Рішення

від 20.08.2024 по справі 420/11908/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11908/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови / перешкоджанню у звільненні Позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю її групи (хворою матір 'ю ОСОБА_2 );

зобов`язати Відповідача видати наказ (накази), яким (и) припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби укладений з Позивачем, звільнити Позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи (хворою матір`ю ОСОБА_2 ), виключити Позивача зі списків особового складу Відповідача у порядку, встановленому Положеннями про проходження військової служби громадянами України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Позивач проходить військову службу за контрактом та зарахований до особового складу Відповідача. У матері Позивача ( ОСОБА_2 ) істотно погіршився стан здоров`я, у зв`язку із чим, її визнано такою, що потребує постійного догляду та встановлено II групу інвалідності, водночас вона не має інших осіб, окрім Позивача, які можуть за нею доглядати. Враховуючи це Позивач звернувся до Відповідача з підтверджуючими документами та рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Однак, Відповідачем відмовлено у задоволенні такого рапорту, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 рокувідкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Ухвалою суду від 29травня 2024 рокувирішено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання по вказаній справі.

Ухвалою суду від 18 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду.

В судовому засіданні у справі №420/11908/24 призначеному на 15 серпня 2024 року вирішено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні, рішення по справі буде прийнято 20 серпня 2024 року.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що разом із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами,позивачем надано копію довідки до акту огляду МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_7 з 12.02.2024 є інвалідом другої групи, копію висновку лікарсько-консультативної комісії, виданого КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради від 21.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду невиліковно хворий, якийвнаслідок порушень функцій організму, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися та копію висновку № 89 (форма № 080-4/о) від 20.02.2024.Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю,позивач вказує, що наведена обставина підтверджується висновком ЛКК №7 від21.02.2024 та висновком №89 про наявність порушення функцій організму, через якіневиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватисяі потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради від 20.02.2024, які ним долучено до рапорту про звільнення з військової служби засімейними обставинами. У висновку вказано про те, що ОСОБА_2 соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, денного догляду, догляду вдома. Крім того зазначено, що висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Наданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду захворою матір`ю, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа, а тому в задоволенні рапорту позивача відмовлено.

Позивачем надано відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні позову навівши контрагенти проти доводів відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 27 від 21.01.2023 солдат ОСОБА_1 зарахований всписки особового складу частини та на всі види забезпечення, як такий, що прибувдля подальшого проходження військової служби. Тобто на даний час солдат ОСОБА_1 проходить військовуслужбу за контрактом осіб рядового складу у військовій частині НОМЕР_1 Національноїгвардії України.

Позивач звернувся по команді до свого безпосереднього командира (т.в.о. командира роти вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_5 ) з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та додав всі вказані у рапорті документи (нотаріально-посвідчені копії), а саме:

1. Копію ID паспорта;

2. Копію довідки про реєстрацію місця проживання особи;

3. Копію картки платника податків;

4.Копію свідоцтва про народження;

5.Копію паспорта (матері);

6.Копію картки платника податків (матері);

7.Копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (матері);

8.Копію висновку лікарсько-консультативної комісії (матері);

9.Копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (матері);

10.Копію свідоцтва про шлюб (батьків);

11. Копію паспорта (батька);

12. Копію картки платника податків (батька);

13.Копію пенсійного посвідчення (батька);

14.Копію посвідчення учасника бойових дій:

15. Копію службового посвідчення.

Після чого рапорт було підписано Глібом Ковтуном та передано на розгляд до Відповідача.

Відповідач відмовив у задоволенні цього рапорту письмово.

Відмовляючи у задоволенні рапорту Позивача про звільнення його з військової служби, Відповідач виходив із того, що Позивач просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами передбаченими п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 яка є інвалідом II групи, однак на думку Відповідача, поданий Позивачем разом із рапортом про звільнення висновок ЛКК виданий КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради від 21.02.2024 року, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за контрактом в Збройних Силах України за п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» враховуючи вимоги п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, п. 12.11, 14.10, розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року та з врахуванням Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19), Переліку сімейних обставин та інших поважних причин що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 12.06.2013 року № 413.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закон №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Суд зазначає, що підстави звільнення з військової служби, зокрема і під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII(редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.4 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин)під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

В свою чергу, за правилами абз.7 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XIIредакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).

Відповідно до абз.6 Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько- консультативної комісії для осіб до 18 років.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що абзаци 4 та 7 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону№2232-XII (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин)містять дві різні підстави для звільнення з військової служби за контрактом під час дії воєнного стану через сімейні обставини.

Положення абз.7 пп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону№2232-XII (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язує таке звільнення з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, зокрема, за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин)строки військової служби під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3, частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновкоммедико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а також у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи.

Відповідно до п.233 Положення "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За наявності передбачених законом підстав звільнення можливо на будь-якому етапі проходження військової служби.

Суд зазначає, що аналіз вказаних положень чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах на звільнення з військової служби зазначаються:

1) підстави звільнення з військової служби;

2) думка військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

3) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов`язаний розглянути вказаний рапорт на звільнення. Крім того, відсутній чіткий визначений порядок розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця, що проходить службу за контрактом.

Проте Інструкція з діловодства в Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, містить положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів та надати відповідь по суті порушених питань.

Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Отже, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.

Дослідивши під час розгляду справи рапорт ОСОБА_1 від 01.03.2024, який був поданий ним до т.в.о. командира роти вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_5 , суд встановив, що в ньому позивач просив звільнити його з військової служби на підставі абз.7 пп."г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка згідно висновку ЛКК та довідки МСЕК є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування.

Однак, за наслідками розгляду вказаного рапорту військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надіслала ОСОБА_1 від 21.03.2023 №3/29/12-3801, в якому відмовляючи у задоволенні рапорту Позивача про звільнення його з військової служби, Відповідач виходив із того, що Позивач просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами передбаченими п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 яка є інвалідом II групи, однак на думку Відповідача, поданий Позивачем разом із рапортом про звільнення висновок ЛКК виданий КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги №3» Одеської міської ради від 21.02.2024 року, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за контрактом в Збройних Силах України за п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» враховуючи вимоги п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, п. 12.11, 14.10, розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року та з врахуванням Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19), Переліку сімейних обставин та інших поважних причин що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 12.06.2013 року № 413.

Разом з тим, з листа МОЗ України від 26.06.2024 року №03.4-12/25906/2-24 адресованого представнику позивача вбачається, що відповідно до діючого законодавства потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії.

Медико-соціальні експертні комісії, відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» вказують про потребу у сторонньому догляді особам з інвалідністю І А чи Б групи у Виписці/Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 №577).

У разі потреби особам з інвалідністю II і III групи, а також особам без інвалідності потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючілікарі да лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками:

Висновок про наявність порушення функцій організму через якіневиліковно , хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду нанепрофесійній основі (форма 080-4/о);

Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, в наслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом МОЗ України 09.03.2021 №407;

Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Таким чином, суд вважає належними докази подані до рапорту, а саме:копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (матері); копію висновку лікарсько-консультативної комісії (матері).

Крім того, суд враховує, що матір позивача ОСОБА_2 на момент розгляду справи перебуває в розлученні з своїм чоловіком ОСОБА_6 .

Вказане свідчить на користь висновку, що не дивлячись на те, що поданий ОСОБА_1 рапорт містив чітке посилання на підставу, відповідно до якої він просив звільнити його з військової служби, та навіть містив цитування правової норми, якою ця підстава визначена, що виключає можливість неоднозначного трактування поданого ним рапорту та підстави відповідно до якої позивач виявив намір звільнитися зі служби, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправно відмовила у задоволенні рапорту позивача на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції закону яка діяла на момент спірних правовідносин).

Жодних доказів на спростування вищезазначеного відповідач до суду не надав.

Окремо суд враховує, що з 20.06.2024 року діє нова редакція Закону України від 25.03.1992 №2232-XII відповідно до п.3 ч.5 ст.26 якого Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

З огляду на викладене, діюча на час розгляду даної справи редакція Закону України від 25.03.1992 №2232-XII не суперечить та містить подібні норми до редакції даного закону. яка діяла на момент спірних правовідносин суд, з урахуванням положень ч.2 ст..9 КАС України, вбачає необхідність вийти за межі заявлених вимог для відновлення прав позивача.

Суд вважає, що належним способом відновлення прав позивача буде зобов`язання Відповідача видати наказ (накази), яким (и) припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби укладений з Позивачем, звільнити Позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 та абз.12 п.3 ч.12 ст.26 «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинної редакції закону на момент розгляду справи) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (хворою матір`ю ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи, виключити Позивача зі списків особового складу Відповідача у порядку, встановленому Положеннями про проходження військової служби громадянами України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення судом питання про розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови / перешкоджанню у звільненні Позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 ЗаконуУкраїни «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю її групи (хворою матір 'ю ОСОБА_2 ).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) видати наказ (накази), яким (и) припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби укладений з ОСОБА_1 , звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби у запас за сімейними обставинами на п.п.«г» п.3 ч.5 ст.26 та абз.12 п.3 ч.12 ст.26 «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинної редакції закону на момент розгляду справи) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (хворою матір`ю ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи, виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у порядку, встановленому Положеннями про проходження військової служби громадянами України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко