Постанова

від 20.08.2024 по справі 569/3593/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/3593/24

Провадження № 22-ц/4815/875/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Першко О.О.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини)

об 11 год. 11 хв. 23 травня 2024 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 28 травня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гольонко Маргарити Миколаївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт" (далі - ТОВ "Старт") з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Мотивуючи свої вимоги, позивачем зазначалося, що 18 листопада 1996 року було зареєстровано ТОВ "Старт", в якого основним видом економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. 04 лютого 2010 року за рішенням № 41 Рівненською обласною державною адміністрацією для ТОВ "Старт" було видано ліцензію серії AB № 440790 на постачання теплової енергії та ліцензію серії AB № 440789 на виробництво теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії). Строк дії зазначених ліцензій визначено як безстроковий.

В ході проведення господарської діяльності ТОВ "Старт" розмістило обладнання котельні в приміщенні, яким володіє на праві приватної власності, а саме в нежитловому приміщенні, групи нежитлових приміщень CLIII, загальною площею 32,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води власникам житлових та нежитлових приміщень в будинку за цією адресою.

ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності торгово-офісним приміщенням № II, загальною площею 873,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 15 січня 2021 року між ТОВ "Старт" та ОСОБА_1 було укладено договір № 02/73-п про постачання теплової енергії та гарячої води. Під час споживання житлово-комунальних послуг, що передбачені договором, в період з 01 листопада 2022 року по 31 січня 2024 року ОСОБА_2 заборгувала перед ТОВ "Старт" суму в розмірі 52 995,96 гривень за надані житлово-комунальні послуги (теплову енергію на загальнобудинкові потреби).

З наведених мотивів просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Старт" заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 52 995,96 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року позов ТОВ "Старт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Старт" заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 52 995,96 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Старт" судовий збір в розмірі 3 028 гривень.

На рішення суду представником ОСОБА_1 адвокатом Гольонко М. М. подано апеляційну скаргу, де вказувалося про його необґрунтованість та незаконність, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а викладені судом висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала, що при ухваленні рішення судом не було застосовано положення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією", ст. 1, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 626, ст. 651 ЦК України.

Зважала на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії опалювальна площа (об`єм) квартири власника складає 873,9 м2, однак з долученої до позову довідки-розрахунку заборгованості видно, що позивач нарахування заборгованості здійснює на торгово-офісне приміщення №ІІ, загальною площею 873,3 м2. Крім того, для розрахунку використовувалась загальна площа будинку площею 7 426,30 м2, тоді як у договорі загальна площа (опалювальна площа будинку) становить лише 3 186, м2.

Щодо Актів зняття показників вузла комерційного обліку житлового будинку, то вони не є належними та допустимими доказами, оскільки з них вбачається, що показники зняті менеджером зі збуту ОСОБА_3 . Однак позивачем не було долучено жодного документу з якого б було видно, що саме ОСОБА_3 має відповідні обов`язки та є відповідальною особою за зняття показників лічильника. Акти зняття показників вузла комерційного обліку житлового будинку підписані лише позивачем, що викликає обґрунтований сумнів у достовірності показників, які зазначені в Актах. З приводу долучених рахунків на оплату послуг, то позивач не надав жодних доказів про надання таких розрахунків та отримання їх відповідачем. Тому неможливо прийти до висновку, що саме такі рахунки, а не інші, надавалися відповідачу. Рахунок не може бути належним доказом надання/отримання послуг, адже складений в односторонньому порядку. Сплата відповідачем за послуги постачання теплової енергії для опалення та на підігрів гарячої води навпаки свідчить про те, що рахунки надходили виключно на оплату цих послуг. Протягом дії договору від позивача не було жодних претензій та вимог про сплату боргу. Про наявність заборгованості відповідачу стало відомо лише після отримання позовної заяви. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недоведеність правомірності нарахування плати за місця загального користування. Вказувалося й про те, що в порушення п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України суд не надав мотивовану оцінку аргументу відповідача щодо використання у розрахунках заборгованості загальної площі, яка не відповідає опалювальній площі будинку згідно з умовами договору та вдвічі більшою. Даний аргумент відноситься до предмета спору та є обґрунтованим. Крім іншого, не могли бути взяті до уваги судом показання свідка, оскільки неможливо встановити першоджерело походження таких доказів, а також такі показання не підтверджені жодними письмовими доказами. Тому неможливо визначити достовірність та достатність таких доказів.

З викладених підстав просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві ТОВ "Старт", вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, і яке згідно ст. 11 ЦК України виникає в тому числі і з договорів.

Норма статті 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Стаття 3 Закону України "Про теплопостачання" вказує, що відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року за № 315, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28 грудня 2018 року за № 1502/32954, було затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика).

Як встановлено судом попередньої інстанції, ОСОБА_1 з 13 жовтня 2020 року є власником торгово-офісного приміщення № II, загальною площею 873,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 229000173 від 21 жовтня 2020 року.

Позивач є теплопостачальною організацією, що надає послуги з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується ліцензією серії AB № 440790 на постачання теплової енергії та ліцензією серії AB № 440789 на виробництво теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії). Строк дії зазначених ліцензій безстроковий.

Для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води власникам житлових та нежитлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ "Старт" розмістило теплогенеруюче обладнання, а саме дев`ять котлів конденсаційного типу марки Buderus Logamax plus GB 162-100 V2, що підтверджується наказом № 26 від 01 жовтня 2020 року та режимними картами. ТОВ "Старт" є власником нежитлового приміщення, група нежитлових приміщень CLIII, загальною площею 32,1 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239180387 від 29 грудня 2020 року.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора ТОВ "Старт", в якій просила укласти з нею договір про постачання теплової енергії.

15 січня 2021 року між ТОВ "Старт" та ОСОБА_1 було укладено договір № 02/73-п про постачання теплової енергії і гарячої води та створено картку абонента.

Відповідно до п. 1 цього договору позивач зобов`язується надавати власнику постачання теплової енергії для опалення квартири власника та постачання гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі, а власник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої власником послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з: обсягу теплової енергії на опалення житлового приміщення власника; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Підпунктом 3 пункту 33 договору № 02/73-п про постачання теплової енергії і гарячої води передбачено обов`язок власника оплачувати надану послугу за цінами та у строки, встановлені цим договором.

Рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради від 28 жовтня 2022 року № 156 та від 19 грудня 2023 року № 128 встановлено для ТОВ "Старт" тарифи на виробництво теплової енергії, а саме за адресою багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 на рівні 1734,20 гривень/Гкал (без податку на додану вартість) та 2140,85 гривень/Гкал (без податку на додану вартість) відповідно.

Проте відповідно до п. 2 ч. 6 рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19 грудня 2023 року № 128 ТОВ "СТАРТ" протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для потреб населення слід застосувати тарифи установленими рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 жовтня 2021 року № 95 "Про встановлення ТОВ "Старт" тарифів на виробництво теплової енергії" та від 28 жовтня 2022 року № 156 "Про встановлення ТОВ "Старт" тарифів на виробництво теплової енергії", які застосувались станом на 24 лютого 2022 року, а саме на рівні 1734,20 гривень/Гкал (без податку на додану вартість) для багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що ТОВ "Старт" є платником податку на додану вартість відповідний тариф з врахуванням цього податку становить 2081,04 гривень/Гкал (з податком на додану вартість).

Як видно з довідки-розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2022 року по 31 січня 2024 року наявна заборгованість в розмірі 52 995,96 гривень.

Також ТОВ "Старт" надано суду визначення заборгованості на загально-будинкові потреби абонента ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , в якій відображено визначення кількості теплової енергії на загальнобудинкові потреби.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо відмінностей, зазначених в договорі про надання послуг, характеризуючих даних предмета нерухомості, його опалювальної площі, загальної опалювальної площі будинку тій інформації, з якої фактично виходив позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості.

Натомість суд вказав на те, що відповідач, заперечуючи проти заявленого до стягнення розміру заборгованості, не надала суду жодних доказів на спростування наведених позивачем розрахунків, а тому прийняв розрахунок ТОВ "Старт" як належний та допустимий доказ.

Між тим, з таким висновком колегія суддів не погоджується.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 статті 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 статті 81 ЦПК України).

Проте твердження щодо того, що за наявних обставин справи відповідач повинна була спростувати розрахунок позивача є безпідставним, оскільки саме позивач був зобов`язаний довести розмір наданих послуг, який має враховувати конкретну ситуацію щодо її обсягів, теплового навантаження та ціни. Лише після доведення цих обставин позивачем у відповідача виникає процесуальний обов`язок спростувати свої зобов`язання з участі у витратах на опалення у конкретному розмірі.

Держава повинна забезпечувати особливий захист споживача, як більш слабкого суб`єкта економічних відносин.

Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар доказування.

Наявність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Разом з тим здійснений позивачем розрахунок заборгованості суперечить встановленим законодавством порядку та підставам обчислення, тарифам, а матеріали справи не містять об`єктивних і переконливих доказів з приводу предмета доказування.

Так, як видно зі змісту позовної заяви, ТОВ "Старт" заявлялися вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію на загальнобудинкові потреби.

Відповідно до п.п. 3, 4 розділу І Методики загальнобудинкові потреби - витрати на забезпечення спільних потреб будівлі/будинку комунальними послугами; загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Проте в рахунках-фактурах позивач не нараховував послуги на загальнобудинкові потреби з опалення, а здійснював нарахування на теплову енергію для функціонування мереж.

При цьому в укладеному договорі про надання послуг його контрагенти узгодили, що втрати, пов`язані із функціонуванням мереж, включаються до тарифу на постачання гарячої води.

Всупереч наведеним в позовній заяві обставинам розрахунок обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (Q.опал.функ.в.б.с) розраховується за формулою №23 Методики, а саме Q.опал.функ.в.б.с = 0,86 * 10-6 * Qвтр.підв * Lпідв * Mопал.розр, Гкал. де: 0,86 * 10-6 перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; Qвтр.підв = 11 Вт/м - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %; Lпідв - довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; Mопал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.

Згідно з ч.4 розділу ІІ Методики загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на ГВП (Qгвпбуд) складається з обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг), та обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпфс), відповідно до формули №5.

Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, та визначення і розподіл обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, здійснюється відповідно до розділу V цієї Методики.

Поготів, відповідно до ч. 1 розділу IV Методики у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Пред`являючи ж позов, ТОВ "Старт" не зазначило, за якими саме послугами підлягає до стягнення нарахована заборгованість, а саме, чи на загальнобудинкові потреби опалення, яке є більш широким поняттям і включає в себе кілька складових, зокрема й витрат на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, чи виключно на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

В матеріалах справи фактично відсутні дані щодо загальних площ, необхідних для здійснення розрахунків та з`ясування необхідної для цього формули, що визначена Методикою.

Також відсутні достатні докази на підтвердження інших істотних характеризуючих ознак як будинку в цілому, так й приміщення, що опалюється, довжини трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, площі місць загального користування, існування приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення тощо.

Разом з тим відповідно до ч.7 розділу IV Методики у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою №24. У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків у відповідності до формули 24 цієї Методики для типових будівель/будинків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.

Отже, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, що спонукає до скасування оскаржуваного рішення та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову через недоведеність порушеного цивільного права ТОВ "Старт".

Підставою для прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гольонко Маргарити Миколаївни задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Старт" відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.С. Шимків