Ухвала

від 15.08.2024 по справі 372/1534/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ТОВ «СІТІ КАРС» на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 21.03.2024 задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 та накладено арешт на вилучений 19.03.2024 в ході проведення огляду за правилами обшуку за адресою: Київська обл. Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Солов`яненко 247-А, автомобіль марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «СІТІ КАРС», м. Київ, вул. П.Усенка 8 та користувачем є ОСОБА_7 , із забороною розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ТОВ «СІТІ КАРС» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що прокурор звернувся з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна з порушенням строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки автомобіль було вилучено 19.03.2024, а тому клопотання мало бути подане не пізніше 20.03.2024.

Долучена до клопотання постанова слідчого від 19.03.2024 про визнання автомобіля марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 речовим

---

Справа 372/1534/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/5383/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

доказом є невмотивованою та не дає підстав вважати, що вказаний автомобіль відповідає критеріям, встановленим ст. ст. 98, 167 КПК України, тобто є предметом будь-якого кримінального правопорушення, був набутий кримінально-протиправним шляхом, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, автомобіль не може бути засобом та знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 185 КК України.

У клопотанні прокурора не доведено, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та не обґрунтовано, яким чином накладення арешту на таке майно сприятиме досудовому розслідуванню.

Також апелянт вказував, що слідчий суддя не повідомив власника майна про розгляд клопотання прокурора, що є обов`язковим при розгляді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Нездійснення дій щодо встановлення та залучення власника тимчасово вилученого майна до розгляду клопотання про його арешт призвело до неповного дослідження обставин справи і порушення прав власника на подачу слідчому судді своїх аргументів та заперечень проти накладення арешту.

Право власності на зазначений автомобіль засіб належить ТОВ «СІТІ КАРС», яке уклало з ОСОБА_9 договір оренди транспортного засобу з правом викупу від 08.12.2023 № 21/23.

У зв`язку з накладенням арешту, Товариство вже не отримало передбачений договором прибуток, а також не може повернути собі у власність автомобіль навіть у випадку розірвання договору.

На думку апелянта, відсутні підстави для накладення арешту на майно ТОВ «СІТІ КАРС», оскільки у кримінальному провадженні жодній посадовій особі Товариства не повідомлено про підозру, відсутні будь-які докази причетності посадових осіб компанії до вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться у клопотанні прокурора, відсутні відомості про те, що арештоване майно відповідає критеріям речового доказу, а також не встановлено даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересам суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

Подальше існування арешту майна порушуватиме права та охоронювані законом інтереси ТОВ «СІТІ КАРС», оскільки позбавляє можливості розпоряджатися своєю власністю, права на яку набуто виключно у законний спосіб.

Крім того, апелянт зазначав, що представник ТОВ «СІТІ КАРС» у судове засідання по розгляду клопотання не викликався, а про існування оскаржуваної ухвали йому стало відомо в день подання апеляційної скарги.

Прокурор та представник ТОВ «СІТІ КАРС» у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Від представника ТОВ «СІТІ КАРС» ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання за станом здоров`я.

Разом з тим, доказів на обгрунтування викладених у клопотанні обставин щодо неможливості участі представника у судовому засіданні, до клопотання не долучено.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності представника власника майна - ТОВ «СІТІ КАРС», та відомості про направлення копії ухвали власнику майна у справі відсутні.

Апелянт зазначав, що копію оскаржуваної ухвали ТОВ «СІТІ КАРС» отримало лише 26.07.2024 від іншої сторони кримінального провадження, та цього ж дня було подано апеляційну скаргу.

Відомостей на спростування вказаних доводів апелянта щодо дати отримання копії оскаржуваної ухвали, матеріали судового провадження не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 27.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111230000600, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 19.03.2024 до ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від ОСОБА_10 надійшло повідомлення про те, що невідомі особи чоловічої статі шляхом підпалу горючою речовиною здійснили пошкодження належного йому майна, а саме житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на праві приватної власності. Також потерпілий ОСОБА_10 вказав, що невідомі особи вчинили крадіжку шести наручних годинників, ювелірних виробів, грошей та зброї, які зберігалися у вказаному будинку, чим спричинили йому матеріальної шкоди.

В ході розшуково - оперативних заходів було встановлено та затримано ОСОБА_9 .

Крім того, 19.03.2024 року о 19 год. 57 хв. до Обухівського РУП ГУНП в Київській області зі служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_7 , про викрадення її чоловіка ОСОБА_9 , з яким вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Як зазначено у клопотанні, враховуючи вищевказані обставини, у зв`язку з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з метою фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, відшукання знаряддя і предметів кримінального правопорушення, 19.03.2024 слідчим в порядку ст. 233 КПК України за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено огляд за правилами обшуку автомобіля марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «СІТІ КАРС», м. Київ, вул. П.Усенка 8.

Згідно даних протоколу огляду від 19.03.2024, вищевказаний автомобіль було вилучено та доставлено на майданчик тимчасового тримання: Обухівський р-н., с. Миронівка, вул. Соборності 139.

Постановою слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 19.03.2024 вилучений в ході проведення обшуку вищевказаний автомобіль, власником якого є ТОВ «СІТІ КАРС», визнано речовими доказами у межах вказаного кримінального провадження.

20.03.2024 прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на вилучений 19.03.2024 в ході проведення огляду за адресою: Київська обл. Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Солов`яненко 247-А, автомобіль марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «СІТІ КАРС», м. Київ, вул. П.Усенка 8 та користувачем є ОСОБА_7 , із забороною розпорядження вказаним майном.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 21.03.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучений 19.03.2024 в ході проведення огляду за адресою: Київська обл. Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Солов`яненко 247-А, автомобіль марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «СІТІ КАРС», м. Київ, вул. П.Усенка 8 та користувачем є ОСОБА_7 , із забороною розпорядження вказаним майном.

Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя послався на необхідність арешту вилученого транспортного засобу з метою його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вилученого транспортного засобу, належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучений автомобіль, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту вилучених транспортного засобом, як збереження речових доказів.

Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що належний ТОВ «СІТІ КАРС» транспортний засіб може бути використаний як доказ у даному кримінальному провадженні.

Як зазначено в клопотанні прокурора, автомобіль марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , власником є ТОВ «СІТІ КАРС», м. Київ, вул. П.Усенка 8, перебував у користуванні ОСОБА_7 . При цьому, у клопотанні не зазначено, яке відношення може мати вказаний автомобіль до кримінального провадження, яке здійснюється щодо обставин пошкодження належного ОСОБА_10 житлового будинку шляхом підпалу, та крадіжки годинників і ювелірних виробів останнього.

Жодних даних щодо причетності власника вилучених транспортного засобу - ТОВ «СІТІ КАРС» або особи, у користування якої за висновком органу досудового розслідування перебував даний автомобіль - ОСОБА_7 , до вчинення кримінальних правопорушень, за яким здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, матеріали справи не містять, та відомості про можливу причетність вказаних осіб до кримінальних правопорушень, до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні не внесено.

Крім того, до клопотання не долучено будь-яких відомостей на підтвердження викладених у клопотанні відомостей про користування ОСОБА_7 даним транспортним засобом.

Долучена до клопотання постанова слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 19.03.2024 про визнання вищевказаних автомобіля марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 речовим доказом у справі, містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин надходження до ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області заяви від ОСОБА_10 про здійснення злочинів щодо нього, без обґрунтування висновку, яке відношення до даного провадження має автомобіль «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , та яким ознакам речових доказів він відповідає.

Не містить таких відомостей і клопотання прокурора про арешт майна та долучені до нього матеріали.

Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить, тапрокурором не надано доказів того, що належний для ТОВ «СІТІ КАРС» автомобіль «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 може бути речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024111230000600.

Крім того, у клопотанні не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання майна, яке належить на праві власності третім особам.

Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, який, наклавши арешт на майно третьої особи, не обгрунтував його відношення до обставин кримінальних правопорушень, та не перевірив, чи відповідає таке майно ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на належне ТОВ «СІТІ КАРС» майно не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном ТОВ «СІТІ КАРС» здійснено без законних на те підстав, про що обгрунтовано зазначив апелянт в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на транспортний засіб постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вказане майно.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ТОВ «СІТІ КАРС» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про накладення арешту на вилучений 19.03.2024 в ході проведення огляду за правилами обшуку за адресою: Київська обл. Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Солов`яненко 247-А, автомобіль марки: «Mercedes-Benz» CLA р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «СІТІ КАРС», м. Київ, вул. П.Усенка 8 та користувачем є ОСОБА_7 , із забороною розпорядження вказаним майном.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3