Постанова

від 08.08.2024 по справі 922/52/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Харків Справа №922/52/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

прокурор Хряк О.О.,

від позивача-1 не з`явився,

від позивача-2 не з`явився,

від позивача-3 не з`явився,

від відповідача Яценко А.О.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1168Х від 07.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у справі №922/52/24 (м. Харків, суддя Калантай М.В., повний текст рішення складено 15.04.2024)

за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя, в інтересах держави, в особі:

1. Запорізької обласної військової адміністрації, м. Запоріжжя,

2. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ,

3. Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ,

про стягнення 236 239,92 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізької обласної військової адміністрації (надалі - перший позивач), Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - другий позивач), Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (надалі - третій позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» (надалі - відповідач) про стягнення 236239,92 грн пені.

На підтвердження позовних вимог прокурор посилається на те, що між Запорізькою обласною військовою адміністрацією, як замовником, АТ «Укрзалізниця», як платником, та ТОВ «Олімп», як постачальником, 23.03.2022 укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, який оприлюднено на веб-сайті AT «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620. Прокурор зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за даним договором в частині дотримання строків поставки товару, а тому на підставі п.6.1 вказаного Договору з нього до Державного бюджету України підлягає стягненню сума пені в розмірі 236239,92 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у задоволенні позову Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 236239,92 грн пені відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у справі №922/52/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає наступне:

- судом безпідставно не враховано ані вимоги законодавства щодо спірних правовідносин, ані наявні в матеріалах справи докази. Зокрема, Мінінфраструктури як головний розпорядник бюджетних коштів, а також АТ Укрзалізниця як платник за тристороннім договором, надали суду чітку позицію з приводу того, що кошти, використані АТ Укразалізниця є бюджетними коштами, а саме субвенцією, що передана з державного бюджету;

- судом залишено поза увагою висновки органу державного фінансового контролю щодо випадків постачання товару з недотримання встановлених договором строків;

- судом не враховано, що Укрзалізниця відповідно до Постанови №185 може виступати замовником під час здійснення закупівель за рахунок власних коштів, коштів державного бюджету, інших залучених коштів (абз. 2 п.п.1 п.1). Натомість відповідно до абз. 3 п.п.1 п.1 вказаного Порядку Укрзалізниця може виступати і платником за тристороннім договором, замовником за яким є, зокрема, військові адміністрації, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

- судом першої інстанції у порушення вимог Бюджетного кодексу України та без врахування позицій Верховного Суду невірно визначено правову природу коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля продовольчих товарів та які перераховувались на рахунок постачальника;

- судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що АТ «Укрзалізниця» було лише фактичним платником грошових коштів, які виділялись державою у вигляді субвенцій, а тому п.6.1 Договору передбачав сплату пені саме на рахунок платника, а не на його користь;

- прокурором заявлено позов в інтересах належних позивачів, що підтверджується судовою практикою.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.05.2024 для розгляду справи №922/52/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1168Х від 07.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у справі №922/52/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/52/24.

17.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/52/24 (вх.№6902).

Від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшла заява (вх.№6995 від 20.05.2024), в якій просить апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури у справі №922/52/24 задовольнити повністю; розгляд справи здійснити за відсутності представника Мінінфраструктури.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7139 від 23.05.2024), в якому просить відхилити повністю апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у справі №922/52/24 залишити без змін; всі судові витрати відповідача, в тому числі на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи в частині розгляду апеляційної скарги прокурора покласти на заявника апеляційної скарги і позивачів, за рахунок їх бюджетних асигнувань.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» зазначає наступне:

- прокурор в поданій апеляційній скарзі посилається на нові обставини і нові правові підстави, які не заявлялись ним в позові, що суперечить ст.269 ГПК України і не може прийматись до уваги;

- прокурором не наведено жодної належної правової норми, згідно якої штрафна санкція чи пеня, всупереч п.6.1. укладеного договору, має сплачуватись саме на користь Державного бюджету, а не на користь Платника за договором;

- у матеріалах справи відсутній будь-який банківський документ, який би підтверджував перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок АТ «Українська залізниця» або безпосередньо одразу на банківський рахунок ТОВ «Олімп»;

- Договір між сторонами укладено 28.03.2022, при цьому Постанова КМУ №528 від 03.05.2022 не містить положень про надання їй зворотної дії на договори, які укладені до її прийняття. Зазначеною постановою не скасовувався п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №185, згідно якого для фінансування видатків акціонерного товариства «Українська залізниця» для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг використовується декілька джерел коштів: в тому числі власні кошти, або інші залучені кошти;

- звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора;

- у наведених прокурором судових рішеннях Верховного Суду не досліджувалось питання перерахування коштів з державного бюджету чи з бюджетних рахунків на користь АТ «Українська залізниця» та використання саме бюджетних коштів для оплати за товар як на підставу стягнення штрафу поза умовами договору;

- стягнення з підприємства штрафних санкцій буде означати надмірний економічний тягар для підприємства, а тому в разі відхилення інших доводів відповідача щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції, відповідач просить зменшити штрафні санкції до суми 1 (одна) гривня.

Від Запорізької обласної військової адміністрації надійшли пояснення (вх.№7235 від 24.05.2024), в яких остання підтримує апеляційну скаргу та просить суд задовольнити її у повному обсязі, а саме скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури у повному обсязі.

В обґрунтування пояснень Запорізька обласна військова адміністрація зазначає, що фактично судом не спростовано порушення відповідачем строків поставки товарів. АТ «Укрзалізниця» не надавала власні кошти, а була лише фактичним платником грошових коштів, які виділялися державою для обласної військової адміністрації у вигляді субвенцій. Оскільки кошти, які сплачувались за тристороннім договором з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану, за своєю правовою природою є коштами державного бюджету, то нарахована сума пені відповідно до пункту 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України підлягає стягненню з ТОВ «Олімп» безпосередньо до Державного бюджету України.

Від Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7240 від 24.05.2024), в якому просить задовольнити апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури у повному обсязі; здійснювати розгляд справи без участі представників Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 призначено апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1168Х від 07.05.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у справі №922/52/24 до розгляду на « 08» серпня 2024 р. об 11:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Запорізької обласної військової адміністрації надійшла заява (вх.№9476 від 17.07.2024), в якій остання повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі та просить розглядати справу без участі уповноваженого представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» - адвоката Яценко А.О. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/52/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/52/24, яке призначено на 08.08.2024 об 11:00 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» - адвоката Яценко А.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.08.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Третя особа до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 до електронного кабінету учасника справи.

Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання та клопотання позивачів про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №169) оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №185) уповноважено AT «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова №193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно- ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Так, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Запорізькою обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю продовольчих товарів у ТОВ «Олімп».

На офіційному веб-сайті AT «Укрзалізниця» за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 12.03.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком. т).

За умовами пункту 11.2 проекту цього договору відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Запорізькою обласною державною адміністрацією (обласною військовою адміністрацією) на адресу ТОВ «Олімп» направлено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови №185) на постачання товару:

- макаронні вироби, фасовані 0,4 - 1,0 кг (виробництво ЄС), Код ДК 021:2015-15850000-1 у кількості 95 тонн;

- консерви м`ясні, вміст м`яса 53%-65%, 300 г. (виробництво ЄС), Код ДК 021:2015-1510000-9 у кількості 95 000 штук;

- крупа ячмінна, фасована 0,4 кг (виробництво ЄС), Код ДК 021:2015 1560000-7 у кількості 47,5 тонн;

- рис, фасований 1,0 кг (виробництво ЄС), Код ДК 021:2015-1560000-7 у кількості 9,5 тонн.

У подальшому у відповідь на зазначену заявку товариством виставлено рахунки на оплату:

- рахунок від 23.03.2022 №7/2/22/3 на постачання товару - консерви м`ясні на загальну суму 4 940 760 грн із визначенням авансового платежу - 1 482 228 грн;

- рахунки від 23.03.2022 №7/3/22/3 (предоплата) та від 04.05.2022 №7/3/22/3/1 (по факту) на постачання товару - крупа ячмінна ячна, крупа ячмінна перлова, рис на загальну суму 2 278 562,47 грн із визначенням авансового платежу - 976 527,65 грн;

- рахунки від 23.03.2022 №7/22/3 (предоплата) та від 06.05.2022 №7/22/3/1 (по факту) на постачання товару - макаронні вироби на загальну суму 5 022 794,40 грн із визначенням авансового платежу - 2 152 630,76 грн.

З урахуванням положень ст. 634 ЦК України на виконання вимог указаних постанов КМУ України між Запорізькою обласною військовою адміністрацією, як замовником, AT «Укрзалізниця», як платником, та ТОВ «Олімп», як постачальником, 23.03.2022 укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, який оприлюднено на веб-сайті AT «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються замовником у заявках. Замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п.2.1.Договору).

Згідно з п.2.2. Договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах:

2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрній політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Поставка товару за цим Договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього Договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару (п.5.1.Договору).

Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково (п.5.4.Договору).

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим Договором порядку (п.5.5.Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок автомобільним транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», або залізничним транспортом відповідно до вимог законодавства України (п.5.6.Договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами (п.5.7.Договору).

Авансовий платіж в розмірі 4 611 386,41 грн перерахований AT «Укрзалізниця» (платник за Договором) на користь ТОВ «Олімп» 28.03.2022, що підтверджується листом AT «Укрзалізниця» від 18.11.2022 №ЦЦБ-09/434 та випискою з особового рахунку ТОВ «Олімп».

Отже, відповідач мав поставити продовольчі товари (з урахуванням вищенаведених рахунків на оплату) на суму 12 242 116,87 грн на користь замовника до 30.03.2022 включно.

ТОВ «Олімп» виконав свої договірні зобов`язання щодо поставки товару, але з порушення обумовленого Договором строку, а саме:

- Консерви м`ясні на суму 4 940 760 грн поставлені за видатковими накладними від 13.05.2022 №Ол000001009 та №Ол000001010;

- Крупа ячмінна ячна, крупа ячмінна перлова, рис поставлені на суму 861288,18 грн за видатковою накладною від 26.04.2022 №Ол000000990, на суму 891518,76 грн за видатковою накладною від 28.04.2022 №Ол000000999, на суму 525 755,53 грн за видатковою накладною №Ол0000010006 від 03.05.2022;

- Макаронні вироби на суму 1 903 374,72 грн поставлені за видатковими накладними від 28.04.2022 №Ол000000993 та №Ол000000994, на суму 856518,62 грн за видатковою накладною від 29.04.2022 №Ол000000996, на суму 1027822,35 грн, на суму 1 027 822, 35 грн за видатковою накладною №Ол000000998 від 02.05.2022, на суму 753 736,39 грн за видатковою накладною №Ол000001000, на суму 481 342,32 грн за видатковою накладною №Ол000001007.

Відповідно до п. 6.1 Договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок платника (АТ «Укрзалізниця») пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки (п.6.1.Договору).

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України пеню в розмірі 236239,92 грн.

При цьому, прокурор зазначає, що Договір фінансувався державою за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка виділялася безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ2620), а отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договорами, які укладалися з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та на фінансування яких державою виділялись бюджетні кошти у великому розмірі.

Судове рішення мотивовано тим, що прокурором не зазначено жодного нормативного акту, яким передбачено стягнення штрафних санкцій саме на користь Державного бюджету за порушення строків поставки товару за Договором. Суд вказує, що у матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів з Державного бюджету чи з бюджетного рахунку будь-якого з позивачів як на користь АТ «Українська залізниця», так і на користь відповідача. При цьому, місцевий господарський суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 передбачає три джерела фінансування, а тому твердження прокурора про те, що перераховані відповідачу кошти є саме субвенцією, підлягають доведенню, однак відповідних доказів не надано. Суд наголошує, що між сторонами спору було укладено господарський договір, на підставі якого між сторонами виникли саме господарські зобов`язання, а не бюджетні відносини. Пункт 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України встановлює лише джерела доходів державного бюджету та не містить положень про стягнення штрафних санкцій за порушення господарських зобов`язань саме на користь Державного бюджету. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача до Державного бюджету 236239,92 грн пені. Суд вказує, що у даному випадку право на заявлення позову про стягнення пені на підставі п.6.1 Договору фактично належить саме Акціонерному товариству «Українська залізниця», яке є платником за вищезазначеним Договором. Проте, АТ «Українська залізниця» у цій справі не є позивачем, а тому позов заявлено прокурором в інтересах неналежних позивачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

Частиною першою статті 548 ЦК України передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Водночас за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору. Такий правовий висновок щодо застосування неустойки, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 236 239,92 грн до Державного бюджету України. За доводами прокурора зазначена сума має бути стягнута саме до державного бюджету на підставі частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, оскільки такі кошти були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам.

Як встановлено судом вище, умови щодо сплати пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару встановлено сторонами у договорі, зокрема пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок платника - третьої особи у справі (п.6.1. Договору).

Суд зауважує, що положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

Так, пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України)

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін.

Із встановлених обставин справи вбачається, що договір сторонами укладено в добровільному порядку, більше того відповідач уклав цей договір шляхом приєднання до його умов, які викладались на сайті третьої особи, скаржник не оспорював умови цього договору в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді, жодних зауважень щодо них також не наводив.

Таким чином між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Оскільки у пункті 6.1 Договору сторони погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником (позивачем-1), постачальник (відповідач) сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника (третьої особи) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. Відтак доводи скаржника про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок третьої особи, є безпідставними.

Та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не нівелюють умов договору, оскільки умови про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок третьої особи у справі.

Вищезазначене узгоджується із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеними у постанові від 23.07.2024 у справі №909/532/23.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Колегія суддів зазначає, що платник - третя особа у справі, не є іншою особою, на яку відповідно до частини першої статті 528 ЦК України боржник (замовник - позивач-1 у справі) поклав виконання свого обов`язку, а є однією із сторін договору, тобто є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з правами та обов`язками.

Так, частиною першою статті 528 ЦК України передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до статті 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Водночас, як вбачається з умов договору та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану», третя особа уповноважена, зокрема, виступати платником за тристоронніми договорами.

Тристоронній договір - це різновид багатосторонніх договорів, можливість укладення яких визначена частиною четвертою статті 626 ЦК України. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Частиною першою зазначеної статті передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відтак, у тристоронньому договорі правами та обов`язками наділяються усі троє учасники правочину.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору, на третю особу покладено як права, так і обов`язки в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань. Зокрема, пунктом 1.1 договору на платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим пункту 11.4 передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, пунктом 7.4. договору передбачено обов`язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв`язку із застосуванням до постачальника санкцій, а відповідно до положень пункту 6.6 договору платник - третя особа у справі, несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору.

Також статутом Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 15). Відтак, третя особа може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором, за яким вона наділена правами та обов`язками.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 у зв`язку із неподібністю із правовідносинами у справі, що розглядається. Так, спір у зазначеній справі виник між комунальним закладом, який був визначений прокурором позивачем у справі та на користь якого прокурор просив стягнути грошові кошти з відповідача у зв`язку із порушенням ними Закону України «Про публічні закупівлі» та умов укладеного договору постачання природного газу, позов стосувався неефективного витрачання коштів місцевого бюджету. На відміну від справи, що розглядається, в якій прокурор просить стягнути штрафні санкції до державного бюджету; платник, на чий рахунок повинна бути сплачена пеня згідно з умовами договору, визначений третьою особою; третя особа не є некомерційним комунальним підприємством (як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня у вищезазначеній справі); спір стосується відповідальності за неналежне виконання договірного зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/22, звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

З огляду на вищевикладене та положення п. 6.1 договору, яке передбачає обов`язок постачальника сплатити пеню у випадку затримки поставки товару саме на рахунок платника, яким є АТ "Укрзалізниця" (третя особа), суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 236 239,92 грн в дохід державного бюджету.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 у справі №922/52/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук