Постанова

від 19.08.2024 по справі 160/27245/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

19 серпня 2024 року справа 160/27245/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви до Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради про скасування постанови про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви 18.10.2023 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову №7/6-140 від 25.05.2023 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17000 гривень за ухилення від підписання охоронного договору. Позов мотивують тим, що вони не ухилялись від підписання охоронного договору, а вели листування щодо його змісту. Вони не отримували акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини та не могли подати письмові пояснення у відповідності до частини 2 статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини. Листом від 14.06.2023 вони направили підписаний охоронний договір (ас1,102).

У відзиві на позовну заяву Управління з питань охорони культурної спадщини проти позову заперечувало, вказуючи що запропонований проект охоронного договору складений за типовим договором, затвердженим Постанови КМУ №1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини». Пункти договору, з якими не погоджується релігійна громада, відповідають Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не вимагають додаткової деталізації. Зважаючи на те, що Релігійна громада Храму святителя Миколая входить до складу парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини №11/6-6 від 11.05.2023 направлений до Дніпропетровського єпархіального управління Української православної церкви. Після застосування фінансових санкцій, з релігійною громадою 16.06.2023 підписаний охоронний договір, який 19.06.2023 направлений на погодження до Міністерства культури та інформаційної політики України (ас112).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 в задоволенні позову відмовлено. Суд погодився з доводами відповідача та дійшов висновку що мало місце ухилення від підписання охоронного договору (ас147).

В апеляційній скарзі релігійна громада просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилаються на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам, викладеним в позовній заяві. Зокрема вони вживали заходів для врегулювання всіх суттєвих умов охоронного договору. Акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини №11/6-6 від 11.05.2023 не був направлений релігійній громаді, а вручений архієрею Новомосковському Євлогію ( НОМЕР_1 ).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Об`єкт нерухомого майна Миколаївська церква за адресою м.Дніпро, вул.Виробнича, 4-а (колишня адреса вул.Ярової, 1) є пам`яткою архітектури національного значення, охоронний номер 1079 відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979.

Згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Миколаївська церква за адресою м.Дніпро, вул.Виробнича, 4-а (колишня адреса вул.Ярової, 1) перебуває у власності Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви.

Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради направило лист №7/6 від 10.01.2023 на адресу Миколаївської церкви Дніпропетровської єпархії Української православної церкви з вимогою звернутись до управління для укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини з документами: 1) технічний паспорт на об`єкт культурної спадщини; 2) витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; 3) витяг з державного реєстру речових прав на нерухома майно про реєстрацію іншого права; 4) паспорт об`єкта культурної спадщини; 5) облікова картка пам`ятки культурної спадщини; 6) статут; 7) витяг є єдиного державного реєстру юридичних осіб (ас28).

Згідно акту технічного стану об`єкта культурної спадщини №8-а від 27.02.2023, підписаного начальником Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради ОСОБА_1 та головою парафіяльної ради Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви протоієреєм Гладуном П.К., Миколаївська церква за адресою м.Дніпро, вул.Виробнича, 4-а (колишня адреса вул.Ярової, 1) знаходиться у задовільному стані, територія упорядкована (ас30).

Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради на адресу Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви листом №7/6-75 від 23.03.2023 направлений проект охоронного договору наступного змісту:

1. Власник бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури національного значення Миколаївська церква, побудованої в 1856 році (будівлі церкви А-1, А1-1, а1, а11, а111 ганки загальною площею 172,7м2).

2. Термін дії договору з моменту укладання до зміни власника.

3. В разі зміни власника новий власник зобов`язаний укласти в тридцятиденний строк з органом охорони новий охоронний договір.

4. Розпорядження центрального органу виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для власника.

5. Власник несе відповідальність за рухоме і нерухоме майно, що належить до пам`ятки. Власник зобов`язується використовувати пам`ятку виключно як культову споруду. Здійснювати продаж, передачу у володіння, користування, управління пам`ятки (її частини) тільки після письмової згоди центрального органу охорони. Утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному, технічному стані. Мати належне обладнання згідно вимог санітарної, протипожежної, екологічної охорони, інших уповноважених органів. Утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, які можуть зашкодити пам`ятці. Не робити прибудов та надбудов до пам`ятки, не переробляти її зовні і в середині, не вести земляних робіт без спеціального письмового дозволу центрального органу охорони.

6. Не використовувати пам`ятку як постійне або тимчасове житло, якщо таке використання не передбачене цим договором.

7. Погоджувати з центральним органом охорони розміщення реклами, інших написів та позначок.

8. Забезпечувати доступ до пам`ятки з метою екскурсійного відвідування за розкладом, погодженим з власником.

9. Безперешкодно допускати представників органів охорони для здійснення контролю за виконанням правил утримання пам`ятки та для наукового обстеження.

10. Негайно повідомляти органи охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію, іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці, своєчасно вживати заходи для приведення пам`ятки в належний стан.

11. Своєчасно проводити ремонтно-реставраційні роботи і роботи з упорядкування території пам`ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в строки, передбачені пунктом 13 договору, а в разі потреби в терміни, визначені окремим розпорядженням центрального органу охорони.

12. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи згідно науково-проектної документації за письмовим дозволом центрального органу охорони.

13. З метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання власник зобов`язаний виконувати такі роботи:

- забезпечити розроблення облікової документації (паспорт) пам`ятки. Термін 2023 2024 роки. Розроблення облікової документації має передувати комплексним ремонтно-реставраційним роботам для встановлення та збереження предмету охорони пам`ятки;

- проведення попередніх та комплексних наукових досліджень, в тому числі інженерних обстежень стану несучих конструкцій та фундаменту. Термін 2023 2026 роки. Обстеження є обов`язковим етапом для наступного визначення характеру ремонтно-реставраційних робіт;

- проведення комплексних ремонтно-реставраційних робіт. Термін 2024 2028 роки. Роботи проводити за проектом після отримання погодження центрального органу охорони;

- проведення робіт з гідроізоляції цоколю та ремонту вимощення, ремонт ганків та приямків. Термін 2023 2025 роки;

- демонтаж кондиціонерів з фасадів. Термін 2023 2024 роки;

- забезпечення постійного догляду за станом водостічної системи та проведення ремонтів в разі необхідності;

- проведення поточних ремонтів фасадів та внутрішніх приміщень, протиаварійних робіт, благоустрій території, порядкування зелених насаджень.

14. В разі самовільного проведення власником робіт, пов`язаних з перебудовою чи переобладнанням, які призвели до спотворення пам`ятки, її території чи охоронних зон, наслідки повинні бути усунуті за рахунок власника в терміни, визначені письмовим розпорядженням центрального органу охорони.

15. В разі невиконання власником законодавства та цього договору орган охорони накладає штрафні санкції, передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини» та зобов`язує відшкодувати збитки (ас47-53).

Листом від 30.03.2023 релігійна громада повідомила що запропонований проект договору не враховує що пам`ятка архітектури використовується як діюча церква для звершення богослужінь та виклала такі доводи:

- запропонований проект містить посилання на центральний орган охорони, який не визначений та не є стороною договору. Міністерство культури та інформаційної політики України, яке має погодити договір, у проекті не називається центральним органом охорони;

- пункт 2 що термін дії договору з моменту укладання до зміни власника не відповідає статті 631 ЦК України та підлягає уточненню;

- пункт 3 договору не може охоплювати права і обов`язки третіх осіб, які не є стороною, а тому цей пункт підлягає виключенню;

- пункт 5 передбачає що власник несе відповідальність за рухоме і нерухоме майно, що належить до пам`ятки. Однак згідно пункту 1 проекту, предметом договору є охорона будівлі церкви загальною площею 172,7м2 і договір не охоплює інші об`єкти, які не визначені пам`яткою архітектури національного значення. Пункт 5 підлягає уточненню та повинно бути включено рухоме майно;

- пункту 5 підлягає уточненню в частині «здійснювати продаж, передачу у володіння, користування, управління пам`ятки (її частини) тільки після письмової згоди центрального органу охорони», залишивши «здійснювати продаж пам`ятки (її частини) тільки після письмової згоди центрального органу охорони». Договір не може врегульовувати відносини, що склались в минулому (володіння, управління). Положення договору не можуть обмежувати власника у вільному добросовісному володінні об`єктом нерухомості, користуванні за виключенням відчуження без згоди центрального органу охорони. Також уточненню та врегулюванню підлягає можливість вільного володіння, управління, користування об`єктом охоронного договору в разі державної перереєстрації назви власника або зміни форми власності;

- в пункті 5 зазначено «утримувати територію пам`ятки упорядженою». Утім, відповідно до абзацу 9 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зони охорони пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території встановлювані навколо території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання. Відповідно до абзаців 2, 6 частини 1 статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Порядок визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України. В силу викладеного, підлягає формальному визначенню площа, межі території, яка потребує упорядженню, необхідним є визначення терміну упорядження з метою недопущення розбіжностей при виконанні договору. За відсутності чіткої конкретизації обов`язку, розумним є одержання обгрунтування розмірів, вирішення всіх складових питань, а потім укладання охоронного договору;

- пункт 6 підлягає уточненню зважаючи на те, що обрядова частина богослужінь іноді триває цілодобово. Не можна виключати що храм використовуватиметься для тимчасового притулку біженців;

- пункт 8 не містить назву органу, який організовує екскурсійне відвідування, відсутній порядок погодження. В договорі слід прописати «завчасно з одержанням письмової згоди настоятеля храму».

З посиланням на положення пунктів 15, 17, 18 частини 2 статті 5, пункту 15 частини 2 статті 6, частини 3 статті 27, статті 38 Закону України «Про охорону культурної спадщини», релігійна громада вказує, що в договорі не передбачено що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить призначення охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій в разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок природних факторів або проведення будь-яких робіт; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них; до повноважень виконавчого органу міської ради належить виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи з охорони культурної спадщини; в разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування, управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини. Фінансування охорони культурної спадщини здійснюється за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Джерелами фінансування заходів у сфері охорони культурної спадщини можуть бути кошти власників пам`яток чи уповноважених ними органів або осіб, які набули права володіння, користування, управління пам`ятками, кошти замовників робіт, передбачених статтями 22, 37 цього Закону, благодійні внески та пожертвування, в тому числі валютні, на охорону культурної спадщини та інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Релігійна громада є неприбутковою організацією, не має грошових коштів, здійснює діяльність завдяки благодійним внескам та не має можливість взяти на себе фінансові зобов`язання для виконання пунктів 11 13 договору. Релігійна громада не може забезпечити розроблення облікової документації пам`ятки, провести попередні та комплексні наукові дослідження, провести комплексні ремонтно-реставраційні роботи (ас40).

Згідно листа Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради №7/6-91 від 07.04.2023, запропонований проект охоронного договору є адміністративним договором та відповідає типовому договору, що є додатком до Постанови КМУ №1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини» (ас54).

В листі від 08.05.2023 релігійна громада наполягає на своїй позиції, викладеній в листі від 30.03.2023 та зауважує, що ним не була запропонована допомога у вирішенні фінансових питань. Захист пам`ятки національного значення не може бути покладений тільки на релігійну громаду, яка не має достатніх коштів для цього. В договорі має бути передбачено збереження пам`ятки в разі її пошкодження третіми особами, фактичного позбавлення релігійної громади доступу до будівлі (ас58).

Згідно листа Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради №7/6-123 від 11.05.2023, пункти договору, з якими не погоджується релігійна громада, відповідають Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не вимагають додаткової деталізації (ас66).

Згідно акту про порушення законодавства про охорону культурної спадщини №11/6-6 від 11.05.2023, складеного заступником начальника Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради начальником відділу інспекційного контролю, обліку та охорони об`єктів культурної спадщини ОСОБА_2 , релігійною громадою порушена частина 1 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо зобов`язання укласти охоронний договір (ас68).

Згідно постанови про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини №7/6-140 від 25.05.2023, прийнятої заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів директором Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради ОСОБА_3 , на Релігійну громаду Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви накладені фінансові санкції в розмірі 17000 гривень за ухилення від підписання охоронного договору (ас70).

Листом від 05.06.2023 релігійна громада повідомила Управління з питань охорони культурної спадщини що вони не ухиляються від підписання охоронного договору, а перебувають в процесі погодження його тексту. Вони не отримували акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини. В зв`язку з накладанням фінансових санкцій погодились підписати охоронний договір на запропонованих умовах (ас74). Листом від 14.06.2023 релігійна громада направила до Управління з питань охорони культурної спадщини підписаний охоронний договір (ас77).

Управління з питань охорони культурної спадщини листом №1/6-21 від 19.06.2023 направило на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України на погодження підписаний сторонами охоронний договір №13/6-35 від 16.06.2023 (ас128).

Відповідно до частин 4, 5 статті 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», культурна спадщина сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону, об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда, витвір, комплекс, ансамбль, їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового, художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону, нерухомий об`єкт культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового, художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону, рухомі предмети, пов`язані з нерухомими об`єктами культурної спадщини елементи, групи елементів об`єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової, культурної цінності об`єкта.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення об`єкта культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону, охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування, музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до статті 9 Закону, право безумовного доступу до об`єктів культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини. Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування, управління, виконавець реставраційних робіт зобов`язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов`язків до об`єктів культурної спадщини та на їхню територію.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової, художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону, усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи, особи незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування, знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону, використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Відповідно до статті 39 Закону, власник пам`ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування, управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 44 Закону, орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції за ухилення від підписання охоронного договору або за порушення режиму використання пам`ятки в розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 44 Закону, рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону, фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 45 Закону, про вчинення правопорушення, зазначеного в статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний строк з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Відповідно до пункту 1 Порядку укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою КМУ №1768 від 28.12.2001, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, в тому числі території, на якій вона розташована.

Відповідно до пункту 2 Порядку, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 3 Порядку, якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони культурної спадщини, на території якого знаходиться пам`ятка, після погодження його з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 5 Порядку, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 7 Порядку, власник пам`ятки або уповноважений ним орган повинен забезпечити дотримання протипожежної, санітарної, екологічної безпеки, виконання режиму використання пам`яток та пов`язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів відзначає що Миколаївська церква за адресою м.Дніпро, вул.Виробнича, 4-а є об`єктом охорони відповідно до статті 54 Конституції України та Закону України «Про охорону культурної спадщини» як пам`ятка архітектури національного значення, внесена до державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Стаття 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладає імперативний обов`язок на власників об`єктів культурної спадщини з укладання охоронного договору. Цей обов`язок пов`язаний з необхідністю збереження успадкованих людством об`єктів культурної спадщини від попередніх поколінь, а тому не може залежати від бажання чи небажання власників об`єктів культурної спадщини оскільки мова йде про загальносуспільні археологічні, естетичні, етнологічні, історичні, архітектурні, мистецькі, наукові, художні інтереси стосовно своєї автентичності та збереження для наступних поколінь визначних місцевостей, споруд, витворів, комплексів, ансамблів.

Обов`язок саме власника об`єкта культурної спадщини бути ініціатором укладання охоронного договору є невід`ємною та складовою частиною системи правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку, запобігання руйнуванню, забезпечення захисту, збереження, утримання, використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування, музеєфікації об`єкту культурної спадщини, забезпечення права безумовного доступу до об`єкту культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання даних, наукового вивчення.

Саме власник зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, захищати від пошкодження, руйнування, знищення; використовувати пам`ятку відповідно до встановлених режимів використання; забезпечити дотримання протипожежної, санітарної, екологічної безпеки.

Не зважаючи на прямий обов`язок Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви бути ініціатором укладання охоронного договору щодо охорони пам`ятки архітектури національного значення Миколаївська церква, побудованої в 1856 році, релігійна громада з січня 2023 року веде формальну переписку з Управлянням з питань охорони культурної спадщини. Замість підписання запропонованого проекту охоронного договору, релігійна громада вдалась до опису недоліків окремих пунктів проекту договору без викладення своєї редакції тих пунктів, з якими вона не згодна. Іншими словами, сутність листів релігійної громади полягає в тому, що вони не згодні з запропонованим варіантом охоронного договору, при цьому свій варіант договору не пропонують. Така вкрай неконструктивна позиція обгрунтовано визнана окружним судом як ухилення від підписання охоронного договору.

Більш того, зауваження релігійної громади до проекту охоронного договору, викладені в листах від 30.03.2023 та від 08.05.2023 в більшості носять надуманий характер:

- те що Міністерство культури та інформаційної політики України не названо центральним органом охорони ніяким чином не впливає на суть прав і обов`язків сторін договору;

- пункти 3, 5, 6, 8 проекту охоронного договору повністю відповідають типовому договору, затвердженому Постановою КМУ №1768 від 28.12.2001, та випливають з положень абзаців 3 5 статті 1, статей 5, 12, 14-1, 18, 22, 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

- як зазначалось вище, зокрема, виходячи з положень статті 39 Закону України «Про охорону культурної спадщини», право власності на пам`ятку архітектури національного значення покладає на власника прямий та безумовний обов`язок за власні кошти забезпечувати її захист, збереження, утримання, використання, консервацію, реставрацію, ремонт, реабілітацію, пристосування, музеєфікацію. Те що релігійна громада є неприбутковою організацією не може бути причиною для звільнення від виконання обов`язків, передбачених в пунктах 11 13 проекту охоронного договору, та не позбавляє можливості звернутись за допомогою до органів охорони культурної спадщини.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за обставинами справи є достатнім що акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини був вручений архієрею Новомосковському Євлогію. Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, ні в письмових поясненнях релігійна громада не наводить обставин, які б вплинули на законність постанови заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів директором Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Лисенко М.І. №7/6-140 від 25.05.2023 про застосування фінансових санкцій за ухилення від підписання охоронного договору в розмірі 17000 гривень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення окружного суду.

Керуючись статтями 241 244, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної громади Храму святителя Миколая парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 без змін.

Постанова набирає законної сили з 19.08.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий А.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко