Рішення

від 19.08.2024 по справі 440/9255/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9255/24Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Національного банку України (надалі також - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі також - відповідач), відповідно до якого просить визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д.Г. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024 та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024.

Позов обґрунтований тим, що Національному банку із Автоматизованої системи виконавчого провадження 24.07.2024 стало відомо, що замість виставлення Земельних ділянок на торги у порядку ст. 61 Закону, 04.07.2024 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадиром Д.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа. посилання Державного виконавця на п.3 ч.1 ст. 37 Закону є безпідставним, оскільки поряд із нерухомим майном щодо якого Національний банк вирішив не залишати за собою в рахунок погашення боргу, наявні також Земельні ділянки, які після проведення оцінки так і не були передані на реалізацію. Крім того, неможливо погодитись з твердженнями Державного виконавця щодо неможливості звернення стягнення на Земельні ділянки в зв`язку «наявні розбіжності в реєстрації права власності в ДРРП та в Держгеокадастрі» з огляду на ухвалу Автозаводського суду м. Кременчука від 13.08.2020 у справі № 2-452/11, якою задоволено клопотання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно Боржника (Будівлю та Земельні ділянки), право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку. Державним виконавцем взагалі не деталізовано у чому полягає наявність «розбіжності в реєстрації права власності в ДРРП та в Держгеокадастрі» і яким саме чином наявні розбіжності унеможливлюють реалізацію Земельних ділянок.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року поновлено Національному банку України строк звернення до суду з даним позовом. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача /далі третя особа, ГУ ПФУ в Полтавській області/, витребувано докази.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на, те що у рамках виконавчого провадження № 31293975 у відповідності до вимог статті 58 Закону, державним виконавцем 22.11.2011 та 01.11.2019 описано та арештовано нерухоме майно, а саме: будівлі, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 235,8 кв.м., реєстраційний № 21994641, в складі: цех № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м.; цех №2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г,г1, загальною площею 397,5 кв.м.; склад, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м.; зварювальний цех № 3, цех № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м. Відповідно до звіту № 774 про незалежну оцінку майна від ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» вартість описаного та арештованого майна становить 4 061 800,00 грн. У подальшому вказане майно у відповідності до вимог Закону передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ». За результатами проведених трьох електронних торгів майно не реалізовано. У зв`язку з вищевикладеним на адресу стягувача Національний Банк України направлено 05.06.2024 за вих. № 12724 лист про можливість залишення за собою нереалізованого майна. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державна реєстрація права власності за боржником ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072 відсутня. Згідно отриманих відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159 за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072 за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності у громадянки ОСОБА_2 на підставі державного акта ЯИ 542620 від07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010. Крім того, виконавчий напис на звернення стягнення на земельні ділянки кадастровий № 5310436100:04:002:0159, та кадастровий № 5310436100:04:002:0072, виданий приватним нотаріусом 27.01.2012 на підставі державних актів ПЛ 177650 від 19.11.2004 та ПЛ 055369 від 09.07.2004, а право власності зареєстроване в Державному земельному кадастрі за громадянкою ОСОБА_2 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010, тобто за два роки до видачі виконавчого напису. Відділ не є суб`єктом звернення (заявником) щодо внесення змін до Державного земельного кадастру. У зв`язку з вищевикладеним за наявності обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072, їх реалізація не проводилася.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

З урахуванням наведеної норми процесуального закону, подані позивачем відповідь на відзив, а відповідачем заперечення на відповідь на відзив - не є заявою по суті справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 31293975 з примусового виконання виконавчого напису № 181, вчиненого 27.01.2012 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , який є суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (далі Боржник), а саме на: будівлі, розміщені за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 74, загальною площею 1 235,8 кв.м, реєстраційний номер 21994641 (далі Будівлі), в складі: цеху № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м; цеху № 2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г, г1, загальною площею 397,5 кв.м; складу, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м; зварювального цеху № 3, цеху № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м; (далі Нерухоме майно); на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі Земельні ділянки). За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк», у розмірі: 2 198 824,32 грн. Розмір плати за вчинення виконавчого напису сплаченого стягувачем, яке підлягає стягненню з Боржника, складає 2 500,00 грн /а.с. 8-14, зв.а.с. 26-30/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі № 816/710/16 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 31293975, що перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» в особі Кременчуцької філії, на його правонаступника Національний банк України /зв.а.с.19-20/.

Національному банку із Автоматизованої системи виконавчого провадження 24.07.2024 стало відомо, що замість виставлення Земельних ділянок на торги у порядку ст. 61 Закону, 04.07.2024 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадиром Д.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа /а.с.16-17/.

Не погодившись із постановою про повернення виконавчого документа, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Беручи до уваги обставини та доводи, які наведені позивачем стосовно строку звернення до суду з позовом, та за відсутності доказів на підтвердження дати вручення позивачу оскаржуваної постанови, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, а тому переходить до розгляду позовних вимог по суті.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, викладеним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /надалі Закон № 1404-VІІІ (у відповідній редакції)/.

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 37 Закону №1404-VIII передбачено випадки повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Спір у цій справі стосується правомірності прийняття постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зауважує, що відповідач, констатуючи наявність підстав для повернення виконавчого документа, керувався саме пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, що вимагає не лише відмову стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, але й встановлення відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону N 1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону N 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

За приписами частини 1 статті 61 Закону N 1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6 статті 61 Закону N 1404-VIII).

Відповідно до частини 7 статті 61 Закону N 1404-VIII у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Як наголошено у позовній заяві посилання державного виконавця на п.3 ч.1 ст. 37 Закону є безпідставним, оскільки поряд із нерухомим майном щодо якого Національний банк вирішив не залишати за собою в рахунок погашення боргу, наявні також земельні ділянки, які після проведення оцінки так і не були передані на реалізацію.

Натомість відповідач стверджує, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державна реєстрація права власності за боржником ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072 відсутня. Згідно отриманих відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159 за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072 за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності у громадянки ОСОБА_2 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010. Крім того, виконавчий напис на звернення стягнення на земельні ділянки кадастровий № 5310436100:04:002:0159, та кадастровий № 5310436100:04:002:0072, виданий приватним нотаріусом 27.01.2012 на підставі державних актів ПЛ 177650 від 19.11.2004 та ПЛ 055369 від 09.07.2004, а право власності зареєстроване в Державному земельному кадастрі за громадянкою ОСОБА_2 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010, тобто за два роки до видачі виконавчого напису.

Попри таке твердження відповідача суд погоджується із зауваженням представника позивача стосовно ухвали від 13.08.2020 у справі № 2-452/11 (Провадження № 6/524/151/20), відповідно до якої заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/90970775/.

Окремо суд зазначає, що таке звернення було мотивоване тим, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 31293975. Відомості про оскарження чи скасування такої ухвали суду, станом на час винесення виконавцем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, в матеріалах справи відсутні.

Всупереч поданню такої заяви в межах виконавчого провадження № 31293975 та її задоволення судом, державним виконавцем, в той же час, необґрунтовано констатується відсутність підстав для звернення стягнення на таке майно.

Крім того, суд наголошує, що надані на вимогу суду матеріали виконавчого провадження № 31293975 не містять доказів вчинення активних дій виконавцем зі встановлення у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як вже зазначалося судом, відповідно до частини 7 статті 61 Закону N 1404-VIII право на повернення виконавчого документу стягувачу виникає у виконавця лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

В той же час, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення станом на час винесення оскаржуваної постанови, зокрема з огляду на відсутність доказів здійснення виконавцем необхідних дій щодо: з`ясування наявних відкритих рахунків боржника у банках, з`ясування наявності чи відсутності у боржника рухомого майна; з`ясування наявності чи відсутності у боржника сільськогосподарської та іншої самохідної техніки, а також будь-якого іншого майна, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні відповіді від компетентних органів та витяги із відповідних реєстрів про відсутність доходів та будь-якого іншого майна боржника станом на час винесення оскаржуваної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024 у виконавчому провадженні №31293975.

У той же час, позовна заява містить вимогу: "визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д. Г. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024", що є такою, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн /а.с. 7/.

Частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання до суду даної позовної заяви, поданої в електронній формі, становить 2422,40 грн

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Національного банку України (вул. Інститутська, буд.9, м. Київ, 01061, ідентифікаційний код 00032106) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв пожежників, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024 у виконавчому провадженні №31293975.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв пожежників, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, буд.9, м. Київ, 01061, ідентифікаційний код 00032106) витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський