрядника компенсації збитків;

- враховуючи комплексне розуміння ст. ст. 22, 849 ЦК України та 224 ГК України позивач вважає, що здійснена переплата за договором є збитками позивача. Однак акцентує увагу на тому, що суд з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини;

- оскільки представники позивача не є носіями спеціальних знань, тому не змогли виявити недоліки та заявити про них підрядникові на етапі прийняття робіт у відповідності до ч.1 ст.853 ЦК України;

- договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове врегулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання;

- відповідно до ст.ст.849, 853, 852, 857,858, 883, 884 ЦК України відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання за Договором підряду.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.05.2024 для розгляду справи №917/1784/23 визначено склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 поновлено Військовій частині НОМЕР_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/1784/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 (вх.№1188П від 08.05.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 у справі №917/1784/23.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7338 від 27.05.2024; вх.№7518 від 30.05.2024), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення першої інстанції по справі №917/1784/23 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» зазначає наступне:

- в апеляційній скарзі загалом не міститься мотивів та аргументів неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права (п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України), натомість здійснено загальний виклад обставин по справі, що фактично повністю дублює позов по справі в суді першої інстанції;

- при проведенні експертизи з однакових питань по одному й тому ж об`єкту дослідження експерти в тотожних експертизах прийшли до протилежних висновків щодо відповідності обсягів та вартості робіт;

- матеріалами справи достовірно не підтверджено та належними доказами не доведено факту невідповідності фактично виконаних обсягів робіт тим, що вказані у акті виконаних робіт;

- відповідач ставить під сумнів допустимість висновків будівельно-технічної експертизи від 22.10.2021, так як експертом взагалі не визначено, яким чином він дійшов до відповідного висновку про спричинення майнової шкоди у відповідному розмірі.

- позивач не зазначає, до якого саме виду недоліків (явних чи прихованих) відносяться заявлені у позові недоліки прийнятих замовником робіт;

- позивач, будучи цивільним позивачем в рамках кримінальної справи №948/1522/23, намагається одночасно і по суті у подвійному розмірі стягнути шкоду, яку на справді спричинено не було.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 призначено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх.№1188П від 08.05.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 у справі №917/1784/23 до розгляду на « 08» серпня 2024 р. об 11:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№9163 від 10.07.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (вх.№9667 від 22.07.2024) про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1784/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1784/23, яке призначено на 08.08.2024 об 11:15 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№9887 від 26.07.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» - Грущанського В.О. (вх.№10084 від 31.07.2024) про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1784/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1784/23, яке призначено на 08.08.2024 об 11:15 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРСУ Полтава» - Грущанського В.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.08.2024 присутні представники сторін надали пояснення та підтримали свою позицію по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРСУ ПОЛТАВА» (далі - підрядник, відповідач або ТОВ «ДРСУ Полтава») та Військовою частиною НОМЕР_2 (далі - замовник, позивач, Військова частина), правонаступником якої відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил-України №Д-321/10 дек від 30.12.2020 з 01.04.2021 є військова частина НОМЕР_1 , укладено Договір підряду №42 від 28.07.2020 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик, власними силами/засобами за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по об`єкту: «Будівництво службової дороги по охоронному периметру Військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 » (код за ДК 021:2015 - 45230090-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (далі - Об`єкт), та усунення недоліків впродовж гарантійного періоду.

Відповідно до п. 4.1 Договору підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає діючим нормативним вимогам - Державним будівельним нормам та Державним стандартам України.

Відповідно до п. 6.5 Договору підставою для здійснення розрахунків з підрядником є підписані сторонами Акт прийняття виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт, які складаються підрядником.

З метою забезпечення виконання вимог, передбачених Порядком обслуговування державного бюджету за видатками, зазначені форми подаються замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Замовник за участю підрядника чи самостійно перевіряє обґрунтованість поданих йому документів, підписує та передає їх підряднику впродовж 5 календарних днів, якщо платежі за виконання роботи є проміжними, і продовж 28 днів, якщо платежі за виконані роботи є кінцевими.

Оплата за виконані роботи (згідно з типовою формовою №КБ-2-В) здійснюється протягом 10 календарних днів, за умови наявності коштів на рахунках частини по відповідним кодам видатків.

12.10.2020 Позивач та Відповідач підписали Акт прийняття виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2-В) на суму 2 197 389 грн 05 коп.

Позивач та відповідач підписали Довідку про вартість виконаних робіт та витрат від 12.10.2020 (типова форма КБ-3), в якій вказали вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту будівництва в сумі 2 197 389 грн 05 коп.

Вказані Акт та Довідка підписані обома сторонами договору без зауважень, посвідчені їх печатками.

Позивач сплатив відповідачу 2 197 389 грн 05 коп. вартості виконаних робіт за платіжним дорученням №661 від 13.10.2020.

Відповідно до аудиторського висновку Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 26.03.2021 №234/1/31/11 «Про результати планового аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.12.2019 по 28.02.2021» ідентифіковано як ризиковий процес (фінансово-господарську операцію) будівництва службової дороги технічної території військової частини на загальну суму 2 376 038 грн 22 коп., який потребує додаткового дослідження на рівні управління (виконавця бюджетної програми КПКВ 21012102) під час планового аудиту.

Позивач у позові вказує, що у висновку експерта від 22.10.2021 № СЕ-19/117-21/8973-БТ Полтавського НДЕКЦ МВС України за результатом проведеної будівельно-технічної експертизи та у висновку експерта від 08.12.2021 № СЕ-19/117-21/14499-ЕК за результатом проведення судової економічної експертизи встановлено, що вартість робіт, які підлягають натурно-інструментальному обстеженню, перевищує вартість фактично виконаних робіт на загальну суму 201 558 грн 03 коп.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання позивач направив до ТОВ «ДРСУ Полтава» на офіційну електронну адресу, яка розміщена в графі інформація для здійснення зв`язку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, претензію від 01.08.2023 №2524 про сплату заборгованості у розмірі 201558,03 грн.

Позивач у позові вказує, що відповідач відповідь на претензію не надав, суму збитків добровільно не погасив. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд вказав, що посилання позивача на положення ст. 849 ЦК України, як на підставу для стягнення коштів з відповідача, є необґрунтованим. Позивач не надав суду доказів, що він виявляв істотні відступи від договору, не надав звернення до відповідача з вимогою виправити недоліки на підставі ст. 852 ЦК України чи про розірвання договору з вказаних підстав, натомість матеріали справи свідчать, що позивач прийняв роботи без зауважень. Отже, на думку суду, відсутні підстави для застосування положень ст. 852 ЦК України для стягнення заявленої у позові суми коштів. Суд зазначив, що факт прийняття замовником роботи та незаявлення жодних зауважень під час розгляду справи в установленому порядку не спростовані, а тому згідно з положеннями ч.1 ст. 853 ЦК України замовник втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Суд звертає увагу, що при проведенні експертизи з однакових питань по одному й тому об`єкту дослідження експерти прийшли до протилежних висновків щодо відповідності обсягів та вартості робіт. Отже, на думку суду, матеріалами справи достовірно не підтверджено та належними доказами не доведено факту невідповідності фактично виконаних обсягів робіт тим, що вказані у акті виконаних робіт. Місцевий господарський суд також вказує, що позивач не довів належними доказами, що визначені недоліки робіт є прихованими та такими, що не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття роботи, не надав доказів, що вказані недоліки є істотними та такими, що не можуть бути усунуті. Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою виправити недоліки на підставі ст. 852 ЦК України, не надано доказів повідомлення підрядника про виявлені недоліки та відмови останнього від їх усунення в межах гарантійного строку згідно із ст.884 ЦК України. Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними та з заявлених у позові підстав задоволенню не підлягають.

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існують правовідносини у сфері виконання підрядних робіт.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.

Згідно з ч. 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до статті 530 ЦК України також визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами укладеного між сторонами договору, підставою для здійснення розрахунків з підрядником є підписані сторонами Акт прийняття виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт, які складаються підрядником (п.6.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в межах зобов`язань по виконанню робіт за Договором підряду №42 від 28.07.2020, сторонами 12.10.2020 підписано та скріплено печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) загальною вартістю виконаних будівельних робіт 2197389,05 грн. Вказані документи підписано сторонами без зауважень та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 201 558,03 грн посилається на надлишкове перерахування грошових коштів за договором підряду внаслідок неналежного виконання робіт відповідачем, а саме невідповідності фактично виконаного обсягу робіт даним, відображеним у первинних облікових документах (акт кб-2в та довідка кб-3), що підтверджується висновками експертів. Військова частина НОМЕР_1 вказує, що здійснена позивачем переплата вартості робіт є збитками позивача. Водночас, позивач акцентує увагу на тому, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За змістом положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Крім того, положеннями глави 61 ЦК України врегульовано, зокрема, випадки стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договорами підряду. На вказані нормативні положення посилається і позивач, а саме зазначає, що відповідно до ст.ст.849, 852, 853, 857,858, 883, 884 ЦК України відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання за Договором підряду.

Проаналізувавши зазначені норми та обставини справи, суд вказує про наступне.

Матеріали справи не містять доказів заявлення претензій відповідачу щодо порушення строку робіт, як підстави для стягнення збитків у відповідності до ч.2 ст.849 ЦК України. Також відсутні обставини, визначені частиною 3 вказаної статті, а саме наявність підстав для відшкодування збитків у випадку якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином.

Стосовно посилання на ст.852 ЦК України. Частина перша вказаної статті регламентує випадок відступу підрядника від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допущення інших недоліків в роботі. У такому випадку замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. Водночас, матеріали справи не містять доказів повідомлення підрядника про певні недоліки з вимогою про їх усунення, та невиконання замовником таких вимог, що виключає наявність підстав для стягнення грошових коштів із підрядника.

Частина друга статі 852 ЦК України визначає випадок істотних відступів від умов договору підряду або наявності інших істотних недоліків. За таких обставин замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Позивачем не надано доказів істотних відступів від умов договору та не заявлено вимогу про його розірвання, з огляду на що підстави для стягнення збитків відповідно до вказаної статті відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріали справи не містять доказів звернення замовника із заявою до підрядника щодо виявлених допущених у роботі відступів від умов договору підряду. Більше того, як вже встановлено судом, позивачем підписано акт виконаних робіт та довідку про вартість будівельних робіт, тобто прийнято виконані роботи без жодних зауважень.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у представника позивача спеціальних знань, що вплинуло на можливість виявити недоліки на етапі прийняття робіт, з огляду на наступне.

З Акту приймання виконаних будівельних робіт від 12.10.2020 вбачається, що останній, крім підписів сторін договору, містить також підпис та печатку інженера технічного нагляду - Іващенка В.М. та напис «З обсягами згоден». Таким чином, прийняття виконаних робіт відбувалося за участю особи, яка здійснювала технічний нагляд та презюмується, що остання володіла спеціальними знаннями у сфері будівництва, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

З огляду на ту обставину, що замовник прийняв обсяг виконаних робіт за договором із визначеною вартістю та не заявив будь-яких зауважень під час розгляду справи, останній в силу положень абз.2 ч.1 ст.853 ЦК України, втратив право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.3 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Тобто, законодавцем визначено два види недоліків робіт, явні та приховані недоліки, основною відмінністю яких є спосіб їх виявлення. Так, на відміну від явних недоліків, виявлення яких здійснюється на етапі прийняття робіт згідно акту приймання-передачі, законодавцем виокремлено приховані недоліки, які можуть бути виявлення вже після прийняття відповідних робіт.

Суд вказує, що позивачем у поданих до суду процесуальних документах не визначено характер недоліків, про які останній стверджує, а також не наведено обставин повідомлення відповідача про виявлення таких недоліків.

Водночас, ч. 4 ст. 853 ЦК України визначено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

На підтвердження своїх доводів та заперечень, сторонами до матеріалів справи додано висновки експертиз, призначених в межах кримінального провадження.

Суд вказує, що за приписами статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Колегія суддів враховує, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №907/651/17, від 08.08.2018 у справі №907/679/17, від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18.

За приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Так, позивач як на підставу позову посилається на висновок будівельної-технічної експертизи №СЕ-19/117-21/8973-БТ Полтавського НДЕКЦ МВС України від 22.10.2021 та на висновок судово-економічної експертизи від 08.12.2021, за результатами яких вартість робіт, що підлягають натурно-інструментальному обстеженню перевищує вартість фактично виконаних робіт на загальну суму 201 558,03 грн.

За результатами проведення експертизи від 22.10.2021 визначено, що встановити відповідність всіх обсягів та вартості фактично виконаних робіт з будівництва службової дороги по охоронюваному периметру військової частини обсягам та вартості, зазначеним у первинній звітній документації не видається за можливе з причин, що вказані у дослідницькій частині; обсяги та вартість фактично виконаних робіт, що підлягають натурно-інструментальному обстеженню, на момент проведення дослідження не відповідають обсягам та вартості, які зазначені у первинній звітній документації; вартість робіт, що підлягають натурно-інструментальному обстеженню, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, перевищує вартість фактично виконаних робіт на 201 558,03 грн.

На підставі висновку будівельної-технічної експертизи від 22.10.2021 №СЕ-19/117-21/8973-БТ складено висновок експерта від 08.12.2021 №СЕ-19/117-21/14499-ЕК, в якому встановлено, що за результатом проведення судової економічної експертизи надлишкове перерахування коштів становить 201 558, 03 грн.

Водночас, відповідач в межах того ж кримінального провадження отримав висновок будівельної-технічної експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С.Бокаріуса» №21422 від 08.09.2023. На вирішення вказаної експертизи поставлені питання аналогічні тим, які вказані у висновку Полтавського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/117-21/8973-БТ від 22.10.2021.

За результатами проведення експертизи від 08.09.2023 визначено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва службової дороги по охоронюваному периметру військової частини НОМЕР_2 , що підлягають натурно-інструментальному обстеженню відповідають обсягам та вартості робіт, зазначеним у первинній звітній документації; встановити фактичну вартість всіх виконаних робіт по об`єкту «Будівництво службової дороги по охоронному периметру військової частини НОМЕР_2 » не надається можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку.

Таким чином, у справі наявні дві експертизи з одних і тих самих питань, за висновками яких встановити фактичну вартість всіх виконаних робіт по об`єкту Договору не надається можливим. Крім того, за висновками експертизи, наданої позивачем, обсяги та вартість фактично виконаних робіт, що підлягають натурно-інструментальному обстеженню, на момент проведення дослідження не відповідають обсягам та вартості, які зазначені у первинній звітній документації. В той час як за висновками експертизи, наданої відповідачем, обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва службової дороги по охоронюваному периметру військової частини НОМЕР_2 , що підлягають натурно-інструментальному обстеженню відповідають обсягам та вартості робіт, зазначеним у первинній звітній документації.

З тексту зазначених експертиз вбачається, що проводились вибіркові натурно-інструментальні обстеження об`єкту Договору, за результатами яких експертами зроблено два протилежних висновки щодо відповідності фактично виконаного обсягу та вартості робіт відомостям, що зазначені у первинних документах, а також зазначено, що встановити фактичну вартість всіх виконаних робіт по об`єкту «Будівництво службової дороги по охоронному периметру військової частини НОМЕР_2 » не надається можливим.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів на підтвердження невідповідності фактичного обсягу та вартості виконаних робіт даним, зазначеним у погоджених та підписаних сторонами первинних бухгалтерських документах.

Долучений до позову аудиторський висновок Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 26.03.2021 №234/1/31/11 «Про результати планового аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.12.2019 по 28.02.2021» ідентифікує фінансово-господарську операцію з будівництва службової дороги технічної території військової частини на загальну суму 2 376 038 грн 22 коп як ризиковий процес, який потребує додаткового дослідження на рівні управління під час планового аудиту. Тобто, вказаний документ не підтверджує заявлені позивачем вимоги, а є підставою для подальшої внутрішньої перевірки. Суд вказує, що матеріали справи також не містять будь-яких відомостей про притягнення посадових осіб сторін у справі до відповідальності за вчинення певних кримінальних правопорушень, які можуть бути підставою для висновку про невідповідність фактичного обсягу виконаних робіт, зазначеним у бухгалтерських документах.

Отже, матеріалами справи не доведено належними та допустимими доказами факту невідповідності фактично виконаних обсягів та вартості робіт тим, що вказані, зокрема, у акті виконаних робіт, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Також позивач посилається на статтю 883 ЦК України відповідно до положень якої підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Водночас, як вже встановлено судом, матеріалами справи не підтверджено наявності недоліків збудованого об`єкта чи інших порушень договору, не заявлено про такі недоліки підряднику відповідно до порядку, визначеного главою 61 ЦК України. З огляду на що, положення вказаної статті не підтверджують обґрунтованість заявлених вимог про стягнення грошових коштів із підрядника.

Стосовно гарантії якості у договорі будівельного підряду, унормованих ст.884 ЦК України та положеннями Договору про підряд, колегія суддів вказує про наступне.

Згідно зі ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом (ч. 1 ст.884 ЦКУ).

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин,- неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (ч.2 ст.884 ЦКУ).

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник (ч.3 ст.884 ЦКУ).

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення (ч. 4 ст.884 ЦКУ).

Умовами Договору підряду №42 від 28.07.2020 визначено, що підрядник гарантує якість виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта відповідно до умов проекту впродовж 10 років. Гарантійний термін експлуатації об`єкта починається з дати прийняття об`єкта в експлуатацію і переривається на час, упродовж якого об`єкт не міг використовуватись внаслідок недоліків, відповідальність за які несе Підрядник.

Відповідно до п. 16.2 Договору підряду замовник у разі виявлення впродовж гарантійного терміну експлуатації об`єкту недоліків, відповідальність за які несе Підрядник, зобов`язаний без затримки сповістити підрядника і запросити його для складання відповідного акта з визначенням у ньому термінів усунення виявлених недоліків. У разі відмови Підрядника взяти участь у складанні акта Замовник має право зробити це за участю третьої сторони і надати акт для усунення недоліків Підряднику. Якщо Підрядник не забезпечить усунення у визначені терміни встановлених недоліків, Замовник може зробити це сам або запросити іншого виконавця з компенсацією витрат на виконання цієї роботи та завданих збитків за рахунок Підрядника.

Таким чином, сторонами в Договорі врегульовано окремий порядок дій у разі виявлення недоліків впродовж гарантійного строку, що, зокрема, включає в себе сповіщення підрядника про виявлені недоліки та складання відповідного акта з термінами усунення таких недоліків. Доказів вчинення відповідних дій матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» і викладено її у новій редакції, фактично, впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищенаведених обставин та доказів, з урахуванням стандарту доказування «баланс вірогідностей», колегія суддів зазначає про те, що відсутні підстави для висновку про невідповідність обсягу та вартості фактично виконаних робіт тим, які вказані у підписаних та погоджених сторонами первинних бухгалтерських документах (акт форми кб-2в та довідка форми кб-3).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на недоведеність належними доказами понесення позивачем збитків та наявності правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів констатує, що апеляційна скарга не містить мотивів непогодження із висновками суду першої інстанції, підстав для скасування судового рішення та фактично дублює текст позовної заяви.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 у справі №917/1784/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян