Ухвала

від 24.09.2024 по справі 917/1784/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1784/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Губенко Н.М., Студенця В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Безрук Т.М.,

від 21.03.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гетьман Р.А., Склярук О.І., Хачатрян В.С.,

від 08.08.2024

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава"</a>,

про стягнення 201 558,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 201 558,03 грн за договором підряду від 28.07.2020 №42.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024, у задоволенні позову відмовлено.

05.09.2024 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 917/1784/23. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових актів.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 (Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Губенко Н.М., Студенець В.І.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» цієї норми.

За змістом частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у цій справі подано у 2023 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684 грн.

У пункті 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 917/1784/23 є вимога про стягнення 201 558,03 грн, що становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (1 342 000 грн), тому в розумінні Господарського процесуального кодексу України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики саме до цієї конкретної справи й вказує на те, що предмет даного спору досі не досліджувався Верховним Судом раніше, та, наразі відсутній будь-який правовий висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Розглянувши наведені підстави, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики ніяким чином не необґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Суд зазначає, що незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки предметом спору у справі №917/1784/23 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено належних обґрунтувань щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, то касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 917/1784/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових актів не розглядаються.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 917/1784/23.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

В. Студенець