Ухвала

від 20.08.2024 по справі 907/456/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/456/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево

на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024

у справі № 907/456/23

за позовом комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"

до квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево

про стягнення 1 389 958,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево (далі - КЕВ міста Мукачево) 12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" вдруге звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 907/456/23 (повний текст постанови складено 08.07.2024).

Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого підтвердження.

Частинами першою, третьою статті 56 ГПК України, унормовано, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Крім того, Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, що, починаючи з 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (пункт 18 цієї ухвали).

Отже, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (пункт 25 цієї ухвали).

Касаційна скарга подана безпосередньо до суду касаційної інстанції.

З матеріалів касаційної скарги, яка подана через підсистему "Електронний суд", убачається що її сформовано від імені КЕВ міста Мукачево - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2). До касаційної скарги додано довіреність від 06.02.2024 (сформована в системі "Електронний суд") в порядку передоручення, згідно з якою ОСОБА_1 (керівник) (далі - ОСОБА_1) уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси КЕВ міста Мукачево в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Одночасно додана довіреність від 03.01.2024 № 22 (сканкопія у форматі pdf, підписана керівником КЕВ міста Мукачево ОСОБА_1), згідно якої уповноважено ОСОБА_2 представляти інтереси КЕВ міста Мукачево, зокрема, в судових установах.

Зазначені довіреності скаржника не є тими документами, які належно підтверджують повноваження підписанта на вчинення дій від імені КЕВ міста Мукачево за правилами самопредставництва юридичної особи; крім того, підписант не надав доказів, що має статус адвоката.

Разом з тим до касаційної скарги також додано витяг з положення про КЕВ міста Мукачево щодо представництва (самопредставництва) інтересів у судах та інших державних органах (сканкопія у форматі pdf, підписано керівником КЕВ міста Мукачево ОСОБА_1), у якому, зокрема, згідно розділу 9.2 "Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево", виконавчим органом, уповноваженим представляти інтереси КЕВ міста Мукачево в судах загальної юрисдикції (першої, апеляційної, касаційної інстанцій та у Верховному Суді) є начальник юридичної служби та юрисконсульти КЕВ міста Мукачево; членами виконавчого органу, уповноваженими діяти від імені КЕВ міста Мукачево в судах загальної юрисдикції є особи, які призначені на посади начальника юридичної служби та юрисконсультів, або тимчасово виконують обов`язки за вказаними посадами.

При цьому у вказаному положенні визначено уповноважені особи, які за займаною посадою можуть діяти від імені КЕВ міста Мукачево, зокрема, у Верховному Суді, однак не зазначено про те, що ним уповноважується ОСОБА_2 (із зазначенням посадового становища цієї особи) діяти від імені КЕВ міста Мукачево, в тому числі з підтвердженням того, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплює можливість діяти від імені скаржника у суді за правилами самопредставництва (без довіреності).

Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження права у ОСОБА_2 (не зазначено займану посаду) підписувати скаргу від імені КЕВ міста Мукачево в порядку самопредставництва відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України або документів на підтвердження повноважень Соскиди П.Ю. на підписання та подання касаційної скарги, як адвокатом за довіреністю (ордер/довіреність, а також право на зайняття адвокатською діяльністю) на час звернення з касаційною скаргою, у зв`язку з чим скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 ГПК України.

Разом з цим відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов`язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Разом з тим у касаційній скарзі скаржник цитує норму статті 287 ГПК України, однак не зазначає та належним чином не обґрунтовує жодної підстави касаційного оскарження судових рішень передбачених цією нормою.

З огляду на наведене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки взагалі не містить обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційну скаргу КЕВ міста Мукачево необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків, а саме: подати документи для підтвердження повноважень Соскиди П.Ю. на підписання та подання касаційної скарги, на час звернення з касаційною скаргою (зазначення посадового становища цієї особи за займаною посадою, зокрема, наказ про призначення уповноваженої особи), та обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу КЕВ міста Мукачево на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 907/456/23 залишити без руху.

2. Надати квартирно-експлуатаційному відділу міста Мукачево строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити квартирно-експлуатаційному відділу міста Мукачево, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос