Ухвала

від 24.10.2024 по справі 420/11908/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11908/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю.М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, заяву адвоката Білика Віктора Станіславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року адвокат Білик В. С., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі Військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив:

-визнати протиправними дії щодо відмови/перешкоджанню у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи (хворою матір ю ОСОБА_2 );

-зобов`язати видати наказ (накази), яким (и) припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби укладений з ОСОБА_1 , звільнити його з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи (хворою матір`ю ОСОБА_2 ), виключити його зі списків особового складу у порядку, встановленому Положеннями про проходження військової служби громадянами України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат Білик В. С. вказує, шо його довіритель проходить військову службу за контрактом та зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 . У його матері ОСОБА_2 істотно погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим, її визнано такою, що потребує постійного догляду та встановлено II групу інвалідності. Інших осіб, які б могли здійснювати догляд за нею, окрім сина ОСОБА_1 , у неї немає.

У зв`язку з такими сімейними обставинами, ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з підтверджуючими документами та рапортом про звільнення з військової служби. Однак, відповідач відмовив в задоволенні такого рапорту, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови/перешкоджанню у звільненні Позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи (хворою матір ю ОСОБА_2 ).

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 видати наказ (накази), яким (и) припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби укладений з ОСОБА_1 , звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинної редакції закону на момент розгляду справи) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (хворою матір`ю ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи, виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у порядку, встановленому Положеннями про проходження військової служби громадянами України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Суд першої інстанції вважав, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки медичною установою встановлена вимога здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року було відкрито апеляційне провадження у даній справи та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Далі, за клопотанням адвоката Білик В. С., ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року розгляд справи призначений у відкритому судовому засіданні на 14 листопада 2024 року о 10:30 год.

22 жовтня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява адвоката Білик В. С., в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову.

У даній заяві адвокат просить забезпечити позов, шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переведення (відправлення/переміщення/направлення) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до іншої військової частини або за межі розташування (юридичної адреси/дислокації) Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) до моменту закінчення розгляду П`ятим апеляційним адміністративним судом адміністративної справи №420/11908/24.

Обґрунтовуючи дану заяву про забезпечення позову, адвокат Білик В. С. указує, що його довіритель є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом під час дії на території України воєнного стану.

Адвокатом, на підставі пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проведено опитування ОСОБА_1 , за результатами якого стало відомо, що керівництво Військової частини НОМЕР_1 почали підготовку до можливого направлення ОСОБА_1 у зону бойових дій, або переведення до іншої військової частини, з метою унеможливлення виконання судового рішення у майбутньому.

Адвокат посилається на вимоги пункту 2 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), яка передбачає, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У зв`язку з цим, адвокат вважає, що забезпечення позову вказаним шляхом у даній справі є адекватною запобіжною мірою від можливих протиправних дій Військової частини НОМЕР_1 та сприятиме виконанню судового рішення у майбутньому.

Дана заява про забезпечення позову разом з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду були направлені до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 та доставлені 22 жовтня 2024 року о 17:32 год.

Відповідно до частин 1-3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Таким чином, за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається до суду тільки у випадку необхідності надання додаткових пояснень та/або доказів. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.

Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання для розгляду зави про забезпечення позову, так як всі доводи викладені в заяві про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з таких підстав.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.

На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, N 3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).

Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, N 19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява № 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).

Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 Справа Байсаков та інші проти України Європейський суд зазначив, "... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов`язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II). Однак, якщо заявник намагається запобігти своєму висланню з Договірної держави, такий засіб юридичного захисту буде ефективним лише в разі, якщо він автоматично зупиняє дію оскаржуваного рішення (див. рішення у справі "Жебремедин [Габерамадієн] проти Франції", N 25389/05, п. 66, ЄСПЛ 2007-V) (пункт 75).

Отже, підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення прав людини, яке на думку останньої є порушеним.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Окрім цього, згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 статті 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

Так, обставини справи свідчать, що предметом даного спору є зобов`язання Військову частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи (хворою матір`ю ОСОБА_2 ).

Водночас, за ствердженням адвоката Білик В. С., його довірителя, ОСОБА_1 , представники Військової частини НОМЕР_1 можуть направити у зону бойових дій або перевести до іншої військової частини, що унеможливить виконати судове рішення, у разі, якщо воно буде на його користь.

Слід погодитись з таким висновком адвоката, оскільки, у межах даної справи, суд першої інстанції зобов`язав саме Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тобто, у разі переведення позивача до іншої військової частини це унеможливить виконання рішення суду у даній справі Військовою частиною НОМЕР_1 , за умови прийняття рішення на користь позивача.

За таких умов, колегія суддів вважає, що наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 150 КАС України.

Стаття 156 КАС України передбачає, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 156, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Білика Віктора Станіславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчиняти будь-які дії щодо переведення (відправлення/переміщення/направлення) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до іншої військової частини або за межі розташування (юридичної адреси/дислокації) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/11908/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та адвокату Білик Віктору Станіславовичу за допомогою системи «Електронний суд».

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач суддяІ. О. Турецька

суддяЮ. М. Градовський

суддяЛ. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено та підписано 24.10.2024.