Рішення

від 19.08.2024 по справі 922/5172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024м. ХарківСправа № 922/5172/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАБЛЕТОНІ" треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про визнання трудових відносин припиненими

за участю представників:

позивача - ОСОБА_6

відповідача - не з`явився

3-ї особи ОСОБА_4 - ОСОБА_7

представники решти 3-х осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій останній, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 10.05.2024, просить суд:

1. Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВЛЕТОНІ (колишнє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР), (код ЄДРПОУ 38128375, Кіровоградська область, Олександрійський район, Звенигородське шосе, 6) і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПГІ: НОМЕР_1 ) з 14.12.2022 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВЛЕТОНІ (колишнє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР, код ЄДРПОУ 38128375).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВЛЕТОНІ (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР), (код ЄДРПОУ 38128375, Кіровоградська область, Олександрійський район, Звенигородське шосе, 6) на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПГІ: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАБЛЕТОНІ (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР), (код ЄДРПОУ 38128375, Кіровоградська область, Олександрійський район, Звенигородське шосе, 6) на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПГІ: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу розмірі 20000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною в ЄДРПОУ та поштове повідомлення про отримання ухвал суду.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1ст. 202 ГПК Українинеявкау судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинствіреалізовано конституційний принципзмагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.08.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив.

На підставі протоколу № 2 від 25.08.2015р Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» його було призначено директором товариства.

Місцезнаходженням ТОВ «КАПСУЛАР», станом на день звернення до суду, вказано АДРЕСА_2 , керівником значиться позивач ОСОБА_1 , призначений Загальними зборами учасників товариства на посаду директора відповідно до протоколу №2 від 25.08.2015 року.

Засновниками (учасниками) ТОВ «КАПСУЛАР» станом на день звернення до суду є ОСОБА_5 , з долею у статутному фонді 66% (шістдесят шість відсотків), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 з долею у статутному фонді 34% (тридцять чотири відсотка), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказані відомості станом на день прийняття справи до провадження були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що перевірено судом з сайту Міністерства юстиції України.

Відповідно до розділу 5 Статуту ТОВ «КАПСУЛАР» органами управління товариством є : загальні збори учасників та виконавчий орган - директор.

Відповідно до розділу 6 Статуту, вищим органом управління Товариством є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.

За п.2.6 розділу 7 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства належить обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора.

14 листопада 2022 року позивач звернувся до Товариства та учасників товариства з заявою про звільнення його з посади директора 14 грудня 2022 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Одночасно з заявою про звільнення, в порядку, ч. 3 ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Позивач направив повідомлення від 14.11.2022 р. про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства, призначених на 14.12.2022.

Однак, позачергові загальні збори, що мали відбутися 14.12.2022 року і на порядок денний яких було винесено питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ «КАПСУЛАР», не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму для голосування через неявку учасника товариства ОСОБА_5 , який володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «КАПСУЛАР» у розмірі 66% (шістдесят шість відсотків).

Участь у загальних зборах в режимі відеоконференції прийняли позивач, а також представник учасника ТОВ «КАПСУЛАР» ОСОБА_4 , який володіє 34% (тридцятьма чотирма відсотками) статутного капіталу Товариства, ОСОБА_2 . Безпосередньо за юридичною адресою ТОВ «КАПСУЛАР» був присутній представник позивача.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що у зв`язку з неявкою учасників ТОВ «Капсулар» на загальні збори він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 312 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична особа має право на вибір роду занять і використання примусової праці забороняється.

Відповідно до норм ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, норми якої кореспондуються зі ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 99 ЦК України визначено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За нормами пункту 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Так, відповідно до розділу 5 Статуту ТОВ «КАПСУЛАР» органами управління товариством є: загальні збори учасників та виконавчий орган - директор.

Відповідно до п. 1, розділу 6 Статуту, вищим органом управління Товариством є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.

За п. 2.6 розділу 7 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства належить,- обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора.

Отже, відповідно до норм ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 28, 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту ТОВ «КАПСУЛАР» праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондується обов`язок учасників товариства провести загальні бори та розглянути заяву директора про звільнення і призначення нового директора.

Керівник товариства (директор) як будь-який інший працівник має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту його прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими, визнання керівника звільненим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 24 грудня 2019 року розглянув справу № 758/1861/18 зробив висновок, що написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Пунктом 6 розділу 6 Статуту товариства встановлено, що порядок скликання загальних зборів учасників визначається відповідно до законодавства України.

Згідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Відповідно до 2 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Частиною 4 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Як вже було зазначено вище, 14 листопада 2022 року Позивач звернувся до Товариства та учасників Товариства з заявою про звільнення його з посади директора з 14 грудня 2022 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Одночасно з заявою про звільнення, в порядку, ч. З ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" Позивач направив повідомлення від 14.11.2022 про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства, призначених на 14.12.2022.

Тобто, Позивачем в повній мірі було дотримано порядок скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «КАПСУЛАР» та у призначений час 14.12.2022 на таких зборах не було прийнято рішення про звільнення Позивача з посади директора.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019 р. у справі N 758/ 1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що "установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021 р. у справі № 761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/Іб-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

В подальшому, вже під час розгляду цієї справи в господарському суді учасники ТОВ КАПСУЛАР здійснили відчуження своїх часток в статутному капіталі ТОВ КАПСУЛАР на користь третьої особи, новим власником 100% статутного капіталу ТОВ КАПСУЛАР (код 38128375) є гр. ОСОБА_8 .

Станом на 05.04.2024 ТОВ КАПСУЛАР (код 38128375) змінено назву на ТОВ ТАБЛЕТОНІ (код 38128375).

Згідно відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником та підписантом у ТОВ ТАБЛЕТОНІ (код 38128375) є гр. ОСОБА_8 .

Однак слід зазначити, що у зв`язку з відчуженням своїх часток в статутному капіталі ТОВ КАПСУЛАР учасниками товариства на користь третьої особи, спір не припинив своє існування, позивач не відмовився від позову, а зміна назви товариства не впливає на суть позовних вимог.

При цьому, як доказів звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "КАПСУЛАР", підстав припинення таких повноважень, так і відомостей про те з якого числа такі повноваження були припинені, ні самим відповідачем, ні його новим власником, ні третіми особами, до суду надані не були.

Як встановлено судом, позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено достатніми та допустимими доказами факт порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

При цьому статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов`язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн судового збору.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про надання строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, про які було заявлено в позовній заяві.

Щодо розумності строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого режиму роботи господарського суду, з міркувань безпеки, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВЛЕТОНІ (колишнє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР), (код ЄДРПОУ 38128375, Кіровоградська область, Олександрійський район, Звенигородське шосе, 6) і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 14.12.2022 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВЛЕТОНІ (колишнє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР, код ЄДРПОУ 38128375).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВЛЕТОНІ (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю КАПСУЛАР), (код ЄДРПОУ 38128375, Кіровоградська область, Олександрійський район, Звенигородське шосе, 6) на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Встановити позивачу строк на подання доказів понесення судових витрат - 5 днів з дня прийняття рішення.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "19" серпня 2024 р.

СуддяС.А. Прохоров