Постанова

від 07.08.2024 по справі 521/6140/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/1989/24

Номер справи місцевого суду: 521/6140/24

Головуючий у першій інстанції Федоренко Т.І.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 року м. Одеса

Суддя Одеськогоапеляційного суду ЖуравльовО.Г.,за участі-секретаря судовогозасідання ХангельдянК.С.,представника Одеськоїмитниці Кептене Д.А.,представника особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 адвокатаКомпанієць М.М., розглянувши апеляційну скаргу представника Одеської митниці Євдокимова Д. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2024, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичної особи підприємця (ФОП), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2024 провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 05.03.2020 із США до Одеського морського торгівельного порту в зону діяльності Одеської митниці на судні закордонного плавання «Navios Summer» за коносаментом № НОМЕР_1 від 26.01.2020 у контейнері SEGU5759597, під митним контролем надійшли чотири легкові транспортні засоби.

Відповідно до коносаменту №ZIMUORF0953804 від 26.01.2020 транспортні засоби марки «Mazda 3», «Ford Fiesta SE», «PCS 1967 Ford 2», «Toyota Rav 4» які знаходяться у вищевказаному контейнері надійшли з США від компанії-перевізника «Sotby transportation» до України на адресу експедиторської компанії перевізника NJD «Nika marine LTD» (ЄДРПОУ 39142846).

Згідно наряду від 11.03.2023 №4721 та інших документів контейнер SEGU5759597, в якому знаходились вищевказані автомобілі було розформовано та розміщено під митним контролем на склад тимчасового зберігання - вантажний митний комплекс ТОВ «ЄВРОТЕРМІНАЛ» в зоні діяльності відділу митного оформлення №1 м/п «Одеса- автомобільний» Одеської митниці.

06.12.2022 декларантом ТОВ «Євротермінал» (код ЄДРПОУ 33507625) ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору від 07.11.2022 №07/11-2022 про надання митно- брокерських та експедиційних послуг, була підготовлена та подана митному органу митна декларація (далі МД) в режимі «IM ЕЕ», яка прийнята та зареєстрована за номером №22UA50020020790U0.

Разом з митною декларацією надано передбачені ст. 335 МК України документи серед яких: коносаменти від 26.01.2020 № ZIMUORF0953804 та від 26.01.2020 №51373, інвойс від 24.12.2019 №51373, наряд від 11.03.2023 №4721, свідоцтво про право власності «Certificate of Title) від 20.06.2018 №117G1700210 Z, висновок ФОП « ОСОБА_3 » від 23.11.2022 №Н221123-001.

Згідно до інформації, зазначеної у МД №22UA50020020790U0 та товаросупровідних документах встановлено, що транспортний засіб марки «Ford Thunderbird» (кузов НОМЕР_2 , 1967 року виготовлення) надійшов з США від компанії «Autoshop LTD» (2502 86TH Street, 3rd Floor, Brooklyn NY 11214, United States) до України на адресу компанії «Parcus Shipping LLC» (19201 Clins ave 638 Sunny isles bech FL 33160 USA).

Відповідно граф МД №22UA50020020790U0 від 06.12.2022 та інших товаросупровідних документів, для ввезення на митну територію України та послідуючого митного оформлення передбачався наступний товар: «легковий автомобіль з двигуном внутрішнього згорання з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом. Кількість 1 шт. марка Ford. Модель Thunderbird, модифікація: нема даних; (VIN 7Y82Z151373), календарний рік виготовлення: 1967, модельний рік виготовлення: 1967, тип двигуна: бензиновий, номер двигуна: нема даних; робочий об`єм двигуна куб.см. 7045, пробіг: 2170 міль, екологічний клас - не нижче euro 2, загальна кількість місць, включаючи з місцем водія: 5, кількість дверей: 2, колісна формула: 4x2, колір чорний. ТЗ мА наступні пошкодження: ЛФП бампера переднього та заднього, капоту, дверей правих та лівих, ЛФП кришки багажника та по кузову. Забруднення оббивки салону та сидінь. Призначений для використання на дорогах загального призначення та власних потреб. Бувший у використанні. Торгівельна марка Ford. Виробник Ford motor со. Країна виробництва: US»

Митна вартість товару, згідно МД та інвойсу від 24.12.2029 №51373 зазначена в сумі 1000 доларів США (або 36568,60 грн.).

06.12.2022 у зв`язку з відсутністю договору на тимчасове зберігання транспортного засобу, митним органом було відмолено у прийнятті до митного оформлення МД №22UA50020020790U0.

У період з 26.12.2022 по 29.05.2023 декларантом ТОВ «Євротермінал» (код ЄДРПОУ 33507625) ОСОБА_2 підготовлені та подані митному органу в режимі «ІМ ЕЕ» митні декларації, які прийняті да зареєстровані за номерами №22UA50020021743U9 від 23.12.2022, №22UA50020021862U6 від 26.12.2022, №23UA50020007024U8 від 29.05.2023.

Відповідно даних зазначених у графах МД та доданих до них товаросупровідних документах встановлено, транспортний засіб марки «Ford Thunderbird» (кузов НОМЕР_2 ) надійшов з США від компанії «Autoshop LTD» (2502 86тн Street, 3rd Floor, Brooklyn NY 11214, United States) до України на адресу компанії «Parcus Shipping LLC» (19201 Clins ave 638 Sunny isles bech FL 33160 USA).

Однак, митним органом у прийнятті до митному оформленню всі вищезазначені МД були відмовлені, відповідно до ст. 257, 264, 335, 417 МК України, порушення Порядку заповнення МД на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують його повноваження для заявлення документів товару до митного оформлення від одержувача.

26.12.2023 декларантом ТОВ «Драккар трейдінг» (ЄДРПОУ 41265780) ОСОБА_4 , який діє на підставі договору №18-12-23 про надання послуг митного брокера від 18.12.2023 була підготовлена та подана митному органу МД в режимі «ІМ 40 АА», яка прийнята та зареєстрована за номером №23UA500020016329U3.

Разом з митною декларацією надано передбачені ст.335 МК України документи серед яких: коносамент від 26.01.2020 №51373, інвойс від 24.12.2019 №51373, наряд від 11.03.2023 №4721, свідоцтво про право власності (Certificate of Title) від 20.06.2018 №117G1700210 Z, довідка ТОВ «Оцінка Ок» від 28.11.2023 №ОК231128-008.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД № 23UA500020016329U3 та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем товару є компанія «Autoshop LTD» (2502 86TH Street, 3rd Floor, Brooklyn NY 11214, United States)/) покупцем та одержувачем є гр. України ОСОБА_1 (Україна, м. Одеса, Київський район, вул. Авдєєва-Чорноморського, 13В).

Під час здійснення митних формальностей при митному оформленні транспортного засобу за МД №23UA500020016329U3 встановлені невідповідності зазначених у товаросупровідних документах.

Митницею при порівнянні даних, які були заявлені за МД №22UA50020020790U0 від 06.12.2022, №22UA50020021743U9 від 23.12.2022, №22UA50020021862U6 від 26.12.2022, №23UA50020007024U8 від 29.05.2023 разом з наданими товаросупровідними документами (коносаменти від 26.01.2020 №ZIMUORF0953804 та від 26.01.2020 №51373, інвойс від 24.12.2019 №51373, наряд від 11.03.2023 №4721) та поданою новою МД №23UA500020016329U3 від 26.12.2023 встановлено, що всі товаросупровідні документи містять однакові реквізити відносно номерів документів їх дати виготовлення, компанії продавця та відправника товару, дані про транспортний засіб, його вартість та інші реквізити, але інформація стосовно покупця та одержувача товару мають повністю різні дані.

Тобто в одних документах, які надавались до митного оформлення (із засвідченням печаток митного органу) зазначений покупець та одержувач транспортного засобу - компанія «Parais Shipping LLC» (19201 Clins ave 638 Sunny isles bech FL 33160 USA), a в інших документах (без відміток митного органу) покупець та одержувач зазначений гр. України ОСОБА_1 (Україна, м. Одеса, вул. Авдєєва- Чорноморського, 13В).

Відповідно до ст. 336 МК України митний контроль здійснюється шляхом проведення митного огляду та перевірки документів і відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України.

Згідно ч. 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 №8 підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

У протоколі митницею зазначено, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Згідно ст. 483 МК України, однією з ознак переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю, є поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів одержаних незаконним шляхом та які містять неправдиві данні.

Під час здійснення перевірки встановлено, що особа, яка надавала товаросупровідні документи митному брокеру для здійснення декларування транспортного засобу марки «Ford Thunderbird» (кузов № НОМЕР_2 , 1967 p/в) в митному органі є гр. України ОСОБА_1 .

Вищевикладене на думку митниці свідчить, що гр. України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документи (коносамент від 26.01.2020 №51373, інвойс від 24.12.2019 №51373, наряд від 11.03.2023 №4721), які містить неправдиві дані стосовно покупця та одержувача товару, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

За даним фактом посадовою особою митниці складено протокол про порушення митних правил №0151/50000/24 від 07.02.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

На дану постанову представник Одеської митниці Євдокимов Д. подав апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документи, які містять неправдиві дані стосовно покупця та одержувача товару, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України. Зазначає, що будь-яких документів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 купував на аукціоні в Америці автомобіль марки «Ford Thunderbard» та сплатив за нього гроші відсутні. Таким чином вважає, що матеріалами справи доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100% від вартості товарів безпосередніх предметів правопорушення з конфіскацією цих товарів.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Компанієць М.М. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у ОСОБА_1 відсутній жодний умисел спрямований на протиправне зменшення митних платежів, протиправне заволодіння вказаним автомобілем. Єдиною метою та мотивом подання вказаної декларації та доданих до неї документів є реалізація набутого ОСОБА_1 права власності у встановленому законом порядку. Вважає, що дії ОСОБА_1 є добросовісними та такими, що не можуть поза розумним сумнівом бути кваліфіковані, як такі, що порушують митне законодавство України.

Перевіривши доводиапеляційної скаргита матеріалисправи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника Одеської митниці Кептене Д.А., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, однак зазначив, що збитків не було встановлено, представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Компанієць М.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 257МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З аналізу вказаних правових норм статей 486 та 487 МК України, а також статей 2, 9, 11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.

При цьому наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За змістом положень ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказаний автомобіль марки «Ford», модель «Thundеrbird» 1967 року випуску, був придбаний ОСОБА_1 в США, який в подальшому морським судном доставлено до порту м. Одеса.

25.12.2019 року, в день купівлі-продажу, між ОСОБА_1 та компанією Parcus shipping LLC був укладений договір, за яким ОСОБА_1 зобов`язався продати вказаний автомобіль Parcus shipping LLC, a Parcus shipping LLC зобов`язався сплатити вартість вказаного автомобілю до 01.03.2020 року.

01.03.2020 року у зв`язку з несплатою вартості вказаного автомобілю, договір між ним та компанією Parcus shipping LLC було розірвано, що підтверджується відповідною угодою про розірвання договору.

26.12.2023 року декларантом ТОВ «Драккар трейдінг» була підготовлена та надана митному органу декларація «ІМ40АА», а також коносамент від 26.01.2020 року №5173. інвойс 24.12.2019 року №51373, наряд від 11.03.2023 року № 4271, свідоцтво про право власності від 20.06.2018 року. Відповідно до змісту вищезазначених документів, одержувачем товару є ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять два примірники інвойсу від 24.12.2019 року, в яких в першому випадку зазначено покупцем компанію «Parcus Shipping LLC», а у другому - ОСОБА_1 . Також наявні два примірники інвойсу від 26.01.2020 року, де продавцем зазначено AUTOSHOP LTD (США), а покупцем у першому випадку компанію «Parcus Shipping LLC», а у другому - ОСОБА_1 . Такі самі відомості містить і наряд від 11.03.2020 року, складений ТОВ «ПІК-ТАЙМ», у першому примірнику вантажоодержувачем зазначено компанію «Parcus Shipping LLC», а у другому - ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до листа компанії «Parcus Shipping LLC» зазначено, що за розпорядженням компанії одержувачем вантажу, що прибув до Одеського порту, автомобіля Ford, 1967 р., VIN НОМЕР_2 є ОСОБА_1 . Згідно листа ТОВ «ПІК-ТАЙМ» від 09.08.2022 року до Одеської митниці просить анулювати наряд, де отримувачем зазначено компанію «Parcus Shipping LLC» у зв`язку із помилкою невірно вказаного отримувача та дозволити завізувати новий наряд на коректного отримувача ОСОБА_1 .

Таким чином первісно до митного органу були подані документи на отримання вантажу зазначеного автомобіля від імені компанії «Parcus Shipping LLC», митне оформлення завершено не було та в подальшому подані аналогічні документи від імені ОСОБА_1 , як отримувача вантажу, які відрізнялись лише даними щодо покупця вказаного автомобілю.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що інвойс, який виданий AUTOSHOP LTD (США), тобто іноземною особою, від 24.12.2019 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 та поданий ОСОБА_1 до митниці є іноземним документом, складений за межами України, містить відомості про оплату вартості майна у сумі 1000 доларів США та вартості перевезення 500 доларів США. При цьому перший інвойс аналогічного змісту із зазначенням покупцем компанії «Parcus Shipping LLC» не містить відомостей про оплату доставки товару, а лише його вартості.

Тобто ОСОБА_5 вчиняв дії, які були направленні ним, як власником майна, на розмитнення вказаного автомобілю, який був придбаний ним на аукціоні в США. Подання первісно пакету документів до митного органу від іменікомпанії «Parcus Shipping LLC» із зазначенням її як отримувача вантажу, яке виникло у наслідок цивільно-правової угоди між ОСОБА_1 та цією компанією, саме по собі не доводить недійсність поданих ОСОБА_1 документів до митного органу. Саме у наслідок цивільно-правових відносин, які виникли між вказаними особами, на доставлений вантаж двічі було подано документи на його розмитнення різними особами.

Що стосується дійсності документів - договору купівлі-продажу від 25.12.2019 року між ОСОБА_1 і компанією «Parcus Shipping LLC» та подальшого його розірвання, то останні подані до суду адвокатом, який їх посвідчив електронним підписом. Право адвоката посвідчувати копії документів у справах, які він веде, передбачене у п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Враховуючи наведене, відсутні підстави ставити під сумнів надані копії документів.

У п. 6 постанови від 03.06.2005 № 8 Пленуму Верховного Суду України (зі змінами) роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх продавця чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності». Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесена неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що документи, які надавав ОСОБА_5 , а саме коносамент від 26.01.2020 №51373, інвойс від 24.12.2019 №51373, наряд від 11.03.2023 №4721 не визнані такими, що підроблені або мають будь які виправлення або інформація, яка в них зазначена, є недостовірною. Як наведено у протоколі, так і під час судового розгляду, на думку митного органу неправдивість зазначених документів пов`язана лише з тим, що первісно їх подавала інша особа., інших підстав не наведено. Саме по собі подання ОСОБА_1 пакету документів до митниці, як власником майна, не можна вважати їх підробленням або недійсними.

Таким чином, вищевказані дії ОСОБА_1 не містять ознак приховування, спотворення тощо. Доказів беззаперечного вчинення ОСОБА_1 умисних дій, направлених на подання до митного органу недостовірних відомостей (документів) суду першої інстанції та апеляційному суду не надано.

Митним органом не здобуто такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені у протоколі висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.

За такихобставин,враховуючи вищевикладенесуд першоїінстанції прийшовдо вірноговисновку,що матеріали справи у їх сукупності не містять достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та подання ним митниці, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості.

При цьомусуд,всупереч доводівапеляційної скарги,повно оцінившинадані сторонамидокази усправі,дійшов правильноговисновку проте,що матеріалисправи немістять доказів,які бсвідчили проте,що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та надавши зібраним доказам правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен, кого обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18) в якої зазначено, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Докази, надані Одеською митницею до цієї справи на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру вчиняти будь-яких протиправних дій направлених на приховування товару від митного контролю, що свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення митного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої слід залишити без змін.

Відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП - за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Євдокимова Д. - залишити без задоволення.

Постановусудді Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2024, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов